Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
Про ірпінський період життя Б.Пастернака
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про ірпінський період життя Б.Пастернака
Однією із найцікавіших творчих зустрічей Уваровського дому стала зустріч з ірпінцем Олександром Столяровим - режисером, кіносценаристом, літератором, бардом, актором, художником-постановником на ТБ, архітектором, директором і художнім керівником театру «Гілель» і телеканалу ТЕТ, членом союзу кінематографістів, нагородженим орденом ім. Преподобного Нестора Літописця.
У Ворзель Олександр Столяров привіз свій новий документальний фільм із серії «Більше ніж любов» про ірпінський період життя нобелівського лауреата Бориса Пастернака «Друге народження». Як відомо, влітку 1930 року поет разом із сім`єю та друзями – Нейгаузами і Асмусами знімали в Ірпені дачні будиночки. «Союз шестисердний» - так іменували свою дружбу три родини. Часті зустрічі, музичні вечори (Генріх Нейгауз був відомим піаністом), поезія, романтика самої місцевості… Проте події, які далі розвивалися, були наповнені драматизмом: Борис Пастернак закохався у дружину Генріха. По поверненню Пастернаків і Нейгаузів до Москви, доля двох сімей була вирішена. Борис Леонідович розлучився із жінкою, Зінаїда Нейгауз із чоловіком. Одружившись, Борис і Зінаїда прожили разом 30 років.
«Позитивним моментом процесу створення фільму стало те, що після зйомок вдалося трохи примирити нащадків Пастернака – дітей і внуків двох його дружин, - зізнався Олександр Столяров. – І, це, напевно, головне».
Фільм, який демонструвався в Уваровському домі, привернув увагу багатьох творчих особистостей. Серед глядачів був навіть лауреат Премії Андрія Бєлого, перший лауреат Премії А.Григор`єва Академії російської сучасної словесності Іван Жданов, який зараз гостює в Ірпені; відомий фотохудожник, викладач і куратор незалежної Української академії фотомистецтв, засновник і куратор фотогалереї «Ескар» Юрій Косін; заслужений артист України Борис Лобода; композитор, виконавиця власних пісень Лариса Бойко, члени літературної студії «Дебют» та Ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.Паламарчука та ін.
«Фільм «Друге народження» зроблений дуже професійно, делікатно, без зайвого пафосу. Дивитися було його цікаво», - поділився своїм враженням літературний критик та поет, член НСПУ Володимир Гутковський.
«Цікаві люди, які живуть поруч, - промовив Столяров. - Про кожного можна було б зняти фільм. Про Пастернака їх уже два десятки, а то й більше, а скільки талановитих людей лишається непоміченими! Моя мрія – знімати фільми саме про таких людей, відкривати їх для себе і для інших».
Після перегляду і обговорення фільму була невелика мистецька частина – Олександр Столяров заспівав декілька пісень про Ірпінь, поетеса Ніла Висоцька, яка, до речі, разом із Миколою Ричковим знімалася в епізодах «Другого народження», розповіла про деякі біографічні моменти життя Пастернака та прочитала свій вірш, присвячений йому. Микола Ричков виконав пісню на вірші Пастернака «Свеча горела на столе», Іван Жданов і Володимир Гутковський виступили зі своєю творчістю, Лариса Бойко подарувала пісні під гітару, Борис Лобода – вірш свого відомого тезки і поради Моруа…
Справжня творчість породжує бажання творити. Подібне притягує подібне. Щиро сподіваємося, що зустріч із Олескандром Столяровим та його творчістю – не лише перша, а й не єдина.
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
У Ворзель Олександр Столяров привіз свій новий документальний фільм із серії «Більше ніж любов» про ірпінський період життя нобелівського лауреата Бориса Пастернака «Друге народження». Як відомо, влітку 1930 року поет разом із сім`єю та друзями – Нейгаузами і Асмусами знімали в Ірпені дачні будиночки. «Союз шестисердний» - так іменували свою дружбу три родини. Часті зустрічі, музичні вечори (Генріх Нейгауз був відомим піаністом), поезія, романтика самої місцевості… Проте події, які далі розвивалися, були наповнені драматизмом: Борис Пастернак закохався у дружину Генріха. По поверненню Пастернаків і Нейгаузів до Москви, доля двох сімей була вирішена. Борис Леонідович розлучився із жінкою, Зінаїда Нейгауз із чоловіком. Одружившись, Борис і Зінаїда прожили разом 30 років.
«Позитивним моментом процесу створення фільму стало те, що після зйомок вдалося трохи примирити нащадків Пастернака – дітей і внуків двох його дружин, - зізнався Олександр Столяров. – І, це, напевно, головне».
Фільм, який демонструвався в Уваровському домі, привернув увагу багатьох творчих особистостей. Серед глядачів був навіть лауреат Премії Андрія Бєлого, перший лауреат Премії А.Григор`єва Академії російської сучасної словесності Іван Жданов, який зараз гостює в Ірпені; відомий фотохудожник, викладач і куратор незалежної Української академії фотомистецтв, засновник і куратор фотогалереї «Ескар» Юрій Косін; заслужений артист України Борис Лобода; композитор, виконавиця власних пісень Лариса Бойко, члени літературної студії «Дебют» та Ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.Паламарчука та ін.
«Фільм «Друге народження» зроблений дуже професійно, делікатно, без зайвого пафосу. Дивитися було його цікаво», - поділився своїм враженням літературний критик та поет, член НСПУ Володимир Гутковський.
«Цікаві люди, які живуть поруч, - промовив Столяров. - Про кожного можна було б зняти фільм. Про Пастернака їх уже два десятки, а то й більше, а скільки талановитих людей лишається непоміченими! Моя мрія – знімати фільми саме про таких людей, відкривати їх для себе і для інших».
Після перегляду і обговорення фільму була невелика мистецька частина – Олександр Столяров заспівав декілька пісень про Ірпінь, поетеса Ніла Висоцька, яка, до речі, разом із Миколою Ричковим знімалася в епізодах «Другого народження», розповіла про деякі біографічні моменти життя Пастернака та прочитала свій вірш, присвячений йому. Микола Ричков виконав пісню на вірші Пастернака «Свеча горела на столе», Іван Жданов і Володимир Гутковський виступили зі своєю творчістю, Лариса Бойко подарувала пісні під гітару, Борис Лобода – вірш свого відомого тезки і поради Моруа…
Справжня творчість породжує бажання творити. Подібне притягує подібне. Щиро сподіваємося, що зустріч із Олескандром Столяровим та його творчістю – не лише перша, а й не єдина.
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
