Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
Про ірпінський період життя Б.Пастернака
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про ірпінський період життя Б.Пастернака
Однією із найцікавіших творчих зустрічей Уваровського дому стала зустріч з ірпінцем Олександром Столяровим - режисером, кіносценаристом, літератором, бардом, актором, художником-постановником на ТБ, архітектором, директором і художнім керівником театру «Гілель» і телеканалу ТЕТ, членом союзу кінематографістів, нагородженим орденом ім. Преподобного Нестора Літописця.
У Ворзель Олександр Столяров привіз свій новий документальний фільм із серії «Більше ніж любов» про ірпінський період життя нобелівського лауреата Бориса Пастернака «Друге народження». Як відомо, влітку 1930 року поет разом із сім`єю та друзями – Нейгаузами і Асмусами знімали в Ірпені дачні будиночки. «Союз шестисердний» - так іменували свою дружбу три родини. Часті зустрічі, музичні вечори (Генріх Нейгауз був відомим піаністом), поезія, романтика самої місцевості… Проте події, які далі розвивалися, були наповнені драматизмом: Борис Пастернак закохався у дружину Генріха. По поверненню Пастернаків і Нейгаузів до Москви, доля двох сімей була вирішена. Борис Леонідович розлучився із жінкою, Зінаїда Нейгауз із чоловіком. Одружившись, Борис і Зінаїда прожили разом 30 років.
«Позитивним моментом процесу створення фільму стало те, що після зйомок вдалося трохи примирити нащадків Пастернака – дітей і внуків двох його дружин, - зізнався Олександр Столяров. – І, це, напевно, головне».
Фільм, який демонструвався в Уваровському домі, привернув увагу багатьох творчих особистостей. Серед глядачів був навіть лауреат Премії Андрія Бєлого, перший лауреат Премії А.Григор`єва Академії російської сучасної словесності Іван Жданов, який зараз гостює в Ірпені; відомий фотохудожник, викладач і куратор незалежної Української академії фотомистецтв, засновник і куратор фотогалереї «Ескар» Юрій Косін; заслужений артист України Борис Лобода; композитор, виконавиця власних пісень Лариса Бойко, члени літературної студії «Дебют» та Ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.Паламарчука та ін.
«Фільм «Друге народження» зроблений дуже професійно, делікатно, без зайвого пафосу. Дивитися було його цікаво», - поділився своїм враженням літературний критик та поет, член НСПУ Володимир Гутковський.
«Цікаві люди, які живуть поруч, - промовив Столяров. - Про кожного можна було б зняти фільм. Про Пастернака їх уже два десятки, а то й більше, а скільки талановитих людей лишається непоміченими! Моя мрія – знімати фільми саме про таких людей, відкривати їх для себе і для інших».
Після перегляду і обговорення фільму була невелика мистецька частина – Олександр Столяров заспівав декілька пісень про Ірпінь, поетеса Ніла Висоцька, яка, до речі, разом із Миколою Ричковим знімалася в епізодах «Другого народження», розповіла про деякі біографічні моменти життя Пастернака та прочитала свій вірш, присвячений йому. Микола Ричков виконав пісню на вірші Пастернака «Свеча горела на столе», Іван Жданов і Володимир Гутковський виступили зі своєю творчістю, Лариса Бойко подарувала пісні під гітару, Борис Лобода – вірш свого відомого тезки і поради Моруа…
Справжня творчість породжує бажання творити. Подібне притягує подібне. Щиро сподіваємося, що зустріч із Олескандром Столяровим та його творчістю – не лише перша, а й не єдина.
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
У Ворзель Олександр Столяров привіз свій новий документальний фільм із серії «Більше ніж любов» про ірпінський період життя нобелівського лауреата Бориса Пастернака «Друге народження». Як відомо, влітку 1930 року поет разом із сім`єю та друзями – Нейгаузами і Асмусами знімали в Ірпені дачні будиночки. «Союз шестисердний» - так іменували свою дружбу три родини. Часті зустрічі, музичні вечори (Генріх Нейгауз був відомим піаністом), поезія, романтика самої місцевості… Проте події, які далі розвивалися, були наповнені драматизмом: Борис Пастернак закохався у дружину Генріха. По поверненню Пастернаків і Нейгаузів до Москви, доля двох сімей була вирішена. Борис Леонідович розлучився із жінкою, Зінаїда Нейгауз із чоловіком. Одружившись, Борис і Зінаїда прожили разом 30 років.
«Позитивним моментом процесу створення фільму стало те, що після зйомок вдалося трохи примирити нащадків Пастернака – дітей і внуків двох його дружин, - зізнався Олександр Столяров. – І, це, напевно, головне».
Фільм, який демонструвався в Уваровському домі, привернув увагу багатьох творчих особистостей. Серед глядачів був навіть лауреат Премії Андрія Бєлого, перший лауреат Премії А.Григор`єва Академії російської сучасної словесності Іван Жданов, який зараз гостює в Ірпені; відомий фотохудожник, викладач і куратор незалежної Української академії фотомистецтв, засновник і куратор фотогалереї «Ескар» Юрій Косін; заслужений артист України Борис Лобода; композитор, виконавиця власних пісень Лариса Бойко, члени літературної студії «Дебют» та Ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Х.Паламарчука та ін.
«Фільм «Друге народження» зроблений дуже професійно, делікатно, без зайвого пафосу. Дивитися було його цікаво», - поділився своїм враженням літературний критик та поет, член НСПУ Володимир Гутковський.
«Цікаві люди, які живуть поруч, - промовив Столяров. - Про кожного можна було б зняти фільм. Про Пастернака їх уже два десятки, а то й більше, а скільки талановитих людей лишається непоміченими! Моя мрія – знімати фільми саме про таких людей, відкривати їх для себе і для інших».
Після перегляду і обговорення фільму була невелика мистецька частина – Олександр Столяров заспівав декілька пісень про Ірпінь, поетеса Ніла Висоцька, яка, до речі, разом із Миколою Ричковим знімалася в епізодах «Другого народження», розповіла про деякі біографічні моменти життя Пастернака та прочитала свій вірш, присвячений йому. Микола Ричков виконав пісню на вірші Пастернака «Свеча горела на столе», Іван Жданов і Володимир Гутковський виступили зі своєю творчістю, Лариса Бойко подарувала пісні під гітару, Борис Лобода – вірш свого відомого тезки і поради Моруа…
Справжня творчість породжує бажання творити. Подібне притягує подібне. Щиро сподіваємося, що зустріч із Олескандром Столяровим та його творчістю – не лише перша, а й не єдина.
Юлія Бережко-Камінська.
http://ikt.at.ua/publ/8
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
