Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія БережкоКамінська (1982) /
Публіцистика
ЗНАЙ НАШИХ! „НЕЗНАЙКА РОДОМ З ІРПЕНЯ”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЗНАЙ НАШИХ! „НЕЗНАЙКА РОДОМ З ІРПЕНЯ”
Улюбленому нами і нашими дітьми Незнайці уже півстоліття. Рівно удвічі більше нещодавно виповнилося його творцеві, що вдихнув у свого героя таке довге і яскраве життя. Саме сторіччю Миколи Носова і присвячується тематична виставка, організована у Ворзелі, в ЦК „Уварівський дім” земляками видатного письменника – членами Ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Паламарчука на чолі з прозаїком і бардом Олександром Єрмаковим. Відкриття виставки об`єднало людей усіх поколінь: від дошкільнят до пенсіонерів. Для кожного знайшлося щось цікавеньке – кому мультфільм, кому – вірші та музика в авторському виконанні, кому – унікальні історичні відомості, зібрані відомою письменницею з Ірпеня Нілою Василівною Висоцькою.
В основі виставки - видання кольорового буклету „100 лет Николаю Николаевичу Носову”, ініційованому ірпінською депутаткою Л.Г.Янковою, яка часто підтримує культурні та мистецькі починання місцевої інтелігенції. Причетна до створення буклету і Комісія Ірпінської міськради „По охороні культурно-історичної спадщини Приірпіння”. Змістове наповнення належить Н.Висоцькій, оформлення О.Єрмакову.
Найцікавішим для нас, жителів Приірпіння, є звичайно ж, причетність М.Носова до історії нашого краю. Тому саме ірпінському періоду у житті автора Незнайки і приділялася основна увага. І до сьогодні в Ірпені збереглася хата, в якій минуло дитинство Миколи Миколайовича, а в самому місті проживає чимало родичів Носова по лінії його першої дружини. З багатьма із них знайома Ніла Висоцька, яка з дослідницькою ретельністю зберігає їхні спогади про Миколу Миколайовича. Деякі із них вона наводить у буклеті: „Пам’ятають Незнайку і його творця й ірпінські старожили... Є.Т.Брікс вказала на будівлю лавки Шеккера і бетонного заводу,... де юного Колю Носова нещадно штрафували. До речі, цю систему штрафів... Носов переніс у книгу „Незнайка на Луне”, зображуючи тамошній несправедливий експлуататорський устрій. Л.О.Новицька була знайома з Іваном Мазуренко, молодшим братом носівських невісток Олени і Марії. Вона чула від Івана, начебто сам Микола Носов розповів шурину, що, зображуючи картину збору врожаю „коротишками” письменник уявляв собі мазуренкових дітей: міцненькі, збиті, цупкенькі, вони те й робили, що таскали з городу гарбузи, ріпу або спритно лазили по деревах, збираючи в кошики яблука, груші, сливи”. Однак більшість відомостей про ірпінські роки Миколи Миколайовича можна почерпнути з автобіографічної книги „Таїна на дні колодязя”, навіть назва якого безпосередньо пов’язана із Ірпенем: колодязь, в якому із підслуханої розмови між батьками Коля Носов випадково дізнався про якусь таїну на його дні, знаходився у їхньому дворі.
Особливий інтерес викликали принесені Нілою Василівною фотокартки, подаровані їй родичами Миколи Носова. На них зображені двоюрідні брати і сестри Миколи Миколайовича, який закарбував – рідний брат Петро Носов, фотохудожник.
Талановиті твори завжди породжують не лише своїх шанувальників, а й тих, хто у власну творчість „поселяє” улюблених героїв. Такими виявилися часті гості і учасники багатьох творчих вечорів „Уварівського дому” члени ірпінської літературної студії „Дебют” – Володимир Симоненко та Людмила Хорошева. Остання презентувала нещодавно написану пісню про Незнайку, яку експромтом виконували разом із Вікторією Козак.
„Наша основна задача, - наголосив голова ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Паламарчука Олександр Єрмаков, - нагадати про те, що поруч із нами жили і нині живуть дивовижні люди, яких треба знати і цінувати. І якщо, повернувшись із виставки, відвідувач візьме до рук хоча б одну із багатьох книжок Носова - то наша задача буде виконаною”.
Тематична виставка „Незнайка родом з Ірпеня” експонуватиметься в „Уварівському домі” ще протягом місяця, а для дітей із цим персонажем демонструватимуться мультфільми.
В основі виставки - видання кольорового буклету „100 лет Николаю Николаевичу Носову”, ініційованому ірпінською депутаткою Л.Г.Янковою, яка часто підтримує культурні та мистецькі починання місцевої інтелігенції. Причетна до створення буклету і Комісія Ірпінської міськради „По охороні культурно-історичної спадщини Приірпіння”. Змістове наповнення належить Н.Висоцькій, оформлення О.Єрмакову.
Найцікавішим для нас, жителів Приірпіння, є звичайно ж, причетність М.Носова до історії нашого краю. Тому саме ірпінському періоду у житті автора Незнайки і приділялася основна увага. І до сьогодні в Ірпені збереглася хата, в якій минуло дитинство Миколи Миколайовича, а в самому місті проживає чимало родичів Носова по лінії його першої дружини. З багатьма із них знайома Ніла Висоцька, яка з дослідницькою ретельністю зберігає їхні спогади про Миколу Миколайовича. Деякі із них вона наводить у буклеті: „Пам’ятають Незнайку і його творця й ірпінські старожили... Є.Т.Брікс вказала на будівлю лавки Шеккера і бетонного заводу,... де юного Колю Носова нещадно штрафували. До речі, цю систему штрафів... Носов переніс у книгу „Незнайка на Луне”, зображуючи тамошній несправедливий експлуататорський устрій. Л.О.Новицька була знайома з Іваном Мазуренко, молодшим братом носівських невісток Олени і Марії. Вона чула від Івана, начебто сам Микола Носов розповів шурину, що, зображуючи картину збору врожаю „коротишками” письменник уявляв собі мазуренкових дітей: міцненькі, збиті, цупкенькі, вони те й робили, що таскали з городу гарбузи, ріпу або спритно лазили по деревах, збираючи в кошики яблука, груші, сливи”. Однак більшість відомостей про ірпінські роки Миколи Миколайовича можна почерпнути з автобіографічної книги „Таїна на дні колодязя”, навіть назва якого безпосередньо пов’язана із Ірпенем: колодязь, в якому із підслуханої розмови між батьками Коля Носов випадково дізнався про якусь таїну на його дні, знаходився у їхньому дворі.
Особливий інтерес викликали принесені Нілою Василівною фотокартки, подаровані їй родичами Миколи Носова. На них зображені двоюрідні брати і сестри Миколи Миколайовича, який закарбував – рідний брат Петро Носов, фотохудожник.
Талановиті твори завжди породжують не лише своїх шанувальників, а й тих, хто у власну творчість „поселяє” улюблених героїв. Такими виявилися часті гості і учасники багатьох творчих вечорів „Уварівського дому” члени ірпінської літературної студії „Дебют” – Володимир Симоненко та Людмила Хорошева. Остання презентувала нещодавно написану пісню про Незнайку, яку експромтом виконували разом із Вікторією Козак.
„Наша основна задача, - наголосив голова ірпінського культурологічного товариства ім. Д.Паламарчука Олександр Єрмаков, - нагадати про те, що поруч із нами жили і нині живуть дивовижні люди, яких треба знати і цінувати. І якщо, повернувшись із виставки, відвідувач візьме до рук хоча б одну із багатьох книжок Носова - то наша задача буде виконаною”.
Тематична виставка „Незнайка родом з Ірпеня” експонуватиметься в „Уварівському домі” ще протягом місяця, а для дітей із цим персонажем демонструватимуться мультфільми.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
