(Цикл " Свята Америки ",
з неопублікованої книги " Америка 21 століття ")

Різдвяний період починається по закінченні Дня подяки. Під кінець відомого нью-йоркського Параду надувних фігур фірми Мейсіз до захоплених глядачів виїжджає на оленях *Сента Клос, чи Святий Ніклос, чи Святий Миколай (той самий добродушний бородань, котрого в Україні слідом за Росією називають в Новоріччя Дідом Морозом). Це оголошує початок різдвяного періоду. А саме свято Різдва католицька частина Америки відзначає 25 грудня. В цей день надаються вихідні, в різдвяний період багато хто бере двотижневу відпустку, а школярі мають канікули.
Хоча різні релігії відзначають свято в свою дату. Українська католицька церква деяких штатів, у тому числі Нью-Джорзі, погодилась святкувати Різдво разом з офіційною Америкою. Частина прихожан протестували, але зрештою змирилися. Очевидно, з огляду на практичність: по всій країні вихідні, легше з’їхатись родині. Українці ж штату Нью-Йорк не піддалися спокусі і продовжують відзначати Різдво по-українськи — 7 січня. В той же час святкує його і православна церква по всій США.
У ніч перед Різдвом у церквах відбуваються святкові служби, хор співає колядки, даються органні концерти. Слухняні діти (звичайно, всі вони всі перед цими днями намагаються бути саме такими) обов’язково знаходять вранці подарунки в наперед приготованій близькими традиційній панчішці. (Речі, що в панчішку не помістяться, можуть лежати поряд, під ялинкою, красиві, загорнуті в блискучий різнокольоровий папір. Святий Миколай вкидає їх уночі через димар. І дуже часто вгадує найпотаємніші дитячі бажання). Спеціальні червоні різдвяні панчішки широко продаються в різних магазинах, довгі, короткі, зі всілякими оздобами, дорогі і дешеві, тобто, на будь-який смак і можливості.
Ще від початку різдвяного періоду в містечках починаються святкування, паради, на які прибуває Сента Клос на упряжці з шести справжніх північних оленів. Традиційний великий різдвяний парад відбувається, наприклад, в голлівудській Каліфорнії, одному з найтепліших штатів США. Іноді він проходить у суцільну зливу, і тоді більшість учасників — музикантів шкільних оркестрів, танцюристок — можна сказати, запаковані в прозорі плащі. В красивих машинах старих марок проїжджають зірки і просто актори Голлівуду, відповідають на запитання журналістів для репортажів і телетрансляцій, вітають глядачів. Протягом всього параду очікується і аж нагнітається постійними оголошеннями ведучих і журналістів жаданий приїзд справжнього символу Різдва — Сента Клоса. Але він прибуває аж на завершення параду. До того ж, його олені і сани — всього лиш… мальовані. Очевидно, справжнім в Каліфорнії надто жарко.
У передсвяткові місяці і дні кипить робота в прикрашених і завалених специфічним товаром магазинах, американці закуповують масу дарунків: за доброю традицією, їх треба зробити всім членам сім’ї, друзям або ще й порадувати когось одинокого. Цілі відділення крамничок часом присвячені різдвяним прикрасам, святково оздобленим ласощам, традиційним іграшкам.
Страшенно зайняті й поштові працівники. Так багато йде вітальних листівок, що поштампт одного з невеличких містечок, як ми знаємо, наймав 200 додаткових працівників до Різдва.
До речі, відомий вигляд зоряної ночі для листівок — сніжної, чарівної — вперше створили художники з Англії Кар’єр і Айвз. Цей образ прославив свого часу англійські листівки, а поступово ним став користуватися весь світ.
У різдвяні дні в США відбувається багато концертів, як і по всьому світі. Невтомно і вигадливо готуються до них всі дитячі й клубні колективи, не кажучи вже про професійні. У нью-йоркському театрі Рейдіо Сіті більше місяця йде популярне традиційне шоу, найдешевші білети на яке коштують приблизно 25 доларів. І купляти їх треба наперед, якщо є бажання потрапити на шоу у вихідні дні. У багатьох театрах, балетних дитячих студіях іде ”Лускунчик” Чайковського (нещодавно його також привозив до Америки український балет з Донецька, головні ролі виконували Інна Дорофеєва і Вадим Писарєв). Рухомими, багато одягненими в стилі епохи великими ляльками до цієї казки часом оформляється відоме нью-йоркське дисплей-вікно на 5-ій евеню. Неподалік стоїть цілий ряд величезних яскравих солдатиків-лускунчиків. Є їхні незграбні фігурки з великим пащекуватим ротом й майже в кожному домі як іграшка чи сезонна прикраса.
Ялинки в Америці починають продавати ще з листопада, після Дня Подяки. В перший день торгівлі ялинки дуже дорогі (а особливо, великі: триметрова ялинка коштуватиме найменше 50-60 доларів), десь після 20 грудня — коштують половину. Та, кажуть, хто не хоче купувати чи не має грошей на ялинки, може роздобути її й безплатно, під кінець сезону продажу — 23-24 грудня. За день до Різдва місця, де продавались ялинки, закриваються, а самі деревця звозять на одну велику дільницю. Звідти їх роздають безплатно всім бажаючим. Бо із самого початку деревець завозять надто багато і після Різдва залишки треба вивозити з міста і якось знищувати. Тому працівники тільки раді віддати ялинку комусь.
В Україні ж, знаємо, люди купують ці деревця за кілька днів до Нового року, а потім прикрашені лісові красуні стоять в будинках протягом усіх прекрасних свят до Різдва (7січня) і Старого нового року (13 січня). Деякі американські сім’ї викидають ялинки вже 2 січня, зразу після новорічного свята. І починають старанно вичищати килими, що ними встелені майже всі підлоги, від колючих зелених голочок.
В Ракефеллер Центрі у Нью-Йорку місяця за півтора до Різдва встановлюється гігантська ялинка, як це повелося з 1933-го (о, цей рік української печалі! Але в Америці він був звичайним собі роком). За ялинкою будуть дуже доглядати: щоденно на її поливання йде близько півтонни води, у котру додано кілька центнерів добрив. Газети оголошують про обране дерево всі деталі: висоту, місце, де виросло. Щороку те зелене пухнасте диво вишукують в різних штатах, і про історію ялинки, що красується в Нью-Йорку різдвяної пори, оповідають журналісти. Як, наприклад, ця історія ялинки з Огайо.
Її працівники Ракефеллер Центру побачили біля будинку на ранчо однієї сім’ї, котра вже боялася падіння височенного дерева на дім під час бурі. Тож сімейство дозволило забрати зелену красуню, і за це одержало можливість безплатної мандрівки до Нью-Йорку на 2 грудня, в день, коли на пухнастих гілках засвітяться всі 25 тисяч вогнів.
До речі, цю ялинку 73-футової висоти привезли українським вантажним літаком, що є найбільшим у світі. А прилітав він до США тому, що Фонд ”Чорнобиль” із штату Нью-Джорзі збирався відправити в Україну як медичну допомогу зібрані ним речі на кілька мільйонів доларів. Як пов’язано все в житті, веселе і печальне…
Лісову красуню обплутують різнокольоровими лампочками, котрі одного прекрасного вечора вмикають під захоплені вітання радих повеселитися глядачів. З того дня величезна їх кількість простоюватиме в Ракефеллер Центрі, на льодовому стадіончику якого часто відбуваються концерти, фігурні катання. У вихідні дні через юрму пробитися важко. Все ж снують численні туристи з фотокамерами, роблять знімки з видом на спеціально прибрану алею до Центру: з прозорими (плетеними з білого дроту) ангелами-сурмачами, зеленими хвойними деревами і водопадами (гаразд що, в Нью-Йорку завжди тепло і вода не замерзає. Правда, бувають, і холодніші зими). А дітлахи почергово фотографуються з Сента Клосом в білому кіоскового типу узорному будиночку, прикрашеному ялинковими іграшками, листівками, вогнями. Він, Святий Миколай, в’їжджає в усі різдвяно-новорічні події, як і в мрії дітей. Побачивши його, малюки чекають в черзі, аби шепнути у вухо найзаповітніше бажання. Бо якщо дитина добра і чемна, бажання має обов’язково збутися, Сента Клос про це обов’язково подбає. На одній із потішних карикатур, які газети щотижня друкують цілими сторінками, маленький хлопчик підійшов до Сента Клоса і шепоче йому на вухо:
— А знаєш, як важко мені цілий рік бути хорошим!..
Справжні чудеса в різдвяному оформленні своїх садиб роблять деякі господарі. Один з дворів на території штату Нью-Джорзі газети назвали ”Лівінґстонською легендою”. І це справді треба було побачити! Враження непередаване: все подвір’я в рухомих, великих, яскравих, майстерно зроблених фігурках і композиціях. Ось ясла з соломою, на яку Марія поклала своє святе новонароджене дитятко. Навколо них ягнятка, телятка, людські обличчя… А далі — льодовий каток, на якому ковзаються фігурки дівчаток і хлопчаків (як справжні!). Ось диснеївська Білосніжка з гномами, що видобувають свої скарби (хоч головний скарб, ласкаву дівчинку, вони знайшли у себе вдома). Далі дракони і черепашки ніндзя, улюбленці сучасної дітвори. Ялинка, чудово прикрашена (куди там, хай нам буде прощено це порівняння, братися тій, штатній, що в Ракефеллер Центер) — вся сяє і обертається. Лунає музика. На даху будинку — Сента Клос що прибуває на оленях. Всіх див не описати. До оселі Ернеста Камузо прибували люди не тільки з усієї Америки, але й з інших країн, щоб подивитися. Цікаво дізнатися, як творилася ця Лівінґстонська легенда.
40 років тому Ернест Камузо вирішив, як усі навколо, почепити в дворі передріздвяні декорації. Він обрав для цієї мети живе дерево перед будинком. З роками з’являлися нові чудові плани. Декорації кількісно росли, як гриби після дощу, завдяки також братові Ернеста на ім’я Ло, а ще племіннику Крісу. Щоб освітити створене видовище із персонажами з мультфільмів, фігуристами, колядниками, Сента Клосом з його помічниками-ельфами, стало потрібно від 90 до 100 тисяч лампочок.
Багато з речей для показу, як сани, вінки, різдвяну ялинку, імітації традиційних для Різдва цукерок-смоктульок у вигляді смугастого червоно-білого костура, зроблені самими членами сім’ї Камузо.
Останнім до шоу додали улюбленця всіх американських дітлахів Барні (ліловий динозаврик, персонаж популярної дитячої телепередачі). Над декораціями дивовижного лівінґстонського будинку напередодні 21 століття працював уже внук Камузо Стівен. Він започатковував третє покоління в сім’ї, що прославилася своїми уміннями творити різдвяне диво на власному подвір’ї. Правда, невідомо чи продовжать традицію наступні власники, бо будинок в Лівінґстоні оголошувався на продаж.
Вже за місяць перед Різдвом Америка перетворюється в королівство вогнів. Дуже приємно просто їздити вечорами по вулицях і милуватися вибагливими оформленнями кожного двору. Дуже все це гарно в штаті Нью-Джорзі. Якось були ми в теплій Флориді на Різдво і спостерігали за духом різдвяного свята там. Трохи було дивно бачити ялиночки, зайшовши в магазини з теплої вулиці з пальмами. Вулиці були трохи прибрані сніжинками, і тільки біля деяких садиб горіли різдвяні вогні. Зимове свято не пасувало південному штату, все ж воно, звичайно, широко відзначається.
Різдво — традиційно сімейне свято, і воно збирає за столом усю родину. Дух його приємний і чарівний, як і повсюди. Цікаві програми пропонують в цей день і програми телебачення. Фільми, шоу, фігурне катання — чудові композиції з відомими фігуристами, в тому числі нинішніми жителями Америки українцями Віктором Петренком, Оксаною Баюл, росіянкою Катериною Гордєєвою (нерідко показують з архіву її танці з чоловіком Сергієм , що трагічно помер на льоду) та іншими зірками. Дітлахи щороку мають змогу подивитися мультфільм-історію казкового Сента Клоса, ”Різдвяну колядку” за Діккенсом та інші різдвяні історії. А хтось вибереться в ці дні у цікаву поїздку, можливо, до холоднішого штату чи Канади покататися на ковзанах чи на лижах.
Різдвяно-новорічний період — одна з найкращих казок року. Сам Новий рік відзначається вже не так пишно і є, скоріше просто завершенням різдвяних святкувань. 2 січня американці вже викидають ялинки на вулицю.
Українці ж ще продовжують готуватися до свого Різдва і старого Нового року, в українських церквах відбуваються урочисті служби.