
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
2025.08.22
19:17
”мав би бути вихід ізвідсіль“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
каже блазень крадію
”надто метушливо
ради-от не дають
п’ють ділки моє вино
рвуть плуги мій ґрунт
а ще зневажено давно
словес яку-небудь суть“
2025.08.22
18:24
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Лев`ячі алго
Лев`ячі алго
2025.08.22
13:26
В долонях літо гріє і пече,
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
лиш прохолода в глибині печер.
І що не день - нова сюїта,
у кожного своя орбіта.
Чи налаштується ума підхід,
Бо не сліпий він і не чорний кріт.
Прильоти нечисті щоночі:
2025.08.22
09:51
Упав тихо лист до ніг.
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
Щось сказать хотів – не зміг.
Може, як улітку йшлося?
Може, що надходить осінь?
Я поклав лист на долоню:
«Е, та він же непритомний...
Зачекаю. Лист – мій гість.
Як оклига – оповість».
2025.08.22
06:28
Небо поблідло і стало холодним
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
Чисте повітря відразу навкруг, –
Певно, вже сонце не буде сьогодні
Золотом крити обкошений луг.
Меркнуть покоси без блисків проміння,
Наче без лінзи оправа пенсне, –
Душу бентежить іще безгоміння,
Що звідусіль опови
2025.08.21
23:48
Сюїти сумовиті і веселі,
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
Симфонії яскраві, мов яса.
І навіть сонцесяйні акварелі
І пензлями, і нотами писав.
Чарують досі і його балади,
І скерцо нас вражають вогняні.
І трелі віртуозні і рулади...
2025.08.21
21:58
Талант - це дар чи прокляття?
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
Грізне падіння метеориту,
постріл сперми,
вибух наднової зірки,
пізнання незнаних пустель,
стрибок у невідомість,
по той бік добра і зла,
по той бік здорового глузду,
2025.08.21
19:16
Були у селі три парубки, страшенно ледачі.
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
Сидять було попід дубом та уголос мріють,
Що вони робити будуть, як розбагатіють
Та, при тому, щоб нічого не робити, значить.
Якось ввечері вже двоє під тим дубом сіли,
Коли третій прибігає, захекався, наві
2025.08.21
14:46
Із Бориса Заходера
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
2025.08.21
14:10
З орлами гаранти-країни*
як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….
21.08.2025р. UA
* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...як здобич вже ділять Вкраїну
і навіть прем’єр з Будапешту
бажає отримати решту….
21.08.2025р. UA
* йдеться про Будапештський меморандум по роззброєнню миролюбної України.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Народна Творчість /
Публіцистика
Структура давньої весільної обрядовості
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Структура давньої весільної обрядовості
У народі створенню сім’ї завжди надавали надзвичайно великого значення. Створення сім’ї – це продовження роду людського. Відповідно до цього формувалась і весільна обрядовість – урочиста драма, яка супроводжувалась іграми, співами, музикою, танцями, набуваючи характеру народного свята.
Українська весільна обрядовість поділялась на три цикли: передвесільний, весілля, післявесільний. Кожен цикл складається з окремих обрядів.
Першим обрядом у передвесільному циклі було сватання. Посли від молодого йшли до батьків молодої укладати попередню угоду про шлюб. Сватання проводили на М’ясницькі свята та від Паски до Трійці. На Гуцульщині перед сватанням ходили на «обзорини» – огляд господарства молодих. Сватати (старостати) обирали дотепних, поважних мужчин, зазвичай, з числа родичів. З ними йшов парубок, батьки парубка (на Поділлі), брат або сестра (на Закарпатті).
Після успішного сватання через певний час відбувалися оглядини (умовини, домовини). Це було знайомство з господарством молодого.
За два тижні до весілля влаштовували заручини (на Волині їх називали запоїнами) – своєрідне скріплення договору про шлюб. На заручини до оселі молодої приходили батьки й родичі молодого, сідали до столу, а дівчину й хлопця виводили на посад. Після певного ряду церемоній дівчина і хлопець вважалися заручиними і вже не мали права відмовлятися від шлюбу.
Важливим обрядом передвесільного циклу вважалось випікання короваю (випікання долі). Коровай випікали заміжні жінки з хорошою «супружою» долею – коровайниці. Коровай печеться один раз в житті молодих.
Перед обрядом весілля влаштовували прощання нареченого та нареченої з парубочою та дівочою свободою. Цей обряд мав назву дівич-вечора (вечорини, підвесілок, дружбин, вінкоплетени).Такі вечори влаштовувалися окремо в оселях молодого і молодої. Це був обрядовий акт відокремлення наречених від несімейної групи молоді. Головними елементами дівич-вечора були: вбирання весільного деревця, розплетеня коси, одягання вінка, обмін подарунками та посад молодих, після якого молоді називалися «князем» і «княгинею». Вони збирали весільний поїзд та йшли просити рідню та сусідів на весілля.
Весільний поїзд складався з двох груп:1) група нареченого (старший боярин, бояри, світилки); 2) група нареченої (старша дружка, дружки, брати). Також був цілий ряд весільних чинів, які виконували певні обрядові функції ( приданки, свашки, посадженні –хрещені батьки).
Завершальним обрядом передвесільного циклу вважалося вінчання (в окремих регіонах України майже до початку ХХ ст.), але протягом ХІХ ст. вінчання поступово стає традиційним весільним обрядом. Тут, основна роль у благословінні молодих, їх зустрічі та проводах належала батькам наречених, вони виряджали молодих до церкви на вінчання.
Другий цикл весільної обрядовості починався із запросин, що включали урочисте вирядження дочки та сина у село у супровіді дружок і бояр. Також сюди входив викуп молодої.
Наступний найдраматичніший весільний обряд – розплітання коси та покривання голови молодої очіпком. Це символізувало перехід дівчини до заміжжя. За покриванням голови відбувався урочистий розподіл короваю, що означав приєднання всіх гостей до сімейних урочистостей. Потім збирали наречену в дім молодого і перевозили посад. У домі молодого відбувався урочистий посад молодих, який набував значення їх обрядового з’єднання.
Цикл весілля завершувався обрядом комори (шлюбної ночі): 1) приготування до шлюбної ночі; приготування шлюбного ложа; 2) «комора» – здійснення статевого акту; 3) демонстрація (не)збереженої цноти нареченої; 4) величання або осуд молодої і її батьків.
Останній післявесільний цикл охоплює ряд обрядів, що виконувалися протягом тижня. Ці обряди пов’язані з шануванням батьків з нагоди одруження сина, приєднання невістки до родини чоловіка . Це, свого роду, скріплення родинних стосунків двох сімей, що супроводжувалися пропоєм (останнім викупом молодої), мінами (наречені йшли до батьків молодої; тесть віддавав молодому те, що обіцяв – «мінив» тоді, коли укладали шлюбну угоду).
Закінчувалася весільна обрядовість повесільним ритуалом – колачини (розхідний борщ), що відбувався через місяць після весілля. Молодий купував колачі та напої, запрошував весільних батьків та гостей, щоб «запити» свою «господарність».
Приблизно в такій послідовності здійснювався весільний обряд наших предків. Але за нових соціально-економічних і культурних умов весільна обрядовість змінюється, хоча її основа залишається традиційною.
ШАНОВНА МОЛОДЬ, не будьте байдужими до звичаїв і традицій свого народу. Вдаримо натхненням по байдужості і відтворимо весільний обряд з родзинкою сучасності.
етномузиколог
Оксана КАЛИНА
Українська весільна обрядовість поділялась на три цикли: передвесільний, весілля, післявесільний. Кожен цикл складається з окремих обрядів.
Першим обрядом у передвесільному циклі було сватання. Посли від молодого йшли до батьків молодої укладати попередню угоду про шлюб. Сватання проводили на М’ясницькі свята та від Паски до Трійці. На Гуцульщині перед сватанням ходили на «обзорини» – огляд господарства молодих. Сватати (старостати) обирали дотепних, поважних мужчин, зазвичай, з числа родичів. З ними йшов парубок, батьки парубка (на Поділлі), брат або сестра (на Закарпатті).
Після успішного сватання через певний час відбувалися оглядини (умовини, домовини). Це було знайомство з господарством молодого.
За два тижні до весілля влаштовували заручини (на Волині їх називали запоїнами) – своєрідне скріплення договору про шлюб. На заручини до оселі молодої приходили батьки й родичі молодого, сідали до столу, а дівчину й хлопця виводили на посад. Після певного ряду церемоній дівчина і хлопець вважалися заручиними і вже не мали права відмовлятися від шлюбу.
Важливим обрядом передвесільного циклу вважалось випікання короваю (випікання долі). Коровай випікали заміжні жінки з хорошою «супружою» долею – коровайниці. Коровай печеться один раз в житті молодих.
Перед обрядом весілля влаштовували прощання нареченого та нареченої з парубочою та дівочою свободою. Цей обряд мав назву дівич-вечора (вечорини, підвесілок, дружбин, вінкоплетени).Такі вечори влаштовувалися окремо в оселях молодого і молодої. Це був обрядовий акт відокремлення наречених від несімейної групи молоді. Головними елементами дівич-вечора були: вбирання весільного деревця, розплетеня коси, одягання вінка, обмін подарунками та посад молодих, після якого молоді називалися «князем» і «княгинею». Вони збирали весільний поїзд та йшли просити рідню та сусідів на весілля.
Весільний поїзд складався з двох груп:1) група нареченого (старший боярин, бояри, світилки); 2) група нареченої (старша дружка, дружки, брати). Також був цілий ряд весільних чинів, які виконували певні обрядові функції ( приданки, свашки, посадженні –хрещені батьки).
Завершальним обрядом передвесільного циклу вважалося вінчання (в окремих регіонах України майже до початку ХХ ст.), але протягом ХІХ ст. вінчання поступово стає традиційним весільним обрядом. Тут, основна роль у благословінні молодих, їх зустрічі та проводах належала батькам наречених, вони виряджали молодих до церкви на вінчання.
Другий цикл весільної обрядовості починався із запросин, що включали урочисте вирядження дочки та сина у село у супровіді дружок і бояр. Також сюди входив викуп молодої.
Наступний найдраматичніший весільний обряд – розплітання коси та покривання голови молодої очіпком. Це символізувало перехід дівчини до заміжжя. За покриванням голови відбувався урочистий розподіл короваю, що означав приєднання всіх гостей до сімейних урочистостей. Потім збирали наречену в дім молодого і перевозили посад. У домі молодого відбувався урочистий посад молодих, який набував значення їх обрядового з’єднання.
Цикл весілля завершувався обрядом комори (шлюбної ночі): 1) приготування до шлюбної ночі; приготування шлюбного ложа; 2) «комора» – здійснення статевого акту; 3) демонстрація (не)збереженої цноти нареченої; 4) величання або осуд молодої і її батьків.
Останній післявесільний цикл охоплює ряд обрядів, що виконувалися протягом тижня. Ці обряди пов’язані з шануванням батьків з нагоди одруження сина, приєднання невістки до родини чоловіка . Це, свого роду, скріплення родинних стосунків двох сімей, що супроводжувалися пропоєм (останнім викупом молодої), мінами (наречені йшли до батьків молодої; тесть віддавав молодому те, що обіцяв – «мінив» тоді, коли укладали шлюбну угоду).
Закінчувалася весільна обрядовість повесільним ритуалом – колачини (розхідний борщ), що відбувався через місяць після весілля. Молодий купував колачі та напої, запрошував весільних батьків та гостей, щоб «запити» свою «господарність».
Приблизно в такій послідовності здійснювався весільний обряд наших предків. Але за нових соціально-економічних і культурних умов весільна обрядовість змінюється, хоча її основа залишається традиційною.
ШАНОВНА МОЛОДЬ, не будьте байдужими до звичаїв і традицій свого народу. Вдаримо натхненням по байдужості і відтворимо весільний обряд з родзинкою сучасності.
етномузиколог
Оксана КАЛИНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію