Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Максимчук (1963) /
Рецензії
УПАЛА ТУГА ЗОЛОТИМ ОГНЕМ…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
УПАЛА ТУГА ЗОЛОТИМ ОГНЕМ…
Василь Лелек – поет від природи. Закономірно, що його ліричний герой не мислить себе без предківських традицій, без осмислення власного «я».
«Жертовна ватра» – єдина збірка поета, яка ввібрала в себе працю кількох десятків літ. Вона – свідчення виваженості, мудрості, високої поетичної майстерності.
Чому, єдина? А тому, що Василь Лелек залишив нас і пішов 25 листопада 1997 року у заобрійний світ.
Клуб творчої інтелігенції Вижниччини «Німчич», Вижницька центральна районна бібліотека та редакційна колегія журналу «Німчич» 24 грудня цього року організували і провели вечір-спогад присвячений пам’яті земляка, поета, члена спілки художників України, лауреата обласної літературної премії ім. Д. Загула Василя Лелека.
Смакує хліб, зароблений руками,
Якщо боюсь, то тільки Божих кар,
І від землі мудрішаю з роками,
Землі, де мій в мені зотлів Ікар…
Такими словами поета розпочала вечір ведуча Ангеліна Юрійчук, працівник районного відділу культури Вижницької райдержадміністрації. Зі словами-спогадами про поета виступили голова клубу творчої інтелігенції Вижниччини Манолій Попадюк, заслужений журналіст України Степан Кириляк, поетеса, членкиня клубу творчої інтелігенції Олена Швейко, автор цієї статті, працівниця Вижницької центральної районної бібліотеки Олена Синявська, директор Вижницької центральної райкіновідеомережі Олексій Яворський.
Під час виступів надійшла пропозиція підготувати і випустити у світ книгу неопублікованих поезій Василя Лелека, публікації про поета у періодичній пресі, створити авторську сторінку Василя Лелека у музеї міста.
Спогади… Спогади… Спогади…
Василь Лелек народився 24 грудня 1946 року в селі Бережонка Вижницького району. Годі й придумати романтичніший закуток. Він – філолог за фахом та митець за покликанням. Бо однаково оволодів як поетичним, так і різьбярським хистом.
Але важка підступна хвороба забрала Василя Лелека від нас на 51 році життя.
Тож кому, як не нам нести у люди його поетичне слово. Нехай його поезія очистить не одну душу, наснажить багато сердець до розуміння родинного тепла, до високих злетів у творчості, до душевних глибин…
Лише б земля не втратила надії,
А час відсіє блазнів і калік.
Переживу всіх зайд і всіх злодіїв,
Що молодий у мене вкрали вік…
«Жертовна ватра» – єдина збірка поета, яка ввібрала в себе працю кількох десятків літ. Вона – свідчення виваженості, мудрості, високої поетичної майстерності.
Чому, єдина? А тому, що Василь Лелек залишив нас і пішов 25 листопада 1997 року у заобрійний світ.
Клуб творчої інтелігенції Вижниччини «Німчич», Вижницька центральна районна бібліотека та редакційна колегія журналу «Німчич» 24 грудня цього року організували і провели вечір-спогад присвячений пам’яті земляка, поета, члена спілки художників України, лауреата обласної літературної премії ім. Д. Загула Василя Лелека.
Смакує хліб, зароблений руками,
Якщо боюсь, то тільки Божих кар,
І від землі мудрішаю з роками,
Землі, де мій в мені зотлів Ікар…
Такими словами поета розпочала вечір ведуча Ангеліна Юрійчук, працівник районного відділу культури Вижницької райдержадміністрації. Зі словами-спогадами про поета виступили голова клубу творчої інтелігенції Вижниччини Манолій Попадюк, заслужений журналіст України Степан Кириляк, поетеса, членкиня клубу творчої інтелігенції Олена Швейко, автор цієї статті, працівниця Вижницької центральної районної бібліотеки Олена Синявська, директор Вижницької центральної райкіновідеомережі Олексій Яворський.
Під час виступів надійшла пропозиція підготувати і випустити у світ книгу неопублікованих поезій Василя Лелека, публікації про поета у періодичній пресі, створити авторську сторінку Василя Лелека у музеї міста.
Спогади… Спогади… Спогади…
Василь Лелек народився 24 грудня 1946 року в селі Бережонка Вижницького району. Годі й придумати романтичніший закуток. Він – філолог за фахом та митець за покликанням. Бо однаково оволодів як поетичним, так і різьбярським хистом.
Але важка підступна хвороба забрала Василя Лелека від нас на 51 році життя.
Тож кому, як не нам нести у люди його поетичне слово. Нехай його поезія очистить не одну душу, наснажить багато сердець до розуміння родинного тепла, до високих злетів у творчості, до душевних глибин…
Лише б земля не втратила надії,
А час відсіє блазнів і калік.
Переживу всіх зайд і всіх злодіїв,
Що молодий у мене вкрали вік…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
