ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.
Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи
2026.04.03
22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.
Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,
2026.04.03
21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз.
А ми нічо, і зайвого не просим.
Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,
2026.04.03
21:38
Домашні зауважили, що Хаїм спить в окулярах.
«Чому ти не здіймаєш наніч окуляри?»- питає здивована дружина.
«Бачиш, люба, так зіпсувався мій зір, що я вже не бачу людей ввісні».
***
В клубі юдейських інтелігентів великого промислового міста точиться р
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Максимчук (1963) /
Рецензії
УПАЛА ТУГА ЗОЛОТИМ ОГНЕМ…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
УПАЛА ТУГА ЗОЛОТИМ ОГНЕМ…
Василь Лелек – поет від природи. Закономірно, що його ліричний герой не мислить себе без предківських традицій, без осмислення власного «я».
«Жертовна ватра» – єдина збірка поета, яка ввібрала в себе працю кількох десятків літ. Вона – свідчення виваженості, мудрості, високої поетичної майстерності.
Чому, єдина? А тому, що Василь Лелек залишив нас і пішов 25 листопада 1997 року у заобрійний світ.
Клуб творчої інтелігенції Вижниччини «Німчич», Вижницька центральна районна бібліотека та редакційна колегія журналу «Німчич» 24 грудня цього року організували і провели вечір-спогад присвячений пам’яті земляка, поета, члена спілки художників України, лауреата обласної літературної премії ім. Д. Загула Василя Лелека.
Смакує хліб, зароблений руками,
Якщо боюсь, то тільки Божих кар,
І від землі мудрішаю з роками,
Землі, де мій в мені зотлів Ікар…
Такими словами поета розпочала вечір ведуча Ангеліна Юрійчук, працівник районного відділу культури Вижницької райдержадміністрації. Зі словами-спогадами про поета виступили голова клубу творчої інтелігенції Вижниччини Манолій Попадюк, заслужений журналіст України Степан Кириляк, поетеса, членкиня клубу творчої інтелігенції Олена Швейко, автор цієї статті, працівниця Вижницької центральної районної бібліотеки Олена Синявська, директор Вижницької центральної райкіновідеомережі Олексій Яворський.
Під час виступів надійшла пропозиція підготувати і випустити у світ книгу неопублікованих поезій Василя Лелека, публікації про поета у періодичній пресі, створити авторську сторінку Василя Лелека у музеї міста.
Спогади… Спогади… Спогади…
Василь Лелек народився 24 грудня 1946 року в селі Бережонка Вижницького району. Годі й придумати романтичніший закуток. Він – філолог за фахом та митець за покликанням. Бо однаково оволодів як поетичним, так і різьбярським хистом.
Але важка підступна хвороба забрала Василя Лелека від нас на 51 році життя.
Тож кому, як не нам нести у люди його поетичне слово. Нехай його поезія очистить не одну душу, наснажить багато сердець до розуміння родинного тепла, до високих злетів у творчості, до душевних глибин…
Лише б земля не втратила надії,
А час відсіє блазнів і калік.
Переживу всіх зайд і всіх злодіїв,
Що молодий у мене вкрали вік…
«Жертовна ватра» – єдина збірка поета, яка ввібрала в себе працю кількох десятків літ. Вона – свідчення виваженості, мудрості, високої поетичної майстерності.
Чому, єдина? А тому, що Василь Лелек залишив нас і пішов 25 листопада 1997 року у заобрійний світ.
Клуб творчої інтелігенції Вижниччини «Німчич», Вижницька центральна районна бібліотека та редакційна колегія журналу «Німчич» 24 грудня цього року організували і провели вечір-спогад присвячений пам’яті земляка, поета, члена спілки художників України, лауреата обласної літературної премії ім. Д. Загула Василя Лелека.
Смакує хліб, зароблений руками,
Якщо боюсь, то тільки Божих кар,
І від землі мудрішаю з роками,
Землі, де мій в мені зотлів Ікар…
Такими словами поета розпочала вечір ведуча Ангеліна Юрійчук, працівник районного відділу культури Вижницької райдержадміністрації. Зі словами-спогадами про поета виступили голова клубу творчої інтелігенції Вижниччини Манолій Попадюк, заслужений журналіст України Степан Кириляк, поетеса, членкиня клубу творчої інтелігенції Олена Швейко, автор цієї статті, працівниця Вижницької центральної районної бібліотеки Олена Синявська, директор Вижницької центральної райкіновідеомережі Олексій Яворський.
Під час виступів надійшла пропозиція підготувати і випустити у світ книгу неопублікованих поезій Василя Лелека, публікації про поета у періодичній пресі, створити авторську сторінку Василя Лелека у музеї міста.
Спогади… Спогади… Спогади…
Василь Лелек народився 24 грудня 1946 року в селі Бережонка Вижницького району. Годі й придумати романтичніший закуток. Він – філолог за фахом та митець за покликанням. Бо однаково оволодів як поетичним, так і різьбярським хистом.
Але важка підступна хвороба забрала Василя Лелека від нас на 51 році життя.
Тож кому, як не нам нести у люди його поетичне слово. Нехай його поезія очистить не одну душу, наснажить багато сердець до розуміння родинного тепла, до високих злетів у творчості, до душевних глибин…
Лише б земля не втратила надії,
А час відсіє блазнів і калік.
Переживу всіх зайд і всіх злодіїв,
Що молодий у мене вкрали вік…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.7011 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.7011 seconds