Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
2026.01.11
06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..)
Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Большие проблемы маленьких людей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Большие проблемы маленьких людей
Есть много страшных слов. К счастью, иногда они устаревают. Иногда наоборот обретают новую жизнь. К сожалению. А в нашей стране еще и ОБЫЧНО. Банально? Согласна, но иногда и о банальном поговорить надо.
В общем, к чему я вела. А вела я к страшному слову «КРИЗИС». В словарном запасе каждого вменяемого человека это словечко валялось где-то, так, на всякий случай. Доставалось при обсуждении побитой чашки во время семейной ссоры, либо при нервном расстройстве у любимого шефа. В крайнем случае, при появлении непреодолимого желания попасть на необитаемый остров.
Короче, слово «кризис» переосмыслено нами только в совокупности с прилагательным «мировой». Здорово так переосмыслено. И, как-то так получилось, что немалая часть наших милых сограждан, мнящих себя, по крайней мере, богатенькими буратинками, а местами даже и счастливыми обладателями золотого ключа, вместе с полем чудес и, прилагающимися к нему дураками, вдруг оказалась никем. Хочу заметить, что в большинстве, это люди действительно достойные. И, в основном, они сами свято верили в свои таланты, умения, знания, силы, а потом уже, неважно случайно или умышленно, смогли убедить в этом других. Скажу больше, все перечисленное несомненно у них было и есть. Вот только под крылом кризиса все это как-то поблекло. Предложение всех личностных достоинств человечества превысило спрос на них. В общем, силенки правильно не рассчитали.
Жил-был человек. Самодостаточный. Гордый. Справедливый. Падал не раз. Где то случайно, где-то из-за неосторожности. Подымался. Замазывал синяки пудрой безразличия и широких жестов. Смелости хватало начинать сначала. Но каждое начало хотелось сделать ярче. И лучше. Вроде получилось. Решил вспомнить уроки математики начальных классов. Приумножил дебиторов, кредиторов – бизнес заработал.. Свои года разделил – хватило годиков и на законную супругу и на ненавязчивую пассию (остальные были в зачет последующих лет). Приплюсовал к этому апартаментики симпатичные, внедорожничек какой-никакой. И расслабился. Как и большая часть страны.
А кризис, в это время, с улыбкой чеширского кота и с высоты своих мировых амбиций пробовал намекнуть о своем прибытии. Только страна сильно была занята вспоминанием правил умножения, деления и суммирования.
В общем, человек решил очередное начало начать ГДЕ-ТО. В другом городе, может стране. Так проще. И пудра для замазывания синяков там качественнее и не так заметна. И за оценки, заработанные знанием или незнанием математики, никто ругать не будет. Уехал начать с другими людьми, дебиторами и кредиторами, женами и любовницами. Другим человеком. Да и имя свое уже изрядно надоело и поистрепалось.
Мы преодолеваем последствия ввода в свой словарный запас такого забытого, но многообещающего слова… Хотелось бы знать какое следующее…
2009
В общем, к чему я вела. А вела я к страшному слову «КРИЗИС». В словарном запасе каждого вменяемого человека это словечко валялось где-то, так, на всякий случай. Доставалось при обсуждении побитой чашки во время семейной ссоры, либо при нервном расстройстве у любимого шефа. В крайнем случае, при появлении непреодолимого желания попасть на необитаемый остров.
Короче, слово «кризис» переосмыслено нами только в совокупности с прилагательным «мировой». Здорово так переосмыслено. И, как-то так получилось, что немалая часть наших милых сограждан, мнящих себя, по крайней мере, богатенькими буратинками, а местами даже и счастливыми обладателями золотого ключа, вместе с полем чудес и, прилагающимися к нему дураками, вдруг оказалась никем. Хочу заметить, что в большинстве, это люди действительно достойные. И, в основном, они сами свято верили в свои таланты, умения, знания, силы, а потом уже, неважно случайно или умышленно, смогли убедить в этом других. Скажу больше, все перечисленное несомненно у них было и есть. Вот только под крылом кризиса все это как-то поблекло. Предложение всех личностных достоинств человечества превысило спрос на них. В общем, силенки правильно не рассчитали.
Жил-был человек. Самодостаточный. Гордый. Справедливый. Падал не раз. Где то случайно, где-то из-за неосторожности. Подымался. Замазывал синяки пудрой безразличия и широких жестов. Смелости хватало начинать сначала. Но каждое начало хотелось сделать ярче. И лучше. Вроде получилось. Решил вспомнить уроки математики начальных классов. Приумножил дебиторов, кредиторов – бизнес заработал.. Свои года разделил – хватило годиков и на законную супругу и на ненавязчивую пассию (остальные были в зачет последующих лет). Приплюсовал к этому апартаментики симпатичные, внедорожничек какой-никакой. И расслабился. Как и большая часть страны.
А кризис, в это время, с улыбкой чеширского кота и с высоты своих мировых амбиций пробовал намекнуть о своем прибытии. Только страна сильно была занята вспоминанием правил умножения, деления и суммирования.
В общем, человек решил очередное начало начать ГДЕ-ТО. В другом городе, может стране. Так проще. И пудра для замазывания синяков там качественнее и не так заметна. И за оценки, заработанные знанием или незнанием математики, никто ругать не будет. Уехал начать с другими людьми, дебиторами и кредиторами, женами и любовницами. Другим человеком. Да и имя свое уже изрядно надоело и поистрепалось.
Мы преодолеваем последствия ввода в свой словарный запас такого забытого, но многообещающего слова… Хотелось бы знать какое следующее…
2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
