
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тетяна Малиновська (1980) /
Проза
Большие проблемы маленьких людей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Большие проблемы маленьких людей
Есть много страшных слов. К счастью, иногда они устаревают. Иногда наоборот обретают новую жизнь. К сожалению. А в нашей стране еще и ОБЫЧНО. Банально? Согласна, но иногда и о банальном поговорить надо.
В общем, к чему я вела. А вела я к страшному слову «КРИЗИС». В словарном запасе каждого вменяемого человека это словечко валялось где-то, так, на всякий случай. Доставалось при обсуждении побитой чашки во время семейной ссоры, либо при нервном расстройстве у любимого шефа. В крайнем случае, при появлении непреодолимого желания попасть на необитаемый остров.
Короче, слово «кризис» переосмыслено нами только в совокупности с прилагательным «мировой». Здорово так переосмыслено. И, как-то так получилось, что немалая часть наших милых сограждан, мнящих себя, по крайней мере, богатенькими буратинками, а местами даже и счастливыми обладателями золотого ключа, вместе с полем чудес и, прилагающимися к нему дураками, вдруг оказалась никем. Хочу заметить, что в большинстве, это люди действительно достойные. И, в основном, они сами свято верили в свои таланты, умения, знания, силы, а потом уже, неважно случайно или умышленно, смогли убедить в этом других. Скажу больше, все перечисленное несомненно у них было и есть. Вот только под крылом кризиса все это как-то поблекло. Предложение всех личностных достоинств человечества превысило спрос на них. В общем, силенки правильно не рассчитали.
Жил-был человек. Самодостаточный. Гордый. Справедливый. Падал не раз. Где то случайно, где-то из-за неосторожности. Подымался. Замазывал синяки пудрой безразличия и широких жестов. Смелости хватало начинать сначала. Но каждое начало хотелось сделать ярче. И лучше. Вроде получилось. Решил вспомнить уроки математики начальных классов. Приумножил дебиторов, кредиторов – бизнес заработал.. Свои года разделил – хватило годиков и на законную супругу и на ненавязчивую пассию (остальные были в зачет последующих лет). Приплюсовал к этому апартаментики симпатичные, внедорожничек какой-никакой. И расслабился. Как и большая часть страны.
А кризис, в это время, с улыбкой чеширского кота и с высоты своих мировых амбиций пробовал намекнуть о своем прибытии. Только страна сильно была занята вспоминанием правил умножения, деления и суммирования.
В общем, человек решил очередное начало начать ГДЕ-ТО. В другом городе, может стране. Так проще. И пудра для замазывания синяков там качественнее и не так заметна. И за оценки, заработанные знанием или незнанием математики, никто ругать не будет. Уехал начать с другими людьми, дебиторами и кредиторами, женами и любовницами. Другим человеком. Да и имя свое уже изрядно надоело и поистрепалось.
Мы преодолеваем последствия ввода в свой словарный запас такого забытого, но многообещающего слова… Хотелось бы знать какое следующее…
2009
В общем, к чему я вела. А вела я к страшному слову «КРИЗИС». В словарном запасе каждого вменяемого человека это словечко валялось где-то, так, на всякий случай. Доставалось при обсуждении побитой чашки во время семейной ссоры, либо при нервном расстройстве у любимого шефа. В крайнем случае, при появлении непреодолимого желания попасть на необитаемый остров.
Короче, слово «кризис» переосмыслено нами только в совокупности с прилагательным «мировой». Здорово так переосмыслено. И, как-то так получилось, что немалая часть наших милых сограждан, мнящих себя, по крайней мере, богатенькими буратинками, а местами даже и счастливыми обладателями золотого ключа, вместе с полем чудес и, прилагающимися к нему дураками, вдруг оказалась никем. Хочу заметить, что в большинстве, это люди действительно достойные. И, в основном, они сами свято верили в свои таланты, умения, знания, силы, а потом уже, неважно случайно или умышленно, смогли убедить в этом других. Скажу больше, все перечисленное несомненно у них было и есть. Вот только под крылом кризиса все это как-то поблекло. Предложение всех личностных достоинств человечества превысило спрос на них. В общем, силенки правильно не рассчитали.
Жил-был человек. Самодостаточный. Гордый. Справедливый. Падал не раз. Где то случайно, где-то из-за неосторожности. Подымался. Замазывал синяки пудрой безразличия и широких жестов. Смелости хватало начинать сначала. Но каждое начало хотелось сделать ярче. И лучше. Вроде получилось. Решил вспомнить уроки математики начальных классов. Приумножил дебиторов, кредиторов – бизнес заработал.. Свои года разделил – хватило годиков и на законную супругу и на ненавязчивую пассию (остальные были в зачет последующих лет). Приплюсовал к этому апартаментики симпатичные, внедорожничек какой-никакой. И расслабился. Как и большая часть страны.
А кризис, в это время, с улыбкой чеширского кота и с высоты своих мировых амбиций пробовал намекнуть о своем прибытии. Только страна сильно была занята вспоминанием правил умножения, деления и суммирования.
В общем, человек решил очередное начало начать ГДЕ-ТО. В другом городе, может стране. Так проще. И пудра для замазывания синяков там качественнее и не так заметна. И за оценки, заработанные знанием или незнанием математики, никто ругать не будет. Уехал начать с другими людьми, дебиторами и кредиторами, женами и любовницами. Другим человеком. Да и имя свое уже изрядно надоело и поистрепалось.
Мы преодолеваем последствия ввода в свой словарный запас такого забытого, но многообещающего слова… Хотелось бы знать какое следующее…
2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію