дякую - вам, Іване.

ти, Юрцю, перебільшено добрий до мене.
стільки побажань, що я прямо й не знаю... (старанно конспектує)
кривавить хмари - то про те, як вибіркові (не всі) хмари рожевіють/червоніють з першою зорею... далеко на сході... не щодня, звичайно ж.... типу, а хто_хто їх там кожен ранок мастить? ґа?

щось таке. втім, подумаю.

дякую тобі.

саме так і малось на увазі - Гойко_Мітіч_Чінгачгук_Великий_Змій... або Ункас_Син_Чінгачгука_Швидконогий_Олень... чи Аритмічний_Романтик_Нічиє_Перо.... чи ще щось, типу того.
просто не став тут з"єднувати в одне, бо читається рефренами воно саме так - як ім"я власне. а то було б дуже вже манірно - а за манірність мене дуже сварять. практично ногами б"ють.

дяка вам.

ну, не те щоб зовсім клас...
але дякую.

дякую, Оленко!
щиротвій:)))

подумаю, може скорочу все до сотанніх 16 рядків.

дякую.

дяка, друже.
ти вже другий закидаєш мені Жадана. значить шось в цьому є. але я не зовсім знаю як на це реагувати. бо Жадана, крім ранніх текстів, практично не читав... ну, ще десь попадали кілька розлогих верлібрів, більш пізніх. треба звичайно виправитись і почитати, але чесно - так ліньки... маю певне перенасичення віршами взагалі, то поезію практично не читаю останнім часом... це, напевне, скоро пройде:) відпочинок, сонце, вітаміни, спілкування - і все стане на свої місця :)))
взагалі_то Жадана для мене - як цілісне явище - біла пляма.
треба буде це кось поправити.
а може це Жадан підслухав, коли я ходив по хаті й читав вголос!? (не дуже невпевнено так:)

щира дяка тобі за добрі слова - ти мене завжди балуєш.

“ти вже другий закидаєш мені Жадана. значить шось в цьому є. але я не зовсім знаю як на це реагувати...”

А ти не реагуй, не рефлексуй, не комплексуй, і взагалі – не “уй” :))) Розумієш, друже, коли я писав свою рецу, то точно знав, що не писав би так комусь іншому. Бо порівнювати навіть в доброму сенсі двох зрілих поетів – дещо і м’яко кажучи, неввічливо. Але, я абсолютно впевнений, що ти мене зрозумієш, бо – ще раз підкреслюю – не в порівняннях тут справа. А в тому процесі, де, як ти сам визначив – “рідняться лише за духом”. І не лише автори.

Я теж не можу вважатися знавцем творчості С.Жадана, бо особисто для мене він – на відміну для декого з присутніх – дещо нерівний. Чи я його нерівно читаю, уривками :) Але, не дивлячись на його популярність, мені здається, що Жадан ще “не встоявся”. В доброму сенсі. Але це не заважає мені відчувати загальний дух його творчості, ту гіпертекстуальність, яка мені близька і не може бути не моєю і не твоєю, бо вона – “гіпер”. Тобто, розташована за межами окремих текстів.

Зараз я понесу крамолу :) Бо у випадку, який розглядається, не йдеться за технічну майстерність. Тут не йдеться (о боже! що я несу!) навіть за рівень поезії. В його звичному розумному сенсі. Тут йдеться за рівень здатності заразити власним світовідчуттям світобудову з усіма її гіперпросторами. І саме в цьому сенсі поезія С.Татчина (і багатьох інших, кому затісно на цьому та інших сайтах) краща за спроби пера О.Кацая та іже з ним. Бо це, як на мене – ота справжня поезія, до якої досконала техніка виконання відноситься як лискучий “хай-тек” до “Рожевої мавпи” Марії Приймаченко.

Гіпертекст Жадана, Татчина, Новікової, Нової, Фурси, Павлюка та багатьох інших і таких різних (вибачаюсь перед тими, кого не назвав просто через власну лінькуватість) є моїм якщо не як поета, то як – що набагато для мене головніше! – читача. В моєму текстуальному гіперпросторі п’ють не фіалами, а стаканами, плачуть слізьми, а не гліцерином, спілкуються мовою, а не словниками. Я не кажу, що інші гіперпростори погані. Просто цей –мій.

Мій гіперпростір – біль від відчуття свободи, а не свобода від відчуття болю.

Погодься, Сергію, що ота, відома нам, “Космічна тітонька” – нуль з точки зору “високої літератури”. Але яка ж вона висока з точки зору нашого кондового не літературного буття!

Вибачай за сумбур, пане-брате – щось Остапа понесло :) Казали мати, лягай спати опісля другої пляшки :))))

ти мене балуєш такою кіл(ь)кісттю знаків:)
та я вкурив про що мова, але ввічливо так відписався:) бо особливо, звичайно ж не "ую" нічого з перечисленого. кожен неповторний в міру власної автентики - щось типу того.
ну, а якщо ще й може на око прокласти запасний маршрут від Золотої Риби до Столової Гори - в обхід Магеланової Хмари - то ціни йому воопше немає:)
але Жадана всьо же треба почитати.
з "“Космічної тітоньки” отримав купу задоволення:)))

всідатвій,

Дякую пане вчителю, але я знаю, що це таке. А вам пораджу уважніше читати вірші і не поспішати до напучування :)))