ДАВАЙТЕ РОЗБЕРЕМОСЬ

Майже сорок відсотків виборців мають визначитись між двома кандидатами, за яких вони не голосували в першому турі. Наведені нижче аргументи, як сподівається автор, допоможуть їм зробити свій вибір, адже мова йде про подальшу долю держави, яка носить назву Україна.

1. Чому не можна голосувати за В. Януковича?

Справа навіть не в тому, що він своєю поведінкою нагадує одночасно усіх трьох героїв славнозвісної комедії «Операція Ы» (як кажуть рекламісти - три в одному). Недолугість, неграмотність, неінтелігентність можна було б і стерпіти.
Можна було б говорити про неприпустимість двох державних мов, які нав’язує нам пан Янкукович, чи про його прокремлівську орієнтацію стосовно нашого газогону та інше. Але про це багато написано і я хотів би загострити увагу шановних читачів на іншому.
Адже є головне питання, відповідь на яке повинен шукати кожен виборець : «А чи представляє кандидат в президенти мої інтереси, інтереси простого громадянина України?»
В засобах масової інформації неодноразово висловлювалась думка, що В. Янукович представляє інтереси олігархічних кланів, які для більшості громадян асоціюються з іменами Ахметова, Пінчука і т.д. Це можна вважати встановленим фактом, бо ніхто, в тому числі і прихильники Януковича, навіть не намагалися спростувати це твердження.
Відштовхуючись віт цього факту, давайте розберемось, у чому полягають інтереси простого громадянина, України, тобто , наші з вами інтереси, і чи збігаються вони з інтересами олігархів, а значить і з інтересами В. Януковича?
Чим незадоволений наш народ і чого він хоче? Перш за все народ хоче мати хорошу роботу, високу заробітну плату, велику пенсію, низькі ціни на товари, безкоштовну медицину, вільні і демократичні вибори … Можна було б ще назвати багато дрібніших інтересів, але я думаю, що перерахував найголовніші. То ж почнемо по порядку.
Безробіття. Чи зацікавлені власники величезних металургійних та хімічних виробництв, шахт, трубних заводів і т.д. у скороченні безробіття? Ні, бо це дозволяє їм завжди мати дешеву робочу силу.
Заробітня плата. Очевидно, що і тут інтереси протилежні, бо збільшення зарплати збільшує собівартість виробництва, а, значить, зменшує прибутки олігархів.
Пенсія. Збільшення пенсій – це збільшення внесків у пенсійний фонд, які платять роботодавці як відсоток від виплаченої заробітньої плати. А це означає, що президент, який представляє інтереси найбільших роботодавців – олігархів – ніколи не підтримає збільшення відрахувань до пенсійного фонду.
Ціни. Олігархія намагається компенсувати всі свої втрати тільки за рахунок збільшення цін. Саме тому вони й ростуть постійно. Чи буде протидіяти цьому президент, який представляє олігархів?
Соціальне страхування здоров’я. Олігархія протидіє і буде всіма силами протидіяти збільшенню відрахувань на соціальне страхування з тої ж причини – це зменшує їх прибутки. Саме тому в Україні досі немає страхової медицини для найманих працівників.
Вільні і демократичні вибори. Олігархія не хоче, щоб народ чесно обирав владу, вона хоче владу купувати . У 2004 році протилежність інтересів олігархії і народу, коли була спроба олігархії купити посаду президента, вклавши гроші у фальсифікації, призвела до помаранчевої революції.
ВИСНОВОК: Інтереси кандидата у президенти В. Януковича протилежні інтересам простих українців.
Тож спитаємо себе, чи зможе такий президент «почути кожного»? Чи буде він виконувати передвиборчі обіцянки?
Заглянемо в його «Україну для людей». На першому місці стоїть зниження … чого б ви думали? Правильно, податків, які й тепер не хочуть платити олігархічні корпорації, а саме – ПДВ, якого олігархи не тільки не платять , а ще й вимагають відшкодування, бо вони є в основному експортери і податку на прибуток, який приховується і зводиться до нуля, щоб не платити в бюджет.
Звичайно, олігархи теж люди… Але другим пунктом програми Януковича іде обіцянка підвищити рівень соціальних виплат до європейського рівня, підвищити пенсії і т. д. І тут виникає питання, за рахунок чого? Чи за рахунок кого, якщо інтереси олігархів - головних платників до бюджету- на першому місці?
До речі, про бюджет держави. Щоб зрозуміти великий він чи малий, давайте зрівняємо його з бюджетом держав, близьких за параметрами з Україною. Наприклад, з Францією або Німеччиною. Так от, бюджет Франції в перерахунку з євро на гривні приблизно в десять разів більший за бюджет України, а Німеччини - в 15 разів. Але ж промисловий потенціал України ніяк не може бути в 10 чи 15 разів менший. То де ж гроші? Відповідь тільки одна - тіньова олігархічна кланова економіка не платить податків. І це треба негайно зламати. Чи збирається це робити В.Янукович? Відповідь: ніколи!

2.Що вона такого зробила, щоб я за неї голосував?

Я розумію, що у читача в голові уже давно крутиться запитання: а що, Ю.В.Тимошенко не олігарх? Вона що, примусить олігархів платити податки? І тут є великі підстави вважати, що таки примусить. Давайте спиратися на факти.
Перший прихід Тимошенко в Уряд на посаду віце-прем’єра в грудні 1999 року – і одразу нечувані атикоррупційні дії: з тіньової олігархічної кланової економіки одержано в бюджет держави 9 мільярдів(!) гривень. Саме у Тимошенко хватило сміливості виступити проти інтересів олігархів і навести порядок з платежами в бюджет , відмінити бартерні схеми, завдяки чому в 2000 році населення отримало довгоочікувані пенсії і заробітні плати.
І саме тоді прочалася боротьба олігархічного оточення Кучми і Януковича з Юлією Тимошенко, яка продовжується і по сьогодні.
Деякі, навіть дуже авторитетні політики звинувачують Юлію Тимошенко в тому, що «она сильно рвётся к власти» . Але, пробачте, це просто смішно. Звинувачувати політика в тому що він рветься до влади, це те ж саме, що звинувачувати пекаря в тому, що він пече хліб. Всі політичні партії створюються саме з ціллю приходу до влади, щоб реалізувати свою програму. Боротьба за прихід до влади демократичним шляхом – це і є робота сучасного політика.
Давайте пригадаємо, що вона зробила хоча б за останні два роки, коли обійняла посаду прем’єра.
Найперша її заслуга – вона не злякалася проблем, які пов’язані з всесвітньою економічною кризою. В умовах падіння виробництва зібрати бюджет, достатній для того, щоб не допустити неплатежів по соціальних виплатах , домовитись з МВФ про надання надзвичайно вигідних антикризових кредитів – це велика перемога Тимошенко. Уявіть собі , що було б з країною, якби вона цього не зробила? Всі її вороги кричали про дефолт економіки і злорадно потирали руки - не вийшло.
Більше того, незважаючи на кризу на 50% підвищені зарплати поштарів, бібліотекарів, сільських лікарів, учителів – а це ті категорії бюджетників, яки отримували недопустимо низьку зарплату.
А крики і критику політичних противників не треба сприймати серйозно. Логіка тут проста: якщо зарплату підвищує Янукович або Ющенко – це відповідальна соціальна політика, а якщо це робить Тимошенко – кричать про інфляцію і корупцію.
Тимошенко ініціювала антикризову програму будівництва житла, завдяки чому зменшила рівень безробіття в країні.
Тимошенко знищила корупцію в приватизації землі, видано 7 мільйонів актів на землю, за які людям не прийшлось платити хабарі.
Саме Тимошенко доклала неймовірних зусиль для спасіння від краху банківської системи і втрати вкладів населенням, що здавалось невідворотним ще на початку року. А стосовно підписаних нею з Путіним газових контрактів я хочу запитати: а що було б, якби в Росію поїхав Ющенко, якого пан Путін бачити не хоче? Не забувайте, що політика – це мистецтво компромісів. І, без сумніву, компроміс досягнутий Тимошенко є найкращим з можливих. Тимошенко не тільки переконала Кремль в необхідності співпраці з нею, а добилась недопущення штрафів з вимушене скорочення закупок російського газу, причому не на словах, а документально, як додаток до раніше підписаної угоди.
Звичайно компенсація вкладів ощадбанку СРСР , яку почала Тимошенко мало вплинула на рівень життя, але цю тисячу отримали 6,5 млн. вкладників і, крім того, важливий психологічний фактор – довіра до держави. І Тимошенко, якщо вона стане президентом , обов’язково продовжить поступове повернення вкладів, щоб укріпити довіру населення до влади і до себе особисто.
Можна перераховувати ще багато великих і малих перемог уряду, наприклад, ліквідація паразитичного і тіньового ігорного бізнесу, підписання великого контракту на поставку української військової техніки до Іраку, добудова та пуск першої черги потужної Дністровської ГАЄС та інше. Та для оцінки передвиборчої ситуації, певно, досить і того що сказано.
Майже единим компроматом проти Тимошенко, який використовує її опонент, це «крадіжка грошей через ЕЄСУ» . Ця тема давно надоїла виборцям, та, за повної відсутності свіжого компромату проти Тимошенко, її знову використали цій виборчій компанії. Щоб остаточно поставити крапу, надамо слово самій Юлії Тимошенко (інтерв’ю «Українській праді» 18 січня):
«З часом, коли пройде ця політична брудна кампанія, фахівці, яких би я з задоволенням запросила, вивчили би, як реально - реально! - працювало "ЄЕСУ". Саме тоді були відроджені ринки для багатьох підприємств України. І реалізовували вони продукцію за високими і вигідними цінам. Ми робили нормальні торгівельні операції, які ніяк не суперечили закону. Та робота була надзвичайно корисна для держави.
Якби підприємство, яке я очолювала до 1996 року, мало серйозні порушення, то та репресивна машина, яка була включена проти нього, будь-що їх би довела. Але вони нічого не змогли довести. Це просто була замовна політична репресія, яка завершилася великим пшиком. І ще знаходячись в опозиції, мною було виграно безліч судів.
Я хотіла би, щоб так само "на зуб" були перевірені інші політики та бізнесмени, і щоб вони так само достойно вийшли з політичних репресій.»
Тимошенко сьогодні не є власником металургійних заводів, вугільних шахт, свердловин, великотонажних хімічних виробництв и тому подібне і не лобіює їх інтереси. Навпаки, її дії направлені на те, щоб змусити власників вести чесний бізнес, платити в пенсійний фонд і наповнювати бюджет.
Тимошенко, намагаючись навести порядок в країні, намагаючись створити дієву єффективну владу, як економіст розуміє , що без нормального європейського бюджету їй нічим буде керувати і що країна далі так жити не може. В цьому і є її політичний інтерес.

Ну ось, шановний читачу, ми з вами проаналізували наміри обох кандидатів і можемо зробити висновки
Висновок очевидний: підтримуємо на виборах Юлію Тимошенко, бо її дії, цілі її політичної діяльності , її інтереси як політика значно більше відповідають інтересам простого українського народу.

Павло Якимчук 27.01.2010