ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.01.10 22:48
1991. Радіоперехоплення
Із Леоніда Сергєєва

– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!

– Так точно, о пів на дев’яту – д

Володимир Мацуцький
2026.01.10 21:10
Парад
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»

Олег Герман
2026.01.10 19:57
Геометрія (П’єса на одну дію)
ДІЙОВІ ОСОБИ: ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій. АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви

Борис Костиря
2026.01.10 10:53
Весна
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.

Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,

Тетяна Левицька
2026.01.10 09:31
Душа у збірці
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?

І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —

Микола Дудар
2026.01.10 01:52
***
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,

Олег Герман
2026.01.10 00:16
Ціна діагнозу. Частина ІІ: Битва за право бути
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста. У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка

С М
2026.01.09 21:12
Опівнічник (The Rolling Stones)
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить

Світлана Пирогова
2026.01.09 19:33
І в душі хуртовина
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.

І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,

Олег Герман
2026.01.09 19:03
Сон про білу тишу
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.

Іван Потьомкін
2026.01.09 18:28
***
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…

Артур Курдіновський
2026.01.09 16:01
Не лізьте в душу!
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -

Юрко Бужанин
2026.01.09 15:25
Песик Арчі: акт чистий і невідворотний
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився

Сергій Губерначук
2026.01.09 13:09
Відповідь
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.

Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.

Тетяна Левицька
2026.01.09 11:16
Ти все сказав
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.

Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця

Борис Костиря
2026.01.09 10:35
* * *
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.

Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Зимнее
Образ твору Дотлевает луна.
Ты со мной. Я – одна.
И морзянка огней на стене.
Я с тобой соглашусь.
Я стерплю, не сорвусь.
Пусть потом будет плохо, но – мне.

Заберу твою боль
И останусь собой…
В ночь скользнув, растворишься в ней ты.
Наступает «потом».
С перебитым хребтом
Я, скуля, уползаю в кусты.

Отлежаться. Забыть.
В словарях истребить
Бесполезное слово «любовь».
Ты – пророк. Чист и свят.
…А спасительный яд
Выпью залпом – ты лишь приготовь…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-16 13:25:19
Переглядів сторінки твору 5581
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.489 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.674
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:29:17 ]
Неперевершено, жертовно, відверто!5,5! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:12:40 ]
Таню, та що ви... Я тут від збентеження аж сама від себе під стіл сховалася. Дякую дуже і сприймаю ваші слова як комплімент і величезний аванс... а то вже так почервоніла, що від щік прикурювати можна :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:39:05 ]
Я, скуля, уползаю,
Но знай же и ты –
я в кустах смастерю западню,
пусть хребет перебит,
пусть на пятках бинты,
всё равно я тебя заманю!
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:04:39 ]
(Стогнучи і відхлипуючи від сміху)
Лео! Совість майте, га?! Я тут ще й долоні об стіл пооббивала, регочучи... Доведеться котярі диктувати, хай вчиться по клавішах клацати ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 14:07:44 ]
Головне, бережіть лєпку! Хоч головою об стіл - тільки не пальцями!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:55:26 ]
(Схаменувшись, ховає руки в кишені і пробує товктися лобом об стіл. Спочатку хаотично, потім підлаштовується під ритм - ноутбук, підморгнувши, почав видавати музичний супровід. Для розігріву були "Гоп, мої гречаники" (і де тільки відкопав, гад?!), далі - щось схоже на сальсу... Стіл починає зрадницьки потріскувати. Клята залізяка не вгаває і заводить The Show Must Go On.
Кіт Стьопка зітхає, бреде до нички, з жалем дістає флакончик валер'янки і починає відпоювати обох, примовляючи: "От і вір підручникам... Пишуть, що загострення в отаких тільки навесні бувають. А де ще вона, та весна?..." Мрійливо мружиться і починає машинально облизувати монітор...)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 15:41:51 ]
Монітор спочатку тихесенько стогне від задоволення, а потім несподівано затягує, підсвічуючи собі різнокольоровими лампочками): "Я шоколадный заяц, я - ласковый мерзавец". Потім, оговтавшись, переходить на "Запрягайте, хлопці, коней" і, майже не контролюючи себе від стьопіних облизувань, заходиться "The Night in Opera".
Господиня відривається від довбання столу і намагається головою (бо руки ж у кишенях) відігнати збудженого Стьопу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 19:52:12 ]
Затуманений котячий погляд сяк-так фіксується на хазяйчиній фізіономії, щедро политій валер’янкою – бо не хотіла ж пити, невдячна, заливати довелося… «Йо-о-о, це ж скільки добра пропадає?! - доходить нарешті до Стьопки. – Бігом вилизувати, поки не висохло!»
І починається: «лизь» зліва (хазяйку) – «лизь» справа (монітор), «лизь» зліва – «лизь» справа… Очманілий ноутбук намагається згадати назву сайту, на якому він бачив щось подібне. Музики там, здається, не було. Але гарно було і без неї… О-о-о… Мур-р-р-мяв!
Специфічні звуки і запах валер’янки, занесені вітром-провокатором у прочинене вікно мансарди, насторожують Зігмунда Мурка 15-го. Блискавично прикинувши напрямок, кіт робить затяжний стрибок… під ним проносяться кілька міст… річка, скута кригою… і ось – заповітна кватирка!
Не встигнувши як слід загальмувати, Зігмунд врізається з розгону в розімлілу трійцю… Котячий вереск, дзвін розбитого скла, тріск – то стіл нарешті не витримує… світло гасне… тиша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-17 12:24:54 ]
Я той, ти цей...
Валер'янку в мене забула,
то забереш чи шо
(Посувається тако бочком, бочком через поріг)
Давай я її отут на стіл поставлю
В момент бахкає об стіл пляшкою, задирає скатерку, помічає дві немиті кружки - обидві в помаді лимони різані, не різані і просто кілька вазонів з незірваними лимонами, і білого перса Стефіка. Котяра зеленим оком кость на лимони, блакитним на миску з рисовою кашою і на обидва боки вривить пухнастого підпласкуватого писка.
Ой кицюнчику, а ти шо сам тут скучно тобі? Ой шось я шось знову сьодні без ліверки.
Чуєш де Маре, той твій візаві (нє канєшно я нічого не бачила - люди кажуть) так от він чєлАвєк іскуства, чи фарбування губ його милий вибір?..
А ше знаєш підозрюю, шо то мій давно пропавший Хамелеончик Імі(Імітатор Стилів).
А бувають ночі він перекидається на Дракулу Ніжного і віршує :)
Відно пана по котові так би мовити.
Ти б це подивилась його кота на блохастість... бо самій цікаво :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 17:06:57 ]
(З гіркотою в голосі) Юль, на кого тут дивитися? Ти когось бачиш? Отож-бо. Поки я тут вікно склила, поки лампочки вставляла та стола докупи стуляла... Коротше, поки весь цей розгардіяш прибирала - злиняли обидва, ще й Стефіка з собою зманили.
А найгірше, шо мене під час того шарварку добряче столом прибило. Сотрясєніє - не жарти... Може, до того я щось і встигла взнати про мого "візаві", то тепер забула...
Але щодо хамелеончика - знаєш, дуже схоже. Бо казали люди (і що б ми без тих людей робили!), ніби подався Лео у політику. Ну, поки що на ПМах, але ти ж знаєш, як воно затягує. А в політиці хамелеонам саме місце...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-19 00:52:10 ]
Но-но! Я, між іншим, все чую :) І нікуди Лео не подався, тим паче в політику. Просто було кілька зауважень "на полях". А взагалі він мирно живе собі на мансарді, слухає байки Зігмунда і сам собі придумує веселощі. І до жодного хамелеона не має відношення :)
А зі струсом треба лежати (можна там же, під столом), а не гецати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-19 21:05:42 ]
(Наполохано озирається) Нічого собі акустика тут - усі все чують... Де я, а де та мансарда... А, до речі, де вона? В якому місті? Чи то великий секрет? Чи просто зорієнтуватися не можете? То я компаса подарую...
Краще б ви вже в політику вдарилися. Там хоч не нудно. А то у Зігмунда скоро весняний загул почнеться, і що тоді?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-20 19:11:07 ]
Мансарда - це не конкретна точка, яку можна визначити географічно. Це – спосіб життя або мислення. Деякі розумники ще називають це "станом душі" :)
Щодо політики, то там не тільки нудно, але й брудно. Особливо, коли всі хочуть виглядати найбілішими, найпухнастішими та найпатріотичними.
А коли у Зігмунда почнеться весняний загул... тоді подивимось, до чого це приведе.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-23 23:11:41 ]
Ех, Лео, що ж ви так прямолінійно… То ж я, як моя бабця казала, «наздогад буряків, щоб дали бараболі». Хотіла ніби ненароком розвідати, чи не земляки ми з вами. Хоча… то несуттєво.
А про політику я в курсі. І про «стан душі» теж. У вас – мансарда, у мене – хатинка в горах. І лише один сусід, та й той аж за три кілометри. Він, правда, пропонував ближче оселитися. Але то, знаєте, такий меломан – як включить музику, то аж листя з дубів падає… А в мене мігрені…