ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.12.25 18:48
Битва під Коломною в січні 1238 року, або Як воювали «героїчні» предки московітів
Все хваляться по світу москалі,
Як героїчно предки воювали,
Як ворогів усіх перемагали.
Нема, мовляв, сильніших на землі,
Ніж москалі. І носяться із тим.
Роти всім «русофобам» закривають,
Які москальську «правду» не сприймають.
Уже всі вуха просвис

Ігор Шоха
2025.12.25 14:53
Фантасмагорія Різдва
Феєричне колесо Ярила
покотило знову до весни,
тогою сріблястою укрило
ясла, де у сонмі таїни
народила Сина Діва-мати,
але людям нині не до свята.
На святій і праведній землі
убивають віру москалі

Борис Костиря
2025.12.25 14:03
Поле
Я іду крізь незміряне поле
Несходимих і вічних снігів.
Я шукаю вселенської волі,
Що не має стійких берегів.

Ген далеко у полі безмежнім
Постає споважнілий монах.
Він здолав маяки обережні

Віктор Кучерук
2025.12.25 09:09
* * *
Різдвяна зірочка ясніє
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.

Ярослав Чорногуз
2025.12.25 08:06
Вечір кохання
Замерехтіли трояндові свічі,
Мов розлились аромати весни.
Ти подивилася ніжно у вічі,
Мов пелюстками усипала сни.

ПРИСПІВ:
Вечір кохання, вечір кохання,
Іскри, як зорі, летіли увись,

Кока Черкаський
2025.12.24 21:29
Турист і футурист
Сказав туристу футурист:
- Я-футурист! А ти -турист!

- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?

Артур Курдіновський
2025.12.24 15:51
Без...
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.

Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від

Микола Дудар
2025.12.24 14:40
***
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.

В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,

Борис Костиря
2025.12.24 12:14
Паростки весни
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.

Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу

Сергій Губерначук
2025.12.24 09:23
Який пан товстий та негарний…
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.

23–24 серпня 1996 р., Київ

Віктор Кучерук
2025.12.24 06:54
* * *
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.

Артур Сіренко
2025.12.23 23:51
Ховаючись від зливи
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих

С М
2025.12.23 22:04
Добрий докторе (The Rolling Stones)
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?

О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок

Олександр Буй
2025.12.23 21:12
Шизофренія
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...

Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова

Борис Костиря
2025.12.23 19:57
* * *
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.

Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,

Микола Дудар
2025.12.23 17:30
Лабух і єжи з ним...
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:

Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Зимнее
Образ твору Дотлевает луна.
Ты со мной. Я – одна.
И морзянка огней на стене.
Я с тобой соглашусь.
Я стерплю, не сорвусь.
Пусть потом будет плохо, но – мне.

Заберу твою боль
И останусь собой…
В ночь скользнув, растворишься в ней ты.
Наступает «потом».
С перебитым хребтом
Я, скуля, уползаю в кусты.

Отлежаться. Забыть.
В словарях истребить
Бесполезное слово «любовь».
Ты – пророк. Чист и свят.
…А спасительный яд
Выпью залпом – ты лишь приготовь…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-16 13:25:19
Переглядів сторінки твору 5557
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.489 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.674
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:29:17 ]
Неперевершено, жертовно, відверто!5,5! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:12:40 ]
Таню, та що ви... Я тут від збентеження аж сама від себе під стіл сховалася. Дякую дуже і сприймаю ваші слова як комплімент і величезний аванс... а то вже так почервоніла, що від щік прикурювати можна :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:39:05 ]
Я, скуля, уползаю,
Но знай же и ты –
я в кустах смастерю западню,
пусть хребет перебит,
пусть на пятках бинты,
всё равно я тебя заманю!
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:04:39 ]
(Стогнучи і відхлипуючи від сміху)
Лео! Совість майте, га?! Я тут ще й долоні об стіл пооббивала, регочучи... Доведеться котярі диктувати, хай вчиться по клавішах клацати ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 14:07:44 ]
Головне, бережіть лєпку! Хоч головою об стіл - тільки не пальцями!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:55:26 ]
(Схаменувшись, ховає руки в кишені і пробує товктися лобом об стіл. Спочатку хаотично, потім підлаштовується під ритм - ноутбук, підморгнувши, почав видавати музичний супровід. Для розігріву були "Гоп, мої гречаники" (і де тільки відкопав, гад?!), далі - щось схоже на сальсу... Стіл починає зрадницьки потріскувати. Клята залізяка не вгаває і заводить The Show Must Go On.
Кіт Стьопка зітхає, бреде до нички, з жалем дістає флакончик валер'янки і починає відпоювати обох, примовляючи: "От і вір підручникам... Пишуть, що загострення в отаких тільки навесні бувають. А де ще вона, та весна?..." Мрійливо мружиться і починає машинально облизувати монітор...)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 15:41:51 ]
Монітор спочатку тихесенько стогне від задоволення, а потім несподівано затягує, підсвічуючи собі різнокольоровими лампочками): "Я шоколадный заяц, я - ласковый мерзавец". Потім, оговтавшись, переходить на "Запрягайте, хлопці, коней" і, майже не контролюючи себе від стьопіних облизувань, заходиться "The Night in Opera".
Господиня відривається від довбання столу і намагається головою (бо руки ж у кишенях) відігнати збудженого Стьопу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 19:52:12 ]
Затуманений котячий погляд сяк-так фіксується на хазяйчиній фізіономії, щедро политій валер’янкою – бо не хотіла ж пити, невдячна, заливати довелося… «Йо-о-о, це ж скільки добра пропадає?! - доходить нарешті до Стьопки. – Бігом вилизувати, поки не висохло!»
І починається: «лизь» зліва (хазяйку) – «лизь» справа (монітор), «лизь» зліва – «лизь» справа… Очманілий ноутбук намагається згадати назву сайту, на якому він бачив щось подібне. Музики там, здається, не було. Але гарно було і без неї… О-о-о… Мур-р-р-мяв!
Специфічні звуки і запах валер’янки, занесені вітром-провокатором у прочинене вікно мансарди, насторожують Зігмунда Мурка 15-го. Блискавично прикинувши напрямок, кіт робить затяжний стрибок… під ним проносяться кілька міст… річка, скута кригою… і ось – заповітна кватирка!
Не встигнувши як слід загальмувати, Зігмунд врізається з розгону в розімлілу трійцю… Котячий вереск, дзвін розбитого скла, тріск – то стіл нарешті не витримує… світло гасне… тиша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-17 12:24:54 ]
Я той, ти цей...
Валер'янку в мене забула,
то забереш чи шо
(Посувається тако бочком, бочком через поріг)
Давай я її отут на стіл поставлю
В момент бахкає об стіл пляшкою, задирає скатерку, помічає дві немиті кружки - обидві в помаді лимони різані, не різані і просто кілька вазонів з незірваними лимонами, і білого перса Стефіка. Котяра зеленим оком кость на лимони, блакитним на миску з рисовою кашою і на обидва боки вривить пухнастого підпласкуватого писка.
Ой кицюнчику, а ти шо сам тут скучно тобі? Ой шось я шось знову сьодні без ліверки.
Чуєш де Маре, той твій візаві (нє канєшно я нічого не бачила - люди кажуть) так от він чєлАвєк іскуства, чи фарбування губ його милий вибір?..
А ше знаєш підозрюю, шо то мій давно пропавший Хамелеончик Імі(Імітатор Стилів).
А бувають ночі він перекидається на Дракулу Ніжного і віршує :)
Відно пана по котові так би мовити.
Ти б це подивилась його кота на блохастість... бо самій цікаво :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 17:06:57 ]
(З гіркотою в голосі) Юль, на кого тут дивитися? Ти когось бачиш? Отож-бо. Поки я тут вікно склила, поки лампочки вставляла та стола докупи стуляла... Коротше, поки весь цей розгардіяш прибирала - злиняли обидва, ще й Стефіка з собою зманили.
А найгірше, шо мене під час того шарварку добряче столом прибило. Сотрясєніє - не жарти... Може, до того я щось і встигла взнати про мого "візаві", то тепер забула...
Але щодо хамелеончика - знаєш, дуже схоже. Бо казали люди (і що б ми без тих людей робили!), ніби подався Лео у політику. Ну, поки що на ПМах, але ти ж знаєш, як воно затягує. А в політиці хамелеонам саме місце...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-19 00:52:10 ]
Но-но! Я, між іншим, все чую :) І нікуди Лео не подався, тим паче в політику. Просто було кілька зауважень "на полях". А взагалі він мирно живе собі на мансарді, слухає байки Зігмунда і сам собі придумує веселощі. І до жодного хамелеона не має відношення :)
А зі струсом треба лежати (можна там же, під столом), а не гецати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-19 21:05:42 ]
(Наполохано озирається) Нічого собі акустика тут - усі все чують... Де я, а де та мансарда... А, до речі, де вона? В якому місті? Чи то великий секрет? Чи просто зорієнтуватися не можете? То я компаса подарую...
Краще б ви вже в політику вдарилися. Там хоч не нудно. А то у Зігмунда скоро весняний загул почнеться, і що тоді?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-20 19:11:07 ]
Мансарда - це не конкретна точка, яку можна визначити географічно. Це – спосіб життя або мислення. Деякі розумники ще називають це "станом душі" :)
Щодо політики, то там не тільки нудно, але й брудно. Особливо, коли всі хочуть виглядати найбілішими, найпухнастішими та найпатріотичними.
А коли у Зігмунда почнеться весняний загул... тоді подивимось, до чого це приведе.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-23 23:11:41 ]
Ех, Лео, що ж ви так прямолінійно… То ж я, як моя бабця казала, «наздогад буряків, щоб дали бараболі». Хотіла ніби ненароком розвідати, чи не земляки ми з вами. Хоча… то несуттєво.
А про політику я в курсі. І про «стан душі» теж. У вас – мансарда, у мене – хатинка в горах. І лише один сусід, та й той аж за три кілометри. Він, правда, пропонував ближче оселитися. Але то, знаєте, такий меломан – як включить музику, то аж листя з дубів падає… А в мене мігрені…