ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.03.06 11:48
1920. Марш Будьонного
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)

А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими

Борис Костиря
2026.03.06 11:12
Миті
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.

Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,

Юрій Гундарів
2026.03.06 09:54
Григір Тютюнник: бути Собою
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма

Богдан Манюк
2026.03.06 07:58
Братство Каменя
продовження)

Ярослав Саландяк

Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,

Віктор Кучерук
2026.03.06 06:05
* * *
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро

Артур Курдіновський
2026.03.06 00:43
Я - Зима (сонет)
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.

Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",

Володимир Бойко
2026.03.06 00:21
Довколополітичні думки -10
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів. Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність. Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади. Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги. Злочинам сприяють б

Богдан Манюк
2026.03.05 19:21
Братство Каменя
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах

Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук

Євген Федчук
2026.03.05 17:59
Легенда про раффлезію
Бува, дорветься хтось до влади і вважа,
Що він величніший з правителів усіх.
Що усі люди – то комашки біля ніг,
Він оком кине й всі виконувать біжать.
Що знає він, як всі народи мають жить
І має право шлях указувати їм.
Що за життя ще має стати він

Ігор Терен
2026.03.05 15:16
Оксюморони когнітивного дисонансу
                    І
І живу, й виживаю окремо
від юрби, що заковтує сир
мишоловки. Лякає дилема –
чи герой, чи фальшивий кумир,
чи дрімуче, чи дуже зелене
Україну веде у ясир?
І стає, навіть дуже, помітно,

Ольга Олеандра
2026.03.05 11:31
Весна. Нарешті.
Весна. Нарешті. Цього року тебе чекала особливо.
Хоча зима, морозна й сніжна, була вражаюче красива.
Ходила в білому й шапками поснулі віти прикрашала.
І дихала на перехожих сліпучо-мерехливим жаром.

Але тепла не вистачало. А без тепла краси замало.

Іван Потьомкін
2026.03.05 11:30
ДОРОГА
Скарай мене, Поезіє, дорогою.
Я стільки не добрав на ній думок.
Дорогою і людською тривогою,
Карай! Карай, щоб голос мій не мовк.

2
Отак би йшов і йшов
До скону підошов,

Борис Костиря
2026.03.05 11:24
Полон
Закутий дощами в оселі тісній,
Не можеш ти вийти нікуди навколо,
Немовби закутий в темниці німій.
Стоїть чатовим незворушливий Молох.

Закутий дощами в кайданах тяжких,
Не можеш ти рушити птахом на волю.
Закутий дощами в тенетах сумних,

Микола Дудар
2026.03.05 10:09
***
Вже кілька сот в душі поранень
І безліч стомлених думок.
Чи хтось, чи щось до себе манить.
Не відгадати, не пророк…

І біль розмножився у болі…
Дійшло, і раптом зрозумів,
Що поруч шастає недоля,

Юлія Щербатюк
2026.03.05 07:00
Уплелась неминучість у долі
Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.

І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні

Тетяна Левицька
2026.03.04 19:34
Вимпел
Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Зимнее
Образ твору Дотлевает луна.
Ты со мной. Я – одна.
И морзянка огней на стене.
Я с тобой соглашусь.
Я стерплю, не сорвусь.
Пусть потом будет плохо, но – мне.

Заберу твою боль
И останусь собой…
В ночь скользнув, растворишься в ней ты.
Наступает «потом».
С перебитым хребтом
Я, скуля, уползаю в кусты.

Отлежаться. Забыть.
В словарях истребить
Бесполезное слово «любовь».
Ты – пророк. Чист и свят.
…А спасительный яд
Выпью залпом – ты лишь приготовь…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-16 13:25:19
Переглядів сторінки твору 5622
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.489 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.674
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:29:17 ]
Неперевершено, жертовно, відверто!5,5! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:12:40 ]
Таню, та що ви... Я тут від збентеження аж сама від себе під стіл сховалася. Дякую дуже і сприймаю ваші слова як комплімент і величезний аванс... а то вже так почервоніла, що від щік прикурювати можна :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:39:05 ]
Я, скуля, уползаю,
Но знай же и ты –
я в кустах смастерю западню,
пусть хребет перебит,
пусть на пятках бинты,
всё равно я тебя заманю!
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:04:39 ]
(Стогнучи і відхлипуючи від сміху)
Лео! Совість майте, га?! Я тут ще й долоні об стіл пооббивала, регочучи... Доведеться котярі диктувати, хай вчиться по клавішах клацати ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 14:07:44 ]
Головне, бережіть лєпку! Хоч головою об стіл - тільки не пальцями!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:55:26 ]
(Схаменувшись, ховає руки в кишені і пробує товктися лобом об стіл. Спочатку хаотично, потім підлаштовується під ритм - ноутбук, підморгнувши, почав видавати музичний супровід. Для розігріву були "Гоп, мої гречаники" (і де тільки відкопав, гад?!), далі - щось схоже на сальсу... Стіл починає зрадницьки потріскувати. Клята залізяка не вгаває і заводить The Show Must Go On.
Кіт Стьопка зітхає, бреде до нички, з жалем дістає флакончик валер'янки і починає відпоювати обох, примовляючи: "От і вір підручникам... Пишуть, що загострення в отаких тільки навесні бувають. А де ще вона, та весна?..." Мрійливо мружиться і починає машинально облизувати монітор...)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 15:41:51 ]
Монітор спочатку тихесенько стогне від задоволення, а потім несподівано затягує, підсвічуючи собі різнокольоровими лампочками): "Я шоколадный заяц, я - ласковый мерзавец". Потім, оговтавшись, переходить на "Запрягайте, хлопці, коней" і, майже не контролюючи себе від стьопіних облизувань, заходиться "The Night in Opera".
Господиня відривається від довбання столу і намагається головою (бо руки ж у кишенях) відігнати збудженого Стьопу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 19:52:12 ]
Затуманений котячий погляд сяк-так фіксується на хазяйчиній фізіономії, щедро политій валер’янкою – бо не хотіла ж пити, невдячна, заливати довелося… «Йо-о-о, це ж скільки добра пропадає?! - доходить нарешті до Стьопки. – Бігом вилизувати, поки не висохло!»
І починається: «лизь» зліва (хазяйку) – «лизь» справа (монітор), «лизь» зліва – «лизь» справа… Очманілий ноутбук намагається згадати назву сайту, на якому він бачив щось подібне. Музики там, здається, не було. Але гарно було і без неї… О-о-о… Мур-р-р-мяв!
Специфічні звуки і запах валер’янки, занесені вітром-провокатором у прочинене вікно мансарди, насторожують Зігмунда Мурка 15-го. Блискавично прикинувши напрямок, кіт робить затяжний стрибок… під ним проносяться кілька міст… річка, скута кригою… і ось – заповітна кватирка!
Не встигнувши як слід загальмувати, Зігмунд врізається з розгону в розімлілу трійцю… Котячий вереск, дзвін розбитого скла, тріск – то стіл нарешті не витримує… світло гасне… тиша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-17 12:24:54 ]
Я той, ти цей...
Валер'янку в мене забула,
то забереш чи шо
(Посувається тако бочком, бочком через поріг)
Давай я її отут на стіл поставлю
В момент бахкає об стіл пляшкою, задирає скатерку, помічає дві немиті кружки - обидві в помаді лимони різані, не різані і просто кілька вазонів з незірваними лимонами, і білого перса Стефіка. Котяра зеленим оком кость на лимони, блакитним на миску з рисовою кашою і на обидва боки вривить пухнастого підпласкуватого писка.
Ой кицюнчику, а ти шо сам тут скучно тобі? Ой шось я шось знову сьодні без ліверки.
Чуєш де Маре, той твій візаві (нє канєшно я нічого не бачила - люди кажуть) так от він чєлАвєк іскуства, чи фарбування губ його милий вибір?..
А ше знаєш підозрюю, шо то мій давно пропавший Хамелеончик Імі(Імітатор Стилів).
А бувають ночі він перекидається на Дракулу Ніжного і віршує :)
Відно пана по котові так би мовити.
Ти б це подивилась його кота на блохастість... бо самій цікаво :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 17:06:57 ]
(З гіркотою в голосі) Юль, на кого тут дивитися? Ти когось бачиш? Отож-бо. Поки я тут вікно склила, поки лампочки вставляла та стола докупи стуляла... Коротше, поки весь цей розгардіяш прибирала - злиняли обидва, ще й Стефіка з собою зманили.
А найгірше, шо мене під час того шарварку добряче столом прибило. Сотрясєніє - не жарти... Може, до того я щось і встигла взнати про мого "візаві", то тепер забула...
Але щодо хамелеончика - знаєш, дуже схоже. Бо казали люди (і що б ми без тих людей робили!), ніби подався Лео у політику. Ну, поки що на ПМах, але ти ж знаєш, як воно затягує. А в політиці хамелеонам саме місце...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-19 00:52:10 ]
Но-но! Я, між іншим, все чую :) І нікуди Лео не подався, тим паче в політику. Просто було кілька зауважень "на полях". А взагалі він мирно живе собі на мансарді, слухає байки Зігмунда і сам собі придумує веселощі. І до жодного хамелеона не має відношення :)
А зі струсом треба лежати (можна там же, під столом), а не гецати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-19 21:05:42 ]
(Наполохано озирається) Нічого собі акустика тут - усі все чують... Де я, а де та мансарда... А, до речі, де вона? В якому місті? Чи то великий секрет? Чи просто зорієнтуватися не можете? То я компаса подарую...
Краще б ви вже в політику вдарилися. Там хоч не нудно. А то у Зігмунда скоро весняний загул почнеться, і що тоді?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-20 19:11:07 ]
Мансарда - це не конкретна точка, яку можна визначити географічно. Це – спосіб життя або мислення. Деякі розумники ще називають це "станом душі" :)
Щодо політики, то там не тільки нудно, але й брудно. Особливо, коли всі хочуть виглядати найбілішими, найпухнастішими та найпатріотичними.
А коли у Зігмунда почнеться весняний загул... тоді подивимось, до чого це приведе.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-23 23:11:41 ]
Ех, Лео, що ж ви так прямолінійно… То ж я, як моя бабця казала, «наздогад буряків, щоб дали бараболі». Хотіла ніби ненароком розвідати, чи не земляки ми з вами. Хоча… то несуттєво.
А про політику я в курсі. І про «стан душі» теж. У вас – мансарда, у мене – хатинка в горах. І лише один сусід, та й той аж за три кілометри. Він, правда, пропонував ближче оселитися. Але то, знаєте, такий меломан – як включить музику, то аж листя з дубів падає… А в мене мігрені…