ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
Мій читацький денник. Іван Потьомкін
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Освідчення
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Ласий
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Свiт розколовся на добре та зле (телевiрш)
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
Той, хто малює небо
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Пом’яни нашу землю у царині сну
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
* 76 *
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Ірина Вовк
2026.05.12 07:14
А вода по каменю...
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути

Віктор Кучерук
2026.05.12 05:59
* * *
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
***
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Нетривіальні думки – 4
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Пектораль
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Мадам Жорж (Van Morrison)
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
Мій читацький денник. Віктор Домонтович
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Звичка
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Зимнее
Образ твору Дотлевает луна.
Ты со мной. Я – одна.
И морзянка огней на стене.
Я с тобой соглашусь.
Я стерплю, не сорвусь.
Пусть потом будет плохо, но – мне.

Заберу твою боль
И останусь собой…
В ночь скользнув, растворишься в ней ты.
Наступает «потом».
С перебитым хребтом
Я, скуля, уползаю в кусты.

Отлежаться. Забыть.
В словарях истребить
Бесполезное слово «любовь».
Ты – пророк. Чист и свят.
…А спасительный яд
Выпью залпом – ты лишь приготовь…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-02-16 13:25:19
Переглядів сторінки твору 5745
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.489 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.674
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Малиновська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:29:17 ]
Неперевершено, жертовно, відверто!5,5! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:12:40 ]
Таню, та що ви... Я тут від збентеження аж сама від себе під стіл сховалася. Дякую дуже і сприймаю ваші слова як комплімент і величезний аванс... а то вже так почервоніла, що від щік прикурювати можна :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 13:39:05 ]
Я, скуля, уползаю,
Но знай же и ты –
я в кустах смастерю западню,
пусть хребет перебит,
пусть на пятках бинты,
всё равно я тебя заманю!
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:04:39 ]
(Стогнучи і відхлипуючи від сміху)
Лео! Совість майте, га?! Я тут ще й долоні об стіл пооббивала, регочучи... Доведеться котярі диктувати, хай вчиться по клавішах клацати ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 14:07:44 ]
Головне, бережіть лєпку! Хоч головою об стіл - тільки не пальцями!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 14:55:26 ]
(Схаменувшись, ховає руки в кишені і пробує товктися лобом об стіл. Спочатку хаотично, потім підлаштовується під ритм - ноутбук, підморгнувши, почав видавати музичний супровід. Для розігріву були "Гоп, мої гречаники" (і де тільки відкопав, гад?!), далі - щось схоже на сальсу... Стіл починає зрадницьки потріскувати. Клята залізяка не вгаває і заводить The Show Must Go On.
Кіт Стьопка зітхає, бреде до нички, з жалем дістає флакончик валер'янки і починає відпоювати обох, примовляючи: "От і вір підручникам... Пишуть, що загострення в отаких тільки навесні бувають. А де ще вона, та весна?..." Мрійливо мружиться і починає машинально облизувати монітор...)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-16 15:41:51 ]
Монітор спочатку тихесенько стогне від задоволення, а потім несподівано затягує, підсвічуючи собі різнокольоровими лампочками): "Я шоколадный заяц, я - ласковый мерзавец". Потім, оговтавшись, переходить на "Запрягайте, хлопці, коней" і, майже не контролюючи себе від стьопіних облизувань, заходиться "The Night in Opera".
Господиня відривається від довбання столу і намагається головою (бо руки ж у кишенях) відігнати збудженого Стьопу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-16 19:52:12 ]
Затуманений котячий погляд сяк-так фіксується на хазяйчиній фізіономії, щедро политій валер’янкою – бо не хотіла ж пити, невдячна, заливати довелося… «Йо-о-о, це ж скільки добра пропадає?! - доходить нарешті до Стьопки. – Бігом вилизувати, поки не висохло!»
І починається: «лизь» зліва (хазяйку) – «лизь» справа (монітор), «лизь» зліва – «лизь» справа… Очманілий ноутбук намагається згадати назву сайту, на якому він бачив щось подібне. Музики там, здається, не було. Але гарно було і без неї… О-о-о… Мур-р-р-мяв!
Специфічні звуки і запах валер’янки, занесені вітром-провокатором у прочинене вікно мансарди, насторожують Зігмунда Мурка 15-го. Блискавично прикинувши напрямок, кіт робить затяжний стрибок… під ним проносяться кілька міст… річка, скута кригою… і ось – заповітна кватирка!
Не встигнувши як слід загальмувати, Зігмунд врізається з розгону в розімлілу трійцю… Котячий вереск, дзвін розбитого скла, тріск – то стіл нарешті не витримує… світло гасне… тиша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2010-02-17 12:24:54 ]
Я той, ти цей...
Валер'янку в мене забула,
то забереш чи шо
(Посувається тако бочком, бочком через поріг)
Давай я її отут на стіл поставлю
В момент бахкає об стіл пляшкою, задирає скатерку, помічає дві немиті кружки - обидві в помаді лимони різані, не різані і просто кілька вазонів з незірваними лимонами, і білого перса Стефіка. Котяра зеленим оком кость на лимони, блакитним на миску з рисовою кашою і на обидва боки вривить пухнастого підпласкуватого писка.
Ой кицюнчику, а ти шо сам тут скучно тобі? Ой шось я шось знову сьодні без ліверки.
Чуєш де Маре, той твій візаві (нє канєшно я нічого не бачила - люди кажуть) так от він чєлАвєк іскуства, чи фарбування губ його милий вибір?..
А ше знаєш підозрюю, шо то мій давно пропавший Хамелеончик Імі(Імітатор Стилів).
А бувають ночі він перекидається на Дракулу Ніжного і віршує :)
Відно пана по котові так би мовити.
Ти б це подивилась його кота на блохастість... бо самій цікаво :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 17:06:57 ]
(З гіркотою в голосі) Юль, на кого тут дивитися? Ти когось бачиш? Отож-бо. Поки я тут вікно склила, поки лампочки вставляла та стола докупи стуляла... Коротше, поки весь цей розгардіяш прибирала - злиняли обидва, ще й Стефіка з собою зманили.
А найгірше, шо мене під час того шарварку добряче столом прибило. Сотрясєніє - не жарти... Може, до того я щось і встигла взнати про мого "візаві", то тепер забула...
Але щодо хамелеончика - знаєш, дуже схоже. Бо казали люди (і що б ми без тих людей робили!), ніби подався Лео у політику. Ну, поки що на ПМах, але ти ж знаєш, як воно затягує. А в політиці хамелеонам саме місце...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-19 00:52:10 ]
Но-но! Я, між іншим, все чую :) І нікуди Лео не подався, тим паче в політику. Просто було кілька зауважень "на полях". А взагалі він мирно живе собі на мансарді, слухає байки Зігмунда і сам собі придумує веселощі. І до жодного хамелеона не має відношення :)
А зі струсом треба лежати (можна там же, під столом), а не гецати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-19 21:05:42 ]
(Наполохано озирається) Нічого собі акустика тут - усі все чують... Де я, а де та мансарда... А, до речі, де вона? В якому місті? Чи то великий секрет? Чи просто зорієнтуватися не можете? То я компаса подарую...
Краще б ви вже в політику вдарилися. Там хоч не нудно. А то у Зігмунда скоро весняний загул почнеться, і що тоді?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-20 19:11:07 ]
Мансарда - це не конкретна точка, яку можна визначити географічно. Це – спосіб життя або мислення. Деякі розумники ще називають це "станом душі" :)
Щодо політики, то там не тільки нудно, але й брудно. Особливо, коли всі хочуть виглядати найбілішими, найпухнастішими та найпатріотичними.
А коли у Зігмунда почнеться весняний загул... тоді подивимось, до чого це приведе.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-02-23 23:11:41 ]
Ех, Лео, що ж ви так прямолінійно… То ж я, як моя бабця казала, «наздогад буряків, щоб дали бараболі». Хотіла ніби ненароком розвідати, чи не земляки ми з вами. Хоча… то несуттєво.
А про політику я в курсі. І про «стан душі» теж. У вас – мансарда, у мене – хатинка в горах. І лише один сусід, та й той аж за три кілометри. Він, правда, пропонував ближче оселитися. Але то, знаєте, такий меломан – як включить музику, то аж листя з дубів падає… А в мене мігрені…