ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – такі джерела,
які не напувають, а біжать
моїх думок пісенним а капела,
вриваючись у тиху благодать
западин кулуарного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
сходи минулих лавин і водоспадів,

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

С М
2026.04.29 21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика

 Андрій Окара. Ющенко, прощай!
Образ твору Экс-президент начал тихим убийством ''Громадського радіо'', окончил – придушением ''Сяйва''

Я сейчас ничего не анализирую – просто делюсь своими субъективными ощущениями и впечатлениями. Хотя, предупреждаю, по отношению к их главному герою у меня нет ни позитивной, ни негативной предубежденности.

Так вот, лично для меня Ющенко-президент начался не с Оранжевой революции и не с его инаугурации, на которую п. Катерина нацепила знаменитую пектораль. И оканчивается он как президент в моем сознании тоже не работой на штаб Януковича и не позорищем с приватизацией своей резиденции – теми самыми руками, які нічого не крали. И даже не награждением медалями и званиями направо и налево некоторых ну уж откровенно сомнительных людей.

Для меня Ющенко-президент начался с тихой и почти никем не замеченной смерти зимой 2005 года "Громадського радіо". Оканчивается – смертью магазина "Сяйво".

Радио, созданное незабвенным Александром Кривенко и существовавшее на какие-то иностранные гранты, было интеллигентным разговорным проектом, для его сохранения нужны были сравнительно небольшие деньги – подозреваю, в месяц – не более полутора-двух телефонов "Vertu", которые стали известными в Украине благодаря "царевичу" Андрею.

Но подобные радиостанции – это субъекты развития общества. Чем больше интеллектуальных журналов, радиостанций, телепрограмм, чем больше умных книг, тем развитее нация.

Но у президента Ющенко, в значительной степени обязанного своим президентством именно этому самому кривенковскому радио, ничего не повернулось в душе, хотя именно он мог его спасти. Для этого не надо было огромных денег – нужна была лишь его воля. Потом, помнится, такое же удушение подушками под одеялом случилось и с проектом "Суспільного телебачення" на УТ-1. А этот проект, в отличие от иных, был обещан будущим президентом в его клятвах на сцене Майдана и окрестностях.

И теперь – смерть книжного магазина с историей в несколько десятилетий – половина классиков советской украинской литературы жила именно в этом доме.

Я не в курсе юридических аспектов этого дела.

Но для меня есть очевидные и абсолютные вещи: В ЦЕНТРЕ СОВРЕМЕННОГО БОЛЬШОГО ГОРОДА, В ЦЕНТРЕ СТОЛИЦЫ ВЕЛИКОЙ ДЕРЖАВЫ ДОЛЖНЫ БЫТЬ КНИЖНЫЕ МАГАЗИНЫ. Если книжные магазины закрывают, перепрофилируют, захватывают, превращают в место торговли тряпьем и гламуром, ЗНАЧИТ, ЭТО УМИРАЮЩАЯ НАЦИЯ, А ЕЕ ВЛАСТЬ – ЭТО ЖЛОБЫ И ТУПЫЕ МАРОДЕРЫ, которых надо МОЧИТЬ В СОРТИРЕ.

Кстати, уже забыл, когда убили магазин "Мистецтво" на Крещатике – при Ющенко или еще при Кучме? А ведь чудный был магазин!

Также тупо втихаря, под одеялом, удавили подушками два магазина "Ноты" (на Крещатике и за оперным театром), а уже совсем давно – магазин "Поезія".

Кстати, в СССР было всего лишь три нотных издательства – "Музыка", "Советский композитор" (с отделением в Ленинграде) и "Музична Україна". Больше – не было вообще! Нотный магазин на Крещатике был гордостью советской в целом и советской украинской культуры. Теперь там какой-то гламурный гниднык.

Если правильно помню, главный магазин украинских сувениров в районе метро площади Льва Толстого убили именно при Ющенко – таком любителе глечиков и вышиванок.

Разумеется, мне можно легко возразить – мол, Андрей, ты нихрена не понимаешь ни в рентабельности, ни в эффективном извлеченим прибыли из столичной недвижимости, и проч., и проч. (Именно такие упреки я сегодня вынужден был выслушать от одного собеседника.)

Но, во-первых, как мне кажется, именно в рентабельности я понимаю. И именно поэтому, если государство мыслит в категориях длинных горизонтов, то даже плохо устроенные с точки зрения организации бизнеса книжные магазины таки окупаются, но в долгосрочной перспективе и в общенациональном масштабе. В целом, в РФ рентабельность книготоргового бизнеса не превышает, если я правильно помню, 12-15%. В Украине – меньше, потому что, видимо, Украина быстрее России превращается в нацию дегенератов (хотя не уверен – возможно, и наоборот).

Во-вторых, скажем, в Москве все центральные книжные магазины – очень даже рентабельны – там очереди, полно народу, постоянно проводятся какие-то тусовки, презентации и проч.

В-третьих, это лицо столицы, лицо государства и будущее нации. Уничтожение книжных магазинов и разговорных радиостанций – это демодернизация.

Конечно, можно сказать: Ющенко тут ни при чем! Какое отношение президент имеет к книжному магазину? К Софийскому собору? К "Громадському радіо"? (Мол, это же компетенция "космического" мэра!) Разумеется, никакого" Но, как кажется, Ющенко вообще ни к чему в Украине не имел отношения – кроме Батурина, "Арсенала", Конотопской битвы, циклопического памятника Голодомору и пасеке.

"Вся Россия – наш сад!" – говаривала одна героиня великого украинского поэта.

"Уся Україна – наша пасіка!" – мог бы сказать экс-президент Ющенко.

Нет, Украина – не для людей!

Украина – для пчел!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-02-21 14:35:52
Переглядів сторінки твору 3403
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.873 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Довкола відомих персон
Українські президенти і кандидати в президенти
Еліта і псевдоеліта
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-21 15:34:13 ]
Як би не боляче було це читати, а Андрій має рацію. Є речі, які варто зберігати при повній відсутності рентабельності, прибутків і т. і. Є речі, які не продаються за будь яких обставин. Це честь, совість, майбутнє... Говорячи про книгарні треба думати про майбутнє. А ми, здається, не думаємо взагалі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 17:08:23 ]
Автору статьи +100.
Когда в стране один сплошной дерибан - на всех уровнях! - кто ж остановится перед сожратием "умного" радио или книжного(нотного) магазина? Чудовище ими даже не поперхнётся.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Печарська Орися Москва (М.К./М.К.) [ 2010-02-21 18:22:07 ]
Дякую! Чудова стаття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-21 18:26:11 ]
Так, безумовно, ми, громадяни своєї країни, повинні виокремлювати з буденного тла основне. І це не гроші, і не зміцнення влади. Бо сила - це таки вторинні ознаки. Первинні - це наше внутрішнє - людське - я. Це - наша мораль, наші культурні надбання, зрештою, наше не комерційне існування. Те, що не продається, те, що об'єднує і україномовного, і російськомовного, і українського грека і українського вірменина, всіх наших громадян в народ України. А це і книгарні і культові храми, і ландшафтні парки, заповідники і наша природа, все, перед чим гроші і влада втрачають свою вагомість, виказуючи свою вторинність.
Бо ж нас поєднують і роз'єднують не політичні симпатії, а байдужість до первинного, не усвідомлення первинного, так?
Напевно наші президенти мали би мати уяву про оце первинне для нашого народу. На жаль, Ющенко так і не дотягнувся до розуміння первинного, будучи у всьому вторинним.
У цьому і справді переваги наших Гавелів, жаль, що їх, якщо не фізично, то морально (наприклад КДБ) знищено.
Можливо Мирослава Поповича, видного нашого філософа, у президенти висувати? Бо тут лише мудрість і чесність потрібні, моральність перед Богом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 18:41:58 ]
Попович вже, здається, восьмий десяток розміняв? Пізнувато.
Мені здається, не всіх їх знищено, народились і живуть нові. Тільки не лізуть вгору, бо там, на відміну від справжніх гір, тхне.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-21 20:56:29 ]
Можливо і тхне, але таки, думаю, знизу. З найглибшого низу. Думаю, що якщо нова еліта виросте, то таки зобов'язана буде брати на себе відповідальність за державу, бо це і її, еліти, народ - з усіма його доліками і недоліками.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-23 14:13:38 ]
Завтра поети-двотисячники виступатимуть під «Сяйвом»
"Справа в тім, що провести цю поетичну акцію в приміщення наразі неможливо: крамниця забарикадована, вікна наглухо заварено а біля входу, просто на тротуарі, легендарне «Сяйво» затуляють величезні вантажівки. Захопивши приміщення, працівникам книгарні не дали навіть одягтися і забрати особисті речі"
http://www.bukvoid.com.ua/events/meetings/2010/02/23/102332.html

Як продавали «Сяйво»
Передостання книгарня у центрі Києва пішла з аукціону за ціною у рази нижче за ринкову. Відповідальність за угоду ділять чиновник від Блоку Литвина та чиновник від Блоку Черновецького.
http://www.bukvoid.com.ua/digest/2009/12/11/202754.html

«Сяйво» у облозі. День четвертий. Мітинг. ФОТО
http://www.bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2010/02/22/165455.html