ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика

 Андрій Окара. Ющенко, прощай!
Образ твору Экс-президент начал тихим убийством ''Громадського радіо'', окончил – придушением ''Сяйва''

Я сейчас ничего не анализирую – просто делюсь своими субъективными ощущениями и впечатлениями. Хотя, предупреждаю, по отношению к их главному герою у меня нет ни позитивной, ни негативной предубежденности.

Так вот, лично для меня Ющенко-президент начался не с Оранжевой революции и не с его инаугурации, на которую п. Катерина нацепила знаменитую пектораль. И оканчивается он как президент в моем сознании тоже не работой на штаб Януковича и не позорищем с приватизацией своей резиденции – теми самыми руками, які нічого не крали. И даже не награждением медалями и званиями направо и налево некоторых ну уж откровенно сомнительных людей.

Для меня Ющенко-президент начался с тихой и почти никем не замеченной смерти зимой 2005 года "Громадського радіо". Оканчивается – смертью магазина "Сяйво".

Радио, созданное незабвенным Александром Кривенко и существовавшее на какие-то иностранные гранты, было интеллигентным разговорным проектом, для его сохранения нужны были сравнительно небольшие деньги – подозреваю, в месяц – не более полутора-двух телефонов "Vertu", которые стали известными в Украине благодаря "царевичу" Андрею.

Но подобные радиостанции – это субъекты развития общества. Чем больше интеллектуальных журналов, радиостанций, телепрограмм, чем больше умных книг, тем развитее нация.

Но у президента Ющенко, в значительной степени обязанного своим президентством именно этому самому кривенковскому радио, ничего не повернулось в душе, хотя именно он мог его спасти. Для этого не надо было огромных денег – нужна была лишь его воля. Потом, помнится, такое же удушение подушками под одеялом случилось и с проектом "Суспільного телебачення" на УТ-1. А этот проект, в отличие от иных, был обещан будущим президентом в его клятвах на сцене Майдана и окрестностях.

И теперь – смерть книжного магазина с историей в несколько десятилетий – половина классиков советской украинской литературы жила именно в этом доме.

Я не в курсе юридических аспектов этого дела.

Но для меня есть очевидные и абсолютные вещи: В ЦЕНТРЕ СОВРЕМЕННОГО БОЛЬШОГО ГОРОДА, В ЦЕНТРЕ СТОЛИЦЫ ВЕЛИКОЙ ДЕРЖАВЫ ДОЛЖНЫ БЫТЬ КНИЖНЫЕ МАГАЗИНЫ. Если книжные магазины закрывают, перепрофилируют, захватывают, превращают в место торговли тряпьем и гламуром, ЗНАЧИТ, ЭТО УМИРАЮЩАЯ НАЦИЯ, А ЕЕ ВЛАСТЬ – ЭТО ЖЛОБЫ И ТУПЫЕ МАРОДЕРЫ, которых надо МОЧИТЬ В СОРТИРЕ.

Кстати, уже забыл, когда убили магазин "Мистецтво" на Крещатике – при Ющенко или еще при Кучме? А ведь чудный был магазин!

Также тупо втихаря, под одеялом, удавили подушками два магазина "Ноты" (на Крещатике и за оперным театром), а уже совсем давно – магазин "Поезія".

Кстати, в СССР было всего лишь три нотных издательства – "Музыка", "Советский композитор" (с отделением в Ленинграде) и "Музична Україна". Больше – не было вообще! Нотный магазин на Крещатике был гордостью советской в целом и советской украинской культуры. Теперь там какой-то гламурный гниднык.

Если правильно помню, главный магазин украинских сувениров в районе метро площади Льва Толстого убили именно при Ющенко – таком любителе глечиков и вышиванок.

Разумеется, мне можно легко возразить – мол, Андрей, ты нихрена не понимаешь ни в рентабельности, ни в эффективном извлеченим прибыли из столичной недвижимости, и проч., и проч. (Именно такие упреки я сегодня вынужден был выслушать от одного собеседника.)

Но, во-первых, как мне кажется, именно в рентабельности я понимаю. И именно поэтому, если государство мыслит в категориях длинных горизонтов, то даже плохо устроенные с точки зрения организации бизнеса книжные магазины таки окупаются, но в долгосрочной перспективе и в общенациональном масштабе. В целом, в РФ рентабельность книготоргового бизнеса не превышает, если я правильно помню, 12-15%. В Украине – меньше, потому что, видимо, Украина быстрее России превращается в нацию дегенератов (хотя не уверен – возможно, и наоборот).

Во-вторых, скажем, в Москве все центральные книжные магазины – очень даже рентабельны – там очереди, полно народу, постоянно проводятся какие-то тусовки, презентации и проч.

В-третьих, это лицо столицы, лицо государства и будущее нации. Уничтожение книжных магазинов и разговорных радиостанций – это демодернизация.

Конечно, можно сказать: Ющенко тут ни при чем! Какое отношение президент имеет к книжному магазину? К Софийскому собору? К "Громадському радіо"? (Мол, это же компетенция "космического" мэра!) Разумеется, никакого" Но, как кажется, Ющенко вообще ни к чему в Украине не имел отношения – кроме Батурина, "Арсенала", Конотопской битвы, циклопического памятника Голодомору и пасеке.

"Вся Россия – наш сад!" – говаривала одна героиня великого украинского поэта.

"Уся Україна – наша пасіка!" – мог бы сказать экс-президент Ющенко.

Нет, Украина – не для людей!

Украина – для пчел!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-02-21 14:35:52
Переглядів сторінки твору 3596
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.873 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Довкола відомих персон
Українські президенти і кандидати в президенти
Еліта і псевдоеліта
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-21 15:34:13 ]
Як би не боляче було це читати, а Андрій має рацію. Є речі, які варто зберігати при повній відсутності рентабельності, прибутків і т. і. Є речі, які не продаються за будь яких обставин. Це честь, совість, майбутнє... Говорячи про книгарні треба думати про майбутнє. А ми, здається, не думаємо взагалі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 17:08:23 ]
Автору статьи +100.
Когда в стране один сплошной дерибан - на всех уровнях! - кто ж остановится перед сожратием "умного" радио или книжного(нотного) магазина? Чудовище ими даже не поперхнётся.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Печарська Орися Москва (М.К./М.К.) [ 2010-02-21 18:22:07 ]
Дякую! Чудова стаття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-21 18:26:11 ]
Так, безумовно, ми, громадяни своєї країни, повинні виокремлювати з буденного тла основне. І це не гроші, і не зміцнення влади. Бо сила - це таки вторинні ознаки. Первинні - це наше внутрішнє - людське - я. Це - наша мораль, наші культурні надбання, зрештою, наше не комерційне існування. Те, що не продається, те, що об'єднує і україномовного, і російськомовного, і українського грека і українського вірменина, всіх наших громадян в народ України. А це і книгарні і культові храми, і ландшафтні парки, заповідники і наша природа, все, перед чим гроші і влада втрачають свою вагомість, виказуючи свою вторинність.
Бо ж нас поєднують і роз'єднують не політичні симпатії, а байдужість до первинного, не усвідомлення первинного, так?
Напевно наші президенти мали би мати уяву про оце первинне для нашого народу. На жаль, Ющенко так і не дотягнувся до розуміння первинного, будучи у всьому вторинним.
У цьому і справді переваги наших Гавелів, жаль, що їх, якщо не фізично, то морально (наприклад КДБ) знищено.
Можливо Мирослава Поповича, видного нашого філософа, у президенти висувати? Бо тут лише мудрість і чесність потрібні, моральність перед Богом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-21 18:41:58 ]
Попович вже, здається, восьмий десяток розміняв? Пізнувато.
Мені здається, не всіх їх знищено, народились і живуть нові. Тільки не лізуть вгору, бо там, на відміну від справжніх гір, тхне.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-21 20:56:29 ]
Можливо і тхне, але таки, думаю, знизу. З найглибшого низу. Думаю, що якщо нова еліта виросте, то таки зобов'язана буде брати на себе відповідальність за державу, бо це і її, еліти, народ - з усіма його доліками і недоліками.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-23 14:13:38 ]
Завтра поети-двотисячники виступатимуть під «Сяйвом»
"Справа в тім, що провести цю поетичну акцію в приміщення наразі неможливо: крамниця забарикадована, вікна наглухо заварено а біля входу, просто на тротуарі, легендарне «Сяйво» затуляють величезні вантажівки. Захопивши приміщення, працівникам книгарні не дали навіть одягтися і забрати особисті речі"
http://www.bukvoid.com.ua/events/meetings/2010/02/23/102332.html

Як продавали «Сяйво»
Передостання книгарня у центрі Києва пішла з аукціону за ціною у рази нижче за ринкову. Відповідальність за угоду ділять чиновник від Блоку Литвина та чиновник від Блоку Черновецького.
http://www.bukvoid.com.ua/digest/2009/12/11/202754.html

«Сяйво» у облозі. День четвертий. Мітинг. ФОТО
http://www.bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2010/02/22/165455.html