ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
2024.11.19
13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Публіцистика
Андрій Окара. Ющенко, прощай!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Андрій Окара. Ющенко, прощай!
Экс-президент начал тихим убийством ''Громадського радіо'', окончил – придушением ''Сяйва''
Я сейчас ничего не анализирую – просто делюсь своими субъективными ощущениями и впечатлениями. Хотя, предупреждаю, по отношению к их главному герою у меня нет ни позитивной, ни негативной предубежденности.
Так вот, лично для меня Ющенко-президент начался не с Оранжевой революции и не с его инаугурации, на которую п. Катерина нацепила знаменитую пектораль. И оканчивается он как президент в моем сознании тоже не работой на штаб Януковича и не позорищем с приватизацией своей резиденции – теми самыми руками, які нічого не крали. И даже не награждением медалями и званиями направо и налево некоторых ну уж откровенно сомнительных людей.
Для меня Ющенко-президент начался с тихой и почти никем не замеченной смерти зимой 2005 года "Громадського радіо". Оканчивается – смертью магазина "Сяйво".
Радио, созданное незабвенным Александром Кривенко и существовавшее на какие-то иностранные гранты, было интеллигентным разговорным проектом, для его сохранения нужны были сравнительно небольшие деньги – подозреваю, в месяц – не более полутора-двух телефонов "Vertu", которые стали известными в Украине благодаря "царевичу" Андрею.
Но подобные радиостанции – это субъекты развития общества. Чем больше интеллектуальных журналов, радиостанций, телепрограмм, чем больше умных книг, тем развитее нация.
Но у президента Ющенко, в значительной степени обязанного своим президентством именно этому самому кривенковскому радио, ничего не повернулось в душе, хотя именно он мог его спасти. Для этого не надо было огромных денег – нужна была лишь его воля. Потом, помнится, такое же удушение подушками под одеялом случилось и с проектом "Суспільного телебачення" на УТ-1. А этот проект, в отличие от иных, был обещан будущим президентом в его клятвах на сцене Майдана и окрестностях.
И теперь – смерть книжного магазина с историей в несколько десятилетий – половина классиков советской украинской литературы жила именно в этом доме.
Я не в курсе юридических аспектов этого дела.
Но для меня есть очевидные и абсолютные вещи: В ЦЕНТРЕ СОВРЕМЕННОГО БОЛЬШОГО ГОРОДА, В ЦЕНТРЕ СТОЛИЦЫ ВЕЛИКОЙ ДЕРЖАВЫ ДОЛЖНЫ БЫТЬ КНИЖНЫЕ МАГАЗИНЫ. Если книжные магазины закрывают, перепрофилируют, захватывают, превращают в место торговли тряпьем и гламуром, ЗНАЧИТ, ЭТО УМИРАЮЩАЯ НАЦИЯ, А ЕЕ ВЛАСТЬ – ЭТО ЖЛОБЫ И ТУПЫЕ МАРОДЕРЫ, которых надо МОЧИТЬ В СОРТИРЕ.
Кстати, уже забыл, когда убили магазин "Мистецтво" на Крещатике – при Ющенко или еще при Кучме? А ведь чудный был магазин!
Также тупо втихаря, под одеялом, удавили подушками два магазина "Ноты" (на Крещатике и за оперным театром), а уже совсем давно – магазин "Поезія".
Кстати, в СССР было всего лишь три нотных издательства – "Музыка", "Советский композитор" (с отделением в Ленинграде) и "Музична Україна". Больше – не было вообще! Нотный магазин на Крещатике был гордостью советской в целом и советской украинской культуры. Теперь там какой-то гламурный гниднык.
Если правильно помню, главный магазин украинских сувениров в районе метро площади Льва Толстого убили именно при Ющенко – таком любителе глечиков и вышиванок.
Разумеется, мне можно легко возразить – мол, Андрей, ты нихрена не понимаешь ни в рентабельности, ни в эффективном извлеченим прибыли из столичной недвижимости, и проч., и проч. (Именно такие упреки я сегодня вынужден был выслушать от одного собеседника.)
Но, во-первых, как мне кажется, именно в рентабельности я понимаю. И именно поэтому, если государство мыслит в категориях длинных горизонтов, то даже плохо устроенные с точки зрения организации бизнеса книжные магазины таки окупаются, но в долгосрочной перспективе и в общенациональном масштабе. В целом, в РФ рентабельность книготоргового бизнеса не превышает, если я правильно помню, 12-15%. В Украине – меньше, потому что, видимо, Украина быстрее России превращается в нацию дегенератов (хотя не уверен – возможно, и наоборот).
Во-вторых, скажем, в Москве все центральные книжные магазины – очень даже рентабельны – там очереди, полно народу, постоянно проводятся какие-то тусовки, презентации и проч.
В-третьих, это лицо столицы, лицо государства и будущее нации. Уничтожение книжных магазинов и разговорных радиостанций – это демодернизация.
Конечно, можно сказать: Ющенко тут ни при чем! Какое отношение президент имеет к книжному магазину? К Софийскому собору? К "Громадському радіо"? (Мол, это же компетенция "космического" мэра!) Разумеется, никакого" Но, как кажется, Ющенко вообще ни к чему в Украине не имел отношения – кроме Батурина, "Арсенала", Конотопской битвы, циклопического памятника Голодомору и пасеке.
"Вся Россия – наш сад!" – говаривала одна героиня великого украинского поэта.
"Уся Україна – наша пасіка!" – мог бы сказать экс-президент Ющенко.
Нет, Украина – не для людей!
Украина – для пчел!
Я сейчас ничего не анализирую – просто делюсь своими субъективными ощущениями и впечатлениями. Хотя, предупреждаю, по отношению к их главному герою у меня нет ни позитивной, ни негативной предубежденности.
Так вот, лично для меня Ющенко-президент начался не с Оранжевой революции и не с его инаугурации, на которую п. Катерина нацепила знаменитую пектораль. И оканчивается он как президент в моем сознании тоже не работой на штаб Януковича и не позорищем с приватизацией своей резиденции – теми самыми руками, які нічого не крали. И даже не награждением медалями и званиями направо и налево некоторых ну уж откровенно сомнительных людей.
Для меня Ющенко-президент начался с тихой и почти никем не замеченной смерти зимой 2005 года "Громадського радіо". Оканчивается – смертью магазина "Сяйво".
Радио, созданное незабвенным Александром Кривенко и существовавшее на какие-то иностранные гранты, было интеллигентным разговорным проектом, для его сохранения нужны были сравнительно небольшие деньги – подозреваю, в месяц – не более полутора-двух телефонов "Vertu", которые стали известными в Украине благодаря "царевичу" Андрею.
Но подобные радиостанции – это субъекты развития общества. Чем больше интеллектуальных журналов, радиостанций, телепрограмм, чем больше умных книг, тем развитее нация.
Но у президента Ющенко, в значительной степени обязанного своим президентством именно этому самому кривенковскому радио, ничего не повернулось в душе, хотя именно он мог его спасти. Для этого не надо было огромных денег – нужна была лишь его воля. Потом, помнится, такое же удушение подушками под одеялом случилось и с проектом "Суспільного телебачення" на УТ-1. А этот проект, в отличие от иных, был обещан будущим президентом в его клятвах на сцене Майдана и окрестностях.
И теперь – смерть книжного магазина с историей в несколько десятилетий – половина классиков советской украинской литературы жила именно в этом доме.
Я не в курсе юридических аспектов этого дела.
Но для меня есть очевидные и абсолютные вещи: В ЦЕНТРЕ СОВРЕМЕННОГО БОЛЬШОГО ГОРОДА, В ЦЕНТРЕ СТОЛИЦЫ ВЕЛИКОЙ ДЕРЖАВЫ ДОЛЖНЫ БЫТЬ КНИЖНЫЕ МАГАЗИНЫ. Если книжные магазины закрывают, перепрофилируют, захватывают, превращают в место торговли тряпьем и гламуром, ЗНАЧИТ, ЭТО УМИРАЮЩАЯ НАЦИЯ, А ЕЕ ВЛАСТЬ – ЭТО ЖЛОБЫ И ТУПЫЕ МАРОДЕРЫ, которых надо МОЧИТЬ В СОРТИРЕ.
Кстати, уже забыл, когда убили магазин "Мистецтво" на Крещатике – при Ющенко или еще при Кучме? А ведь чудный был магазин!
Также тупо втихаря, под одеялом, удавили подушками два магазина "Ноты" (на Крещатике и за оперным театром), а уже совсем давно – магазин "Поезія".
Кстати, в СССР было всего лишь три нотных издательства – "Музыка", "Советский композитор" (с отделением в Ленинграде) и "Музична Україна". Больше – не было вообще! Нотный магазин на Крещатике был гордостью советской в целом и советской украинской культуры. Теперь там какой-то гламурный гниднык.
Если правильно помню, главный магазин украинских сувениров в районе метро площади Льва Толстого убили именно при Ющенко – таком любителе глечиков и вышиванок.
Разумеется, мне можно легко возразить – мол, Андрей, ты нихрена не понимаешь ни в рентабельности, ни в эффективном извлеченим прибыли из столичной недвижимости, и проч., и проч. (Именно такие упреки я сегодня вынужден был выслушать от одного собеседника.)
Но, во-первых, как мне кажется, именно в рентабельности я понимаю. И именно поэтому, если государство мыслит в категориях длинных горизонтов, то даже плохо устроенные с точки зрения организации бизнеса книжные магазины таки окупаются, но в долгосрочной перспективе и в общенациональном масштабе. В целом, в РФ рентабельность книготоргового бизнеса не превышает, если я правильно помню, 12-15%. В Украине – меньше, потому что, видимо, Украина быстрее России превращается в нацию дегенератов (хотя не уверен – возможно, и наоборот).
Во-вторых, скажем, в Москве все центральные книжные магазины – очень даже рентабельны – там очереди, полно народу, постоянно проводятся какие-то тусовки, презентации и проч.
В-третьих, это лицо столицы, лицо государства и будущее нации. Уничтожение книжных магазинов и разговорных радиостанций – это демодернизация.
Конечно, можно сказать: Ющенко тут ни при чем! Какое отношение президент имеет к книжному магазину? К Софийскому собору? К "Громадському радіо"? (Мол, это же компетенция "космического" мэра!) Разумеется, никакого" Но, как кажется, Ющенко вообще ни к чему в Украине не имел отношения – кроме Батурина, "Арсенала", Конотопской битвы, циклопического памятника Голодомору и пасеке.
"Вся Россия – наш сад!" – говаривала одна героиня великого украинского поэта.
"Уся Україна – наша пасіка!" – мог бы сказать экс-президент Ющенко.
Нет, Украина – не для людей!
Украина – для пчел!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Тетяна Серветник. Депутати проти церкви"
• Перейти на сторінку •
"Я. Файзулін. Степан Бандера: міфи та реальність"
• Перейти на сторінку •
"Я. Файзулін. Степан Бандера: міфи та реальність"
Про публікацію