Чи бачили ви з якою силою розбивається об скелі ненасний вітер?..
Чи чули ви як відчутно кричать переплітаючись у полоні морської води, хвилі?..

Хвилі…
А можливо це зовсім не стогони і не крики; можливо вони вам шепочуть , торкаючись пальців ніг своєю теплотою і водночас приємною прохолодою зваблюють нас, затягуючи все глибше і глибше… А ми раді піддаватися цій ніжності, цій захопливій свіжості.
Нас вабить ця блакить. Чим ближче підходиш тим сильніше бажання зануритись у цю безодню з головою…
А все це наші людські слабкості… Ось вона насолода… Бери до рук, хапай… Не втрачай шансу… Все і одразу. Побільше. Воно Твоє. Задоволений…
А можливо все не так. Можливо нам подобається відчуття невідомого, почуття глибокого неосяжного простору, морського простору під нашими ногами… Ми занурюємося в нього… Хвилі хапають нас і відносять подалі від усього буденного, такого приземленого і одноманітного… Відносять у вир наших фантазій, де кожен стає героєм для себе…
А пам’ятаєте ваше дитинство?.. Ті казочки що батьки розповідали вам перед сном… Всі ваші такі наївні фантазії… Політати на летючому кораблі розсікаючи хмари… Побувати у неосяжному космосі… Хлопчиком тобі уявлялось, що ти підкорюєш гори, рятуєш людей, б’єшся за добро і справедливість усього світу і виходиш переможцем… А якщо це дівчинка, яка дівчинка не хотіла б побувати у прекрасному замку принцесою чи навіть королевою, оберігаючи свій народ, своє королівство, в якому завжди панувало щастя, злагода і добро…
У обіймах хвиль ми можемо відчути себе найсильнішими… Дякуємо тобі, о велика Сила Архімеда. Маленький хлопчик, тримаючи на руках свого тата, посміхається… Чудеса води приносять радість. Почуття за яким ми гонимось усе життя.
А можливо в цьому і помилка… Не спіймаєте ви птаха щастя… Якби не старались… Хоч біжіть з усіх ніг… Хоч летіть з усіх крил... Не наздоженете… Все просто… Він завжди летить за вами… Дурненькі ми… Нічого не помічаємо… Пора би й навчитись…
Море… Його заманливі хвилі, які здається так і будуть крутитися невпинно і невтомно… Нам дають почуття невичерпного задоволення… Задоволення цим літом… Цим сонцем… Задоволення собою… Задоволення своїм життям…

Вітер…
Не було б ніяких хвиль… Не було б цієї прохолоди… Ти не відчуєш на дотик повітря, поки вітер тобі цього не дозволить… Скільки разів помічаємо ми, як приємно стає, коли крапельки води здуває з тебе з такою ніжністю і легкістю літній теплий вітер… Він може бути і суворим… Може лякати своїм криком, розбиваючись об шибки вікон…
Та без нього все втрачає значення…
Дівчата, а вам подобається коли вітер бавиться вашим волоссям?... Відчуваєш його силу… Дотики… А як було чудово в дитинстві запускати повітряного змія… Гратись з вітром… Це захоплює… На вашому обличчі сяяла…посмішка…Така приємна і безцінна… Що може бути дорожчим за неї? Почуття щастя не купиш ні за які гроші… Так, це було щастя… Було?..

Скільки ми втрачаємо…Не помічаємо дива, яке навколо нас… В дитинстві помічали... Зараз - ні… Ми списуємо все на час і вік… Насправді ж нічого не міняється…
Можливо варто вже відчути всю красу цього життя… Воно ж у тебе лише одне…
Розправ свої крила… Лети…
Не існуй, а живи!