- Ви гадаєте, що казкові події відбувалися тільки у стародавні часи? А я стверджую, що відчувала їх сама. Навіть участь у них приймала!
Нещодавно мені довелося познайомитися з потомком царського роду. Звали його Комп. Не по рокам розумний та серйозний, він був гордістю своїх батьків. Та прийшли у його багату сім’ю незгоди: принесла темна хмара хворобу, і стали ноги Компа страждати від болів. Що б не робили, чим би не лікували свого сина знатні та могутні рідні, Комп втрачав рухливість, зі смутком міркуючи про те, що його ровесники зайняті веселими активними справами, котрі йому не під силу. Сидячи в кріслі
-каталці, Комп багато читав та був у роздумах про те, чим би зайнятися,що б вигадати, аби хоч трішки розважитися. Та нічого втішного так і не міг придумати. І від цього царевич все більше занурювався в невтішні думки свої.
Аж ось одного дня, мандруючи по своїм фантазіям, Комп чітко уявив собі дівчинку свого віку, дуже гарну та веселу.
– Як тебе звуть? – запитав несподівано для самого себе. А у відповідь почув також несподіване:
– Ми з тобою давно повинні познайомитися, ми ще можемо стати
справжніми друзями. Мене звуть Ютою. Та батьки говорять, що
характером я подібна до хлопчика і називають мене Ютером. –
Струснувши біленькими кучерями, Юта жваво покрутилася в один, у другий бік. Хлопчик посміхнувся, пропонуючи новій знайомій:
– Приходь до мене кожного дня. Я розповім тобі про своїх помічників.
Так і повелося: Юта приходила до нього щоденно, а хлопчик на
очах почав видужувати, адже доброта завжди крокує поряд зі щастям.
Комп розповідав подружці про своїх завзятих помічників, більше схожих на друзів. А вона запитувала:
– Чому я ніколи їх не бачу? – інтерес Юти був великим. У відповідь вона почула:
– Вони живуть у моїх думках і називають їх байтами. Їм теж
сумно без нових розповідей та казок. Їм хочеться отримувати якомога більше інформації, мудрішати…
Дівчинка зачаровано вигукнула: – А мої надзвичайні друзі називаються файлами. Але вони розкидані, неорганізовані – з вітром у головах! Щоб їх організувати, треба докласти багато зусиль.
– Давай-но ми познайомимо їх,– запропонував Комп.
Думка так захопила обох, що вони забули про їжу та відпочинок. Знаючи, що думка жива, матеріальна, Юта сконцентрувала увагу, викликаючи файли. Те ж повторив Комп із байтами.
А батьки запрошували захоплених дітей до столу, зливаючи їх імена в одне нероздільне слово, котре лунало з двох боків: – Ютер, іди обідати.
– Комп, ми чекаємо тебе до столу! Ідіть разом! Ви чуєте?
Комп, Ютер! Скільки разів можна повторювати?
Їх запрошення були наполегливими. Та цілком заклопотані заняттям, діти чули тільки одне: – Комп, Ютер! Комп, Ютер!
Птахи в позолочених клітках, повторювали:
– Компьютер, Компьютер…
І коли наступного разу мама Юти покликала її додому, то з подивом зрозуміла, що дівчинка вже не відгукується на половинчате ім’я. З тих пір друзів так і називають спільним ім’ям.
______________________
Файли, байти - складові комп'ютерної пам'яті
2006 р.