Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Жадан (1974) /
Публіцистика
Пропоную включити до шкільної програми п'єсу Подерв'янського "Кацапи"
Ось нині вся прогресивна громадськість накинулась на нову владу, мовляв, усе не так, і все не те, і навіть за часів Леоніда Ілліча, перепрошую, Леоніда Даниловича справи не виглядали так безнадійно. Не хотілося б долучатись до цього хору критиканів, тому скажу про хороше. Скажімо, про міністерство освіти. Скільки крові за старого режиму попили мені клерки цього відомства, не бажаючи викидати зі своєї шкільної програми мої твори, і на всі мої справедливі, як здавалось, закиди, що, мовляв, твори мої, і я сам хочу вирішувати, давати їх до програми чи ні, чемно відповідаючи – що хоча естетична вартість цих творів справді не надто висока, проте вони в міністерстві обійдуться якось і без моїх підказок при формуванні золотих фондів нашої духовності. Подібні відписки справляли неоднозначне враження – з одного боку самі ж говорять, що вартість не надто висока, а з іншого – все ж таки золоті фонди. Одним словом, типова для старого режиму бюрократична відмазка.
Так би воно й тривало, мабуть, довгі роки, не лишаючи авторам жодних шансів на відновлення справедливості, коли б не доленосні зміни, яких зазнав курс вищеназваного міністерства. Мушу сказати, що заява нового міністра освіти про доцільність включення до шкільної програми лише мертвих письменників повернула надію та віру в справедливість у багатьох із нас. Нарешті, подумалось, залізна рука диктатури олігархії наведе порядок у цьому болоті, що гордо іменує себе українською літературою. Давно пора!
Складно не погодитись із міністром. Безперечно, програму потрібно міняти. Поза всякими сумнівами, живим у підручниках не місце. Слово має відстоятись у часі, нова народна влада, слід розуміти, створить представникам красного письменства належні умови для гідної смерті, після чого можна буде поговорити і про хрестоматії. Тому щонайскоріше потрібно викинути зі шкільних програм усю цю живучу братію, що час від часу подає голос із сутінків громадської свідомості, усе це суцільне бу-ба-бу, що навіть звучанням своїм нагадує якесь ге-пе-у.
Інша річ, що робити, скажімо, з Іваном Федоровичем Драчем та Дмитром Васильовичем Павличком, котрі за всіма формальними ознаками лишаються поки що живими. Нічого страшного – у випадку з ними можна просто повернутись до хрестоматій кінця 70-тих і взяти їхні твори звідти, не змінюючи прізвищ та не переставляючи акцентів. Те ж саме і з Гончарем – справедливо засудивши автора за роман "Собор", можна безболісно лишити в шкільній програмі "Прапороносців".
Так само в оновленому підручнику має знайтись місце для Корнійчука та Галана, для пізніх Тичини, Сосюри та Рильського, для раннього Коротича та вічного Олійника.
Проблема може виникнути з письменниками "Розстріляного Відродження", оскільки сама дефініція є сумнівною та двоякою – мовляв, чому розстріляне, за що розстріляне, і головне – відродження чого? В цьому випадку пропоную сам термін скорегувати й подавати в новій версії - "Розстріляне нами Відродження".
Модерністів краще не давати взагалі. Хіба що "Інтернаціонал" у перекладі Вороного.
Лесю Українку, з огляду на тематику творів, бажано подавати в програмі світової літератури, в тій одній четвертій частині, що не заповнена буде літературою російською.
Знайомство з творчістю Івана Франка можна обмежити хоровим читанням "Лиса Микити". Натомість "Каменярі" слід засудити як твір масонський та колаборантський.
Стефаника та Коцюбинського краще теж не чіпати, з огляду на непевність регіональної політики, висвітленої в їхніх творах.
"Хіба ревуть воли" Панаса Мирного потрібно дати двічі, як твір, що формує в дитини стійке та недвозначне ставлення до вітчизняної літератури.
Із Шевченка краще за все взяти російськомовні повісті. В жодному разі не "Гайдамаків", в жодному разі не "Суботів". Можна ще дати малюнки, щоби місце заповнити.
Котляревського можна вивчати в межах історії давнього Риму, Сковороду – в межах уроків співу, одним словом – розвантажити програму, давши дітям можливість устигнути таки двічі перечитати Мирного.
Крім того, можна підійти до укладання шкільної програми ще більш творчо й створити спільний українсько-російський підручник із літератури. Туди пропоную в обов`язковому порядку включити п`єсу Леся Подерв`янського "Кацапи", як яскравий зразок оспівування дружби народів та героїчного виконання кожним із нас свого інтернаціонального обов`язку.
Але головне – дочекатись, коли вони всі помруть. І вчасно описати архіви.
Сергій Жадан, ТСН
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-381796.html
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пропоную включити до шкільної програми п'єсу Подерв'янського "Кацапи"
"Між вільними вільна, між рівними рівна..."
Заява нового міністра освіти про доцільність включення до шкільної програми лише мертвих письменників повернула надію та віру в справедливість у багатьох із нас.
Ось нині вся прогресивна громадськість накинулась на нову владу, мовляв, усе не так, і все не те, і навіть за часів Леоніда Ілліча, перепрошую, Леоніда Даниловича справи не виглядали так безнадійно. Не хотілося б долучатись до цього хору критиканів, тому скажу про хороше. Скажімо, про міністерство освіти. Скільки крові за старого режиму попили мені клерки цього відомства, не бажаючи викидати зі своєї шкільної програми мої твори, і на всі мої справедливі, як здавалось, закиди, що, мовляв, твори мої, і я сам хочу вирішувати, давати їх до програми чи ні, чемно відповідаючи – що хоча естетична вартість цих творів справді не надто висока, проте вони в міністерстві обійдуться якось і без моїх підказок при формуванні золотих фондів нашої духовності. Подібні відписки справляли неоднозначне враження – з одного боку самі ж говорять, що вартість не надто висока, а з іншого – все ж таки золоті фонди. Одним словом, типова для старого режиму бюрократична відмазка.
Так би воно й тривало, мабуть, довгі роки, не лишаючи авторам жодних шансів на відновлення справедливості, коли б не доленосні зміни, яких зазнав курс вищеназваного міністерства. Мушу сказати, що заява нового міністра освіти про доцільність включення до шкільної програми лише мертвих письменників повернула надію та віру в справедливість у багатьох із нас. Нарешті, подумалось, залізна рука диктатури олігархії наведе порядок у цьому болоті, що гордо іменує себе українською літературою. Давно пора!
Складно не погодитись із міністром. Безперечно, програму потрібно міняти. Поза всякими сумнівами, живим у підручниках не місце. Слово має відстоятись у часі, нова народна влада, слід розуміти, створить представникам красного письменства належні умови для гідної смерті, після чого можна буде поговорити і про хрестоматії. Тому щонайскоріше потрібно викинути зі шкільних програм усю цю живучу братію, що час від часу подає голос із сутінків громадської свідомості, усе це суцільне бу-ба-бу, що навіть звучанням своїм нагадує якесь ге-пе-у.
Інша річ, що робити, скажімо, з Іваном Федоровичем Драчем та Дмитром Васильовичем Павличком, котрі за всіма формальними ознаками лишаються поки що живими. Нічого страшного – у випадку з ними можна просто повернутись до хрестоматій кінця 70-тих і взяти їхні твори звідти, не змінюючи прізвищ та не переставляючи акцентів. Те ж саме і з Гончарем – справедливо засудивши автора за роман "Собор", можна безболісно лишити в шкільній програмі "Прапороносців".
Так само в оновленому підручнику має знайтись місце для Корнійчука та Галана, для пізніх Тичини, Сосюри та Рильського, для раннього Коротича та вічного Олійника.
Проблема може виникнути з письменниками "Розстріляного Відродження", оскільки сама дефініція є сумнівною та двоякою – мовляв, чому розстріляне, за що розстріляне, і головне – відродження чого? В цьому випадку пропоную сам термін скорегувати й подавати в новій версії - "Розстріляне нами Відродження".
Модерністів краще не давати взагалі. Хіба що "Інтернаціонал" у перекладі Вороного.
Лесю Українку, з огляду на тематику творів, бажано подавати в програмі світової літератури, в тій одній четвертій частині, що не заповнена буде літературою російською.
Знайомство з творчістю Івана Франка можна обмежити хоровим читанням "Лиса Микити". Натомість "Каменярі" слід засудити як твір масонський та колаборантський.
Стефаника та Коцюбинського краще теж не чіпати, з огляду на непевність регіональної політики, висвітленої в їхніх творах.
"Хіба ревуть воли" Панаса Мирного потрібно дати двічі, як твір, що формує в дитини стійке та недвозначне ставлення до вітчизняної літератури.
Із Шевченка краще за все взяти російськомовні повісті. В жодному разі не "Гайдамаків", в жодному разі не "Суботів". Можна ще дати малюнки, щоби місце заповнити.
Котляревського можна вивчати в межах історії давнього Риму, Сковороду – в межах уроків співу, одним словом – розвантажити програму, давши дітям можливість устигнути таки двічі перечитати Мирного.
Крім того, можна підійти до укладання шкільної програми ще більш творчо й створити спільний українсько-російський підручник із літератури. Туди пропоную в обов`язковому порядку включити п`єсу Леся Подерв`янського "Кацапи", як яскравий зразок оспівування дружби народів та героїчного виконання кожним із нас свого інтернаціонального обов`язку.
Але головне – дочекатись, коли вони всі помруть. І вчасно описати архіви.
Сергій Жадан, ТСН
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-381796.html
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
