Шукав я пульс, тим починалось
І лікування - ритуал.
Переді мною був Нейгауз...
Не хитромудра річ, здавалось,
Та пульсу я не відчував.

Ловив я звуки фортеп'яно,
І руки ці я пригадав
На клавішах... І так нескладно,
Що там, де муза б’є фонтанно,
Я пульсу ниточку шукав.

А він чіплявся жартівливо:
„Десяток восьмий! Ну і ну!
Якби ж найшов – було би диво!”
І ворохобив неквапливо
Свою розмашну сивину...

Я враз отямився од ритму:
Ударів гамма! – ясний пульс!
І стало радісно - до крику:
Виконувалась в жилах VITA!
Десяток восьмий! але ж муз!

І я, мов на віолончелі,
З Нейгаузом в дуеті грав,
Співали струни волотеві
і тихий подих Коктебеля
тремтів із брижами октав.

переклад: В.Ляшкевича

- - - - - - - -

* Ігорь Васильевичь Воронцов (нар. в Петербурзі 1933р, помер у Москві у 2004), справжня людина, лікар і поет, я вдячний йому за дружбу і добру науку...

Игорь Воронцов

Г.Г.Нейгаузу

Я щупал пульс, как полагалось,
Таков врачебный ритуал.
Передо мной сидел Нейгауз,
И мне вначале показалось,
Что пульса нет… Я не слыхал.

Я слышал звуки фортепьяно
Я эти руки вспоминал
На клавишах… И было странно,
Что там, где муза бьет фонтаном
Я пульса ниточку искал.

А он сидел, ворча шутливо:
«Восьмой десяток! ну и ну!
Здесь пульса не найти – не диво!»
И поправлял неторопливо
Размашистую седину!

И вдруг очнулся я от ритма:
Ударов гамма – четкий пульс!
И было радостно до крика:
В сосудах шествовала VITA!
Восьмой десяток. Ну и пусть.

Я словно на виолончели
Дует с Нейгаузом играл,
И струны трепетно звенели,
И тихий воздух Коктебеля
От этой музыки дрожал.

Коктебейль, август 1964 г.

Генріх Густавович Нейгауз народився 12 квітня 1888 року в місті Єлисаветграді (нині — Кіровоград).
Початкову музичну освіту він одержав у свого батька, фундатора місцевої музичної школи. По закінченні гімназії Генріх Густавович займався під керівництвом піаніста Л. Годовського в Берліні. Там же він вивчав теорію композиції під керівництвом учня Танєєва професора Юона. Пізніше поступив у Віденську академію музики в школу вищої майстерності, яку закінчив на відмінно.
Після повернення на батьківщину Нейгауз здав екстерном у Петроградській консерваторії іспити і у 1916 році почав свою педагогічну діяльність у Тбілісі. Повернувшись в Єлисаветград, працював у місцевому відділі народної освіти. Разом із своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським він організує камерне товариство, читає лекції, пропагує кращі зразки класичної музики.
У 1920 році Нейгауз — професор Київської консерваторії, а від 1922 року починається його творча діяльність у Московській консерваторії.
Продовжуючи і розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва Нейгауз створив школу, пов'язану з високими досягненнями піанізму. Визнана в усьому світі, піаністична школа Нейгазуа знайшла своє продовження у творчості його учнів — С. Ріхтера, Е. Гілельса, Я. Зака, І. Зетеля, Є. Малініна, О. Насєдкіна, Л. Наумова, В. Кастельского, В. Крайнєва, В. Воскобойникова, Т. Гутмана, А. Гінзбурга і багатьох інших музикантів.
Виконавча діяльність Г. Нейгауза ввійшла в скарбницю музичного мистецтва. У його репертуарі була майже вся художня фортепіанна література від Баха до наших сучасників. Піаніст був незмінним другом багатьох композиторів і першим виконавцем цілого ряду творів. Величезна ерудиція Нейгауза при великій особистій чарівності завжди залучала до артиста молодь. Концертні зали, класи, аудиторії, у яких Генріх Густавович виступав, завжди були переповнені.
Нейгаузу належать блискучі статті і нариси про музику. Широкою популярністю користується його талановита книга «Про мистецтво фортепіанної гри».
У рідному для Нейгауза Кіровограді його іменем названо вулицю, а на розташованому на ній будинку, де народився видатний музичний педагог, встановлено меморіальну дошку. Від 1981 року в місті працює Музей Генріха Нейгауза.
Помер Генріх Густавович Нейгауз 10 жовтня 1964 року в Москві.