У ПОШУКАХ ВТРАЧЕНОГО РАЮ
Есе
Чи знали ви про дивовижне мистецтво японських майстрів малювання пером по поверхневій гладі води? Створене художником у такий спосіб зображення триває долі секунди, але той, кому пощастило його побачити бодай раз у житті – вже ніколи не забуде. Таке сильне враження на людську свідомість справляє той незвичайний малюнок.
Так само береже людина у своїй пам’яті хіба що першу у її житті жадібно прочитану бібліотечну книгу. Переосмислюючи себе за читанням, людське єство воістину п’є живу воду зі смарагдового колодязя мудрості, малює в обріях уяви видноколо нових можливостей, приймає щедроти життєвих дарів. Адже книга – прекрасне люстерко, у якому можна побачити свій багатий внутрішній світ, завмерши від захоплюючого подиву.
Золоті сторінки безцінних фоліантів бережуть усе, чого досягло людське пізнання упродовж плину тисячоліть: тут ллється світло підручників бібліотечного храму, золоті анкети життя філософів, візії художнього бачення світу митців, історичні хроніки, сила-силенна документальних свідчень і наукових дослідів.
Наукова картина світу постійно видозмінюється, все перебуває в русі і перетвореннях. З’являються у світ новинки цивілізаційних досягнень інформаційної сфери – електронні та аудіокниги, всеосяжні інтернет-сторінки з тисячами міріад динамічних посилань у світовій інтернет-павутині. Та це все залишається тільки доповненням, своєрідним доважком до універсального явища книги друкованої.
Бібліотечним фахівцям не новина, що найбільшою книгозбірнею світу є заснована 210 років тому Бібліотека Конгресу США. Сьогодні її фонд налічує близько 130 млн. документів на чотириста сімдесяти мовах світу: це книги, газети, рукописи, світлини, мапи, звукозаписи, мікрофільми. Вчені, шляхом нескладних обчислень вирахувавши загальну довжину книжкових полиць, де зберігаються ці бібліотечні скарби (до речі, свій прихисток тут знайшла і перша в світі друкована книга – „Біблія” Йогана Гутенберга), одержали колосальну відстань: понад 850 км (!). Щодня уславлена бібліотека збагачується п’ятьма тисячами нових книг-надбань.
Що ж, про такі бібліотечні можливості пересічному українцеві залишається лишень плекати голубі мрії. Однак, з іншого боку, величезний масив бібліотечних документів викликає скоріше не радість, а біль глибокого усвідомлення, що одного людського життя замало, аби хоча б торкнутися рукою до кожного з численних зразків.
Разом з тим не стихає сумління совісті за долю спаленої Олександрійської бібліотеки, яка мала багатющий арсенал джерел результатів людської думки, її довершені витвори. Часто сняться у снах обпалені сторінки, потрощені глиняні таблички, сплюндровані сувої. Вони ніби голосять воланням живих душ про повернення до життя, до бібліотеки, до свого втраченого раю – саду Гетсиманського...
А як хотілося б переступити поріг книгозбірні, яка презентує самобутність певної національної культури – китайської чи японської, африканської чи південноамериканської, єврейської чи арабської, овидом очей своїх зміряти багатство бібліотек Парижа, Копенгагена, Варшави, Відня...
Та найбільшим світлом любові ми огортаємо саме українську книгозбірню. Тут нуртує енергетика творчості дочки Прометея, незламного Каменяра, Великого Кобзаря, цілої плеяди сучасних митців слова. Тут озиваються луною голоси наших предків, звучать горді мелодії швидкоплинних віків української історії.
Бібліотека як храм культури і освіченості, як громадський осередок толерантності, компетентності і всевідання, як втілення раю на землі – зцілює, лікує, наснажує силою, даючи дороговказ пролягання найкоротшого шляху до гармонії внутрішнього світу людської душі.

02.09.2010