І цей вірш видався на славу!

Симпатичний, теплий вірш, але рими мене де-що розчарували:
незабутнього-майбутнього,
невідомого-незнайомого,
хмаринами-світлинами.

Мені шкода, пане Олександре, я не хотіла Вас розчаровувати. Але дякую за щирість. І за те, що мимоволі нагадали, що я не поставила дату написання. Зараз поставлю. Може, це трохи знівелює Ваше розчарування.

Бачите, пані Любове, а я не помітив рими, яка зветься банальною у поетичному середовищі. Це, мабуть, через те, що я не профі у царині літератури. Але, думаю, всеж справа у змістовній частині, яка перекликається з моїми ностальгійними настроями. Ні, це не значить, що тепер стало гірше жити. Просто тоді було по-своєму хороше. Нажаль, я не можу ставити оцінки вище 5,5.

Дякую, пане Ігорю, за оцінку. Сказати відверто, для мене у віршах теж на першому плані - зміст. І саме в цьому вірші - інших рим не уявляю, настільки вони мені здаються органічними в тексті. І випливають одна з одної і доповнюють. Та, як відомо, є різні рівні сприйняття. І різні рівні майстерності. І це нормально.

В воскресной столовой, где нас подкармливает одна из местных конфессий, мне встречались и поэты, которые пишут для открыток, на которых изображены ангелочки с луками и колчанами стрел, подвешенными к румяным телесам нежно-розовых расцветок, или голубки.
Эти стихи всегда воспринимались на ура. Мы не хотели слушать духовного отца, а заслушивались стихами.
Мне этот очень понравился.
Пишите, пожалуйста, еще.
Не стоит носить талант в себе.
На примере первой строфы могу отметить то, что Вам даются полубелые стихи.
Спасибон.

Хотя завершение первой строфы могло бы быть несколько иным.
Например, таким:
"все вищі тіні, все скупіші
деталі у твоїх малюнках."

Но это уже было написано неким Сергеем Жаданом, тоже поэтом "майстерень".

Рада, що завітали, шановний пане Алексий 111. Ваші коментарі завжди цікаві, неординарні. Дякую Вам. Заходьте ще.

Тепла штучка, Любове, вийшла.

А цікаво, якщо прозорості в деяких місцях спробувати додати, може і якось так:

Як проступають невідомого
Новими рисами, деталями
Початки смутку незнайомого,
Кінці доріг, які за далями...

"Десь між " - "поміж"?

А щодо "банальних" рим, то проблема, думаю, не в тому, що їх надто часто використовували інші, чи вони виглядають надто просто, з так званими "банальними" римами дуже важко сотворити більші поетичні дива, аніж були вони вже раніше сотворені...

Приємно, що і Ви, шановна Редакціє, звернули увагу на цей вірш. Мені самій від нього чомусь тепло на душі, тому і розмістила його в Майстернях. Дякую за цікаві підказки-поради. Але якось не хочеться схилятися до множини. Бо по великому рахунку життєва дорога одна. Пройдене тане в минулому, а майбутнє з кожним днем вимальовується чіткіше. І так безперервно. Смутків, справді є багато. Але якщо подумати, то все-одно вони підступають до серця по черзі, поступово. І безпосередньо перед нами - завжди один (хоч за ним, може, ще сотні). Ось це я і намагалась передати у вірші. Може, не надто добре вдалось. Але хай вже буде, як є.

В Вашому вірші м’яко і мелодійно ллється лірична філософія життя.Дуже зрозуміло і близько. Хочеться всміхнутися і по-дитячому, і по-дорослому.

Дуже сподобалося! Дяка. Друга строфа для мене особлива.
Щиро.