Щодо проекту податкового кодексу - від Януковича, Азарова, Тігіпка, Литвина і Симоненка.

Нісенітниця із серйозними наслідками
Автор: Сергій ТЕРЬОХІН (народний депутат України, БЮТ)

«Податкові мрії» — саме так я спочатку хотів назвати статтю про проект Податкового кодексу. Навіть вибрав відповідну цитату з роману «Бледный пламень» Набокова. Звучить вона так (вибачайте, у моєму перекладі):

«Internally, until corruption, betrayal, and Extremism penetrated it, the People’s Place (parliament) worked in perfect harmony… Harmony, indeed, was the reign’s password. The polite arts and pure sciences flourished. Technology, applied physics, industrial chemistry and so forth were suffered to thrive … The climate seemed to be improving. Taxation had become a thing of beauty…The poor were a little richer, and the rich a little poorer». «The Pale Fire».

«Парламент работал в прекрасной гармонии, доколь в его ряды не прокрались коррупция, измена и экстремизм… Гармония воистину стала девизом правления. Изящные искусства и прикладные науки процветали. Технология, прикладная физика, промышленная химия и им подобные были на взлете… Казалось, улучшается даже климат. Налогообложение обратилось в произведение искусства… Бедные слегка богатели, а богатые потихоньку беднели». «Бледный пламень».

Потім я мав намір скрупульозно оцінити найодіозніші норми ПК і подати свої пропозиції, використовуючи узвичаєні норми економетрики, формальної логіки і соціології. Та швидко передумав. І от чому.

По-перше, квінтесенція цього ПК проста — як негайно обдерти бідних і швидко озолотити багатих. А якщо вже вважати ПК витвором мистецтва, то виключно школи примітивістів. Загалом, за Набоковим точно не виходить.

По-друге, автори цього ПК нервово ставляться до будь-яких спроб змінити його текст. Це можна пояснити. Пам’ятаєте, у липні перша версія ПК одержала близько 6 тис. зауважень і зі скандалом була повернута Азарову. Янукович, хоча й запізно, пригрозив заветувати проект, якщо він не відповідатиме «народним сподіванням». Беручи під козирок, Азаров оголосив про «всенародне обговорення» Податкового кодексу. Обговорення вийшло кумедним — його провели в час традиційних відпусток (липень-серпень) у стилі схвалення рішень з’їздів КПРС. В офіційних заходах брали участь переважно місцеві чиновники, податкові робітники і призначений владою бізнес.

Непряма критика «всенародного обговорення» пролунала з вуст голови Держкомпідприємництва, який начебто заявив, що обговорювати з підприємцями Податковий кодекс — усе одно що дискутувати зі злочинцями про Кримінальний кодекс. Своєрідне розуміння ролі платників податків у житті окремо взятого чиновника. Загалом, подумав я, напишу я пропозиції чи ні, результат буде однаково безглуздим.

До речі, попри заявлений Азаровим «вражаючий успіх усенародного обговорення», до кінця минулого тижня в профільний парламентський комітет надійшло близько 4,5 тис. правок. Литвин поквапився обізвати це диверсією і торпедуванням прийняття ПК, але в черговий раз ускочив у клопіт. Адже більшість пропозицій були внесені саме членами правлячої коаліції. Це не дивно: навряд чи ви там знайдете депутата, фактично не зайнятого в бізнесі. А будь-який податок на бізнес веде до зменшення багатства його власника. Те, що податки теоретично збільшують добробут усього суспільства, владу вочевидь не хвилює.

Не зводьте наклепів, адже вашим колегам займатися бізнесом заборонено. Правильно. Але запитайте, чому ж маса народних депутатів обіймає формальні посади «почесних голів» банків і корпорацій? Чому закон Гриценка про боротьбу з корупцією відкладається з року в рік? Де в проекті цього ПК є правила оподаткування осіб, чиї задекларовані доходи не дотягують до фактичних витрат на підтримку стилю їхнього життя? Запитання вочевидь риторичні, правда ж?

Зрозумівши, що для авторів ПК стиль Набокова надто важкий, а його податкові мріяння просто безглузді для них, я вирішив приземлити мою статтю до рівня Сінтії Льюїс (Cynthia Lewis). Розповім, чому. Іноді я читаю на ніч моїй семирічній дочці її книжку «Мої діти мене навчили» (My kids have taught me). Домогосподарка із забитого американського села зібрала висловлювання своїх дітей і з гумором переказала. Ця книжка стала світовим бестселером у середині 90-х. Вона грунтується на філософії войовничого індивідуалізму. От кілька цитат: «якщо в тебе тече з носа, не варто чекати незнайомця, який його витре»; «будь першим, хто поставить слід на свіжому снігу»; «завжди принось у школу річ, яку можна продати».

Читаю цю книжку з двох причин — хочу навчити доньку англійської і мрію прищепити їй імунітет від сприйняття світу лише через призму боротьби з іншими людьми або заради грошей. Судячи зі змісту ПК, його автори входять до секти малоосвічених войовничих індивідуалістів. Тому всі мої подальші замітки будуть побудовані не на логіці мрійника Набокова, а виходячи з цитат приземленої Льюїс.

«Who cares what happened last week?» (Кого турбує, що сталося минулого тижня?)

Проте в 90-х, коли відбулася масштабна трудова міграція, ми намагалися не стільки зібрати податки з колишніх вчителів і медиків, скільки дати їм можливість знайти нову роботу, стати самозайнятими людьми. Було впроваджено спрощену систему оподаткування. Саме тому сьогоднішнє безробіття в Україні втричі менше, ніж у Польщі, і в півтора разу, ніж у Росії. У принципі, українці люблять працювати, залучати до роботи членів своїх родин.

Та, на жаль, філософія цього ПК проста: проект обмежує свободу малого і середнього бізнесу, при цьому наділяє великий бізнес правом зовсім не платити податків. Це небезпечно і призводить до збільшення кількості найнятих і зменшення кількості самозайнятих осіб.

У принципі, такий підхід не новий. На початку 90-х у мене була дискусія з Леонідом Кучмою, тодішнім прем’єр-міністром. Він розповів, що йому симпатична економічна модель Південної Кореї. Суть моделі зводилася до того, що економікою країни управляє обмежена кількість приватних корпорацій. Їхні топ-менеджери апріорі лояльні до діючої влади. Культивується теорія «довічної кар’єри», коли найнята особа системою заохочень і бонусів прив’язується до робочого місця. При цьому самозайнятість не заохочується, оскільки політично складно контролювати поведінку фінансово незалежних осіб.

Тоді я не став заперечувати, але якось, через десяток років, нагадав Леоніду Даниловичу, що два президенти Південної Кореї потрапили до в’язниці, а їхня теорія управління державою призвела до світової кризи 1998 року. «Чому?» — запитав тоді Кучма. Відповідь проста: вартість помилки топ-менеджера велика. Один раз помилився — і країна йде під укіс. А економічного буфера, на кшталт дрібного і середнього бізнесу, немає.

«Play, don’t watch» (Грай, а не спостерігай)

Це головне правило парламентських лобістів (у поганому розумінні цього слова). Цілодобово вони не виходили з податкового комітету Верховної Ради. Тому одержати повну картину «переговорного процесу» було просто нереально.

Минулої середи відбулося фінальне засідання комітету з приводу ПК. За п’ять хвилин до його початку було роздано порівняльну таблицю на 1723 сторінках. Чомусь тільки народним депутатам і чомусь тільки під їхню розписку. Численним представникам запрошеної «громадськості» довелося лише облизуватися, дивлячись на засекречений документ.

«Коли ж це все читати?» — запитав я в сусіда по столу, регіонала. «А навіщо вам треба?» — щиро здивувався він. У тому-то й справа.

За законом, кожна правка до проекту має голосуватися членами комітету. Але комітет, де більшість складається з регіоналів, одного комуніста та однієї литвинівки, прийняв оригінальне рішення — голосувати блоками. Що таке блок, запитав я. Різні податки, була відповідь. Ну, припустімо, податок на прибуток підприємств і податок на фізосіб пов’язані між собою. Як же можна їх голосувати окремо? Чіткої відповіді я не одержав.

Заради «спортивного інтересу» на засіданні комітету я поставив кілька запитань. Насамперед вони стосувалися корупції і майбутнього малого бізнесу.

Наприклад:

Чому дивіденди, які сплачуються в материнську офшорну компанію, не оподатковуються в Україні? Одіозним прикладом служать компанії доморослих олігархів, які неодноразово обмінювали свої акції на акції дутих офшорних компаній. Приклад про виведення капіталів знайдете в Інтернеті (наприклад, за посиланням http://bizkiev.com/content/view/249/610/ ). Припустімо, Кіпр, Швейцарія, Ліхтенштейн і штат Делавер у США формально не є офшорними територіями. Але такий прийом використовується для зменшення сплати податків до бюджету України, оскільки репатріація дивідендів у ці юрисдикції податком не обкладається.

Знаєте, яку відповідь я одержав від ведучого? Нехай Кабмін самостійно встановлює «заборонні» країни. Звучить смішно, оскільки авуари членів цього Кабміну, за чутками, перебувають саме в цих країнах.

Чому дивіденди, які сплачуються фізичній особі, не повинні оподатковуватися при їх виплаті — адже це узаконена корупція? Нагадую, що дивіденди одержують власники підприємств, а їхня сума не обкладається пенсійними внесками. Знаєте, яку відповідь я одержав від ведучого? Такої норми немає в проекті. Та є така, наполягав я у присутності сотні свідків. Немає, відрізав ведучий. Напевно він не читав проекту або, навпаки, надто ретельно його читав.

Чому роялті, сплачені нерезидентам, не можуть перевищувати 4% від їхнього прибутку? Маразм повний, оскільки для продавців легальних фільмів чи музики роялті становлять 90% їхніх витрат. А що, приміром, із приводу «Макдональдса» чи «мерседеса»? Так ми домовилися з Мінфіном, терпляче пояснив ведучий.

Чому замість чотирьох груп основних фондів пропонується запровадити 16, адже це дискримінує інвестиції? Так вирішив Мінфін, відповів ведучий, зате ми дозволимо списувати на витрати 10% від ремонтів. «А причому тут одне до другого, — запитав я, — збільште вартість амортизації на значущі продукти і при цьому норму їх ремонтів». — «Якщо вам не подобається, давайте голосувати», — нервово запропонував ведучий, оскільки явно був не в темі.

Чому від простого, пулового способу нарахування доходів і витрат ми переходимо на національні стандарти бухобліку, які зляпав Мінфін на зразок солянки з мертвих бухгалтерських правил СРСР і еклектичного набору правил фінансового аудиту різних країн? Яка доля горезвісних податкових різниць? «30 пропозицій про скасування теорії податкових різниць було подано депутатами, — відповів ведучий, — парламент їх напевно підтримає». — «Але тоді ж потрібно повертатися до пулового способу», — запропонував я. Ведучий явно розгубився. «Нехай парламент вирішує», — сказав він. «Це все одно що поставити на голосування велику теорему Ферма», — пожартував я в мікрофон.

Чому запроваджуються 10-річні податкові канікули для готелів і легкої промисловості? А чим гірші сільське господарство чи, припустімо, виробники танків і ІТ-технологій? Відповіді я не отримав. Утім, і так зрозуміло — позамежна корупція.

Останнє запитання, яке я поставив, було таке: «Чому товари і послуги, поставлені СПД, не приймаються у витрати платника податку на прибуток підприємств, адже в такий спосіб уряд Азарова фактично вбиває сектор самозайнятих осіб?» Ведучий вагався відповісти і передав слово Копилову, першому заступникові міністра фінансів. Копилов розповів, що, відповідно до світової практики, малий бізнес має працювати виключно в роздрібній торгівлі.

Я негайно попросив навести приклад такої світової практики. Зал вибухнув реготом. Потім Копилов стомлено послався на черговий лист МВФ. Оскільки я цей лист читав, то запропонував його всім роздати. «Бігати за листом не стану», — нахабно відповів Копилов. Для чистоти ідеї я запропонував проголосувати про зняття всіх обмежень для поставок малого бізнесу платникам податку на прибуток підприємств. «За» був один. У результаті я заявив, що не бажаю брати участі у ритуальному танку папуасів навколо тотема Азарова під назвою ПК, і залишив зал. Під боязкі оплески.

«It’s easier to start over on a clean sheet of paper than to erase the drawing you don’t like» (Краще почати з нового аркуша, ніж правити зіпсований)

Будь-яка кодифікація права потрібна для того, щоб розрізнені норми зібрати в єдиний документ, придумати єдиний понятійний апарат і викласти їх простою мовою, доступною для сприйняття користувача.

У розумінні української кодифікації, податкових кодексів у світі не існує, крім країн СНД. Є так звані податкові кодекси в країнах англосаксонського права: США, Австралії, Новій Зеландії, Сінгапурі тощо. Але їхні норми визначають на центральному (федеральному) рівні загальну природу податку, загальні права та обов’язки платника й використовуються виключно при судовому спорі, не маючи при цьому статусу норм прямої дії.

У країнах Євросоюзу існують зведення різноманітних податкових законів, підпорядкованих директивам Єврокомісії. До речі, Росія приймала по розділах ПК протягом двох років, а Казахстан, чий податковий кодекс вважається зразковим на пострадянському просторі, — близько чотирьох
років.

Припустимо, що нам чомусь захотілося написати Податковий кодекс як виключний документ, що визначає права та обов’язки платника податків. Гаразд. Але, йдучи за логікою, такий кодекс має ввібрати в себе всі без винятку закони, за якими громадянин або компанія мають сплачувати податки. Що ж ми бачимо? За бортом цього ПК залишилися такі важливі закони, як закон про статус податкової служби, державне мито, використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО), єдиний збір при імпорті товарів тощо.

Крім того, за бортом ПК залишився закон про єдиний збір на пенсійне страхування і соціальне забезпечення, який за своєю економічною суттю є податком, але ж норми цього закону призводять до зростання вартості робочої сили і тінізації економіки.

Я якось запитав у представниці Мінфіну, чому вони не бажають включати норми закону про податкову службу в ПК. «Розумієш, — статечно зауважила вона, — це невчасно. У законі про податківців прописано норми про пільги і додаткові пенсії. Якщо ми їх внесемо до парламенту, то можуть обрізати. От я в цивільному ходжу, але на рік мені належить дві-три тисячі на купівлю форми. Плата за погони окрема». — «А чому ж немає держмита?» — боязко запитав я. «Облиш, — була млява відповідь, — усі нотаріуси під Мін’юстом сидять. У міністра й запитуй».

Загалом, мені апріорі не подобається сама ідея такого Податкового кодексу. Не розумію, як можна в одному документі поєднати правила обкладення доходів громадян із правилами добування лісу або правила обкладання прибутку компаній із податком на собак. Якщо хтось хоче влаштувати податкову революцію — немає проблем, пишемо з чистого аркуша і радимося. Останнє слово — ключове

«Sometimes the biggest apple has the biggest worm» (Іноді в найбільшому яблуку живе найбільший черв’як)

Виходячи з норм Бюджетного кодексу, держбюджет на новий рік будується на правилах оподаткування, що діють на середину серпня попереднього року. Нова редакція Бюджетного кодексу була нещодавно підписана Януковичем і після опублікування стала законом. Вслід за новими правилам Бюджетного кодексу, Азаров подав проект держбюджету на 2011 рік на розгляд парламенту. Однак Литвин повернув цей проект, бо, на його думку, проект не враховував змін, передбачених у проекті Податкового кодексу, прийнятого в першому читанні.

Більшої дурості чи нахабства за 16 років перебування в парламенті я не бачив. Напевно Литвин разом з Азаровим вирішили наплювати на Бюджетний кодекс, підписаний Януковичем.

Ідемо далі. У разі ухвалення ПК парламентом у Януковича є два варіанти — заветувати закон або його підписати. Якщо Янукович підпише ПК, то він виглядатиме блазнем, оскільки норми Податкового кодексу категорично суперечать нормам Бюджетного кодексу, ним же раніше підписаного. Якщо Янукович ветує ПК, то хтось має постраждати. Принаймні з тих осіб, хто вирішив Януковича перетворити на блазня.

«Stamp your feet when you get angry» (Тупай ногою, коли ти розлючений)

Я почитав проект ПК, я щиро розлючений і, слово честі, хочу тупнути ногою. І от чому.

У вас настирливо тече унітаз. Зрання розбитим ви приходите на роботу. Альтернатива — покликати сантехніка. За новим Податковим кодексом, сантехнік має прийти з касовим апаратом під пахвою і виписати вам чек. Немає чека — немає унітаза.

Не дай Боже у вас занедужала дитина — висока температура. За новим Податковим кодексом, лікар має прийти до вас із касовим апаратом. Перш ніж урятувати дитину, лікар має виписати чек. Немає чека — немає здорової дитини.

Ви покохали. А потім не склалося. Хочете по-доброму роз’їхатися. Новий кодекс вимагає заплатити 20% податку від розміну квартири, яку ви разом нажили.

Вас звільнили. Тому ви вирішили затіяти власне діло — виживати якось треба. За новим Податковим кодексом, умовою вашої реєстрації як підприємця є продаж товарів або послуг на 500 тис. грн. за минулий рік. Альтернатива — реєстрація безробітним.

Ваша дитина пішла до школи. «Мамо, — радісно повідомила дитина. — Мені сказали, що я гарно співаю (малюю, танцюю тощо). Запиши мене в школу». Вартість такого навчання оподатковується за новим Податковим кодексом. Раніше такого не було.

Вам пощастило, і ви накопичили грошей. У вас є альтернатива — тримати гроші вдома, вкласти в депозит або зробити інвестицію. За правилами нового Податкового кодексу, найкращим вкладенням грошей є депозит або інвестиція в офшорну компанію. Але дозволити собі створити свою офшорну компанію можуть тільки багаті люди, правда? Я вже не кажу про те, на кого працюватимуть ваші гроші.

Ви не хочете захворіти. У цьому разі вартість вакцинації вас і ваших дітей за новим Податковим кодексом оподатковується. Раніше такого не було. До речі, іноді вакцинація є обов’язковою умовою прийняття дитини до садочка або школи.

Ви занедужали. Вам пощастило, якщо ви захворіли на СНІД чи туберкульоз. Якщо вам не пощастило, спробуйте стати інвалідом. В інших випадках вам доведеться сплачувати податок на ліки. Загалом, що тяжче ви занедужали, то дешевше вам буде померти за новим Податковим кодексом.

Ви померли. Вам частково пощастило. Якщо вас ховатимуть традиційно, то, за нормами нового Податкового кодексу, доведеться заплатити податок за труну і вінки. Проте ви можете заощадити на своєму похороні, якщо ваш прах розвіють після кремації. Така дія новим кодексом не обкладається ПДВ.

Ви цинічний і самодостатній олігарх, який не збирається помирати. Бінго! Ви абсолютно виграли, оскільки вам плювати на сантехників, вітчизняну медицину та освіту дітей в Україні, як, утім, і на всі податки нашої країни. Новий Податковий кодекс фактично розпластується перед вами. Чого тільки варта норма про те, що дивіденди від ваших компаній, які декларують збитки, без будь-яких податків переводитимуться в офшори, а податкові служби — ставитимуться з розумінням до ваших непомірних витрат.

Скажіть по секрету, ви вже купили місце на п’ятій лінії кладовища Пер ла Шез у Парижі? Купіть, це престижно. Якщо не знадобиться, віддайте в оренду. Але за французьким правом вам доведеться сплатити податок.

Судячи зі скляних очей членів комітету, ПК буде ухвалено. Якщо ні, то провал ПК коштуватиме Азарову посади. Хоча можливі варіанти: просто поміняють міністра фінансів або його найбільш одіозних заступників. Смішно й гірко.

Протести проти свавілля влади
Станом на 12:00 на Майдані Незалежності в Києві перебувають близько 7 - 10 тис. підприємців, які протестують проти нового Податкового кодексу, повідомили УНІАН в Громадському русі “Відсіч”, що виступає співорганізатором акції.

У русі також наголосили, що повторюється ситуація з попередніми акціями, коли міліція не допускає мітингувальників до Києва, перешкоджаючи їх проїзду. Зокрема, так само блокується Одеська траса, під’їзди зі сторони Чернігова. Тиску також піддаються перевізники, яким погрожують відібрати ліцензії.

Співорганізатори також зазначили, що останнім часом побільшало проблем з придбанням квитків на поїзди. У “Відсічі” висловили припущення, що це пов’язано з намаганням влади перешкодити частині мітингувальників дістатись Києва залізною дорогою. Співорганізатори також зазначили, що проблемним є навіть купити залізничні квитки на грудень, коли зазвичай пускають додаткові поїзди напередодні новорічних свят.

Організатори: На Майдані вже 10-12 тисяч підприємців

Понеділок, 29 листопада 2010, 12:51

Станом на 12:30 на Майдані Незалежності перебуває близько 10-12 тисяч осіб.

Про це "Дзеркалу тижня" повідомив прес-секретар Центрального штабу порятунку українського підприємництва Святослав Швецов.

При цьому він зазначив, що люди продовжують збиратися, і ближче до обіду кількість мітингувальників збільшиться.

Говорячи про плани на понеділок, Швецов нагадав, що на 12:00 запланована зустріч підприємців і прем'єра Миколи Азарова.

"Зараз, напевно, всі разом і сходимо до Азарова", - сказав Швецов.

Раніше "Українські новини" писали про близько 1,5 тисячі підприємців, які зранку проводили мітинг проти підписання Податкового кодексу на Майдані Незалежності у Києві.

Мітингувальники тримають у руках національні прапори України й час від часу скандують: "Слава Україні! Героям слава!".

Крім того, вони свистять і дудять у дудки, висловлюючи в такий спосіб невдоволення Податковим кодексом, повідомляють 

На сцені виступають підприємці з різних регіонів країни, а також організатори акції.

Фото Texty.org.ua

Як повідомляє ІМК, люди на площі скандують: "Геть Тігіпка" та гасла проти Податкового кодексу.

З самого ранку в Києві йде сніг, температура близько +3 градуси.

Зранку священик із Донецька прочитав молитву Отче наш.

Як відомо, учасники акції на Майдані Незалежності закликали провести у понеділок, 29 листопада, загальнонаціональну акцію протесту підприємців.

© 2000-2010 "Українська правда"
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/29/5623911/

Предмети розкоші за бюджетні гроші

6 грудня 2010

vecherniy.kharkov.ua

Поки влада звинувачує підприємців у егоїзмі і роз'яснює, що без сплати бізнесменами підвищених податків пенсіонери і бюджетники довго не протягнуть, різні держструктури без тіні збентеження розкидаються бюджетними мільйонами.

На сайті «Державні закупівлі» (портал, на якому зводяться дані про всі держзакупівлі в країні) можна знайти масу цікавої інформації.

Наприклад, можна дізнатися, що Міністерство фінансів витратило на сервер для зберігання архівних баз даних близько чотирьох мільйонів гривень.

Надзвичайно необхідні українській армії «тропічні» черевики закуповуються за ціною, у три рази дорожче ринкової (при цьому фірма, тиждень тому виграла цей тендер на суму в півтораста тисяч гривень, вже припинила своє існування), а ремонт туалетів у сільській школі на Львівщині обійшовся бюджету майже в мільйон гривень.

«Главред» вирішив скласти список найбільш дорогих покупок, які, на нашу думку, ну ніяк не допомагають владі краще виконувати покладені на неї народом функції. Особливу пікантність цим фактам надає липневе доручення Держказначейству від прем'єр-міністра Миколи Азарова - блокувати фінансування міністерств і відомств, якщо ті будуть купувати дорогі автомобілі чи меблі, робити дорогі ремонти і т. д.

1. Враховуючи великий резонанс, перше місце ми віддали історії про купівлю (правда, в результаті невдалої) держпідприємством «Інформаційний центр», яке входить до структури Міністерства юстиції, автомобіля «Мерседес-Бенц» вартістю 1,1 мільйон гривень на самому початку осені. Коли про це стало відомо широкій громадськості, влада стрімко включила задній хід і відмовилася від придбання машини - але автодилер спочатку цілком логічно відмовлявся розривати вигідну угоду. Ситуацію вирішило втручання самого глави Мін'юсту Олександра Лавриновича, який, по-перше, «наполегливо порекомендував» керівникові «Інформаційного центру» відмовитися від «Мерседеса», по-друге, зв'язався з керівництвом автофірми, - і операція все-таки була розірвана.

2. На другому місці - тринькання Державного управління справами (легендарної «ДУСі»). Ця установа не поскупилася на шість мільйонів гривень для закупівлі меблів в один із кримських санаторіїв, що знаходиться в підпорядкуванні «ДУСі», в середині жовтня. Закупівля проводилася в одного учасника - тобто ніякого конкурсу не проводилося. У пояснювальній записці така терміновість пояснюється наступним візитом президентів Польщі та Словаччини і необхідністю забезпечити їм «належні умови».

Ці «належні умови», якщо вірити документам, які опинилися у розпорядженні «Главреда», вражають уяву українського обивателя: «купує меблі повинна відповідати інтер'єру палацового типу, <...> меблі повинна бути виготовлена з цінних порід дерева, прикрашена різьбленням з позолотою і бронзовою фурнітурою, бути вирізаною за старовинними зразками », - так говориться в пояснювальній записці« ДУСі ». Необхідні для «позолоти та бронзовою фурнітури» кошти були знайдені в Стабілізаційному фонді, створеному для боротьби з кризовими явищами в економіці.

3. Буквально тиждень тому санаторію «Феофанія» (що знаходиться в розпорядженні тієї ж «ДУСі») терміново знадобилася газонокосарка. Оскільки це не звичайний санаторій, і в ньому лікуються сильні світу цього, то і газонокосарку купили не звичайну, а тракторного типу - за півмільйона гривень. Елементарний пошук такої техніки в Інтернеті доводить, що ціна тракторної газонокосарки - тисяч п'ятдесят гривень максимум.

4. На третьому місці йде Генеральна прокуратура. Цій установі в середині листопада терміново знадобився письмовий переклад, на який ГПУ витратила рівно півмільйона гривень. Очевидно, рядові перекладацькі фірми не можуть надати необхідної ГПУ якості послуг - тому перемогла на торгах компанія «Український центр синхронного перекладу», клієнтами якої є «Майкрософт», «Оріфлейм» і «Дженерал Електрик». А на початку осені в Генпрокуратурі чомусь почали виходити з ладу годинники - ситуацію виправили закупівлею шести найменувань наручних та інших видів годинників на суму в 1,2 мільйона гривень.

5. Четверте місце ми відвели Службі безпеки України. У середині листопада ця структура купила три новенькі автомобілі «Тойота Кемрі». При цьому СБУ явно вирішила, що звичайна комплектація машини не буде відповідати статусу установи, і зупинила свій вибір на одній з найдорожчих. На все про все було витрачено понад 1,2 мільйона гривень, тобто близько чотирьохсот тисяч гривень за одну машину.

6. Список розкішних держзакупівель був би неповним, якби в ньому була відсутня Верховна Рада, якій ми відвели п'яте місце. Після того як на початку осені парламент збагнув, що криза серйозна - в кулуарах зникли бойлери з водою, в кабінетах закінчилися письмовий папір, а в туалетах - папір туалетний, фінансові справи Ради пішли на поправку. Спершу парламент повністю вирішив всі проблеми з папером - його було закуплено близько 75 тонн за мільйон гривень, а згодом ще мільйон парламент витратив на різну оргтехніку. У той же час в занепад, мабуть, прийшов автопарк Ради - і в листопаді довелося виділяти 350 000 гривень на ремонт «мерседесів». Але навіть відремонтованих «мерсів» парламенту виявилося мало - і Рада подала заявку на купівлю 17 автомобілів «Тойота Кемрі». Торги повинні відбутися в грудні. Враховуючи, що парламентарії навряд чи можуть дозволити собі їздити на гірших машинах, ніж працівники СБУ, держбюджету це обійдеться приблизно в 6,8 мільйонів гривень (400 тисяч множимо на 17).

Це лише найбільш яскраві приклади «бенкету під час чуми». Щодня органи влади здійснюють десятки подібних держзакупівель - щоб задовольнити їхні апетити, навіть нового Податкового кодексу буде, мабуть, замало.

Солодкі гроші "єнакіївських"
Юрій Ніколов, для УП _ Понеділок, 06 грудня 2010,

Праворуч - Юра Єнакієвський

Початок читайте тут Чорні гроші "єнакіївських"

Про нинішнього міністра аграрної політики Миколу Присяжнюка відомо, що він як і авторитетний нардеп від ПР Юрій Іванющенко є вихідцем з Єнакієве. Однак цих діячів поєднує не лише мала батьківщина, але й бізнес.

Присяжнюк разом Іванющенком багато років тому виступав засновником кількох маловідомих компаній, наприклад ЗАТ "Технічний центр "Україна". Однак засвітились і в більш відомих та близьких до агробізнесу місцях. За даними ДКЦБФР, вони входили до спостережної ради ЗАТ "Продовольча компанія "Юнкерс". Єнакієвській УБОП свого часу перевіряв цю фірму на предмет контрабанди бразильської яловичини через одну з місцевих територій пріоритетного розвитку, однак результати справи не отримали розголосу.

Сам Іванющенко фігурує засновником якогось бізнесу не надто часто. Тому поява прізвища Присяжнюка в числі бізнес-партнерів авторитетного єнакіївця свідчить про їхню близькість. Тим більш, що поряд з їхніми прізвищами в вищезгаданих фірмах фігурує ім’я ще одного єнакієвця - Юрія Шумакова, якого деякі правоохоронці знають як "Шумака".

Про роль Присяжнюка в оточенні Януковича свідчить ще такий факт. Він є засновником ЗАТ "Страхова компанія "Класичне страхування". Саме в цій конторі до обрання нардепом був офіційно працевлаштований Станіслав Скубашевський. Це один з найближчих соратників Януковича, що довгі роки забезпечує лідера всім життєвонеобхідним, у тому числі опікується і питаннями охорони.

Тож не дивно, що саме на аграрному фронті відбулась дуже сумнівна оборудка, яка призвела до відтоку сотень мільйонів гривень в офшори з донецьким корінням.

На початку листопада державний Аграрний фонд уклав угоди на закупівлі 100 тисяч тон цукру на 770 мільйонів гривень. Дані офіційно опубліковано в "Віснику державних закупівель".

Попередньо Присяжнюк анонсував закупівлю, нібито необхідну для державних інтервенцій під час різкого подорожчання цукру.

"Закупівельна ціна під час масового виробництва знизилась, і ми як держава купимо 300 тис т цукру в Аграрний фонд для того, щоб в разі збільшення ціни цукру на внутрішньому ринку держава могла своєчасно вийти з інтервенцією", - пообіцяв Присяжнюк.

Однак просте порівняння закупівельної ціни та ринкової показало, що міністр як мінімум некомпетентний у своїй справі. Хоча мова йде про партію цукру, якої вистачить всій Україні майже на місяць споживання.

За відкритими джерелами, ціна однієї тони цукру в листопаді коливалась довкола 7 тис грн./т. Але Аграрний фонд примудрився купити за 7,7 тис грн./т. Себто рівно на 10% дорожче від ринкової ціни.

І жодного натяку на ґвалт з боку Мінекономіки, Антимонопольного комітету, Держінспекції по цінам, не кажучи вже про Генпрокуратуру. Хоча правоохоронці мали б поставити резонне питання: чому Фонд купує цукор за ціною вище від ринкової, і як дорогим товаром можна збивати ціни? Може хтось банально наварив гроші на держбюджеті, витягнувши з кишень платників податків 70 мільйонів гривень?

З оголошення про результати тендеру відомо, що третина від 770 мільйонів "солодких" гривень дісталась ТОВ "Албента", решта – ТОВ "Оіл-Рівер". Про самі компанії на аграрному ринку нічого не чули, в держзакупівлях вони раніше не світились. Однак про їх засновників відомо більше.

Засновниками "Албенти" є кіпрська офшорка "Імпофірм консалтінг лімітед" та ТОВ "Укррослізинг". Остання компанія "прославилась" минулого літа, коли виграла тендер Київського метрополітену на поставку 100 вагонів на загальну суму 1,39 мільярда гривень. Тоді бютівець з Київради Сергій Мельник заявив, що на цій оборудці столичний бюджет переплатить 790 млн грн. Тож уряд Юлії Тимошенко прислав ревізорів з КРУ, і тендер був скасований. Однак вже після інавгурації Віктора Януковича керівник метрополітену повідомив про бажання повернутись до питання закупівлі вагонів у "Укррослізингу".

ТОВ "Оіл-Рівер" кілька років тому мало засновниками такого собі Сергія Сухана та ТОВ "Український інвестиційний капітал" (далі – УІК), яке виходить на британську офшорку "Турітелла корпорейшн". Минулого року всі засновники заховались за панамською фірмою "Ленстон холдінг інк".

Ланцюжки "Албенти" та "Оіл-рівер" пов’язані між собою Олександром Козирєвим, котрий рік тому був директором "Албенти" та "УІК". Тож зрозуміло, що Аграрний фонд забезпечив солодке життя пов’язаним між собою компаніям.

"УІК" дала перший крок в донецькому напрямку. Компанія є співзасновником ТОВ "Вік систем" (сітка автозаправок в Донбасі). Разом з "УІК" співзасновником "Вік систем" є Тимур Валітов, зять нардепа від Партії регіонів Тетяни Бахтєєвої, відомою своєю близькістю до групи Ріната Ахметова (Валітова її дівоче прізвище). В 90-х роках Тетяну Дмитрівну навіть називали особистим лікарем сім’ї олігарха.

"УІК" також наближає нас до Присяжнюка. Кілька років тому ця компанія заснувала ТОВ "Форест-сіті". А минулого року замість неї засновниками стали Андрій Адамовський (відомий як голова спостережної ради ВАТ "Фарлеп-інвест", це ключовий актив Ріната Ахметова в сфері зв’язку), Ольга Джарти та Татьяна Присяжнюк – дочки Василя Джарти (зараз голова Совміну Криму, екс-міністр екології, причетний до "рілтерської" афери з переходом Межигірья до Віктора Януковича) та Миколи Присяжнюка, нинішнього міністра АПК.

В деяких виданнях вже публікувались дані про УІК, групу "Вік" та "Турітеллу корпорейшн". За неофіційними даними, ці компанії контролювались Жиганом Такташовим. П'ятнадцять років тому цю людину вважали Тим-Хто-Вивів-Рината-В-Люди. Про його близькість до ахметівської групи свідчить такий факт: жінка та діти Такташова разом з братом Рината Ахметова Ігорем та Борисом Колесніковим є власниками кількох патентів на кондитерські вироби "Київ-Конті". Ось один з прикладів.

Та й по бізнесу Такташева можна назвати однією з правих рук Ахметова. До структуризації СКМ його бізнес-імперія була розкидана по кільком компаніям. Наприклад, сотовий оператор DCC, футбольний клуб "Шахтар", кілька хлібокомбінатів мали засновниками ТОВ "Embrol Ukraine ltd". І саме в ній співзасновником був Такташев, а директором відомий нардеп Антон Пригодський.

Чотири роки тому Такташев помер від хвороби, будучи на той час гендиректором ЗАТ "Шахтар". Нібито після цього його імперія була виведена на офшорну "Турітеллу" та розчленована нащадками з Донбасу. В цю логіку якраз вкладається історія проявлення в "Форест-сіті" Адамовського з Донецька, Джарти з Макіївки та Присяжнюка з Єнакієво.

Тож аграрний міністр не може навіть робити вигляду, що йому незнайомі контори, які одним донецьким махом освоїли майже мільярд солодких.

І якраз аграрна тема сьогодні прекрасно ілюструє тему "відтепер державні кошти в Україні будуть донецькими, або нічиїми".

Так, джерело в регламентному комітеті Верховної ради сповістило про очікуване найближчим часом повернення до свого крісла в парламенті одного з найдавніших нардепів-сумісників – литвинівця Миколи Шершуна, що вже півроку очолює Держкомлісгосп. Його повернення анонсується під соусом майбутнього підпорядкування лісового комітету до Міністерства АПК, тобто до парафії Присяжнюка.

Також багато хто споглядав боротьбу за горілчаний ринок. Після падіння режиму Тимошенко державний концерн "Укрспирт" очолив Олексій Савченко, близький до "регіонала" Павла Климця (горілка "Олімп", яку часто зараховують до активів Ріната Ахметова). Однак вже влітку міністр Присяжнюк його звільнив, і Савченко дебютував на музичних каналах як співак з кліпом "Испытание поражением".

Новим керівником "Укрспирту" призначено донеччанина Ігоря Сухоносова, якому Присяжнюк публічно поставив задачу вже цього року привести держконцерн в стан повної готовності до приватизації. Перший крок зроблено, "Укрспирт" вже проводить реструктуризацію.

А "Олімп" Климця, як стверджують учасники горілчаного ринку, зазнав масованих перевірок з боку контролюючих органів разом з іншими виробниками горілки, що не мають відношення до ПР. Хоча це можна назвати й ексцесом виконавця, а не конкретним замовленням. Оскільки проблеми Климця не йдуть в жодне порівняння з ситуацією довкола запорожця Євгена Черняка ("Хортиця").

За неофіційними даними, власник одного з найбільших алкогольних брендів України після відкриття кількох карних справ евакуював сім’ю та топ-менеджерів підприємства за кордон. А сам заглибився в повернення кредиту у розмірі $8 млн ахметівському банку ПУМБ.

Також в останні місяці відбувся переділ зернового ринку. У цьому випадку виглядає так, ніби Присяжнюк та Колесніков вирішили помірятись лобістськими можливостями.

Як відомо, Колесніков після призначення віце-прем’єром по Євро-2012 публічно висловив намір змінити розклади в сфері експорту зерна. Зараз ринок повністю контролюється десятком транснаціональними та українськими корпораціями. І новачкам вкрай важко стати потужними експортерами.

Заради виходу на цей ринок Колесніков запропонував ввести квоти на експорт, які б продавались на відкритому аукціоні. У цьому випадку квоти могли б купити нові компанії, у яких немає зерна, але є великий "кеш". Якраз такого масштабу гроші освоюються на темі Євро-2012.

Якби ідея Колеснікова спрацювала, новачки, викупивши квоти, змогли б їх перепродати "дідам" по такій схемі – ви, аби хоч якось вийти в плюси, продаєте нам зерно по вказаній нами ціні, а ми вже експортуємо за світовою. За цікавим збігом, експортери одночасно отримали поштовх в потрібному напрямку – наприкінці літа митниця та прокуратура почали неформальну блокаду експорту.

Однак, за словами джерел в аграрному комітеті парламенту, замість начебто би неминучої перемоги Колеснікова на сцену вийшов міністр Присяжнюк. Дякуючи його втручанню, за останні два місяці бюрократичних війн квотна схема зазнала великих трансформацій. Поки віце-прем’єр проводив через Раду потрібний закон, уряд тихенько провів розпродаж квот, у якому виграли п’ять старожилів ринку, що знайшли свій підхід до міністра.

Між тим, це може бути і банальною розводкою. Наприклад, один віце-прем’єр відкрито починає обіцяти переділ ринку, граючи в поганого поліцейського. А "хороший" міністр, дякуючи такій ініціативі нібито конкурента, влаштовує закриті торги серед переляканих конкурентів.

І хто домовиться про нову ціну вхідного квитка на начебто свій ринок, той і дали зможе вести бізнес. Однак за це доведеться тепер постійно платити. Оскільки закриті торги на експортні квоти в Україні тепер проходять занадто несподівано для непосвячених.

Тому джерела, посвячені в ієрархію Партії регіонів, вважають, що не варто очікувати справжньої боротьби між донецьким та єнакіївським кланами. Мовляв, люди з таким минулим завжди знайдуть спільну "феню" аби не доводити до стрільби як це було в 90-х.

Досить нагадати, про розстріл нардепа Євгена Щербаня на трапі літака в донецькому аеропорту та вибух трибуни з Ахатєм Брагіним на донецькому стадіоні. Сьогодні повторення кошмарів з трупами в шахтах не хоче ніхто. Тим більш власники бізнесу, який виходить на міжнародний ринок.

© 2000-2010 "Українська правда"
www.pravda.com.ua

У скандалі з Донецьким університетом замішані Табачник і син Януковича?

Екс-ректор Донецького національного університету, академік Академії наук України, Герой України Володимир ШЕВЧЕНКО заявляє, що зняв свою кандидатуру з виборів ректора через непрямі погрози на свою адресу.

В інтерв`ю кореспонденту УНІАН В.ШЕВЧЕНКО повідомив, що, подавши 1 грудня у Міністерство освіти і науки України документи для участі в конкурсі на посаду ректора університету, вже 6 грудня був змушений зняти свою кандидатуру. За його словами, з боку Міносвіти і з боку Донецької облдержадміністрації він став одержувати телефонні дзвінки з вимогами відмовитися від участі в конкурсі, який було оголошено 23 листопада.

В.ШЕВЧЕНКО переконаний, що у Міносвіти є свій ставленик на цю посаду - декан обліково-фінансового факультету ДонНУ Петро ЄГОРОВ, який за розпорядженням міністра Дмитра ТАБАЧНИКА з 23 вересня обіймає посаду в.о. ректора і також бере участь у конкурсі.

Як вважає В.ШЕВЧЕНКО, лобіювання владою кандидатури П.ЄГОРОВА пов`язане з проектом будівництва на території університету 24-поверхової будівлі, для реалізації чого потрібно буде ліквідувати спортивний майданчик і знести будівлю філологічного факультету, яка є пам`яткою архітектури та історії.

Академік нагадав, що у будівлі філфаку вчився поет, Герой України Василь Стус, і там «навіть є аудиторія його імені, а на фасаді - меморіальна табличка».

В.ШЕВЧЕНКО нагадав, що під час свого ректорства активно перешкоджав планам використання університетської землі для бізнес-інтересів і, зокрема, планам з будівництва хмарочосу на території університету.

У свою чергу, П.ЄГОРОВ, за словами В.ШЕВЧЕНКА, у своїй передвиборній агітації як базовий аргумент використовує план будівництва 24-поверхової будівлі на місці будівлі філфаку. Про це він заявляв 1 грудня, виступаючи перед колективом викладачів і студентів економіко-правового факультету, демонструючи рисунки проекту, відзначив екс-ректор.

П.ЄГОРОВ, за словами В.ШЕВЧЕНКА, мотивував необхідність цього будівництва тим, що будівля філфаку стара, і тим, що нова 24-поверхова будівля обійдеться вузу безкоштовно. За його словами, від університету зовсім не потрібно грошей на будівництво, кошти необхідні лише на внутрішнє обладнання і меблі.

В.ШЕВЧЕНКО заявив, що не вірить в безкорисливу допомогу з боку інвесторів будівництва, і вважає, що тут замішані «великі бізнес-інтереси», пов`язані із землею університету, розташованою в самому центрі Донецька. «Це просто профанація, з моєї точки зору, нічим не підкріплена. А де у нас знайдеться такий бізнесмен, який віддасть 40 мільйонів на те, щоб це будувати? Ніхто з бізнесменів за «дурняк» нічого робити не буде. Тим більше, наш бізнесмен, український. Якщо на Заході це традиція – віддавати гроші на освіту, будувати корпуси, бібліотеки і таке інше, то у нас такого немає», - підкреслив В.ШЕВЧЕНКО.

Як стало відомо УНІАН, згідно з проектом, представленому П.ЄГОРОВИМ, планована будівля є копією двох інших будівель, споруджених у Донецьку - бізнес-центрів «Столичний» і «Північний». Обидві ці будівлі споруджувалися на замовлення корпорації «Менеджмент Ассетс Компані» («МАКО»), президентом якої є Олександр ЯНУКОВИЧ - старший син Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА.

Як повідомляє сайт «Обком», ще один кандидат на посаду ректора ДонНУ (після зняття В.ШЕВЧЕНКОМ своєї кандидатури залишилися два кандидати), завідувач кафедрою економічної кібернетики Юрій ЛИСЕНКО також вважає, що Міністерство освіти вже визначилося зі своїм кандидатом, і «будь-який інший претендент, зокрема він, вельми не бажаний». Цим, за словами Ю.ЛИСЕНКА, пояснюється необґрунтований поспіх у проведенні виборів.

«Вчора мені стало відомо про нову дату майже випадково, - повідомив Ю.ЛИСЕНКО. – Я міг би і не дізнатися про них, чесно кажучи. Мені подзвонили і повідомили мало не підпільно про те, що вибори переносяться з 15 на 10 грудня. І ця квапливість дивує. Я навіть не встиг розпочати свою передвиборну кампанію, яку ЄГОРОВ розпочав ще до оголошення конкурсу. Говорилося, що це спілкування з колективом, але фактично там звучала його передвиборна програма».

Агентство УНІАН звернулося за коментарями щодо заяв В.ШЕВЧЕНКА до прес-служб Міносвіти і Донецької облдержадміністрації, і на даний час чекає відповіді.

Як повідомляв УНІАН, 29 липня міністр науки і освіти Д.ТАБАЧНИК, не одержавши від ректора ДонНУ В.ШЕВЧЕНКА добровільної згоди на залишання з посади, звільнив його своїм наказом.

В.о. ректора було призначено проректора Андрія КУЧКА, але 23 вересня його було також звільнено з посади і на його місце призначено П.ЄГОРОВА.

23 листопада було оголошено конкурс на посаду ректора ДонНУ. Термін подачі документів закінчився 6 грудня, а сам конкурс призначено на 10 грудня.

Anatoliy Tkachenko

Этот загадочный Юра Енакиевский. Портрет с иллюстрациямиНародного депутата Украины Юрия Иванющенко сделала знаменитым не парламентская деятельность,  невызывающе шикарная свадьба   дочери и даже не опубликованные в интернете материалы, называющие его главой банды киллеров (об этом мы расскажем позже). По настоящему известным его сделала всего одна фраза Юлии Мостовой: «на высочайшем уровне дана команда сформировать в стране три основных потока — «Семья, Юра Енакиевский и Ринат». После этого Украина поняла: Янукович действительно строит НОВУЮ страну, для НОВЫХ людей. 

Под крышей дома…

Достоверно можно говорить лишь об одном факте из жизни  народного депутата Украины - он родился 21 февраля 1959 года. Эти данные опубликованы на сайте Верховной рады и сходятся со всеми другими опубликованными биографиями Юрия Иванющенко. Все остальное вызывает вопросы. Например, место жительства нардепа. Парламентский сайт утверждает, что это Енакиево. Хотя украинские СМИ называют его жителем Монако.  Не будем придираться к словам – понятно, что Енакиево – это лишь место регистрации. Но постоянно проживая в этом шахтерском городке почти полвека, Иванющенко должен был обзавестись в нем какой-то недвижимостью и оставить какие-то следы своей деятельности.

Что касается второго, то, найти в Енакиево людей, которые лично знакомы с Иванющенко оказалось непросто. Еще сложнее было получить от них информацию. В Енакиево, оказывается, Иванющенко персонаж не менее мифический, чем в Верховной Раде – все знают, что он есть, но мало кто видел его в лицо. О нем не рассказывают «кровавых» историй, как о том же Ринате или других донецких «блатных», но после разговора о Юре Енакиевском, все без исключения советовали «теперь быть поосторожней».  Это об имидже. А теперь к недвижимости.   

Первый адрес, где я начал искать следы депутата – проспект Металлургов 35, кв. 56. Этот адрес дается в схеме Енакиевской ОПГ, якобы подготовленной для тогда еще президента В. Путина главным разведуправлением Генштаба России. Схема была опубликована в 2007 году Станиславом Речинским в статье «Киллеры и барыги» . Оказалось, что Иванющенко действительно жил когда-то по этому адресу. Более того, с этим местом связано достаточно показательное событие в жизни нынешнего депутата. В девяностых годах в подъезде этого дома был убит парень, дальний родственник енакиевского блатного по кличке Шумак. Парень был такого же небольшого роста, как Иванющенко. Мотивов для его убийства не было. В криминальных кругах города эту смерть однозначно расценили как ошибку исполнителя, считается, что жертвой киллера должен был стать Юрий Иванющенко.

Следующее место жительства, указанное уже источниками в Енакиево – двухэтажный дом в поселке Северный возле микрорайона Фильтровальная. Там же, по соседству, живут родственники Иванюшщенко.  Интересно, что дом находится в самом начале улицы, но сразу возле него попадаешь в тупик, поэтому, случайные машины здесь не ездят. Возле дома голубые елочки и охрана. Но…

Очевидно, что Иванющенко  жил когда-то по этим адресам, и, возможно, и сейчас владеет недвижимостью на них,  но она явно не соответствует его нынешнему статусу. А статус, безусловно, имеет для него значение, если учесть, что именно он устроил дочери самую дорогую свадьбу в новейшей истории Украины.

И действительно, нашелся в депрессивном Енакиеве дом, который достоин человека с амбициями императрицы Анны Иоанновны, в стиле которой проводилась свадьба дочери народного избранника.

Интересна и сама усадьба, и история ее создания, и имидж, который она имеет в городе.  Все мои собеседники заявляли, что строил этот дом Алексей Белый – народный депутат от ПР, бывший руководитель сначала Енакиевского коксохимзавода, а затем, принадлежащей Ахметову мариупольской Азовстали.  Дальше мнения разделились: одни утверждают, что Иванющенко купил этот дом у Белого, а другие, - что это и не дом вовсе, а   так называемая «хата» - что-то типа штаб-квартиры енакиевских блатных, где они проводят сходки, «решают людей», и свои дела.   В принципе, одно другого не исключает, тем более, что Иванющенко имеет в городе не кровавую, но криминальную репутацию. Дом находится на въезде в Енакиево, в пос. Старопетровское, почти в степи, по соседству лишь с дачными участками. На фоне  полей и будок для хранения тяпок он просто поражает своей роскошью.

Но архангелы на крыше дома, фонтаны и собственная  церковь - это только видимая часть айсберга. На самом деле за трехметровым забором, в низине, скрывается строение еще более масштабное. От дороги оно закрыто зарослями деревьев. Зато его хорошо видно со спутника, также как и довольно большой бассейн и, видимо, футбольное поле.

 

Нажмите на изображение для увеличения

Нажмите на изображение для увеличения

«Трудовой» путь

Все енакиевцы, у которых я, ссылаясь на официальную биографию, интересовался трудовой биографией Юрия Иванющенко, в один голос заявляли, что он никогда нигде не работал. Не знают его и многолетние работники енакиевского коксохима, на котором он за 15 лет (с 1981 по 1996), якобы, прошел трудовой путь от мастера электромастерской до заместителя директора по экономике.  При этом интересно, что такого карьерного роста Юрий Иванющенко добился, не имея высшего образования (окончил Бердянский университет экономики и менеджмента по специальности «Учет и аудит» лишь в 2007г.), что для Советского Союза случай довольно нетипичный. Хотя для Енакиево – не удивительный. История уже знает одного енакиевца, который, имея за плечами две судимости, умудрился возглавить предприятие  и даже комсомольскую организацию…

Кстати, не имея высшего образования (не то что экономического, а вообще), Иванющенко с 1996 по 2005 год  числился директором по экономике и президентом НПП «Алви-Инвест», а с 2005 и по момент избрания в Верховную Раду - Президентом ООО «УГК 2000». Обе фирмы зарегистрированы на один енакиевский адрес. На справочных ресурсах интернета  сфера деятельности первой описывается так: «Производство и реализация кокса; Торговля продуктами питания; Торговля обувью; Сельскохозяйственное производство; Выпуск ТНП; Оптовая торговля алкогольными напитками. Товары: Кокс; Гвозди. Услуги: Пассажирские перевозки». В общем, - всё в куче.

О деятельности ООО «УГК 2000» можно судить по информации о ее победе в тендере, объявленном ГП "Антрацит" Минуглепрома Украины, на капитальный ремонт «лот 1 - секции ЗКД-90 - 166 ед.; лот 2 - комбайна ИГШ-68 - 1 ед» на сумму 28675897,20 грн. Правда, было это уже после того как Иванющенко перешел на работу в Верховную Раду – в мае 2008 г. Других упоминаний о деятельности этой компании – нет.

Также, СМИ называют Юрия Иванющенко учредителем еще  нескольких компаний: ООО «ЦРЕ» (рыночная торговля) и  ООО «Лугресурс», которое, по данным интернет-издания  PRO-TEST,  «официально занимается санаториями».   

Основным же источником бизнес-доходов адресата третьего (наряду с семьей Януковичей и Р. Ахметовым) финансового потока страны в конце 90-х были, по информации того же PRO-TEST, шлаковые отвалы Енакиевского металлургического завода. Правда, издание утверждает, что этим бизнесом Иванющенко занялся после приобретения завода Ринатом Ахметовым, а наши источники в Енакиево говорят, что гораздо раньше. Поэтому трудно судить – кто кому и что отдал: Иванющенко - метзавод Ахметову, или Ахметов - отвалы  Иванющенко. Скорее всего, здесь была дележка по возможностям и интересам.  Ахметов уже тогда ориентировался на экономику и имел для этого ресурсы, а Иванющенко предпочитал легкие и не требующие интеллектуальных и материальных вложений деньги.   Кстати, такие же  предпочтения у него остались и сейчас. По крайней мере, по информации «Левого берега»   в Запорожье Юрий Иванющенко контролирует «отвалы двух металлургических комбинатов города, представляющие собой буквально «золотое дно».  

Кроме того, по мнению енакиевских источников, Иванющенко «крышует копанки», то есть, нелегальные угольные шахты, которых, кстати, в Енакиево немало. СМИ также сообщают о бизнес-связи Иванющенко с луганчанином Иваном Аврамовым, совладельцем ЗАО «Донбассхолдинг», занимающегося коксующимися углями и перевозками угля. По версии журнала «Фокус», Аврамов входит в сотню богатейших людей этой страны. Кстати, Аврамов присутствовал на свадьбе дочери Иванющенко в Донецке.

«Нехорошие дела»

- Что связывает Иванющенко и Януковича?

- Нехорошие дела, - коротко ответил старожил Енакиево, знающий лично и Юру Енакиевского и нынешнего Президента…

Нужно отметить, что Юра Енакиевский не оставил за собой ярко-выраженного кровавого шлейфа в общественном мнении. В отличие от тех же братьев Долидзе, после которых он, якобы, захватил корону Енакиевской ОПГ, его имя малоизвестно даже в родном городе. Те же, кто знает о нем, в основном характеризуют его кто - как «тихого картежника», кто – как «третейского судью», который всегда, даже при Долидзе (в 90-е годы группировка братьев Долидзе действовала в Енакиево, Шахтерске, Кировске, Дебальцево и также в Луганской области), был «над»  енакиевским блатным миром и разводил конфликтующих авторитетов.

Впрочем, возможно, это следствие предпочтения Иванющенко теневых ролей. Поскольку, в уже упоминавшейся  справке  ГРУ ГШ ВС РФ, «Юра Енакиевский», он же "Юрец Малой", называется главарем «специализированной бригады киллеров», совершившей более 40 заказных убийств, «в том числе убийство президента футбольного клуба «Шахтер»  Ахатя Брагина (Алик Грек) и бывшего руководителя Азовского морского пароходства Анатолия Бандуры».

В своей статье С. Речинский  утверждает, что енакиевская «криминальная группировка состояла из бизнес-звена, которое представляли грузины братья-Долидзе и звена боевого, возглавляемого Юрием Иванющенко (он также носил кличку «Юрец Малой»)». В этом звене, помимо Иванющенко, из известных личностей состоял кум Виктора Федоровича Януковича некто «Зуй» ( Зуев А.П.), штатные киллеры Салаватов Рафаил Тахирович «Салават», Влад Пеньковцев, некто Гончаров…».

О причастности Иванющенко к преступным группировкам осенью прошлого года заявляли министр (на тот момент) внутренних дел Украины Юрий Луценко. Он назвал его в перечне депутатов, которые в свое время «состояли на учете в МВС», в частности, в базе «Скорпион» ОБОПа.

«В 1994 году, когда началась война между группировками Алика Грека и братьев Долидзе, после убийства ряда людей Долидзе, в частности Абрамицкого, Кравчука и Ивченко – Иванющенко («Юрец Малой») уходит из группировки Долидзе и уводит с собой Зуева («Зуй») – кума Виктора Януковича и «Салавата». Когда братья Долидзе поняли, что Грек, а после его гибели Ахметов ведут войну на их полное уничтожение, они попытались сопротивляться. В частности, похитили «Салавата». Однако, тому, через некоторое время удалось бежать. А 2 февраля 1998 года возле здания Донецкой прокуратуры «Салават» убивает Григория Долидзе (неточность.Григорий Долидзе был расстрелян в машине неподалеку от кафе “Центральное” в Енакиево – «ОстроВ»). С этого момента в Донецкой области единственным реальным лидером становится Ринат Ахметов», - пишет Речинский. Учитывая, что Салават считается человеком Иванющенко, это объясняет то, чем последнему обязан Ринат.

Даже если все вышеперечисленное – выдумки журналиста и политика, то конкретная история из реальной енакиевской жизни говорит сама за себя.

«Мой брат по енакиевским меркам был удачливым бизнесменом. 29 сентября 2001 года около 17 часов по "мобилке" ему позвонил один из "крестных" отцов Енакиева Илья Подтынный и попросил (или приказал?) Виталика подъехать к нему. Виталий высадил из машины сына и поехал "по вызову". Надо было судьбе так распорядиться, что мы на дороге встретились с братом и коротко переговорили. Виталий сказал, что на душе как-то неспокойно и сказал, чтобы я имел в виду, что если с ним что-то случиться непоправимое, то я должен знать, что это сделал тот, кто потом "приберет" его бизнес, присвоит его собственность. Чего хочет, от него Подттынный брат не знал. Но, похоже, чувствовал что-то сердцем… С тех пор брата никто не видел. Уехал Виталик на роковую встречу на дорогой машине "Тойота", его номер 323-58 ЕК. Машина тоже пропала. Поиски пропавшего начались мною на следующий день, тогда же сообщили об исчезновении брата в милицию…

В считанные дни после гибели Виталия, сомневаться в его смерти не приходится, весь его бизнес перешел…Илье Подтынному. Как в воду глядел брат накануне своей гибели.

Уголовное дело по факту убийства Виталия Смирнова возбудили аж через три года после совершения преступления, причиной чего послужила моя жалоба на бездеятельность правоохранительных органов Енакиево в Генеральную прокуратуру Украины (2005г. – «ОстроВ».).

Сергей Васильевич Смирнов, опубликовавший в 2005 году эту историю в местной газете «Панацея» под заголовком «Бандиты правят городом»  , ходатайствовал в суде о вызове по этому делу свидетелем Юрия Иванющенко. Он утверждает, что именем последнего ему угрожали бандитским «приговором». Также, по его словам, брат поехал на встречу с Подтынным именно в тот самый особняк, фото которого размещены выше, а Подтынный является помощником народного депутата Иванющенко…

Нужно сказать, что в суд свидетеля Иванющенко, естественно, не допрашивал. А местная милиция и прокуратура, сделали всё, чтоб дело об убийстве Виталия Смирнова превратилось в висяк. И это выглядит не случайным, если учесть тот факт, что енакиевскую милицию в тот период возглавлял некто Владимир Серба. Сейчас читатель поймет, почему.

Информированная  Соня Кошкина писала  что Иванющенко « высшей волей – отданы «на откуп» регион Запорожья и Одессы. Главная ценность Одессы и окраин, понятное дело, порты. Проще говоря, контрабанда. В Запорожье тоже есть чем поживиться. Подтвердить может «ликеро-водочный» король Евгений Черняк, империя которого тает на глазах. То есть, внешне-то все по-прежнему, а по сути ряд компаний холдинга уже перешел под контроль людей Юры Енакиевского. Сам Черняк предпочитает проводить время за рубежом.

Кроме того, в «запорожский» актив Иванющенко можно записать отвалы двух металлургических комбинатов города, представляющие собой буквально «золотое дно».

 А теперь несколько цитат из публикации в запорожском  интернет-ресурсе «Сводка».

«Как только на должность начальника УВД Запорожской области был назначен полковник Владимир Серба, в городе Запорожье активизировал свою деятельность известный криминальный авторитет и «решала» многих вопросов Евгений Александрович Анисимов, который известен в определенных кругах по кличке «Анисим».

По словам самого Евгения Анисимова, назначение именно Сербы на высокий милицейский пост – целиком и полностью его личная заслуга, и теперь именно он, Анисимов, будет решать, кто и что будет делать в городе Запорожье…

Анисим создал и руководит одной из крупнейших преступных группировок в Запорожье. Группировка построена в лучших традициях жанра, и в своем составе имеет силовые, экономические и контрразведывательные подразделения.

Главное отличие группировки Анисима – это тесное сращивание с новым руководством правоохранительных органов Запорожья и области. Именно благодаря такой поддержке и будет осуществляться все вероятные силовые захваты и передел сфер влияния….

С назначением на должность начальника ГУВД Запорожской области Владимира Сербы Анисим решил прибрать прибыльную добычу на отвалах к своим рукам.

Анисим довел до сведения всех, кто связан с отвалами («Франц», «Сокира», «Демик», Черняк, Кальцев, Дворецкий и др.), что отныне, выручка с отвалов в два миллиона долларов будет делиться следующим образом: «один миллион ежемесячно лично Анисим отвозит «папе» в Донецк», а второй миллион группировки могут делить между собой, отстегивая персональную долю Анисиму». Анисим дал всем ясно понять, что под «папой» он подразумевает ни кого иного как лично Президента Украины Виктора Федоровича Януковича…

Имеет Анисим и политическую поддержку. В своих разговорах он часто ссылается на двух человек – Президента Украины Виктора Януковича и народного депутата Иванющенко Юрия Владимировича.

Именно после того, как Иванющенко возглавил группу VIP-киллеров, по Запорожью прошла волна убийств, которые по всем признакам являются заказными, и которая напомнила жителям города о 90-х годах прошлого века, когда шел стихийный захват собственности».

К слову, руководители других правоохранительных органов Запорожья и Запорожской области, тоже из донецких краев, некоторые прошли енакиевскую школу…

Третий поток

Не стоит забывать, что становление Януковича-чиновника, а затем и политика, происходило параллельно и в прямой корреляции со становлением Ахметова как самого богатого олигарха Украины. Этот факт общеизвестен.  Менее известно, но факт, то, что господин Ахметов до 2007 года, наряду с Прутником и Пригодским  был хранителем части бизнеса господина Януковича.

Общеизвестно и то, что время от времени отношения между ними были весьма напряженными. Особенно в начале «оранжевого периода», когда Колесников оказался за решеткой, а Виктор Федорович за границей. Однако, Ахметов и Янукович всегда нуждались в поддержке друг друга. Это был брак по расчету – слишком многое их связывало. Слишком большими ресурсами каждый из них обладал, чтоб обратить их против себя. Сейчас ситуация изменилась – Янукович стал главой государства, в котором Ахметов – пусть богатый, но всего лишь гражданин. Те, кто раньше мог влиять на Виктора Федоровича через свои группы в парламенте, связи в криминальном мире или благодаря финансовым возможностям, сами обрубили сук, на котором сидели: парламент теперь ничего не решает, криминалитет сращен с государством и, следовательно, контролируется его главой, деньги… - Янукович сам сейчас, наверное, не беднее Ахметова или Фирташа. То есть, Президент сейчас может всё. Но не все может делать публично и от своего имени. К тому же не на все у него хватает времени и сил. В силу своего статуса и особенностей характера Янукович обронзовел. А поскольку бронза материал не гибкий, ему нужен кто-то, кто может решать вопросы быстро и надежно. Вот тут – то и появился Юра Енакиевский. Вернее, вышел из тени…

Фото Макса Левина, «Левый берег»

Как утверждает «Левый берег», «от имени Януковича господин Иванющенко выступает в роли «смотрящего». В том числе (функционал, оставшийся со времен президентской) – своеобразным «казначеем» первого лица… Нынешние свои «особые полномочия» он получил не так давно (вопреки бытующему заблуждению) - в разгар президентской кампании. Когда Виктор Федорович заподозрил Рината Ахметова в излишних не только эмоциональных, но и материальных симпатиях к Юлии Тимошенко… В глазах Януковича Ахметов серьезно «стратил» еще весной, соответственно осенью на него нельзя было стопроцентно положиться».

Из этих слов следует, что Иванющенко стал для Януковича заменой Ахметову. По крайней мере, в какой-то степени. Естественно, потеря части влияния на Президента не может вызывать восторга у Ахметова. Юра с Ринатом итак столкнулись лбами когда Янукович разыграл комбинацию: министр углепрома – иванющенковский, а замы – ахметовские. И хотя тогда этот вопрос разрулили (углепром поделили по мирному), это было началом более глубоко процесса раскола, который сейчас только усиливается. 

В отличие от Ахметова и Фирташа, у Иванющенко есть главный ресурс, который стоит дороже денег и депутатских мандатов - доступ к Телу и доверие Тела. А это, в нынешней политической системе президентского абсолютизма - самое главное.

На журналистское умничанье из околовластных коридоров, интересно наложить мнение одного из енакиевцев, хорошо знающего Януковича и знакомого с Иванющенко. Он убежден, что Иванющенко нужен Януковичу, чтоб уничтожить Рината: «Потому что никогда он не терпел никого, кто может быть выше его, или кто видел моменты его унижений». Говорят, люди не меняются…

Также, Иванющенко нужен Януковичу для реализации тех функций, которые Ахметов и не хочет брать на себя. Ринат Леонидович всячески пытается отмыться от своего «темного» прошлого и перейти в категорию респектабельного бизнеса. А Януковичу, похоже, нужен человек, который бы от его имени курировал криминальный мир. Кажется, наш Президент воспринял как инструкцию к действию известное выражение,  «Мафию нельзя победить, но ее можно возглавить»… По крайней мере к такой мысли подводят слова экс-министра МВД Юрия Луценко: "Я заявляю, что в Украине восстанавливается система "смотрящих" за областями, т.е. выбирается один из криминальных авторитетов, который отвечает за "крышованый" бизнес, и у них есть лидер всеукраинского масштаба, который называется "Юра Енакиевский"…

Депутат волей божьей

Несмотря на то, что на территории усадьбы Иванющенко есть собственная церковь, в Покровском Храме Енакиева, расположенном возле ЦУМа, висит табличка, что храм построен при финансовом участии Ю. Иванющенко.

Характеризует депутата и отношение к «отеческим гробам». На Енакиевском кладбище, по соседству с могилами Долидзе разместился целый мемориальный комплекс из черного мрамора, где похоронены родители Юрия Иванющенко.

Трудно сказать, что это: любовь к родителям, или, продолжающееся и после смерти Долидзе, соперничество – кто круче…

Странно, что в этом, человек, который всю жизнь предпочитает оставаться в тени, затмил на енакиевском кладбище всех.

Вызывающе дорогая свадьба дочери и не менее вызывающий мемориал родителям говорят о том, что для Иванющенко есть только одна непреложная ценность – семья. Для своей семьи  ему не жалко ничего. А всё остальное… - тень. Из тени приятнее наслаждаться своим могуществом.

При этом он не мелочится на понты перед простыми людьми. Прием избирателей в Енакиево от имени Иванющенко ведет другой Юрий Владимирович - его помощник. Многие посетители, общаясь с ним, и не подозревают что разговаритвают вовсе не с Иванющенко.  Видимо отсюда по городу ходят слухи о двойниках депутата.

За три года работы в парламенте, народный депутат Юрий Иванющенко ни разу не выступил в Верховной Раде, не подготовил ни одного депутатского запроса, ни одного законопроекта…  Это характеризует его отношение либо к парламенту, либо к Украине вообще. Кстати, об отношении к Родине говорит и тот факт, что на свадьбе дочери, где одни только гонорары артистам, по подсчетам журналистов, потянули на полмиллиона долларов, не выступала ни одна отечественная звезда…

Сергей Гармаш, «ОстроВ»

Напад регіоналів на бютівців у Верховній Раді. Регіонал Цюрко кидає стілець в голову Волинцю

Відео знято каналом 1+1.

Чітко видно, як першим проривається депутат-сумісник Дмитро Саламатін, який вже півроку незаконно працює на двох посадах – нардепа і глави компанії "Укрспецекспорт".

Бойовий клич Саламатіна "А-ну, бля, суки!" гідний високого звання представника народу України.

Починаючи з 25-ої секунди видно, як регіонал Цюрко цілеспрямовано і неодноразово б'є в голову і по корпусу бютівця Кравчука.

В момент 00:38 Цюрко кидає стілець в голову бютівцю Михайлу Волинцю.

В момент відео 1:25 Цюрко ще раз б'є Кравчука по обличчю.



Тобто речових доказів зібрано достатньо для порушення кримінальної справи.

По суті справи нинішня влада нас усіх вважаєте нічим і ніким, бо так воно реально вже і є. І скоро нам не буде що втрачати, окрім своїх кайданів...

Справа Тимошенко: шита білими нитками?

Сергій Лещенко, УП _ Середа, 22 грудня 2010,
Фото Олександра Прокопенка

Настання 2010 року Юлія Тимошенко зустрічала без п'яти хвилин президентом, а прощається з 2010 роком вона обвинуваченою по кримінальній справі. За дванадцять місяців життя наочно довело їй дію закону "хто був ніким - той стане всім". І навпаки.

У понеділок Тимошенко були пред'явлені обвинувачення. З постанови слідчого, яка потрапила до "Української правди", стає зрозуміло, які саме дії інкримінуються колишній прем'єрці.

Кримінальна справа Тимошенко побудована навколо події з конвертації грошей, отриманих Україною від Японії в рамках Кіотського протоколу, з подальшим спрямуванням їх на виплату пенсій.

Ідеться про переведення 180 мільйонів євро в гривні 14 липня 2009 року.

ПОВНИЙ ТЕКСТ ОБВИНУВАЧЕННЯ ТИМОШЕНКО ЧИТАЙТЕ ТУТ

Згідно з постановою слідчого, "свої службові повноваження прем'єр-міністра України Тимошенко Ю.В. у липні 2009 року використала в злочинних цілях, спричинивши тяжкі наслідки державним інтересам".

Порушення з боку Тимошенко вбачаються у тому, що вона змінила цільове призначення цих грошей, які мали витрачатися виключно на екологічні проекти, що визначено як договорами з японськими корпораціями, так і законом про бюджет-2009.

Однак шкоду, нанесену діями Тимошенко, слідчі оцінюють не в 180 мільйонів євро, а в 960 тисяч гривень - це комісія в розмірі 0,05%, які взяв собі Нацбанк за конвертацію 180 мільйонів євро.

Слідчий посилається на договори, укладені Україною з японськими корпораціями, за якими отримані кошти мають зберігатися недоторканими на рахунку "доти, доки не будуть використані на фінансування діяльності з озеленення".

Окрім того, бюджет-2009 містив пряму відсилку - кошти спецфонду, отримані від продажу квот на викиди парникових газів, спрямовуються на реалізацію проектів щодо скорочення викидів.

Прокуратура називає незаконними дії Тимошенко в тому, що рішення спрямувати японські кошти на пенсії вона ухвалила одноосібно, оформивши дорученням уряду від 14 липня з секретним грифом "для службового користування".

В цей же день Держказначейство звернулося до Нацбанку з відповідною заявкою на конвертацію 180 мільйонів євро.

"Конституція і закон "Про Кабінет міністрів України" передбачають лише спільне прийняття Кабінетом міністрів як колегіальним органом відповідних актів уряду, в тому числі щодо розпорядження бюджетними і позабюджетними коштами", - ідеться в постанові слідчого.

"У той же час, Тимошенко Ю.В., діючи умисно, з особистих інтересів, вирішила одноособово прийняти рішення щодо використання частини коштів, які надійшли від продажу квот на викиди парникових газів та мали цільове призначення, на покриття видатків Державного бюджету, передусім зобов'язань із виплати пенсій".

За операцію обміну євро на гривні Нацбанк взяв комісію в розмірі 0,05% (960 тисяч гривень), хоча слідчий нагадує, що Держказначейство мало договір з "Укрексімбанком" про проведення аналогічних операцій на безоплатній основі.

"...Національним банком за здійснення продажу валюти в сумі 180 мільйонів євро одержано комісійну винагороду 960 тисяч гривень. Вказані протиправні дії Тимошенко призвели до втрат Державного бюджету та спричинили збитки державі в сумі 960 тисяч гривень..., що, відповідно до вимог Кримінального кодексу, є тяжкими наслідками".

Водночас з постанови не зрозуміло, чому гроші обміняли саме через НБУ, а не "Укрексімбанк".

Можливо, Тимошенко потребувала гривні негайно, тоді як договір Державного казначейства з "Укрексімбанком" міг мати додаткові умови безкоштовної конвертації - наприклад, переведені кошти мали якийсь час зберігатися в "Укрексімбанку".

За матеріалами справи, Тимошенко отримані гривні відправила на пенсії.

Операція з конвертації була проведена 14 липня, а в період з 15 по 17 липня 2009 року Пенсійний фонд трьома листами звернувся до Держказначейства з проханням "видати позику на покриття тимчасових касових розривів", пов'язаних з виплатою пенсій, в розмірі спочатку 551 мільйон, а потім 831 мільйон і 582 мільйона.

Сумарно потреба Пенсійного фонду в грошах тоді становила 1 мільярд 964 мільйони.

У підсумку конвертації японських екологічних коштів Держказначейство отримало 1 мільярд 919 мільйонів гривень, і більша частина цих коштів - 1 мільярд 683 мільйони - були переведені Пенсійному фонду.

А тепер найцікавіше. 5 серпня 2010 року на рахунки, де повинні були зберігатися екологічні японські кошти, повернулися назад 180 мільйонів євро. Сталося це після отримання чергового траншу МВФ.

Таким чином, цей епізод, який прокуратура висуває Тимошенко, навіть не тягне на розтрату коштів, оскільки всі гроші були поновлені на рахунку.

Пізніше, 11 вересня 2009 року, Тимошенко повторно наказала конвертувати 200 мільйонів екологічних євро в гривні для виплати пенсій, які так і залишилися висіти в мінусі до приходу Януковича. Але за історією 11 вересня слідчі жодних претензій Тимошенко не висувають.

Чому? Можлива причина полягає в тому, що у вересні 2009 року Тимошенко продала 200 мільйонів євро за курсом 11,62 гривні, тоді як протягом 2010 року, коли уряд Азарова поновив японські кошти, курс євро був нижче 11 гривень. Тобто друга операція не лише не спричинила збитки бюджету, але навіть створила умовний прибуток.

Знайомі все обличчя

Постанову про притягнення Тимошенко в якості обвинуваченої виніс слідчий Сергій Горбатюк. Він відомий тим, що в 2004 році перед виборами президента з обшуками штурмував офіси тодішнього опозиціонера Давида Жванії - в рамках розслідування справи за фактами зловживання та ухиляння від сплати податків службовими особами концерну "Бринкфорд". Тоді Жванія вважав, що все закінчиться його арештом.

Сама постанова про притягнення Тимошенко в якості обвинуваченої містить декілька дуже неоднозначних моментів.

Перше. За Кримінально-процесуальним кодексом (стаття 132), у постанові про притягнення в ролі обвинуваченого повинно бути зазначено час, місце та інші обставини вчинення злочину.

Постанова щодо Тимошенко містить довгий перелік обставин, як вона давала наказ конвертувати євро в гривні з метою закриття бюджетних дірок. Тобто як злочинна діяльність розписується саме використання грошей, отриманих за Кіотським протоколом.

Однак в підсумку їй це не інкримінують! Як злочин їй висувають зовсім інше - втрати від конвертації, які виникли внаслідок комісії Нацбанку.

"...Тимошенко Ю.В., безвідповідально ставлячись до збереження державних коштів, своїм дорученням як прем'єр-міністр зобов'язала Міністерство фінансів та Державне казначейство конвертувати в національну валюту 180 мільйонів євро, усвідомлюючи спричинення внаслідок цього матеріальних збитків державі, оскільки при здійсненні продажу валюти НБУ утримує комісійну винагороду у вигляді 0,05%..."

Друге. Крім того, викликає сумніви сама кваліфікація злочину Тимошенко. Як відомо, їй висунуто обвинувачення за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України - "перевищення влади, або службових повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки".

За цією статтею, Тимошенко загрожує позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Однак у самій постанові слідчий, описуючи дії екс-прем'єра, вживає слова "Тимошенко Ю.В., безвідповідально ставлячись до збереження державних коштів..."

Описані дії підпадають під іншу статтю - 367, "службова недбалість", тобто "...неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них". За якою - значно менше покарання, від штрафу і до п'яти років.

Крім того, слідчі визнають, що для конвертації Держказначейство могло скористатися як Нацбанком, де була комісія за обмін грошей, так і "Укрексімбанком", де такої комісії не було.

Але вони не наводять жодних приписів, які би змушували віддати пріоритет одному з банків. Тобто і та конвертація, і друга виглядають законними.

Третє. Насправді вчинки Тимошенко можуть підпадати під заходи, зроблені в умовах крайньої необхідності.

За статтею 39 Кримінально-процесуального кодексу, не вважаються злочином дії, які були покликані відвернути ще більшу загрозу та які були скоєні для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави.

Своєчасна виплата пенсій є суспільним інтересом, адже за Конституцією "людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".

І тут варто нагадати, що як злочин Тимошенко не інкримінують використання японських грошей на пенсії, а лише виплату Нацбанку комісії в розмірі майже 1 мільйона гривень. Однак ця сума явно несе меншу небезпеку для громадян, ніж своєчасне отримання ними пенсії в розмірі понад півтора мільярда гривень.

І, зрештою, четверте. Отримана Нацбанком комісія за конвертацію в розмірі 960 тисяч гривень не зникла в часі та просторі.

За законом про НБУ, "одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку", і перевищення доходів над витратами він перераховує до того ж таки Державного бюджету. У нанесенні збитків якому і звинувачується Тимошенко.

Загалом же, враховуючи бурхливу і часто неадекватну діяльність Тимошенко на посаді прем'єр-міністра, їй варто лише молитися, щоб ця кримінальна справа стала єдиною, порушеною проти неї.

Адже що-що, а в нинішньому вигляді ця кримінальна справа має всі ознаки політичного переслідування - тим більше з огляду на дії нових спритників при владі.

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/12/22/5701649/

Деякі коментарі:
антивірус _ 22.12.2010 11:27
В чому злочинна діяльність Тимошенко?..Насправді вчинки Тимошенко можуть підпадати тільки під заходи, зроблені в умовах крайньої необхідності.
За статтею 39 Кримінально-процесуального кодексу, не вважаються злочином дії, які були покликані відвернути ще більшу загрозу та які були скоєні для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави.
Своєчасна виплата пенсій є суспільним інтересом, адже за Конституцією "людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".
І тут варто нагадати, що як злочин Тимошенко не інкримінують використання японських грошей на пенсії (бо ця сумабула поновлена), а лише виплату Нацбанку комісії в розмірі 960 тис. гривень. Однак ця сума явно несе меншу небезпеку для громадян, ніж своєчасне отримання ними пенсії в розмірі понад 1,5 мільярда гривень...Крім того, ця комісія нікуди не "випарувалась", а залишилась у бюджеті держави!

долото _ 22.12.2010 12:16
чи справа Тимошенко щита "білими нитками" - це взагалі не ставиться під сумнів, зрозуміло що це проста помста януковичів, а також недопустити Тимошенко і її соратників до Верховної Ради, бо відомо що до 2012 року регіанали так вже себе дискредитують що громадяни однозначно проголосують за опозицію
Відповісти | З цитатою
IP: 94.179.225.---
Unique0 _ 22.12.2010 12:15
Maiden:
Вони успішно працюють на її рейтинг.
Це ж унікальний піар.
На фоні неминучої кризи неплатежів - більшість споживачів не оплатять комунальні послуги, на пеню незважаючи - влада прискорює власну агонію.
Карма ідіотиків.
Андрій_І _ 22.12.2010 11:50
ПЕРШЕ ПИТАННЯ: Чому, для чого, з яких причин, з якою метою в “Постанові” допущено “умисну дію” або “службову недбалість”:
— Постанова недійсна від самого початку, бо слідчий зазначає, що він “керувався” статтями 131 і 132 Карного кодексу (КК), які не мають зв'язку з діями, які він ставиться в провину обвинувачуваній;
— Слідчий (без встановлення фактів, що підтверджують таке усвідомлення) вважає, що Тимошенко Ю.В., “усвідомлюючи протиправність своїх дій” “підписала 14.07.2009 доручення Прем’єр-міністра України № 117 Міністерству фінансів та Державному казначейству України”, а в провину ставить дію, пов’язану з іншим документом: “Тимошенко Ю.В., безвідповідально ставлячись до збереження державних коштів, своїм дорученням як Прем’єр-міністра України №177 від 14.07.2009 зобов’язала Мінісиерство фінансів України та Державне казначейство” (стосовно доручення №177 слідчий нічого не зазначив, ні про усвідомлення, ні про вихід за межі, ні про місце вчинення цієї дії стосовно цього доручення).

Майбутній глава Нацбанку невідомо звідки отримав 150 мільйонів

Претендент на посаду голови Нацбанку Сергій Арбузов у 2009 році отримав 150,5 мільйонів гривень сукупного доходу.

Така інформація міститься в декларації про доходи Арбузова, яка є в розпорядженні "Української правди".

З цих грошей 150 мільйонів Арбузов отримав за статтею "дивіденди, проценти, роялті".

При цьому, за декларацією, Арбузов не має внесків до статутних фондів комерційних організацій.

Номінальна вартість цінних паперів, придбаних Арбузовим, складає 3 мільйони гривень, а на рахунку в банку він має 48,5 тисяч гривень.

Зі 150,5 мільйонів сукупного доходу Арбузова 450 тисяч гривень склала його зарплата. Згідно з його особової картки, протягом 2009 року Арбузов працював головою правління Донецького УкрБізнесБанку.

Також у 2099 році Арбузов отримав 96 тисяч гривень як "дохід від підприємницької і незалежної професійної діяльності".

У власності Арбузова значиться житловий будинок у Донецьку площею 619 кв. м, а також два автомобілі – Mercedes S-класу та BMW Z-8. У власності членів родини Арбузова значиться квартира в Донецьку площею 76 кв. м та автомобіль Infiniti

При цьому, згідно з записом у паспорті Арбузова, за рішенням Калінінського райсуду Донецька йому дозволено здійснювати будь-які платежі без надання ідентифікаційного номера.

За словами джерел, зазвичай такі рішення суду виносяться відносно осіб, які відмовляються від ідентифікаційних номерів із релігійних мотивів.

"Українська правда"

http://www.pravda.com.ua/news/2010/12/22/5702438/