ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Апостиль від збляклої волошки
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Іуди
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Колискова
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Без щастя
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Всесвітній громе, де ти?
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
* * *
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
***
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
* 222 *
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Таємниця ця
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Лімерики F10
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Вогке кволої бджоли
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Битва під Лоєвом 31 липня 1649 року
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
***
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Блазень
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
"Помпеї: За мить до Вічності" (Післямова)
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
Небесний монолог
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Герасименко (1958) / Вірші

 Літо, дощ і я
Сьогодні день напоєний грозою,
шовкові коси скупані дощем.
А вітер косить вогкою косою,
і капотить зелене листя ще.

Пахучо розпустились матіоли –
куди отим парфумам дорогим...
Аж ніде стати босою ногою –
так горнуться ті трунки до ноги.

Цвіркун малий сюркоче з-під билинки -
звучанням чистим струшує росу.
Буркун до неба спинку випнув гінко,
погойдується вусами вівсюг.

Кульбабки золотаві невеличкі
сховались в зелененькі черешки.
Цілує мак волошку ніжно в щічку...

Бреду крізь їхнє царство навпрошки.

Виблискують калюжі на дорозі –
мені туди, куди вона веде.
Чабрець-трава лоскоче ноги босі,
вмиває ружа личенько бліде.

Петрів батіг, знай, хмари розганяє –
пора за працю братися бджолі.
Бо сірий день, що ген до небокраю,
захає геть обов’язки малій.

Любистку що – розкинувся крилато,
півонію в обійми спокуша.
А що лишається розпусниці кудлатій? –
в ній променисто світиться душа.

Траві під нею червоно і біло –
пелюстки щойно квітами були.
Неначе від грози сховатись бігли,
та грім їх кучері зненацька обпалив.

Дощем зволожені, голублять голі литки,
і майорить засвічена земля.
По цій землі, промочені до нитки,
йдемо, як друзі – літо, дощ і я.
2009

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-11-09 18:04:11
Переглядів сторінки твору 4321
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.828 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.585 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.19 14:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-09 21:44:04 ]
Действую в рамках дозволенного, хотя еще две-три сотых рейтинга - и буду приходить за знаниями. А пока что делюсь теми крохами, какими могу. Когда чего-то мало, то и делиться проще. И охотнее...
Неблагодарная вещь "дощ" и большая часть рифм. "Щем", "плащем", "ще" и прочие.
В третьей строфе проявилось нечто, на масло масляное похожее. Я имею в виду "сюркоче сюрчанням".
"а я - крізь їхнє царство навпрошки." Что именно? Целуете? Навпрожки?

Мой комментарий не имеет никакого отношения ни к критике, ни к зависти. Я рад успехам - всем, какие у кого только есть, в т.ч. и своим - и конечно же, не в вопросах приватизации или в чем-то похожем, а исключительно в творчестве.

Удач-дач-дач. Хорошее стихотворение. Вспомнилось лето этого года, ибо таких как оно, я еще не помню. Удивительное.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 18:31:16 ]
Здравствуйте, Алексей! Я Вам очень признательна за внимательное отношение к моим произведениям. Как всегда, внимательно изучила замечания, постаралась кое-что изменить. Тавтологию применила специально (для усиления эффекта звучания)но, видимо, ошиблась - внимательному читателю со стороны виднее, а я ведь пишу не для себя. Думаю, редакцией не испортила стихотворения?
Успехов!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-11-09 21:52:09 ]
Пані Олено! Блискуче! Таке відчуття, начебто я ходжу по своєму садку. Але є "але".
Пишете про літо, і враз - "замайоріла". Я розводжу майори не один рік, і, повірте, цвітуть вони тільки восени.
Та й грім, мабуть, не "обпалив", а "обтрусив".
Чи, може, я занадто доскіпливий?
З повагою, Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 18:12:11 ]
Дякую, пане Олександре, за візит. Спробую пояснити, як зумію:слово "Замайоріла" вжито не в значенні назви квітів, які в словнику означені як майОрці, а в значенні барвистості (згідно словника "майОріти-в перекладі на рос. МАЯЧИТЬ, ПЕСТРЕТЬ"). А те, що ГРІМ ОБПАЛИВ-в тому й фішка, такий задум: після дощу півонії, що перецвіли, але ще тримають квіти -враз осипають пелюстки. "Обтрусив", на мій погляд, звучить прозаїчно. Дякую за уважне читання та щире бажання допомогти. Доскіпливість поважаю - вона змушує думку до праці

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 19:09:46 ]
Файно так змальовано, п.Олено.
Так якось запахло літом і дощем.
"вівсюг" - цікаво звучить і перекликається з "росою"...
***
Я би подумав над "Петрів батіг" - бо здається "Петра", а "Петрів" - це множина -
то тоді виникає питання - то Петри мають одного батога?
***
"Траві під нею чЕрвоно і біло –" - тут здається ритміка полетіла...

А зволожені... литки - це смачно....
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 20:33:49 ]
Дякую, пане Юрію, що не обходите моїх творів. Дуже приємно, що прискіпливо їх читаєте (ні-ні, дійсно!) Вважаю, що вірші пишуться більше на інтуїтивному рівні, отож повернення до правопису буває корисним.Але мені не зрозумілі Ваші сумніви щодо слова "Петрів батіг". "Петрів" - скорочена форма імені Петровий (аналогічно Давидовий - Давидів, Івановий - Іванів, Олексійовий - Олексіїв (чий?))Чи мене підводить пам'ять? Правда, моє вивчення правил обмежується порогом десятирічки, яку закінчила ну ду-у-у-у-же давно. Але щось таке мені говорить, що "Петрів батіг" має право жити...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 22:05:18 ]
Автор завжди має рацію.
Я лише висловив власну думку...
Нехай буде тоді "Петрів", але тоді наголос здаєтсься "пЕтрів" повинен би бути...
а ось "ПетрА батіг" - сумніву не підлягає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 22:25:17 ]
ПетрОві батогИ,мн.(одн.пЕтрів батІг) - багаторічна трав'яниста рослина, з коріння якої виготовляють сурогат кофе;цикорій. "Великий тлумачний словник сучасної української мови".
А ще є поняття поетичної вольності, яке дозволяє міняти наголос і цим з легкістю користувались наші класики, а ми чомусь боїмося.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 22:31:12 ]
Неначе пройшовся по пахучому полю... Немов напився чистої роси...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-13 20:20:51 ]
Пане Юрію! Дякую вам за високу оцінку творів і "адвокатуру". Приємно мати прихильників, для яких, власне, і пишемо.Так довго не була на сайті, а ось ніби вчора минула пора півоній, і тепер дощі... Так що уявити подібну картину не важко. Дякую ще раз!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-13 20:21:20 ]
Пане Юрію! Дякую вам за високу оцінку творів і "адвокатуру". Приємно мати прихильників, для яких, власне, і пишемо.Так довго не була на сайті, а ось ніби вчора минула пора півоній, і тепер дощі... Так що уявити подібну картину не важко. Дякую ще раз!