ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Герасименко (1958) / Вірші

 Літо, дощ і я
Сьогодні день напоєний грозою,
шовкові коси скупані дощем.
А вітер косить вогкою косою,
і капотить зелене листя ще.

Пахучо розпустились матіоли –
куди отим парфумам дорогим...
Аж ніде стати босою ногою –
так горнуться ті трунки до ноги.

Цвіркун малий сюркоче з-під билинки -
звучанням чистим струшує росу.
Буркун до неба спинку випнув гінко,
погойдується вусами вівсюг.

Кульбабки золотаві невеличкі
сховались в зелененькі черешки.
Цілує мак волошку ніжно в щічку...

Бреду крізь їхнє царство навпрошки.

Виблискують калюжі на дорозі –
мені туди, куди вона веде.
Чабрець-трава лоскоче ноги босі,
вмиває ружа личенько бліде.

Петрів батіг, знай, хмари розганяє –
пора за працю братися бджолі.
Бо сірий день, що ген до небокраю,
захає геть обов’язки малій.

Любистку що – розкинувся крилато,
півонію в обійми спокуша.
А що лишається розпусниці кудлатій? –
в ній променисто світиться душа.

Траві під нею червоно і біло –
пелюстки щойно квітами були.
Неначе від грози сховатись бігли,
та грім їх кучері зненацька обпалив.

Дощем зволожені, голублять голі литки,
і майорить засвічена земля.
По цій землі, промочені до нитки,
йдемо, як друзі – літо, дощ і я.
2009

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-11-09 18:04:11
Переглядів сторінки твору 4421
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.828 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.585 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.19 14:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-09 21:44:04 ]
Действую в рамках дозволенного, хотя еще две-три сотых рейтинга - и буду приходить за знаниями. А пока что делюсь теми крохами, какими могу. Когда чего-то мало, то и делиться проще. И охотнее...
Неблагодарная вещь "дощ" и большая часть рифм. "Щем", "плащем", "ще" и прочие.
В третьей строфе проявилось нечто, на масло масляное похожее. Я имею в виду "сюркоче сюрчанням".
"а я - крізь їхнє царство навпрошки." Что именно? Целуете? Навпрожки?

Мой комментарий не имеет никакого отношения ни к критике, ни к зависти. Я рад успехам - всем, какие у кого только есть, в т.ч. и своим - и конечно же, не в вопросах приватизации или в чем-то похожем, а исключительно в творчестве.

Удач-дач-дач. Хорошее стихотворение. Вспомнилось лето этого года, ибо таких как оно, я еще не помню. Удивительное.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 18:31:16 ]
Здравствуйте, Алексей! Я Вам очень признательна за внимательное отношение к моим произведениям. Как всегда, внимательно изучила замечания, постаралась кое-что изменить. Тавтологию применила специально (для усиления эффекта звучания)но, видимо, ошиблась - внимательному читателю со стороны виднее, а я ведь пишу не для себя. Думаю, редакцией не испортила стихотворения?
Успехов!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-11-09 21:52:09 ]
Пані Олено! Блискуче! Таке відчуття, начебто я ходжу по своєму садку. Але є "але".
Пишете про літо, і враз - "замайоріла". Я розводжу майори не один рік, і, повірте, цвітуть вони тільки восени.
Та й грім, мабуть, не "обпалив", а "обтрусив".
Чи, може, я занадто доскіпливий?
З повагою, Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 18:12:11 ]
Дякую, пане Олександре, за візит. Спробую пояснити, як зумію:слово "Замайоріла" вжито не в значенні назви квітів, які в словнику означені як майОрці, а в значенні барвистості (згідно словника "майОріти-в перекладі на рос. МАЯЧИТЬ, ПЕСТРЕТЬ"). А те, що ГРІМ ОБПАЛИВ-в тому й фішка, такий задум: після дощу півонії, що перецвіли, але ще тримають квіти -враз осипають пелюстки. "Обтрусив", на мій погляд, звучить прозаїчно. Дякую за уважне читання та щире бажання допомогти. Доскіпливість поважаю - вона змушує думку до праці

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 19:09:46 ]
Файно так змальовано, п.Олено.
Так якось запахло літом і дощем.
"вівсюг" - цікаво звучить і перекликається з "росою"...
***
Я би подумав над "Петрів батіг" - бо здається "Петра", а "Петрів" - це множина -
то тоді виникає питання - то Петри мають одного батога?
***
"Траві під нею чЕрвоно і біло –" - тут здається ритміка полетіла...

А зволожені... литки - це смачно....
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 20:33:49 ]
Дякую, пане Юрію, що не обходите моїх творів. Дуже приємно, що прискіпливо їх читаєте (ні-ні, дійсно!) Вважаю, що вірші пишуться більше на інтуїтивному рівні, отож повернення до правопису буває корисним.Але мені не зрозумілі Ваші сумніви щодо слова "Петрів батіг". "Петрів" - скорочена форма імені Петровий (аналогічно Давидовий - Давидів, Івановий - Іванів, Олексійовий - Олексіїв (чий?))Чи мене підводить пам'ять? Правда, моє вивчення правил обмежується порогом десятирічки, яку закінчила ну ду-у-у-у-же давно. Але щось таке мені говорить, що "Петрів батіг" має право жити...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 22:05:18 ]
Автор завжди має рацію.
Я лише висловив власну думку...
Нехай буде тоді "Петрів", але тоді наголос здаєтсься "пЕтрів" повинен би бути...
а ось "ПетрА батіг" - сумніву не підлягає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 22:25:17 ]
ПетрОві батогИ,мн.(одн.пЕтрів батІг) - багаторічна трав'яниста рослина, з коріння якої виготовляють сурогат кофе;цикорій. "Великий тлумачний словник сучасної української мови".
А ще є поняття поетичної вольності, яке дозволяє міняти наголос і цим з легкістю користувались наші класики, а ми чомусь боїмося.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лях (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 22:31:12 ]
Неначе пройшовся по пахучому полю... Немов напився чистої роси...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-13 20:20:51 ]
Пане Юрію! Дякую вам за високу оцінку творів і "адвокатуру". Приємно мати прихильників, для яких, власне, і пишемо.Так довго не була на сайті, а ось ніби вчора минула пора півоній, і тепер дощі... Так що уявити подібну картину не важко. Дякую ще раз!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2011-06-13 20:21:20 ]
Пане Юрію! Дякую вам за високу оцінку творів і "адвокатуру". Приємно мати прихильників, для яких, власне, і пишемо.Так довго не була на сайті, а ось ніби вчора минула пора півоній, і тепер дощі... Так що уявити подібну картину не важко. Дякую ще раз!