ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Рецензії
Утрачене обличчя
Кінофільм «Чуже обличчя» режисер Хіросі Тесігахара зняв 1966 року за сценарієм Кобо Абе – автора однойменного роману. Сюжет кінокартини і фабула роману мають суттєві відмінності й розбіжності. Утім, талановиті автори засобами кіно змогли донести до глядача найпосутніше – філософські роздуми про трагедії життя, про обличчя, душу і совість людини. Лейтмотив фільму має бездонно-сакральний смисл: якщо у людини немає сумління, то жодні витончені й досконалі маски, що прикривають лице, вже нічим не допоможуть, а навпаки – розкриють, виявлять справжнє, істинне обличчя.
Пролог фільму приголомшує глядача оповіддю рухомих щелеп-кісток людини (зображених у рентгенівському промінні). А частини людського тіла, що плавають у воді, нагадують сюрреалістичні, «бунюелівські» картини. Це видовище стимулює уяву і викликає безліч тлумачень і алюзій....
Для успішного науковця солідного інституту життя враз перевернулося після нещасного випадку – вибуху балона з рідким киснем. Багряні набухлі шрами, ніби клубки п’явок, знищили обличчя чоловіка. Згодом, у сімейному житті, зникла фізична близькість із дружиною, а діалоги з нею стали нервовими, формальними, без душевної теплоти і взаєморозуміння. Запанувала безвихідь і самотність.
Головний герой звертається до лікаря-психіатра (який «не лікує фізичні захворювання, а просто заповнює порожнини у вашому розумові»), щоб той виготовив маску. Вона дала б можливість звабити власну дружину і викликати в неї почуття ревнощів…
Процитую унікальні, неперевершені фрази Кобо Абе щодо обличчя і маски: «маска – це не просто замінник обличчя, а вияв сильного метафізичного прагнення набути іншого вигляду», «обличчя – це стежинка до інших людей», «обличчя чудовиська створює серце чудовиська», «маска розриває зв’язок між обличчям і душею», «справжнє обличчя – це лише недосконала маска».
Отже, одягнувши маску, чоловік цілеспрямовано і безоглядно втілює свій задум. Під час сум’ятливого рандеву зі своєю дружиною на її запитання відповідає: «У мене немає дружини!..» У куточку її очей, показаних зблизька, затремтіла сльоза… «В затравленных глазах его жены забито промелькнуло что-то вдовье», – влучно писав відомий поет. Герой ще не знав і не усвідомлював, що дружина давно здогадалася, хто є хто, і просто продовжувала грати роль у фарсовій п’єсі.
Ні! Пихатий чоловік, засліплений перемогою у звабленні жінки, не відчував, що зернятка осоту чи татарнику вже проросли під його маскою і пустили коріння у душу, перетворивши його єство на почвару. Психологічна катастрофа для нього грянула вранці. Дружина, зізнавшись у всьому, пішла геть, промовивши: «В коханні ми всі намагаємося зірвати чужі маски»…
А далі головний герой (морально розчавлений) іде на злочини і, наприкінці, вбиває свого лікаря. Вражає глядача фінальна сцена: юрба байдужих, відчужених людей (усі в масках), рухається назустріч герою, нагадуючи субстанцію, де не існує понять «особистість», «родина», «народ»…
У фільмі «Чуже обличчя» немає вторинних (порожніх) кадрів. Автори стрічки все продумали до найменших дрібниць і гармонійно поєднали сцени. Приміром, у пісні, яка звучить німецькою мовою в пивному барі, є глибинно-символічні слова, адресовані кожному з нас: «Я бачу твоє обличчя, але де ти?..»
Хочу звернути пильнішу увагу на дуже важливу окрему сюжетну лінію стрічки, яка нетривала в часі, але за емоційним враженням перевершує основну. Вона, як самурайський меч, легко розтинає вербальну шкаралупу роздумів героя про обличчя та маску і робить їх мізерними, суєтними. Йдеться про молоду, тендітну дівчину, що постраждала від ядерного випромінювання (половину її обличчя вкривають келоїдні шрами). Видається, що бачені раніше документальні фільми про трагедію Хіросіми і Нагасакі, не спроможні так яскраво донести до глядача масштаб катастрофи, як це вдалося режисеру.
Дівчина добровільно ходить у психіатричну лікарню і пере там білизну. Хворі імператорські вояки, не знаючи про поразку у війні, віддають накази і самі ж їх виконують. Якийсь божевільний грубо домагається дівчини, а діти на вулиці обзивають її потворою. Якось вона приходить додому весела, усміхнена і таємнича. Розповідає братові, що сьогодні її вперше назвали панною…
Ранок. Дівчина, сидячи на зламаному човні, який уже ніколи не попливе у море, одягає красиву білосніжну сукню. Зав’язує на потилиці білою стрічкою смоляне волосся, бо шрами перед обличчям смерті ховати не потрібно. І йде у море, розтинаючи білопінні хвилі, які молочними язиками лижуть пісок. За мить лише чорна цяточка її голови зникає на фоні наполовину темного кружала вранішнього сонця… Коли пригадати, що в Японії білий колір означає печаль, горе і траур та вважається символом «очищення і чистоти» – то сцена самогубства просто ошелешує глядача, викликаючи в нього співчуття до болю, мук і страждань тисяч безневинних, на чиєму житті так трагічно позначились ядерні вибухи.
І, насамкінець, кілька слів про назву фільму «Чуже обличчя». По-японськи вона звучить як «танін–но као». Слово «танін» має багато значень: чужий, дивний, нерідний тощо. Тому словосполучення «людина без обличчя» або «людина, що втратила обличчя» було би більш точним, відповідаючи відомій в японській культурі ідіомі «втратити обличчя», яка означає вчиняти те, що неприпустиме, що неможливо виправити.
Кінофільм «Чуже обличчя» варто побачити. Бажано інколи прискіпливіше, без рожевих окулярів, дивитися на себе у дзеркало і ніколи не «втрачати обличчя» та не руйнувати в собі стежинку до інших людей…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Утрачене обличчя
Сутана творить священника, мундир творить солдата
Томас Карлайл
Кінофільм «Чуже обличчя» режисер Хіросі Тесігахара зняв 1966 року за сценарієм Кобо Абе – автора однойменного роману. Сюжет кінокартини і фабула роману мають суттєві відмінності й розбіжності. Утім, талановиті автори засобами кіно змогли донести до глядача найпосутніше – філософські роздуми про трагедії життя, про обличчя, душу і совість людини. Лейтмотив фільму має бездонно-сакральний смисл: якщо у людини немає сумління, то жодні витончені й досконалі маски, що прикривають лице, вже нічим не допоможуть, а навпаки – розкриють, виявлять справжнє, істинне обличчя.
Пролог фільму приголомшує глядача оповіддю рухомих щелеп-кісток людини (зображених у рентгенівському промінні). А частини людського тіла, що плавають у воді, нагадують сюрреалістичні, «бунюелівські» картини. Це видовище стимулює уяву і викликає безліч тлумачень і алюзій....
Для успішного науковця солідного інституту життя враз перевернулося після нещасного випадку – вибуху балона з рідким киснем. Багряні набухлі шрами, ніби клубки п’явок, знищили обличчя чоловіка. Згодом, у сімейному житті, зникла фізична близькість із дружиною, а діалоги з нею стали нервовими, формальними, без душевної теплоти і взаєморозуміння. Запанувала безвихідь і самотність.
Головний герой звертається до лікаря-психіатра (який «не лікує фізичні захворювання, а просто заповнює порожнини у вашому розумові»), щоб той виготовив маску. Вона дала б можливість звабити власну дружину і викликати в неї почуття ревнощів…
Процитую унікальні, неперевершені фрази Кобо Абе щодо обличчя і маски: «маска – це не просто замінник обличчя, а вияв сильного метафізичного прагнення набути іншого вигляду», «обличчя – це стежинка до інших людей», «обличчя чудовиська створює серце чудовиська», «маска розриває зв’язок між обличчям і душею», «справжнє обличчя – це лише недосконала маска».
Отже, одягнувши маску, чоловік цілеспрямовано і безоглядно втілює свій задум. Під час сум’ятливого рандеву зі своєю дружиною на її запитання відповідає: «У мене немає дружини!..» У куточку її очей, показаних зблизька, затремтіла сльоза… «В затравленных глазах его жены забито промелькнуло что-то вдовье», – влучно писав відомий поет. Герой ще не знав і не усвідомлював, що дружина давно здогадалася, хто є хто, і просто продовжувала грати роль у фарсовій п’єсі.
Ні! Пихатий чоловік, засліплений перемогою у звабленні жінки, не відчував, що зернятка осоту чи татарнику вже проросли під його маскою і пустили коріння у душу, перетворивши його єство на почвару. Психологічна катастрофа для нього грянула вранці. Дружина, зізнавшись у всьому, пішла геть, промовивши: «В коханні ми всі намагаємося зірвати чужі маски»…
А далі головний герой (морально розчавлений) іде на злочини і, наприкінці, вбиває свого лікаря. Вражає глядача фінальна сцена: юрба байдужих, відчужених людей (усі в масках), рухається назустріч герою, нагадуючи субстанцію, де не існує понять «особистість», «родина», «народ»…
У фільмі «Чуже обличчя» немає вторинних (порожніх) кадрів. Автори стрічки все продумали до найменших дрібниць і гармонійно поєднали сцени. Приміром, у пісні, яка звучить німецькою мовою в пивному барі, є глибинно-символічні слова, адресовані кожному з нас: «Я бачу твоє обличчя, але де ти?..»
Хочу звернути пильнішу увагу на дуже важливу окрему сюжетну лінію стрічки, яка нетривала в часі, але за емоційним враженням перевершує основну. Вона, як самурайський меч, легко розтинає вербальну шкаралупу роздумів героя про обличчя та маску і робить їх мізерними, суєтними. Йдеться про молоду, тендітну дівчину, що постраждала від ядерного випромінювання (половину її обличчя вкривають келоїдні шрами). Видається, що бачені раніше документальні фільми про трагедію Хіросіми і Нагасакі, не спроможні так яскраво донести до глядача масштаб катастрофи, як це вдалося режисеру.
Дівчина добровільно ходить у психіатричну лікарню і пере там білизну. Хворі імператорські вояки, не знаючи про поразку у війні, віддають накази і самі ж їх виконують. Якийсь божевільний грубо домагається дівчини, а діти на вулиці обзивають її потворою. Якось вона приходить додому весела, усміхнена і таємнича. Розповідає братові, що сьогодні її вперше назвали панною…
Ранок. Дівчина, сидячи на зламаному човні, який уже ніколи не попливе у море, одягає красиву білосніжну сукню. Зав’язує на потилиці білою стрічкою смоляне волосся, бо шрами перед обличчям смерті ховати не потрібно. І йде у море, розтинаючи білопінні хвилі, які молочними язиками лижуть пісок. За мить лише чорна цяточка її голови зникає на фоні наполовину темного кружала вранішнього сонця… Коли пригадати, що в Японії білий колір означає печаль, горе і траур та вважається символом «очищення і чистоти» – то сцена самогубства просто ошелешує глядача, викликаючи в нього співчуття до болю, мук і страждань тисяч безневинних, на чиєму житті так трагічно позначились ядерні вибухи.
І, насамкінець, кілька слів про назву фільму «Чуже обличчя». По-японськи вона звучить як «танін–но као». Слово «танін» має багато значень: чужий, дивний, нерідний тощо. Тому словосполучення «людина без обличчя» або «людина, що втратила обличчя» було би більш точним, відповідаючи відомій в японській культурі ідіомі «втратити обличчя», яка означає вчиняти те, що неприпустиме, що неможливо виправити.
Кінофільм «Чуже обличчя» варто побачити. Бажано інколи прискіпливіше, без рожевих окулярів, дивитися на себе у дзеркало і ніколи не «втрачати обличчя» та не руйнувати в собі стежинку до інших людей…
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію