ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах

Юрій Лазірко
2025.08.04 21:13
Як моцно грає радіола.
Якогось... крутим рок-&-рола,
а злий зелений змій глаголит:
– Женись на ній, бодай жени!

Хай у Сірка вже буде буда,
у міру ситим гавкне людьом,
у міру – хвіст, мордяка й зуби,

Ольга Олеандра
2025.08.04 10:52
Вітру перешіптування з листям.
Що ти їм розказуєш, бродяго?
Знову нагасався десь та злишся
на свою невикорінну тягу
до буття у безперервних мандрах,
на свою неміряну бездомність,
знову їм, осілим, потай заздриш,
між гілля снуючи невгамовно?

Юрій Гундарєв
2025.08.04 09:28
серпня - день народження унікального німецького музиканта

Клаус Шульце (1947 - 2022) - композитор, клавішник, перкусист, один із піонерів ембієнту (дослівно - «навколишній») - цього напрямку електронної музики.

Батьки - письменник і балерина,
після

Олена Побийголод
2025.08.04 08:53
Із Бориса Заходера

Крругом – мурра, мурра,
все – маррність та сумбурр,
а ти муррчи: «Урра-а!»
І більш – ані мур–мур!

(2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Зозуля (1947) / Публіцистика

 ...слова Володимира Прилипка, зустріч перша
Якщо добрий вечір, то й посуньтесь: побуде схожо на вечорниці!
Бачите, я тут задля збору людей, а вже наступну мить займе мій неговіркий знайомець, і то колишній: Володимир Прилипко.

Наливання колосу
Вже ніч старезні крутить жорна,
Зірок не видно – тільки порох.
І вулиця німа, як короп,
І стежка, як змія, проворна.
А угорі жнива палають,
І чорт цілує кожну зірку,
І у димар виносить жінку
Та сила, що й граніт ламає.
І я вже дихати не знаю –
Хитає в горлі гілки вітер!
Дивлюсь, як з зірок проростають
Маленькі зерна – хліба діти.

Терези
І серпень репнув кавуном,
І звідусіль червона осінь,
І, повне громом і вином,
Весілля скаче по дорозі.
І стало менше в сонця шпиць,
І, врівноваживши природу,
Стріча вагітних молодиць
Гарбуз, як сонце із городу.

Віктору Лешику
Колись я думав: розум допоможе
Не жерти один одного, але…
Цвіте навкруг. Кролям несу я їсти.
І луг у медоносних бджолах мре.
І пес і кіт мене охороняють.
Я цар корові! Кум я і кролю!
Чекаю лиш на довге сніжне мливо,
Коли Різдво, і сніг, і всі вертепи,
І строї, і залізні гаплики
На кожухах. Тримаймося, синки!
Не жерти один одного, але
Коли Різдво, і сніг, і всі вертепи,
І хліба повно, і нема хули –
Замуляє Полтава і Мазепа,
Петро, Павло, дроти і табори.
А зорі – вони дивляться згори.

Криниця
Мов синій цвіт той вечір-хлопчик
І дим вечірній.
Благочестиво стежку топчуть
Баби з вечірні.
Старе село не вимирає,
А серце в’яже.
Нема дзвіниці,
То криниця
Всю правду скаже.


Білий кіт
На ранок випав перший сніг,
Зотліле листя притрусив.
На ганок вийшов білий кіт
І білий слід в снігу лишив.

Пробудження
Ще вранці сад у синім інеї
Лапаті віти розпустив,
І дім мій, вдягнутий по-зимньому,
Дрімав і з комина курив,
І настороженими знаками
Ворони спали на стовпах.
Та першими весни ознаками
Вода в відлигу на шляхах.
Під ніздрюватий сніг проходила
І пропадала, і в снігу,
Його корою бита, копана,
Уся темніла на бігу.
І хоч під вечір, склом затягнуті,
Світились колії, сліди,
Та вже накреслювали в пам’яті
Свій злам натруджені льоди.
Був в деревах вже шлях намічений
Старих гілок і молодих,
І навіть дім –
Шкарбун засніжений –
Чутливим голубом притих.

Хмари
Я заростаю. Між травою
Ледь видно дім.
А це вікно над головою –
Туман і дим.
І де ті зорі, що стрибали,
І брали сіль,
І розсипались
На триста піль!
На хмару хмара – отари суму –
Одна сльота.
І думають за мене думу
Мої літа.

Решта – то мовчання (В. Шекспір)
Байдикувати – то байдикувати!
Чи муху вбить, чи жабу підкувати,
Аби було як час цей перебути
Між вдихом й видихом,
Де повно тьми і смути.

* * *
А в кленовім полі чисто,
Бо вітри.
Наколи мені намисто,
Наколи.
За парканом крихко висить
Образ-сад.
Не знайти намиста в листі –
Листопад.

Грудень
Ой ревнув віл,
Ой рипнули сніги.
Захмарилося небо.
Опустилась,
Як шабля в піхви,
Річка в береги.
Ой ревнув віл,
Ой рипнули сніги,
І лан хурделя
Білим плугом оре...
Нема села –
Дими, сніги і поле.
Криниця бородою обросла.

Скрипалі
Гей, дерева-скрипалі!
Гей, співці мої високі!
Зажурився дядько сокіл
Краєм світа на крилі.
Та заграло сонце враз
Дзвонами в зеленій стрісі,
І, як олень на узліссі,
Дуб гуде в червоний бас!
Гей, дерева-скрипалі!
Понад вас ніхто не грає.
І спалахує над гаєм
Сокіл неба на шпилі.

Історія
Під ребра серце стукотить,
Б’є в берег річка.
Як вже помру, тополе, ти
Поставиш свічку.
За сонцем браму зачинив
Червоний захід,
І місяць пришпилив штани
Згори на хату.
Де в день співаючий дівки
Татарку рвали,
Там зараз шаблі осоки,
Татар навала.
Висять над берегом ріки
Прадавні звуки.
Зі скарбом скриню ватажки
Беруть на руки.

-----------------------------------------------------------------------------

І свічка поставлена, і скарб перехований, а частина видана, ось і тако трохи; і виспіване, і є ще ті співаки...
У Божій бібліотеці не пропаде, але як його добиратися людям?
Свою роль вершу кількома підхожими місії словами,– до карбу:

Володі Прилипку на землі та у небі:

високе гілля горбиться
в низьке віконце:
це плутає воно
поезію і сонце



рік цього збору - 2010.

і не потрібно розповідати "про": бо кожен видний у долонях своїх творень,- на озорій їх поверхні, та значущій глибині. свідомо не добирав, не шикував,- як є.
дякую за час і увагу!
другу зустріч влаштуєте собі самі (звісно, за потреби). дякую за увагу, й щасти!


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-12-08 00:08:51
Переглядів сторінки твору 1047
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.786 / 5.13)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.786 / 5.13)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.05.16 16:42
Автор у цю хвилину відсутній