ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.25
08:10
А музика звучить завжди по-різному:
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.
А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,
То хвилею бурхливою, а то дощем,
То громовицею здається грізною,
То зігріває сонцем теплим серця щем.
А музика легка летить пір*їною,
Мов вільна пташка лине до святих небес.
Здається світ навкруг аквамариновим,
2024.05.25
07:20
У вранішнім тумані клекіт,
бузьки вернулися на став,
і на стовпі стоїть лелека,
неначе птах не відлітав
і хоч весна не надто рання
та буде тепла ще бодай,
птахів не стримати бажання
вернутися у ріднокрай.
бузьки вернулися на став,
і на стовпі стоїть лелека,
неначе птах не відлітав
і хоч весна не надто рання
та буде тепла ще бодай,
птахів не стримати бажання
вернутися у ріднокрай.
2024.05.25
05:29
Тіло пронизує вітер холодний
І порожніє садок гамірний, –
Як же так сталось, що я відсьогодні
Буду надалі незвично сумний?
Згнічений вітром спішить перехожий
Швидше потрапити в затишний дім, –
Як же так сталось, що я вже не зможу
Тішити губи цілу
І порожніє садок гамірний, –
Як же так сталось, що я відсьогодні
Буду надалі незвично сумний?
Згнічений вітром спішить перехожий
Швидше потрапити в затишний дім, –
Як же так сталось, що я вже не зможу
Тішити губи цілу
2024.05.25
01:46
У час війни, у час біди,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,
2024.05.25
01:43
Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.
«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.
«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул
2024.05.25
01:38
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.
Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.
Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...
2024.05.25
00:11
Переводиться сірим побутом
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.
2024.05.24
23:32
Крик пролунав у пустелі.
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?
Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?
Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч
2024.05.24
20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.
Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.
Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер
2024.05.24
19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл
2024.05.24
18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.
І всотавши
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.
І всотавши
2024.05.24
12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…
Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…
Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,
2024.05.24
11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.
2024.05.24
07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати
2024.05.24
04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина?
Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.
2024.05.24
01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Зозуля (1947) /
Критика | Аналітика
на Ваше світло (од третьої особи)
А турбує Вас одна з лун Життя, Його Поезійність; прошу бути по-простому, і вважати мене звичайною реалією! Як опинилася отут незнайомка? Одкрила Вашу сторінку, і чемно залишаю на ній слід; і трохи розповім про себе, адже...
матерія є покривадло,
яким підтикуємо Сутність:
дбайливий розум не вміщає
навіть того, що в собі має.
бо Справжній Світ – за пеленою,
а вся химера – з цього боку:
і лише кілька днів за року
щось відбуває із душою.
розчахується нижнє Небо,
святішають з водою люди:
з повітрям Справжність входе в груди…
оця-то мить така, як треба!!!
Кому, як не Поезійності, відомі усі надможливості тіл, їх культура і культ,– вони чудові! А душа жива й творить на єдиній уродженій можливості. І, знати, тонших матерій: голоднісінька, душевно пригощає усім, що має; роботящая, терпляча, скромная. Охоче, щасливо вкрилюється самою висотою... Приводи й прояви піднесень вибира поміж поезій слів (направду, образностей: змігши призвати, й скількись утримати їх підхожими словами), любих інших (звуків, тиш, прагнень; ба, й кожна духовна потреба поезійна: так піднесена, рівно на стільки й собою підійма!)
Не знаю, чи помітне таке у вас, а не вирізані на букети поезії квітують: при сонці, зорях; у рідні й удома; це вони і засвітлюють душий світ. Їх, поезій, найчуттєві дотики суті*, неймовірнії її відбитки: вбогі, пласкі, але сяйні своїм торком. Суть явить: зрідка, у баченні; то вічності вхожі щомиті, а тут сама суть. Та й сутні сліди бліднуть-мов-щезнуть темрявою с(у)тулених сторінок, чому причиною брак контактної яскравості: немає захоплених читань, декламацій мимоволі; найбільше ждані бачення (бо їх не прозрівають...)
А ще таке про себе! - Найвидніще виглядати і досвітлювати світлечка, коли простір життя сяга котрого абсолюту: зачаття, вираження, звучання, сприйняття. Тоді творяться дива зо словами, ясними рухами пензлів, думок; йде "просте" чуття Божого... Чи простого геніального, тобто спільного.
й стане стан.
на слух й зір..
й вір...
не знаю, здадуться цікавими й дійсними наступні мої якості?
поезія
ще й засіб
просвітління:
якогось захисту
від розкладу
та тління:
Бо’дай,
дрова для
нашого горіння:
бо що то воно є,
звичайне
розуміння?..
В таїні од таких "розумінь" перебуває не затребувана при-сутняя Звичайність: гаряче-світлий сплав Сущого й Заповідних знань-цінностей-умінь... Одкривається тому, хто живе, а не підживає по-земному похапцем, втемну, на замінниках усього. Бо, змалечку, приступилися життя (джерельно-свіжої книги, дбайливо вготованої натхненню!) – то хто її відкривав, кому вкортіло хоч підгледіти? Там усі рядочки на виріст і дорослість до тієї Звичайності...
Аж ось про найзвичайнісінькі звичайності, як "джентльменський набір"!
всьому є місце на землі,
й частині – прямо просто неба.
заквітчані Ви навесні,–
здаруйте квіти: це так треба.
як вже на плід, зберіть-но рід;
й сусідів, друзів, ворогів.
...серед буденностей доріг,
я й Вам звичайностей вберіг:
ось спільний беріг усіх їх...
Зізнаюся, занадто мале те у моєму переказі, але є. Прямо у його березі стріну Вас, радо вітаючи; заходьте!
З повагою та найкращими побажаннями, щиро,- Поезійність Життя (і Вашого!)
залишено 2010-го року, незадовго Різдва
*) – усі знають, що то є суть! Але крадуся з іншого відомого боку: "не суть" означа "не є" (нема: не-ма-є!) Як не круть,- "Є" лиш Суть: Те, що Є.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
на Ваше світло (од третьої особи)
дочікування Сонця:
...їла очі не роса,-
бо вона лише цілюща,
усім вмістом багатюща;
а хуткая, мов краса...
Добрий вечір, вельмишановна пані Аналітико!
А турбує Вас одна з лун Життя, Його Поезійність; прошу бути по-простому, і вважати мене звичайною реалією! Як опинилася отут незнайомка? Одкрила Вашу сторінку, і чемно залишаю на ній слід; і трохи розповім про себе, адже...
матерія є покривадло,
яким підтикуємо Сутність:
дбайливий розум не вміщає
навіть того, що в собі має.
бо Справжній Світ – за пеленою,
а вся химера – з цього боку:
і лише кілька днів за року
щось відбуває із душою.
розчахується нижнє Небо,
святішають з водою люди:
з повітрям Справжність входе в груди…
оця-то мить така, як треба!!!
Кому, як не Поезійності, відомі усі надможливості тіл, їх культура і культ,– вони чудові! А душа жива й творить на єдиній уродженій можливості. І, знати, тонших матерій: голоднісінька, душевно пригощає усім, що має; роботящая, терпляча, скромная. Охоче, щасливо вкрилюється самою висотою... Приводи й прояви піднесень вибира поміж поезій слів (направду, образностей: змігши призвати, й скількись утримати їх підхожими словами), любих інших (звуків, тиш, прагнень; ба, й кожна духовна потреба поезійна: так піднесена, рівно на стільки й собою підійма!)
Не знаю, чи помітне таке у вас, а не вирізані на букети поезії квітують: при сонці, зорях; у рідні й удома; це вони і засвітлюють душий світ. Їх, поезій, найчуттєві дотики суті*, неймовірнії її відбитки: вбогі, пласкі, але сяйні своїм торком. Суть явить: зрідка, у баченні; то вічності вхожі щомиті, а тут сама суть. Та й сутні сліди бліднуть-мов-щезнуть темрявою с(у)тулених сторінок, чому причиною брак контактної яскравості: немає захоплених читань, декламацій мимоволі; найбільше ждані бачення (бо їх не прозрівають...)
А ще таке про себе! - Найвидніще виглядати і досвітлювати світлечка, коли простір життя сяга котрого абсолюту: зачаття, вираження, звучання, сприйняття. Тоді творяться дива зо словами, ясними рухами пензлів, думок; йде "просте" чуття Божого... Чи простого геніального, тобто спільного.
й стане стан.
на слух й зір..
й вір...
не знаю, здадуться цікавими й дійсними наступні мої якості?
поезія
ще й засіб
просвітління:
якогось захисту
від розкладу
та тління:
Бо’дай,
дрова для
нашого горіння:
бо що то воно є,
звичайне
розуміння?..
В таїні од таких "розумінь" перебуває не затребувана при-сутняя Звичайність: гаряче-світлий сплав Сущого й Заповідних знань-цінностей-умінь... Одкривається тому, хто живе, а не підживає по-земному похапцем, втемну, на замінниках усього. Бо, змалечку, приступилися життя (джерельно-свіжої книги, дбайливо вготованої натхненню!) – то хто її відкривав, кому вкортіло хоч підгледіти? Там усі рядочки на виріст і дорослість до тієї Звичайності...
Аж ось про найзвичайнісінькі звичайності, як "джентльменський набір"!
всьому є місце на землі,
й частині – прямо просто неба.
заквітчані Ви навесні,–
здаруйте квіти: це так треба.
як вже на плід, зберіть-но рід;
й сусідів, друзів, ворогів.
...серед буденностей доріг,
я й Вам звичайностей вберіг:
ось спільний беріг усіх їх...
Зізнаюся, занадто мале те у моєму переказі, але є. Прямо у його березі стріну Вас, радо вітаючи; заходьте!
З повагою та найкращими побажаннями, щиро,- Поезійність Життя (і Вашого!)
залишено 2010-го року, незадовго Різдва
*) – усі знають, що то є суть! Але крадуся з іншого відомого боку: "не суть" означа "не є" (нема: не-ма-є!) Як не круть,- "Є" лиш Суть: Те, що Є.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію