ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 * * * (невезуха)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-01-29 20:28:45
Переглядів сторінки твору 6823
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Портрети
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 14:24:40 ]
Мне трудно дается поэтическая идентификация того или иного направления в литературе в целом. В строительстве - куда ни шло.
Спасибон. Ваши комментарии - бесценны.
Удач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-30 19:47:33 ]
Рассуждать, что правильно, а что нет, на бытовом уровне бессмысленно, действие ведь происходит на стыке мировоззрений, там, где благо для одного, является злом для другого. Политика – это грязный бизнес, замешанный на крови. Если бы миром правило чувство меры и справедливости, мир был бы иным. Но какие мы, таков и наш мир. По большому счёту мы выбираем правительство, чтобы оно действовало в мире от нашего имени, защищая наши интересы не как отдельных личностей, а как некоего сообщества. Отношения внутри сообществ прошли многовековую огранку и регламентируются религиями и законами. Достигла ли эта регламентация совершенства? Нет. И никто не может сказать, достигнем ли мы совершенства в этом отношении. И надо ли. Ведь любая регламентация лишает нас свободы. Даже идеальный баланс между свободой и регламентацией человеческих отношений не может быть стабильным, потому как всегда будут те, кому свободы не хватает, и те, кто всегда готов чувство собственного достоинства обменять на ощущение сытости и комфорта. Кстати, интересная вещь: право на чувство сытости и комфорта есть неотъемлемой частью чувства собственного достоинства, но при этом они могут друг другу противоречить до абсолютной несовместимости… Но в данном случае отношения личность – общество является микроуровнем, а на макроуровне располагаются отношения государство – другое государство-сообщество государств. Какого уровня достигло развитие регламентации отношений на этом уровне? Да по сути дела уровня иерархии в стае, то бишь, кто сильный, тот и прав. Любое, достигшее определённого уровня мощи, государство начинает диктовать более слабым свои правила, поскольку это хорошо для него, как для индивида. Оно навязывает свою точку зрения в экономических, этических и прочих вопросах, и чем более эгоистичны его мотивы, тем более негативны последствия для низшего по рангу. Иерархия в стае – не такая уж простая вещь, как кажется непосвящённому, но до понятия Мораль там ещё далеко. Вот и получается, что зло, внесённое сильными государствами в жизнь слабых на макроуровне, возвращается к гражданам этих сильных государств на микроуровне… До понятия Высокоразвитая Цивилизация нам ещё ох как далеко, поскольку в развитии морали и развитии науки наблюдается явный дисбаланс в пользу последней, легко отдающей себя на службу аморальности. Аморально вносить в чужое общество понятия о достижениях на поприще созидания материальных благ, в то же время не допуская его к этим благам и лишая возможности развиваться своим, предначертанным природой путём. Даже если нам кажется, что мы действуем во имя блага, в результате может оказаться, что нашими благими намерениями дорога в ад выстелена. Вот по этой – то дороге теракты и приходят. И вместо того, чтобы избегать сотворения зла на макроуровне, мы пытаемся спрятаться от него на микроуровне, развивая регламентацию нашей жизни до полного уничтожения понятия свободы во имя сытости и комфорта (Комфортно чувствовать себя в безопасности, не так ли?) А я вот иногда думаю: а если бы меня лишили большей части значимых для меня ценностей, как бы я отнеслась к той части человеческого общества, что пусть косвенно, но виновата в моих бедах, при условии, что непосредственно виновному я отомстить не могу?

Но это так… рассуждения атома более-менее стабильного вещества о химических реакциях в бурлящей смеси. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-01-30 21:39:14 ]
Вы прослушали радиопередачу об истоках терроризма :)
Вообще-то, раз на раз не приходится. Вот как, например, в последнем случае, когда 20-летний уроженец Пятигорска Виталий Раздобудько в международном (!) Домодедово отомстил не за "большую часть значимых для него ценностей", а за лидеров своей же террористической группировки "Ногайский джамаат". Немного несопоставимо, правда, Тань?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-01-31 00:03:11 ]
Ну,это уже из другого ряда. Ведь существуют и такие, что способны устроить террористический акт только потому, что у них деньги на выпивку закончились... или магазин закрыт... или пол дня света не было... или жена изменила... или... или... Кстати, кто-то же виноват и в том,что для некоего Рардобудько "Ногайский джамаат" стал ценностью, ведь не родился же он террористом, и рос, формировал свои взгляды не в безлюдной пустыне. Кому-то было слишком не комфортно обращать на него своё драгоценное внимание...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-30 21:11:56 ]
***А сейчас я в бинтах, однорукий, без уха,
Видит солнце в туманах единственный глаз.*** -
що Ви накоїли з ЛГ?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:09:36 ]
Ради его будущей (пускай хоть сотни раз случайной и неинтересной Вам) встречи с Вами, он выживет.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-31 13:15:45 ]
Що там сталося Алєксій? Попав в невеличку яму з кулаками чи надаєш посильну допомогу тим хто пережив черговий перехват у поперек?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-02-01 21:13:32 ]
Даже не знаю, что ответить, о Александр, после всего, о чем поведал. Во что-то одно придется не поверить.