Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало
й далеко до весни,
Свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
А я закохана, щаслива
й далеко до весни,
Свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
А я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Рубінська (1990) /
Рецензії
Завтра ніколи не наступить
Якими були ваші п’ять років тому? А десять? Що змінилося? Чи можемо ми на них вплинути? Однозначно ні. А наступні п’ять чи десять років? Чи вони будуть такими ж? Хто може на них вплинути? Кожен має сказати: «Тільки я сам!». Одні люди розвиваються, інші зовсім стоять на місці. Хтось активний учасник свого життя, а хтось пасивний. Чи є щось схоже в людей, що здатні до руху і розвитку? Ці дієві люди, здатні на пригоду, мають таки певні схожості. Саме ці спільні риси нам пропонує розглянути Доті Білінґтон у своїй книзі «Живіть яскраво!» Книга містить чіткі короткі розділи, в яких запропоновано якусь одну ідею чи техніку, яку можна втілити в практику. Це дає книзі величезну перевагу, можна починати читати як завгодно, з того що найбільш приваблює чи цікавить. Наш розвиток ніколи не закінчується, бо всі ми «просто чудово, просто блискуче недосконалі». Авторка пропонує 46 способів почати жити якось інакше, якось по-новому. Часто кожен з нас шукає чогось у житті, сам не знаючи чого. Може, я не знаю, як бути у такій чи іншій ситуації, як зробити крок назустріч, як бути щасливим, коли так багато проблем, як визначити мету, рости мені чи ні, що є моєю особистістю, як реагувати на провокацію, як слухати, як адекватно реагувати на свій вік, як плекати кохання… Варто лишень сформувати запитання і тоді будуть відповіді. Можливо, ви знайдете їх у книзі Доті Білінґтон «Живіть яскраво!»
Що потрібно для змін? Бажання і робота над собою. Авторка пропонує корисні і практичні вправи, записавши, усвідомивши і зробивши які, нам гарантований успіх. Часом у нас сидить спротив до виконання якихось вправ, бо для нас це буває занадто марудним. Доті Білінґтон знає, що тільки пророблена до деталей робота буде давати найповніший результат. Те чого ви хочете – залежить тільки від вас.
Є у світі мільйони людей, є у світі мільйони душ, котрі схожі на квітки лотоса, що розпускаються з незліченною кількістю пелюсток. Ми розкриваємо красу квітки всередині нас. То якою є твоя квітка? Чи у душі існує почуття свободи? Бути вільним – бути володарем себе. Нам потрібно бути коректними з іншими, але не надто постійно турбуватися думками інших людей. Нас не має займати те, що вони насміхаються, чи не підтримують. Вони просто не розуміють. Кожна людина схильна думати, що лишень вона знає правду. Але ж не можна знати всього. Треба бути відкритим. Якщо ми не відчинимо дверей, то не впустимо крізь них змін. «Відкритість – це передумова розвитку». Годі бути найзапеклішим ворогом собі. Людина не схожа на дятла, який довбає дерево. Часто людина буває і дятлом і деревом водночас. Вона сама себе картає, гризе і критикує. Часто у голові виникає думка, що я того не зробила, те не встигнула, там могла краще. Чомусь критика для наших голів така прийнятна, що ми забуваємо, що може ж то бути по-іншому. У нас не рояться думки про те, який я молодець, скільки я всього зробив чи зробила, якщо не вийшло, то треба повчитися, я з цим справився чи справилась, мені ця робота до снаги. «Довіряйте собі. Ви робите все, що можете, і це прекрасний спосіб прожити життя…Коли ми зробили все, що могли, слід спокійно чекати на результат».
«Життя – це або велика пригода, або повний нуль». Ніколи не знаєш, що тобі буде потрібним завтра, тому роби все, що можеш сьогодні. Зараз я можу мати дім, тому що кілька років тому його почав чи почала будувати. Сьогодні я лежу у тіні дерева, тому що кілька років тому я посадив чи посадила його. Не треба запитувати себе, чи вам це до снаги, чи вистачить сил і здібностей. «Найбільша сила на землі – це людська душа, що палає; знайдіть свою пристрасть та йдіть за нею».
Ніхто не може допомагати іншим, допоки не допоміг собі. Якщо він не зміниться, то і я не змінюся; це він мусить змінитися; чому я маю бути першим. Це слова страху, сумнівів, зневіри. Якщо почати з себе, то дивним чином зміняться ті, хто поруч, і навіть увесь світ. А може просто ваше бачення зміниться. Усі люди допускають помилки. Просто не всі роблять висновки і йдуть далі. Кожен з нас існує для певної місії, яку не може втілити ніхто інший. «Коли починає дощити…хай дощить».
«Минуле змінити не можна. Можна змінити лише майбутнє, а оскільки ви тепер мудріші, починайте сьогодні творити таке майбутнє, яке хочете мати». Усі ми брешемо собі. Не всі зізнаються у цьому. Сказати правду не так страшно, як здавалося б. Тому просто зробіть це. Ми щодня стоїмо перед виборами. Не потрібно стояти, потрібно обирати правильні. «Якщо не живеш на повну силу сьогодні, то коли ж ти будеш так жити?» Завтра ніколи не наступить, якщо не почати сьогодні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Завтра ніколи не наступить
Наш розвиток ніколи не закінчується, бо всі ми «просто чудово, просто блискуче недосконалі».
Білінґтон Доті. Живіть яскраво!: 46 способів наповнити будні радістю. – Львів: Свічадо, 2009. – 176 с.
Якими були ваші п’ять років тому? А десять? Що змінилося? Чи можемо ми на них вплинути? Однозначно ні. А наступні п’ять чи десять років? Чи вони будуть такими ж? Хто може на них вплинути? Кожен має сказати: «Тільки я сам!». Одні люди розвиваються, інші зовсім стоять на місці. Хтось активний учасник свого життя, а хтось пасивний. Чи є щось схоже в людей, що здатні до руху і розвитку? Ці дієві люди, здатні на пригоду, мають таки певні схожості. Саме ці спільні риси нам пропонує розглянути Доті Білінґтон у своїй книзі «Живіть яскраво!» Книга містить чіткі короткі розділи, в яких запропоновано якусь одну ідею чи техніку, яку можна втілити в практику. Це дає книзі величезну перевагу, можна починати читати як завгодно, з того що найбільш приваблює чи цікавить. Наш розвиток ніколи не закінчується, бо всі ми «просто чудово, просто блискуче недосконалі». Авторка пропонує 46 способів почати жити якось інакше, якось по-новому. Часто кожен з нас шукає чогось у житті, сам не знаючи чого. Може, я не знаю, як бути у такій чи іншій ситуації, як зробити крок назустріч, як бути щасливим, коли так багато проблем, як визначити мету, рости мені чи ні, що є моєю особистістю, як реагувати на провокацію, як слухати, як адекватно реагувати на свій вік, як плекати кохання… Варто лишень сформувати запитання і тоді будуть відповіді. Можливо, ви знайдете їх у книзі Доті Білінґтон «Живіть яскраво!»
Що потрібно для змін? Бажання і робота над собою. Авторка пропонує корисні і практичні вправи, записавши, усвідомивши і зробивши які, нам гарантований успіх. Часом у нас сидить спротив до виконання якихось вправ, бо для нас це буває занадто марудним. Доті Білінґтон знає, що тільки пророблена до деталей робота буде давати найповніший результат. Те чого ви хочете – залежить тільки від вас.
Є у світі мільйони людей, є у світі мільйони душ, котрі схожі на квітки лотоса, що розпускаються з незліченною кількістю пелюсток. Ми розкриваємо красу квітки всередині нас. То якою є твоя квітка? Чи у душі існує почуття свободи? Бути вільним – бути володарем себе. Нам потрібно бути коректними з іншими, але не надто постійно турбуватися думками інших людей. Нас не має займати те, що вони насміхаються, чи не підтримують. Вони просто не розуміють. Кожна людина схильна думати, що лишень вона знає правду. Але ж не можна знати всього. Треба бути відкритим. Якщо ми не відчинимо дверей, то не впустимо крізь них змін. «Відкритість – це передумова розвитку». Годі бути найзапеклішим ворогом собі. Людина не схожа на дятла, який довбає дерево. Часто людина буває і дятлом і деревом водночас. Вона сама себе картає, гризе і критикує. Часто у голові виникає думка, що я того не зробила, те не встигнула, там могла краще. Чомусь критика для наших голів така прийнятна, що ми забуваємо, що може ж то бути по-іншому. У нас не рояться думки про те, який я молодець, скільки я всього зробив чи зробила, якщо не вийшло, то треба повчитися, я з цим справився чи справилась, мені ця робота до снаги. «Довіряйте собі. Ви робите все, що можете, і це прекрасний спосіб прожити життя…Коли ми зробили все, що могли, слід спокійно чекати на результат».
«Життя – це або велика пригода, або повний нуль». Ніколи не знаєш, що тобі буде потрібним завтра, тому роби все, що можеш сьогодні. Зараз я можу мати дім, тому що кілька років тому його почав чи почала будувати. Сьогодні я лежу у тіні дерева, тому що кілька років тому я посадив чи посадила його. Не треба запитувати себе, чи вам це до снаги, чи вистачить сил і здібностей. «Найбільша сила на землі – це людська душа, що палає; знайдіть свою пристрасть та йдіть за нею».
Ніхто не може допомагати іншим, допоки не допоміг собі. Якщо він не зміниться, то і я не змінюся; це він мусить змінитися; чому я маю бути першим. Це слова страху, сумнівів, зневіри. Якщо почати з себе, то дивним чином зміняться ті, хто поруч, і навіть увесь світ. А може просто ваше бачення зміниться. Усі люди допускають помилки. Просто не всі роблять висновки і йдуть далі. Кожен з нас існує для певної місії, яку не може втілити ніхто інший. «Коли починає дощити…хай дощить».
«Минуле змінити не можна. Можна змінити лише майбутнє, а оскільки ви тепер мудріші, починайте сьогодні творити таке майбутнє, яке хочете мати». Усі ми брешемо собі. Не всі зізнаються у цьому. Сказати правду не так страшно, як здавалося б. Тому просто зробіть це. Ми щодня стоїмо перед виборами. Не потрібно стояти, потрібно обирати правильні. «Якщо не живеш на повну силу сьогодні, то коли ж ти будеш так жити?» Завтра ніколи не наступить, якщо не почати сьогодні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
