ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Рубінська (1990) / Рецензії

 Завтра ніколи не наступить

Наш розвиток ніколи не закінчується, бо всі ми «просто чудово, просто блискуче недосконалі».

Білінґтон Доті. Живіть яскраво!: 46 способів наповнити будні радістю. – Львів: Свічадо, 2009. – 176 с.
Якими були ваші п’ять років тому? А десять? Що змінилося? Чи можемо ми на них вплинути? Однозначно ні. А наступні п’ять чи десять років? Чи вони будуть такими ж? Хто може на них вплинути? Кожен має сказати: «Тільки я сам!». Одні люди розвиваються, інші зовсім стоять на місці. Хтось активний учасник свого життя, а хтось пасивний. Чи є щось схоже в людей, що здатні до руху і розвитку? Ці дієві люди, здатні на пригоду, мають таки певні схожості. Саме ці спільні риси нам пропонує розглянути Доті Білінґтон у своїй книзі «Живіть яскраво!» Книга містить чіткі короткі розділи, в яких запропоновано якусь одну ідею чи техніку, яку можна втілити в практику. Це дає книзі величезну перевагу, можна починати читати як завгодно, з того що найбільш приваблює чи цікавить. Наш розвиток ніколи не закінчується, бо всі ми «просто чудово, просто блискуче недосконалі». Авторка пропонує 46 способів почати жити якось інакше, якось по-новому. Часто кожен з нас шукає чогось у житті, сам не знаючи чого. Може, я не знаю, як бути у такій чи іншій ситуації, як зробити крок назустріч, як бути щасливим, коли так багато проблем, як визначити мету, рости мені чи ні, що є моєю особистістю, як реагувати на провокацію, як слухати, як адекватно реагувати на свій вік, як плекати кохання… Варто лишень сформувати запитання і тоді будуть відповіді. Можливо, ви знайдете їх у книзі Доті Білінґтон «Живіть яскраво!»
Що потрібно для змін? Бажання і робота над собою. Авторка пропонує корисні і практичні вправи, записавши, усвідомивши і зробивши які, нам гарантований успіх. Часом у нас сидить спротив до виконання якихось вправ, бо для нас це буває занадто марудним. Доті Білінґтон знає, що тільки пророблена до деталей робота буде давати найповніший результат. Те чого ви хочете – залежить тільки від вас.
Є у світі мільйони людей, є у світі мільйони душ, котрі схожі на квітки лотоса, що розпускаються з незліченною кількістю пелюсток. Ми розкриваємо красу квітки всередині нас. То якою є твоя квітка? Чи у душі існує почуття свободи? Бути вільним – бути володарем себе. Нам потрібно бути коректними з іншими, але не надто постійно турбуватися думками інших людей. Нас не має займати те, що вони насміхаються, чи не підтримують. Вони просто не розуміють. Кожна людина схильна думати, що лишень вона знає правду. Але ж не можна знати всього. Треба бути відкритим. Якщо ми не відчинимо дверей, то не впустимо крізь них змін. «Відкритість – це передумова розвитку». Годі бути найзапеклішим ворогом собі. Людина не схожа на дятла, який довбає дерево. Часто людина буває і дятлом і деревом водночас. Вона сама себе картає, гризе і критикує. Часто у голові виникає думка, що я того не зробила, те не встигнула, там могла краще. Чомусь критика для наших голів така прийнятна, що ми забуваємо, що може ж то бути по-іншому. У нас не рояться думки про те, який я молодець, скільки я всього зробив чи зробила, якщо не вийшло, то треба повчитися, я з цим справився чи справилась, мені ця робота до снаги. «Довіряйте собі. Ви робите все, що можете, і це прекрасний спосіб прожити життя…Коли ми зробили все, що могли, слід спокійно чекати на результат».
«Життя – це або велика пригода, або повний нуль». Ніколи не знаєш, що тобі буде потрібним завтра, тому роби все, що можеш сьогодні. Зараз я можу мати дім, тому що кілька років тому його почав чи почала будувати. Сьогодні я лежу у тіні дерева, тому що кілька років тому я посадив чи посадила його. Не треба запитувати себе, чи вам це до снаги, чи вистачить сил і здібностей. «Найбільша сила на землі – це людська душа, що палає; знайдіть свою пристрасть та йдіть за нею».
Ніхто не може допомагати іншим, допоки не допоміг собі. Якщо він не зміниться, то і я не змінюся; це він мусить змінитися; чому я маю бути першим. Це слова страху, сумнівів, зневіри. Якщо почати з себе, то дивним чином зміняться ті, хто поруч, і навіть увесь світ. А може просто ваше бачення зміниться. Усі люди допускають помилки. Просто не всі роблять висновки і йдуть далі. Кожен з нас існує для певної місії, яку не може втілити ніхто інший. «Коли починає дощити…хай дощить».
«Минуле змінити не можна. Можна змінити лише майбутнє, а оскільки ви тепер мудріші, починайте сьогодні творити таке майбутнє, яке хочете мати». Усі ми брешемо собі. Не всі зізнаються у цьому. Сказати правду не так страшно, як здавалося б. Тому просто зробіть це. Ми щодня стоїмо перед виборами. Не потрібно стояти, потрібно обирати правильні. «Якщо не живеш на повну силу сьогодні, то коли ж ти будеш так жити?» Завтра ніколи не наступить, якщо не почати сьогодні.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-02-11 13:35:15
Переглядів сторінки твору 1266
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2011.03.22 15:37
Автор у цю хвилину відсутній