ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Христенко (1958) / Проза

 ВОТ И КОНЧИЛАСЬ ЖИЗНЬ
– Вот и кончилась жизнь – подумала тётя Фрося, с трудом доковыляв до отрывного календаря, чтобы сорвать листок с надписью «8 Марта». Она испытывала облегчение оттого, что праздник уже позади. В такие дни одиночество особо остро напоминало, что она теперь никому не нужна. Осталось ещё несколько месяцев, а может дней, когда её восьмидесятидвухлетний фильм закончится. Перед глазами проплывут титры с действующими лицами: близкими и не очень, сыгравшими какую-то роль в её жизни. Потом появится короткая надпись: «Конец» и экран погаснет. Огромная, как Волга, река Жизни потечёт, но уже без неё, медленно стирая память о том, что она жила.
А что, собственно, останется после неё, Тёти Фроси, которая сорок пять лет работала медсестрой, была замужем, но не испытала радости материнства, тихо жила в однокомнатной квартире, выращивала цветы на клумбе во дворе и кормила голубей? Что она оставила после себя: тысячи уколов, улыбок, ласковых слов, процедур, перевязок, несколько спасённых и множество продлённых жизней и неизмеримое количество душевного тепла, подаренного людям? Это всё... Всё, что она успела за свои 82, укладывается в простую короткую фразу: «Возлюби ближнего своего».
4.03.11г.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-03-04 12:20:26
Переглядів сторінки твору 4430
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.648 / 4  (4.950 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.851 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.06.25 11:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-04 12:45:18 ]
Ви змовилися з Любонькою Бенедишин мене у передсвяткові дні до сердечного приступу довести?.. Душевно написано, Сашуль. І собі задумаєшся, що після тебе залишиться... Правду казала Фаїна Раневська : Одиночество это когда в квартире есть телефон, а звонит только... будильник. Дякую, рибка, розбурхав душу.;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-04 12:59:11 ]
Вибач, Патарочко!
Я не навмисно.
Сподіваюсь, цей невеличкий епізод не затьмарить тобі свято:)
Захоплююсь чутливістю твоєї душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-03-04 13:58:43 ]
Знову підтвердила свою думку - добрий спогад про людину - і вона жива, вона навічно жива. Можливо по дитячому, але це правда. Згадую про своїх рідних, про знайомих, про хороших людей. І про бабусю Фросю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-04 14:10:04 ]
Привіт, Оленко!
:))
Радий тобі!
Дякую за твою чуйність, жіночність і доброту!
Щастя тобі і щирих весняних посмішок!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-03-04 14:53:30 ]
Мене пройняло... правда, сумно стало. Але цей сум - світлий. Бо світ - таки світліє від присутності таких ось "непомітних" людей. Сашо, мені в останньому реченні після "Да" хочеться вставити "но":
Єто все. Да, но все, что она успела і т.д." Воно, нмд, підсилить значимість фрази "Возлюби..."
Як вважаєш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-04 15:28:14 ]
Дякую, Любо!
Сподівався, що тебе зачепить:)
Приємно, що так і сталось.
Останню фразу змінив трошки інакше:
Это всё...Всё, что она успела...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2011-03-04 18:01:13 ]
Сашо, торкає!
Перечитала декілька раз, байдужим не лишилось моє серце. Остання фраза - сенс життя! Дуже сподобалось, молодець!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-03-05 15:09:29 ]
Таке маленьке оповіданнячко, а стільки отимістичного трагізму, стільки любові до ближнього. Добре, що я звернув увагу на вашу творчість. Буду слідкувати за нею й надалі :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-05 15:46:05 ]
Дякую, Володимире!
Взаємно радий знайомству і спілкуванню:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Глеб Глебов (Л.П./Л.П.) [ 2011-03-06 14:18:34 ]
Часто такие неприметные люди своими будничными повседневными делами оставляют хоть и не такой заметный, но более значительный след, чем многие яркие публичные личности.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2011-03-09 11:19:44 ]
Согласен:)