ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
2021.08.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
Sonnets XVI-XX
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Sonnets XVI-XX
XVI.
Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
gain gravitation in the heart of Mecca,
the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
A lucky coven cooks for stars a blackout.
I keep a tomb of IMHOs barely sainted
and follow accolades, the days to reckon...
When haloes are effloresced and untainted
the scent of love is stronger than a second.
And yet no coffin has been chiseled quickly,
no ersatz word can hide in grin its weakness.
The verse is made of fire – choose a keeper
for burning notes of pain. This music’s prickly,
but, if you look above your sheltered bleakness,
the sky is sowing rays, an eye roots deeper.
December 28, 2010
XVII.
The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
exploring gaps between “I’m here” and wilted…
It seems no time for shades to dwindle steeper
for leaves stop dancing twist, their death is quilted
and xanthous to the bones. A breathful Dipper
draws out the painful words and leaves them stilted.
When dreams lose walls they could be seen as strippers.
When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
to nebulizing, lighting out for breeding.
Impelling souls, it marks its changeful margins
with striking blows and a minuscule fairness.
How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
The face of mine, a minefield, stays lethargic.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
December 30, 2010
XVIII.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
You are as good as word, don’t mince it loudly.
Arenas burst into "ole" in earnest,
an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
burns banderilla pain with kitschy dearness.
You let me out to bleed while wrath is huddling,
awaiting for the cleanup of this smear mess.
My hooves are tied and blood is muddling.
Expected Death spits spiteful entertainment,
the time was right… to meet it at the center.
Adrenaline has rushed to claim its trophy.
It pays for madness. What a huge attainment!
Corrida waits. No time to gray, just enter!
The point’s cold and piercing... in the offing.
February 7, 2011
XIX.
The point’s cold and piercing... in the offing
where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
deep-dreary face of sky, alike Erato*.
It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
dissembled as the light on quotes. Its status
is known to true believers, they so often
reveal it through their tearful pain and gratis.
If soul and heart could have a hole-less pocket
filled up to brim with singing and blue flowers
where would I find rubatos* steeped in gossips?
For all I said I made a crib to rock it.
For all I know it’s worth to hear and scour,
catch last exhales of everlasting tocsin.
*tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
*Erato - Greek myth the Muse of love poetry
*rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.
February 8, 2011
XX.
Catch last exhales of everlasting tocsin.
The fire tide is up to wash a flesh out.
In this reciprocation it’s outfoxing
an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
The speech is free to use by smoke as toxin,
it leaves behind a cinder dune rehashing
a purgatory act with all its moxie.
Where is the guard with wings? The wind is stashing
its bitterness in bells’ still starving tummy.
The screech is worn, beyond the recognition…
A soul is pinned as butterfly by rightness
on sky-rich epaulet where stars are crummy
for body-arsonists. Perfecting your contrition,
dispersing presence of the pain feel brightness.
February 9, 2011
Feel Poetry... don’t touch a word... just painted...
gain gravitation in the heart of Mecca,
the resting place for Kaaba. Sun has fainted.
A lucky coven cooks for stars a blackout.
I keep a tomb of IMHOs barely sainted
and follow accolades, the days to reckon...
When haloes are effloresced and untainted
the scent of love is stronger than a second.
And yet no coffin has been chiseled quickly,
no ersatz word can hide in grin its weakness.
The verse is made of fire – choose a keeper
for burning notes of pain. This music’s prickly,
but, if you look above your sheltered bleakness,
the sky is sowing rays, an eye roots deeper.
December 28, 2010
XVII.
The sky is sowing rays, an eye roots deeper,
exploring gaps between “I’m here” and wilted…
It seems no time for shades to dwindle steeper
for leaves stop dancing twist, their death is quilted
and xanthous to the bones. A breathful Dipper
draws out the painful words and leaves them stilted.
When dreams lose walls they could be seen as strippers.
When whiteness covers dirt, a wind pleads guilty
to nebulizing, lighting out for breeding.
Impelling souls, it marks its changeful margins
with striking blows and a minuscule fairness.
How’s good your “good”? How many “byes” succeed it?
The face of mine, a minefield, stays lethargic.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
December 30, 2010
XVIII.
Catch Lethe’s flow in veins with your awareness.
You are as good as word, don’t mince it loudly.
Arenas burst into "ole" in earnest,
an eye turns urge-to-kill to stone and proudly
burns banderilla pain with kitschy dearness.
You let me out to bleed while wrath is huddling,
awaiting for the cleanup of this smear mess.
My hooves are tied and blood is muddling.
Expected Death spits spiteful entertainment,
the time was right… to meet it at the center.
Adrenaline has rushed to claim its trophy.
It pays for madness. What a huge attainment!
Corrida waits. No time to gray, just enter!
The point’s cold and piercing... in the offing.
February 7, 2011
XIX.
The point’s cold and piercing... in the offing
where gleams can reach and scratch a worn-out tsata*
of endless lands. Beneath the crown’s an orphan,
deep-dreary face of sky, alike Erato*.
It wasn’t iconized since Lears lay coffined,
dissembled as the light on quotes. Its status
is known to true believers, they so often
reveal it through their tearful pain and gratis.
If soul and heart could have a hole-less pocket
filled up to brim with singing and blue flowers
where would I find rubatos* steeped in gossips?
For all I said I made a crib to rock it.
For all I know it’s worth to hear and scour,
catch last exhales of everlasting tocsin.
*tsata - an old gold or silver ornament attached to the oklad (decorative metal cover) of an icon, near the neck of the figure
*Erato - Greek myth the Muse of love poetry
*rubatos - rhythmic flexibility within a phrase or measure; a relaxation of strict time.
February 8, 2011
XX.
Catch last exhales of everlasting tocsin.
The fire tide is up to wash a flesh out.
In this reciprocation it’s outfoxing
an urge to stop its tongues to spread an ash sprout.
The speech is free to use by smoke as toxin,
it leaves behind a cinder dune rehashing
a purgatory act with all its moxie.
Where is the guard with wings? The wind is stashing
its bitterness in bells’ still starving tummy.
The screech is worn, beyond the recognition…
A soul is pinned as butterfly by rightness
on sky-rich epaulet where stars are crummy
for body-arsonists. Perfecting your contrition,
dispersing presence of the pain feel brightness.
February 9, 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію