Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
2026.10.24
21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
2026.10.24
20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Перекотиполе (1986) /
Публіцистика
Чому я ненавиджу 9-те травня
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чому я ненавиджу 9-те травня
Актова зала госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної Війни. Зранку сюди з’їхалися представники місцевої влади. Вітати будуть. Перший ряд заброньовано чиновникам, а ветерани розпорошені по залу. Ну, владі видніше, де моститися на чужому святі.
Аукціон відкрито.
Перший: „Ми вам даруємо 100 тисяч гривень”. Другий: „вісімдесят тисяч”. Хто більше?
Один із чиновників з такою щирістю ляпнув: „У мене вірш був підготовлений, хотів ним вас привітати, але я його у кабінеті на столі забув, тому я вас просто вітаю”. Ветеран попереду мене аж до сліз розчулився.
Представник ветеранської спілки озвучив цифру, що їх у країні 500 000. Тут би радіти – тривалість життя в Україні – он яка! Але чогось не дуже веселять такі цифри.
Трохи пізніше у центрі проходить урочисте покладання вінків. На вулиці висипали 70-ти річні ветерани. Все б нічого, та тільки річниця 66-та.
Прапори... Попіклувалися ті, що вгорі сидять, щоб комуністів не образити. Копію прапора, що здійнявся свого часу над Рейхстагом – вивішувати поруч із державним. Львів бунтує, я – теж. До Львова везуть кримських активістів. Мабуть, озброєних тими самими серпами з молотами. Казали, ніби в українському П’ємонті відмінили усі урочистості, що, втім, не завадило сутичкам. В тому ж Криму, до речі, біг-борд Сталіна з’явився. Його навіть охороняють. А як на мене – нема від кого. Хто там на нього замахнеться?
За моєю спиною десятки комуністичних стягів – на всі смаки. І який із них – та сама копія? Рейхстаг можна було б огорнути тими прапорами. „Регіони” несуть свої сині стяги. „Батьківщина” – свої. „Народна партія”, „Соціалістична”. Десятками. Над площею калейдоскоп від того політичного різномаїття. Одне перед одним, ближче до центру. Щоб усі бачили, як трясуться над електоратом. 500 000 – який це відсоток на виборах? Прапори Росії... Цікаво, скільки жовтоблакитних полотен цього дня здійнялося у Москві? А у Рязані, Омську, Курську? А казахських прапорів? А грузинських? Інших республік? А у Вінниці??? Жовтоблакитних скільки? Я нарахував приблизно десяток.
Я ненавиджу цей день. Свято перетворюється на інструмент. Не скажу, в чиїх руках, і для чого. Висновки робляться самостійно, а не нав’язуються.
Ветеранам, справжнім ветеранам – шана, квіти, повага та пам’ять. А від того, у що перетворили це свято, мене нудить.
9.05.2011
Аукціон відкрито.
Перший: „Ми вам даруємо 100 тисяч гривень”. Другий: „вісімдесят тисяч”. Хто більше?
Один із чиновників з такою щирістю ляпнув: „У мене вірш був підготовлений, хотів ним вас привітати, але я його у кабінеті на столі забув, тому я вас просто вітаю”. Ветеран попереду мене аж до сліз розчулився.
Представник ветеранської спілки озвучив цифру, що їх у країні 500 000. Тут би радіти – тривалість життя в Україні – он яка! Але чогось не дуже веселять такі цифри.
Трохи пізніше у центрі проходить урочисте покладання вінків. На вулиці висипали 70-ти річні ветерани. Все б нічого, та тільки річниця 66-та.
Прапори... Попіклувалися ті, що вгорі сидять, щоб комуністів не образити. Копію прапора, що здійнявся свого часу над Рейхстагом – вивішувати поруч із державним. Львів бунтує, я – теж. До Львова везуть кримських активістів. Мабуть, озброєних тими самими серпами з молотами. Казали, ніби в українському П’ємонті відмінили усі урочистості, що, втім, не завадило сутичкам. В тому ж Криму, до речі, біг-борд Сталіна з’явився. Його навіть охороняють. А як на мене – нема від кого. Хто там на нього замахнеться?
За моєю спиною десятки комуністичних стягів – на всі смаки. І який із них – та сама копія? Рейхстаг можна було б огорнути тими прапорами. „Регіони” несуть свої сині стяги. „Батьківщина” – свої. „Народна партія”, „Соціалістична”. Десятками. Над площею калейдоскоп від того політичного різномаїття. Одне перед одним, ближче до центру. Щоб усі бачили, як трясуться над електоратом. 500 000 – який це відсоток на виборах? Прапори Росії... Цікаво, скільки жовтоблакитних полотен цього дня здійнялося у Москві? А у Рязані, Омську, Курську? А казахських прапорів? А грузинських? Інших республік? А у Вінниці??? Жовтоблакитних скільки? Я нарахував приблизно десяток.
Я ненавиджу цей день. Свято перетворюється на інструмент. Не скажу, в чиїх руках, і для чого. Висновки робляться самостійно, а не нав’язуються.
Ветеранам, справжнім ветеранам – шана, квіти, повага та пам’ять. А від того, у що перетворили це свято, мене нудить.
9.05.2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
