Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
2026.09.10
19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Перекотиполе (1986) /
Публіцистика
Чому я ненавиджу 9-те травня
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чому я ненавиджу 9-те травня
Актова зала госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної Війни. Зранку сюди з’їхалися представники місцевої влади. Вітати будуть. Перший ряд заброньовано чиновникам, а ветерани розпорошені по залу. Ну, владі видніше, де моститися на чужому святі.
Аукціон відкрито.
Перший: „Ми вам даруємо 100 тисяч гривень”. Другий: „вісімдесят тисяч”. Хто більше?
Один із чиновників з такою щирістю ляпнув: „У мене вірш був підготовлений, хотів ним вас привітати, але я його у кабінеті на столі забув, тому я вас просто вітаю”. Ветеран попереду мене аж до сліз розчулився.
Представник ветеранської спілки озвучив цифру, що їх у країні 500 000. Тут би радіти – тривалість життя в Україні – он яка! Але чогось не дуже веселять такі цифри.
Трохи пізніше у центрі проходить урочисте покладання вінків. На вулиці висипали 70-ти річні ветерани. Все б нічого, та тільки річниця 66-та.
Прапори... Попіклувалися ті, що вгорі сидять, щоб комуністів не образити. Копію прапора, що здійнявся свого часу над Рейхстагом – вивішувати поруч із державним. Львів бунтує, я – теж. До Львова везуть кримських активістів. Мабуть, озброєних тими самими серпами з молотами. Казали, ніби в українському П’ємонті відмінили усі урочистості, що, втім, не завадило сутичкам. В тому ж Криму, до речі, біг-борд Сталіна з’явився. Його навіть охороняють. А як на мене – нема від кого. Хто там на нього замахнеться?
За моєю спиною десятки комуністичних стягів – на всі смаки. І який із них – та сама копія? Рейхстаг можна було б огорнути тими прапорами. „Регіони” несуть свої сині стяги. „Батьківщина” – свої. „Народна партія”, „Соціалістична”. Десятками. Над площею калейдоскоп від того політичного різномаїття. Одне перед одним, ближче до центру. Щоб усі бачили, як трясуться над електоратом. 500 000 – який це відсоток на виборах? Прапори Росії... Цікаво, скільки жовтоблакитних полотен цього дня здійнялося у Москві? А у Рязані, Омську, Курську? А казахських прапорів? А грузинських? Інших республік? А у Вінниці??? Жовтоблакитних скільки? Я нарахував приблизно десяток.
Я ненавиджу цей день. Свято перетворюється на інструмент. Не скажу, в чиїх руках, і для чого. Висновки робляться самостійно, а не нав’язуються.
Ветеранам, справжнім ветеранам – шана, квіти, повага та пам’ять. А від того, у що перетворили це свято, мене нудить.
9.05.2011
Аукціон відкрито.
Перший: „Ми вам даруємо 100 тисяч гривень”. Другий: „вісімдесят тисяч”. Хто більше?
Один із чиновників з такою щирістю ляпнув: „У мене вірш був підготовлений, хотів ним вас привітати, але я його у кабінеті на столі забув, тому я вас просто вітаю”. Ветеран попереду мене аж до сліз розчулився.
Представник ветеранської спілки озвучив цифру, що їх у країні 500 000. Тут би радіти – тривалість життя в Україні – он яка! Але чогось не дуже веселять такі цифри.
Трохи пізніше у центрі проходить урочисте покладання вінків. На вулиці висипали 70-ти річні ветерани. Все б нічого, та тільки річниця 66-та.
Прапори... Попіклувалися ті, що вгорі сидять, щоб комуністів не образити. Копію прапора, що здійнявся свого часу над Рейхстагом – вивішувати поруч із державним. Львів бунтує, я – теж. До Львова везуть кримських активістів. Мабуть, озброєних тими самими серпами з молотами. Казали, ніби в українському П’ємонті відмінили усі урочистості, що, втім, не завадило сутичкам. В тому ж Криму, до речі, біг-борд Сталіна з’явився. Його навіть охороняють. А як на мене – нема від кого. Хто там на нього замахнеться?
За моєю спиною десятки комуністичних стягів – на всі смаки. І який із них – та сама копія? Рейхстаг можна було б огорнути тими прапорами. „Регіони” несуть свої сині стяги. „Батьківщина” – свої. „Народна партія”, „Соціалістична”. Десятками. Над площею калейдоскоп від того політичного різномаїття. Одне перед одним, ближче до центру. Щоб усі бачили, як трясуться над електоратом. 500 000 – який це відсоток на виборах? Прапори Росії... Цікаво, скільки жовтоблакитних полотен цього дня здійнялося у Москві? А у Рязані, Омську, Курську? А казахських прапорів? А грузинських? Інших республік? А у Вінниці??? Жовтоблакитних скільки? Я нарахував приблизно десяток.
Я ненавиджу цей день. Свято перетворюється на інструмент. Не скажу, в чиїх руках, і для чого. Висновки робляться самостійно, а не нав’язуються.
Ветеранам, справжнім ветеранам – шана, квіти, повага та пам’ять. А від того, у що перетворили це свято, мене нудить.
9.05.2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
