ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ГОЙФРЕНД



– Оксана, ты слышала, что Путин просил Шарона выдать России трех олигархов?
– Ну и что? – переспросила она, русская во всех поколениях, с присущей евреям непосредственностью.
– А то, что Шарон согласился.
– Не может быть.
– Да, но при одном условии.
– Это каком же?
– Что Россия отправит в Израиль твоего мужа.
– Лучше бы Шарон отдал мне одного из олигархов...
...По своей наверняка уже неистребимой журналистской привычке знать все и вся по крупицам собирал я материал о горемычной судьбе Оксаны в Израиле, куда завел ее всяческими посулами и искусами еврейский муж. Главным аргументом было даже не то, что их сыну, отправленному ранее в Страну Обетованную по программе Сохнута, было хорошо, а то, что супруг уже дальше не мог находиться среди всеобщего российского бедлама.
И Оксана не могла устоять перед этим. Да и муженек-адвокат в атмосфере беззакония мало-помалу все чаще и чаще приобщался к испытанному средству россиян обретать душевное равновесие – спиртному.
– Знаешь что, поезжай-ка ты в Израиль, узнай не по книгам, как там живется. А потом уж и я приеду. И не с пустыми руками, а с долларами за квартиру.
Ничего утешительного, кроме успехов сына в школе, не нашла Оксана, приехав в Израиль. Адвокатура мужу не светила, так как вместо того, чтобы получить разрешение на работу по специальности, он пошел в охрану. Но и там не задерживался на одном месте. Никак не мог смириться с тем, что им, обладателем двух университетских дипломов, помыкали ” какие-то полуграмотные мароккашки”.
Словом, через несколько месяцев бывший сионист, не дождавшись получения супругой израильского гражданства, но прихватив с собой часть привезенных ею долларов, укатил в Северную Палестину, чтобы работать по специальности. Оксана не возражала, так как и здесь, в казалось бы неестественных для себя условиях обитания, начал поднимать голову Зеленый Змий.
Но прошло уже несколько лет, а ожидаемого вызова ехать в Россию от мужа все нет и нет. В израильском гражданстве Оксане отказали. Вот и вынуждена соломенная вдова перебиваться уборками...
...Я слушал эту еще молодую привлекательную женщину, а память диктовала совсем другую судьбу. Тот же национальный расклад, но с другим финалом.
Их познакомили матери – украинка и еврейка. И хоть невеста была на пять лет старше, Николай влюбился в Фаину с первой встречи и слышать не хотел о киевских сокурсницах из сельхозакадемии, где в то время учился. Они стали мужем и женой.
Желание как можно больше взять из лекций для будущей работы, серьезные занятия десятиборьем хоть и забирали много времени, но чуть ли не каждый день Николай бежал на переговорный пункт, чтобы справиться о здоровье супруги, ожидавшей ребенка. Он так любил ее, что не захотел еще на несколько лет оставаться в Киеве в аспирантуре и отправился на работу в село. Там у семейства ветеринара и бухгалтера к дочери прибавился еще и сын.
Сегодня все они в Израиле. Дети приехали раньше, а потом и родителям посоветовали сделать то же. Не сразу Николай и Фаина нашли работу по специальности. Несколько лет зарабатывали на жизнь уборками, сполна хлебнув прелестей неприкрытой эксплуатации. Но в отличие от тех, кто, кажется, навсегда примирился с этим, Николай пошел на курсы ветеринаров, доказал, что диплом у него не липовый, а настоящий, и вот уже несколько лет трудится на фабрике по убою скота и птицы. Рука об руку с представителями раввината этот крещеный гой следит за тем, чтобы на нашем столе была только кошерная пища...
Каждый раз встречаясь с ним, уже перешагнувшим половину века, не могу удержаться от восхищения при виде этого ладно скроенного мужчины. Ведь, кроме любимой специальности, Николай до сих пор продолжает заниматься спортом. В своей возрастной группе завоевал уже несколько золотых медалей, а в толкании ядра входит в двадцатку сильнейших атлетов страны. Так и хочется сказать любимое украинцами: “Козацькому роду нэма переводу!” И почему-то думается, что, побывав в наших краях и увидев Николая, свою бессмертную оперу Гулак-Артемовский переименовал бы в “Запорожец за Иорданом “.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-18 20:51:40
Переглядів сторінки твору 1212
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.767
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.10.21 13:00
Автор у цю хвилину відсутній