
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.15
18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Шахерезада і
Шахерезада і
2025.08.15
18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає
будьмо
2025.08.15
13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
2025.08.13
20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
2025.08.13
19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Дениско (1954) /
Рецензії
Мікросвіт
На той час я вже встиг освоїти нехитру професію кіномеханіка (в масштабах школи) і цим дуже гордився. У тому ж фізкабінеті я переглянув фільм спершу сам, а потім, із дозволу директора, ще кілька разів при переповненій глядацькій аудиторії. Документальна кінострічка правдиво висвітлювала життя амурського тигра. Рідкісна краса природи, драматичні кадри полювання на плямистого оленя, а ще впритул голова тигра, розпластаного на снігу. Візерунчасті сніжинки падали на довгі вуса звіра і, зустрівшись з його гейзерним видихом, – танули, перетворюючись у краплинки води, які ніби кульки ртуті, з’єднувалися в одну велику.
Потім велика крапля своєю вагою хилила волосину і, скочуючись вниз, падала. Звільнившись від зайвої ваги, волосина бриніла, затухаючи, немов струна музичного інструмента...
Повернутися так далеко в минуле і висмикнути з глибини пам’яті спомин, як із колодязя затонуле відро, змусив мене фільм „Мікрокосмос” режисерів: Клода Нурідсані і Марі Перрену (1996 рік).
Вже з перших кадрів фільму забуваєш про асфальтно-паркетні думки і таку ж мову почутих наративів, про „умебльовані штольні”, що пахнуть євроремонтом і бетонну поезію бучних міст.
Загалом документальна стрічка сприймається як дивовижна казка. Часом – драматична. Якщо акцентувати погляд глядача на візуальних символах ідеї краси життя природи з безліччю маленьких неодухотворених істот, незахищених навіть від звичайних природних явищ (вітер і злива), то смерть комахи у фільмі вже сприймається не як кінець буття і повернення її життєвої сили у загальне джерело, а як людська драма: полоненого павутинням коника, ще живого, але вже приреченого, павук потягнув за собою, як вершник-татарин, на мотузці, нещасну, зв’язану і закатовану людину. (Пригадаймо моторошний епізод у фільмі А.Тарковського „Андрій Рубльов”).
Ми – недосконалі істоти, бо не озброївшись приладами, всякими і різними, ніколи не почуємо інфразвук пісні велетенського кита в океані і не зможемо побачити тисячі помахів пташиних крил колібрі. Як відомо, щоб створити фільм „Мікрокосмос”, авторам потрібно було 20 років досліджень, приготувань і зйомок.
То що ж більшості з нас заважає слухати сюрчання коників і щебетання пташок? Чи наші погляди зосереджені лише на лінії горизонту – ні вище, ні нижче? Чи на стежці, що веде до джерел, ми боїмося забруднити взуття і втрапити в реп’яхи?
Приголомшливі кадри фільму „Мікрокосмос”: пустеля, руда мертва земля вся в тріщинах, ніби в ранах, а по ній торує шлях ланцюг пухнастих гусениць, торкаючись одна одної. Все так файно і струнко. І коли маєш надію, що ось-ось пустеля закінчиться і ці прекрасні істоти знайдуть хоча б травинку, – починаєш розуміти катастрофу – у ватажка „збився” біологічний компас, і він прилаштувався за останньою гусеницею... Отак вони і ходять, зупиняючись, по колу.
Ліна Костенко ще під час Помаранчевої революції в інтерв’ю сказала: „...Суспільство інфіковане тліном мертвих ідеологій...” Хто розірве хибне коло наших ідеологій і виведе тих, хто пішов за керманичем, через рукотворну пустелю?..
2011 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мікросвіт
Небо вічне, Земля довговічна
Лао-цзи („Канон Дао і Де”)
40 років тому, в епоху дотелевізійного існування мешканців сіл і хуторів, я, учень сільської школи, у фізичному кабінеті, на дні дерев’яної скриньки, яка мала на кутах фігурні бляшки, схожі на елементи рицарського вбрання, відкопав, ховаючись, скарб – замотану у чорний папір касету з кіноплівкою. На кришці касети був короткий напис: „Брак – немає звукової доріжки”. Більше про фільм ніхто нічого сказати не міг.На той час я вже встиг освоїти нехитру професію кіномеханіка (в масштабах школи) і цим дуже гордився. У тому ж фізкабінеті я переглянув фільм спершу сам, а потім, із дозволу директора, ще кілька разів при переповненій глядацькій аудиторії. Документальна кінострічка правдиво висвітлювала життя амурського тигра. Рідкісна краса природи, драматичні кадри полювання на плямистого оленя, а ще впритул голова тигра, розпластаного на снігу. Візерунчасті сніжинки падали на довгі вуса звіра і, зустрівшись з його гейзерним видихом, – танули, перетворюючись у краплинки води, які ніби кульки ртуті, з’єднувалися в одну велику.
Потім велика крапля своєю вагою хилила волосину і, скочуючись вниз, падала. Звільнившись від зайвої ваги, волосина бриніла, затухаючи, немов струна музичного інструмента...
Повернутися так далеко в минуле і висмикнути з глибини пам’яті спомин, як із колодязя затонуле відро, змусив мене фільм „Мікрокосмос” режисерів: Клода Нурідсані і Марі Перрену (1996 рік).
Вже з перших кадрів фільму забуваєш про асфальтно-паркетні думки і таку ж мову почутих наративів, про „умебльовані штольні”, що пахнуть євроремонтом і бетонну поезію бучних міст.
Загалом документальна стрічка сприймається як дивовижна казка. Часом – драматична. Якщо акцентувати погляд глядача на візуальних символах ідеї краси життя природи з безліччю маленьких неодухотворених істот, незахищених навіть від звичайних природних явищ (вітер і злива), то смерть комахи у фільмі вже сприймається не як кінець буття і повернення її життєвої сили у загальне джерело, а як людська драма: полоненого павутинням коника, ще живого, але вже приреченого, павук потягнув за собою, як вершник-татарин, на мотузці, нещасну, зв’язану і закатовану людину. (Пригадаймо моторошний епізод у фільмі А.Тарковського „Андрій Рубльов”).
Ми – недосконалі істоти, бо не озброївшись приладами, всякими і різними, ніколи не почуємо інфразвук пісні велетенського кита в океані і не зможемо побачити тисячі помахів пташиних крил колібрі. Як відомо, щоб створити фільм „Мікрокосмос”, авторам потрібно було 20 років досліджень, приготувань і зйомок.
То що ж більшості з нас заважає слухати сюрчання коників і щебетання пташок? Чи наші погляди зосереджені лише на лінії горизонту – ні вище, ні нижче? Чи на стежці, що веде до джерел, ми боїмося забруднити взуття і втрапити в реп’яхи?
Приголомшливі кадри фільму „Мікрокосмос”: пустеля, руда мертва земля вся в тріщинах, ніби в ранах, а по ній торує шлях ланцюг пухнастих гусениць, торкаючись одна одної. Все так файно і струнко. І коли маєш надію, що ось-ось пустеля закінчиться і ці прекрасні істоти знайдуть хоча б травинку, – починаєш розуміти катастрофу – у ватажка „збився” біологічний компас, і він прилаштувався за останньою гусеницею... Отак вони і ходять, зупиняючись, по колу.
Ліна Костенко ще під час Помаранчевої революції в інтерв’ю сказала: „...Суспільство інфіковане тліном мертвих ідеологій...” Хто розірве хибне коло наших ідеологій і виведе тих, хто пішов за керманичем, через рукотворну пустелю?..
2011 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію