Дякую, Наталю!

Ой. Софійко, куди ж від цього подітися? Доведеться терпіти...

Оксано, я вже замінила у 2-х місцях:тепер "все інше - то тлін", і "святА" - на "дні". А більше нічого не бачу (з проблемою наголосу). Може, підкажете, коли Ваша ласка. Дякую щиро.

Наголошений склад позначую плюсом, ненаголошений мінусом. Загальний розмір вірша – дактиль.
Сісти на палю його колін.
Бризнуть у вічі щирим дощем.
Хай він повірить: все інше – то тлін…
Крім смакування твоїм борщем.

+--+--+-+ (бракне одного складу у кінці рядка)
+--+-+--+
+--+--+--+
+--+--+-+ (бракне одного складу у кінці рядка)
Ти утовкмач йому впевнено, в лоб,
Що ти така… ну, куди ото їй!
Ти проштампована безліччю проб.
Ти є коштовність, та ще й без надій:

+--+-++--+ (поруч два наголошені склади «йомУ впЕвнено»)
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
Спільне майбутнє обом не пече –
Цих перспектив він і не обіцяв…
То ж не заманюй солодким борщем –
Краще прогірклого меду постав!

+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+ (блискуче, ніяких зауваг)

Те все твоє, що крізь пальці втіка:
Крадені ночі, і дні в самоті…
Хлюпай у пику, відверта така,
Як ти щаслива в приватнім житті!

+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+ (тут я би написала «Що ти щаслива, а не «як», але то за побажанням авторки. Ритм бездоганний)
…Хай він вирощує трійко синів,
Потім онуки обсядуть його…
Кинуть сім’ю він ніколи не смів,
Просто коханка – найкраща з пригод…

+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+ (ритм рівний )

Ти ж у люстерко не дуже дивись –
Раптом помітиш колись сивину?..
Бачиш: два клени в парку обнялись? -
Шлюб офіційний у них на кону.

+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+ (тут наголос в паркУ – так говорять на Хмельниччині, але то не правильний наголос. Має бути «в пАрку»). Наприклад, бачиш два клени отам обнялись
+--+--+--+
Поруч берізка (точнісінько ти!),
А в її бік клен пошлюблений пре…
Разом ніколи їм не прорости –
Хіба оголиться гілля старе,
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+ ХІба оголиться гілля старе. Наголос на перший склад слова «Хіба» неприпустимий. Можна – хай і оголиться гілля старе.

Вітер скуйовдить вбрання восени,
Зробить кленово-берізковий мікс…
…Кленова «жінка» стоїть біля них –
наче в майбутнє зруйнований міст.

+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+ (за правилами граматики у слові «Кленова» наголос має бути на другому складі, хіба, якщо це прізвище «Кленова», тоді на першому :)
+--+--+--+

Поруч кленята малі проросли:
Тиснуться в татову торбу турбот…
Твердить берізка, що це – до пори
(«Він же кохає мене, ідіот!»).

+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
Все воно так, і дискусій нема;
Тільки от бачать навколо усі:
Завжди берізка - самотня-сама,
Топить тужливе люстерко в руці…

+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
+--+--+--+
Щодо «топить» люстерко я би посперечалася. Берізка завжди струнко стоїть, Хилиться долі верба, от вона може топити кого і що завгодно. Може «держить» ?
А «кленята» і мене зачарували :)

Шановна Оксано, я Вам так вдячна, Ви така добра і безкорислива людина, що витратили на мене скільки свого часу...З такими людьми спілкуватися - то набиратися розуму і знань.Я все відредагувала, і навіть більше...От тільки не погоджуюсь щодо "топить тужливе люстерко в руці" - бо я мала на увазі не те, що хтось кудись щось вмокає, топить, а те, що дівчина, яка з часом постаріє, затиснула дзеркальце у своїй долоні. Дякую Вам щиро!!!

А що ж залишається? Чекати на пародію...

Дякую, Іринко!Тільки ж хіба хто послухає стороннього? Поки сам не наб'є свої гулі...

дякую, повністю погоджуюся

Шановна Оксано, я чула, що Вас на "Севамі" називають мамою: Ви - справжня МАМА в поезії - для таких, як я (хоч я й не набагато від Вас молодша).

Дякую Вам, Любо! Як добре бути на "Поетичних майстернях": це справжні "майстерні", де можна відточити своє перо, і допомагають в цьому такі талановиті,великодушні і розумні люди! Я раніше не бачила вад у цьому вірші, а тепер - аж відкрилося!Якщо Ваша ласка - прочитайте мій перероблений варіант.

О, яка я рада, що Вам сподобалось після правок! Це таке чудо - що мені так допомогли, вказали на недоліки талановиті люди. Дякую!