так і є, Лілю)
я трішки підкоректував, щоб поближче було до словників)
а цікаво було б, якщо б усі говорили мУрелі, а писали "мОрелі", бо так хтось помилково записав у словник)

На мою скромну думку, "мокрі роси" - це тавтологія, підтримую в цьому Грені. Роси самі по собі вже створюють образ чогось мокрого.

Дякую, Чорі! значить, чаша хитнулася в бік Грені)

Слухай, Ярославе, я тут подумала... а може, "мокрі трави" ? - бо саме вони й уявляються. Все тоді буде ясно і гарно.

Та може бути, Любо. Але особисто мені це сприймається банальніше, ні мокрі роси. мабуть це залежить від складу розуму. Я вже колись доводив це на прикладі "розладнати хаос". Хоч аналогія і не повна, але напрямок той.
щось подібне колись добре проілюстрував Едгар По в своєму оповіданні про лист(вже не пам"ятаю точної назви). він там змальовував ігри розуму на прикладі простенької гри - "відгадай в якій руці".
в яку руку треба заховати ту річ, коли той, хто вгадує тільки-що правильно вгадав?
і він говорив, що для цього потрібно оцінити розум суперника. наскільки ти точніше це зробиш, настільки більше шансів в тебе виграти. і не тільки розум суперника, а ще й оцінку твого розуму ним.
довго пояснювати. але я спрощу, мабуть. якщо суперник тупий, то подумає, що наступний раз той, хто ховає річ поміняє руку. якщо ні, то, подумає, що він схитрує і залишить річ в тій же руці. а якщо ще хитріший, то таки поміняє. це звичайно нерозв"язна задача. але демонструє принцип. що навіть банальні речі з уст( чи з рук розумної людини) - не завжди банальні. якщо хтось примітивний сказав би "мокрі роси", то однозначно можна сприйняти їх як тавтологію по його "недомислію". Але якщо це говорить людина, з контексту вірша якої видно, що вона не найпримітивніша серед людей, то можна подумати, що автор сказав це не просто так, а заклав у цьому додатковий сенс - тобто, що ця мокрота, мабуть, давалася взнаки його ЛГ через те явище, яке я описав.
от і все, що я хотів сказати.
найпростіше - звичайно, орієнтуватися на найпримітивнішого читача. але чи для нього призначений цей вірш?(

а шо таке полінО? дуже таке слово красиве, тільки не знаю шо воно має означати

полінОм - це алгебраїчний вираз - многочлен, іншими словами. мабуть це вам пригадає щось зі школи. а перекладається як "багатойменний", щось типу цього.

тоді все класно. просто я нездатен осягнути таких карколомних стрибків думки - з полину - через полінО - в імена! Мовчу, не гавкаю.....

Знаєш, Ярославе, послухала я оце твоє мудрування щодо "мокрих рос" і згадала слова Зотової: "Є поезія, а є "видалбоси"...