ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.15 23:58
Скрипалі
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,

хома дідим
2026.09.15 22:44
* 203 *
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону

Володимир Бойко
2026.09.15 17:57
Гадюка
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.

Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила

Борис Костиря
2026.09.15 17:53
Новітній сніг
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.

Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість

Віктор Кучерук
2026.09.15 09:45
* * *
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.

Вячеслав Руденко
2026.09.15 08:33
Коріння і перестороги
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.

Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,

хома дідим
2026.09.14 23:49
* 202 *
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм

Борис Костиря
2026.09.14 13:54
Розмах
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.

Вячеслав Руденко
2026.09.14 12:13
Мабуть
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.

А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т

Олена Побийголод
2026.09.14 09:55
1937. Пожежник
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)

Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.

Він пожежник украй діловитий,

Віктор Кучерук
2026.09.14 07:16
* * *
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.

Ольга Садкова
2026.09.13 23:01
У лісі
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.

Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,

хома дідим
2026.09.13 22:17
* 201 *
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет

Віктор Насипаний
2026.09.13 19:43
У небі
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.

Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,

Мирон Шагало
2026.09.13 19:22
Бурштинове тепло
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.

Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла

Вячеслав Руденко
2026.09.13 19:01
У час луни й штукарства
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Оля Лахоцька / Інша поезія

 Ніде, ніколи, нікого
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-10 21:58:16
Переглядів сторінки твору 6109
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.173 / 5.5  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:25:47 ]
Дуже гарно, Олю!)
Якщо чесно, то дуже і дуже.
Тим більше, що це лише перше сприйняття вірша, на його найповерховішому рівні. Бо вже звик, що вірші в тебе з якимись глибинними змістами. І мені подобаються обидва варіанти. Бо практично не відчуваю різниці.
Може ще щось скажу коли почитаю на свіжу голову.
Супер, як на мене!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:38:54 ]
о, дуже дякую, Слава!
бо я вже в правленні цього вірша дійшла до повного відчаю - от не звучить мені "рівний" варіант - і все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:27:58 ]
Дуже мені сподобався Ваш вірш, Олю! Такий настрій у ньому.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:41:17 ]
дякую дуже, Яно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 22:38:43 ]
Прозорий вірш, Олю.
Порожнеча тепла, що його наче борг, не віддали.
Влучно. Сподобались оба варіанти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 22:44:20 ]
навіть не знаю, Женю... подумала, що вже треба спинитися правити...
мені наче мотив з'явився - і я почала підбирати до нього слова.)) і цей найкрасивіший рядок - останній - останнім і написався... )))
дякую за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Осташ (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:06:30 ]
так несподівано, і так по-справжньому!

дуже сподобалось! - а нерівність лише підкреслює красу емоційного малюнку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:46:44 ]
дякую, Вікторіє! я дуже рада чути це від вас, бо мені теж дуже подобаються ваші вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:24:49 ]
Приєднуюсь до схвальних відгуків, Олю. Мені здається, що ось цей перший варіант, має більш привабливий і оригінальний вигляд. Колись моя вчителька математики любила повторювати, що "ота сама найперша ваша думка, на 90 відсотків і є найвірнішою, все інше помикове".:) Не знаю на скільки відсотків вона була права, аде часто й за собою помічала, що в цьому твердженні є сенс.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:50:28 ]
напевне, те, про що казала твоя вчителька, - це і є голос інтуїції? Я звичайно любитель правити вірші (іноді до невпізнання! :))) але щось цей мені не піддався.
Може, й справді, цей момент - коли долається тривога - а він головний у вірші - і треба передавати так рвучко, трохи нерівно...
дякую, Адель!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:25:47 ]
Перепрошую, *але.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 23:54:54 ]
правлене форматування мені імпонує більше. так вірш виглядає не таким розхристаним, більш струнким. дуже хороший перший чотирирядок: покаяльні псалми... небосхилами ангели нас до землі прив'язали... це файно.
у такому варіанті мені подобається закінчувати читання на другому чотирядкові. третій дещо недороблений, як на мене. і, більше того, в другому катрені перший рядок має "лишні" слова, які просто заповнюють ритмічні пустоти, а смислового навантаження, як такого, не несуть: тіні, своїх... до другого рядка в мене виникає питання - як це? тобто, краєм свідомості я розумію, що ви хотіли сказати, але образ не читається, він для мене невірний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:52:46 ]
дякую, Сергію!
мені дуже цікаво знати ваше враження.
ви мені зауважили на те, що я й сама вважаю найслабшим. Звичайно, я ще буду працювати над цим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 01:12:45 ]
класний перший картен. милозвучний, зі стрункою образністю.про другий влучно написав Сергій. я напишу про третій.

на фоні усього вірша він видається розхристаним, образи не надто тримаються купи. ідея його хороша, але подача потребує допрацювання.

"бо усе ж кожен вирій – як віра – то трішечки рай" - по суті, вирій не може бути "трішечки" раєм, бо в українській міфології це і є рай. але алітерація вирій/віра - хороша. це плюс.

"і в ударах аорт, що у безвість лягли, ніби шпали" - удари самих аорт не уявляються. я розумію, що ви хотіли сказати. але образ побудовано невірно. артерії можуть, приміром, пульсувати. але не "ударятись". тим важче уявити як вони пролягають у безвість, подібно шпалам. саме порівняння аорт зі шпалами - на рівні ідеї – мені імпонує. але подача - не краща. цей образ вартує окремої роботи.

"як ніде і ніколи, нікого ще так не чекали" - ідея фіналу мені взагалі дуже заімпонувала. але враження знову розвіяло виконання. автори часто не помічають цього, але в одному рядку краще не вживати багато слабонавантажених рівнозначимих слів. зміст розмивається, в очах рябить, рядок видає перевантаженим і "пустим". я би радила підібрати більш місткі слова при меншій їх кількості. щось накшталт:
"як ніколи у світі нікого іще не чекали".

наголошую, ваш вірш вартує того, аби ви не полишали роботу над ним :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 08:53:04 ]
дякую, Ніка. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-11 09:21:18 ]
Підтримую Сергія. Але перший варіант теж хороший!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 09:55:36 ]
дякую!
мені дуже важливо це знати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-10-11 16:02:42 ]
У Вас теж святково...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-12 10:10:23 ]
Авжеж, гості приходять навіть вночі... ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-11 21:39:34 ]
Олю!
Рамки,
форми,
огорожі...
А є суттєве:
"Її невловиме: чекай..." !!!
Зупиняє враз! :))