ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.07
18:07
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни.
От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням.
«Відбийся якось,- попросив Тара
2026.03.07
18:00
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
2026.03.07
13:57
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2026.02.25
2026.02.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
2025.06.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Інша поезія
Измена
Если всё давно в тебе перегорело?
Жалость только... - низкая подруга,
Жалость унизительней испуга.
Может не совсем я заслужила
Чувств высоких, слов красивых...
Ни одна теперь земная сила
Не вернёт мне чистоты учтивой.
Прав ты: я ничем не лучше
Той, которая презрением отравила,
Потому-то тот печальный случай
Стал для нас почти смертельной силой.
Я твои надежды обманула...
И мечты твои, обманутые мною...
Словно молния, сверкнула и потухла...
Разразившись над бездонной мглою!..
Для тебя была я лишь грозою:
Разразилась громом и светами!
Видишь разницу с потухшею звездою? -
Свет её идёт ещё годами.
Вся твоя беда лишь в отречении:
Ты отрёкся от былого счастья.
Тебе много было моего влечения,
Тебе много было моей буйной страсти.
Я тебя любила и желала...
Всё в тебе казалось мне прекрасным.
Я тогда не ведала, не знала,
Что со мною можно быть несчастным.
Я себя нисколько не щадила,
Всё, что было, отдавала близким!
Всё, что было: сердце, душу, силу...
Отчего ж упала так вот низко?
Ты не веришь? - это твоё право.
И на то есть веская причина:
Я окутала себя дурною славой,
А тебя опутала кручиной.
Но зачем ты руки опускаешь?
Прочь бежишь, ужаленный судьбою?
Разве ты до сей поры не знаешь,
Что всё утверждается борьбою?
Ты ведь молод, и красив, и чистодушен.
Отчего ж расслабился так просто?
Ты запомни: женщинам не нужен
"Человечек маленького роста"!
То, что у тебя душа святая - мало.
Нужно, чтобы все об этом знали.
Нужно, чтоб мечта судьбою стала -
И поступки это подтверждали.
Всё в руках твоих (как ты понять не можешь),
Закружи мне голову, как прежде!
Неужели ты уже не сможешь
Распалить хоть искорку надежды!
Я сама тебя встряхнуть пытаюсь,
Но ты ухмыляешься и злишься.
Ты не веришь - я прекрасно знаю.
Но не верить в счастье - это слишком!
Как же можно строить не надеясь?
Не надеясь на исход счастливый?
Ты прости, но я-таки насмелюсь,
Я насмелюсь обозвать тебя трусливым!
Ты от страха очи закрываешь,
Когда я пытаюсь объясниться:
Тебя жгут слова, ты точно знаешь, -
Они снова могут повториться.
Я выпрашиваю твоего участия:
Говорю слащавыми словами,
Наполняясь неуемной страстью-
Одержимость встала между нами!
Я давнолюбви не ощущаю-
Себя женщиной неповторимой.
Может быть поэтому (не знаю),
Я тянусь за звездочкой незримой...
1989 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Измена
Любовь измеряется мерой прощения,
Привязанность-болью прощаний,
А ненависть-силой того отвращения,
С которым мы помним свои обещания.
Ты не веришь мне, а как же жить без веры,
Если всё давно в тебе перегорело?
Жалость только... - низкая подруга,
Жалость унизительней испуга.
Может не совсем я заслужила
Чувств высоких, слов красивых...
Ни одна теперь земная сила
Не вернёт мне чистоты учтивой.
Прав ты: я ничем не лучше
Той, которая презрением отравила,
Потому-то тот печальный случай
Стал для нас почти смертельной силой.
Я твои надежды обманула...
И мечты твои, обманутые мною...
Словно молния, сверкнула и потухла...
Разразившись над бездонной мглою!..
Для тебя была я лишь грозою:
Разразилась громом и светами!
Видишь разницу с потухшею звездою? -
Свет её идёт ещё годами.
Вся твоя беда лишь в отречении:
Ты отрёкся от былого счастья.
Тебе много было моего влечения,
Тебе много было моей буйной страсти.
Я тебя любила и желала...
Всё в тебе казалось мне прекрасным.
Я тогда не ведала, не знала,
Что со мною можно быть несчастным.
Я себя нисколько не щадила,
Всё, что было, отдавала близким!
Всё, что было: сердце, душу, силу...
Отчего ж упала так вот низко?
Ты не веришь? - это твоё право.
И на то есть веская причина:
Я окутала себя дурною славой,
А тебя опутала кручиной.
Но зачем ты руки опускаешь?
Прочь бежишь, ужаленный судьбою?
Разве ты до сей поры не знаешь,
Что всё утверждается борьбою?
Ты ведь молод, и красив, и чистодушен.
Отчего ж расслабился так просто?
Ты запомни: женщинам не нужен
"Человечек маленького роста"!
То, что у тебя душа святая - мало.
Нужно, чтобы все об этом знали.
Нужно, чтоб мечта судьбою стала -
И поступки это подтверждали.
Всё в руках твоих (как ты понять не можешь),
Закружи мне голову, как прежде!
Неужели ты уже не сможешь
Распалить хоть искорку надежды!
Я сама тебя встряхнуть пытаюсь,
Но ты ухмыляешься и злишься.
Ты не веришь - я прекрасно знаю.
Но не верить в счастье - это слишком!
Как же можно строить не надеясь?
Не надеясь на исход счастливый?
Ты прости, но я-таки насмелюсь,
Я насмелюсь обозвать тебя трусливым!
Ты от страха очи закрываешь,
Когда я пытаюсь объясниться:
Тебя жгут слова, ты точно знаешь, -
Они снова могут повториться.
Я выпрашиваю твоего участия:
Говорю слащавыми словами,
Наполняясь неуемной страстью-
Одержимость встала между нами!
Я давнолюбви не ощущаю-
Себя женщиной неповторимой.
Может быть поэтому (не знаю),
Я тянусь за звездочкой незримой...
1989 год
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3573 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3573 seconds