Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.22
21:12
Щоб вирватись із лещат бідноти, пішов у гладіатори Шимон бен Лакіш.
На розвагу імператору й вельможам із криком «Аve Caesar! morituri te salutant!» не раз ходив юдей і сам на смерть, завдавши смерть товаришу.
Зрештою, набридло юнакові це ремесло І б
2026.10.22
20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?
Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?
Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати
2026.10.22
20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма
2026.10.22
18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонний
Семестр денного навчання.
Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонний
Семестр денного навчання.
Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти
2026.10.22
16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна
2026.10.22
15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.
ІІ
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.
ІІ
2026.10.22
13:21
до чого розмовляли ми
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча
душевно та сердечно
в сарайчику покривленім
із мордами овечими
про що розказували ми
розпачливо неґречно
що зиму пережити би
а там безпечна втеча
2026.10.22
08:16
Оспіваний дощами долі,
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,
Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій
Він тишу колисав поволі,
І верби мав за парасолі
І не тримався берегів,
Де ранком панував Овідій
Під наглядом дурних сусідів,
Що салом заїдали мідій
2026.10.22
08:03
Запрошуємо на презентацію ювілейного перевидання переспіву духовної драми Ірини Вовк "Марія з Магдали". 30 років тому побачило світ перше видання цього фундаментального твору. Тепер ще одне покоління читачів матиме змогу ознайомитися з переспівом релігі
2026.10.22
06:30
Ракети знову грізно і гаряче
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.
Шугали понад містом цілу ніч,
Роїлися і падали, неначе
Летіти далі їм було невміч.
Свистячі згуки, вибухи підступні
До мене долітали звідусіль, -
Дрижали стіни, мов дверима гупав
Отой сусід, що полюбляє хміль.
2026.10.21
21:14
Білий туман торОчиться
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.
Зібрані листям, шелестно
Стьожками між ліщиною,
Скочується у брижі.
Галасами сорочими -
Сваркою безпричинною,
Ранок шматує тишу.
Зібрані листям, шелестно
2026.10.21
15:50
Я прийшов у ліс сьогодні
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
По гриби, бо я голодний.
Але ж це не в тому плані:
Я ж не хотів "грибів в сметані".
Ондо білі, а там- лисички,
Та я не маю такої звички
Брати все, що попадеться
2026.10.21
15:09
Я згадую у лютому сніги,
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
Немов фантом примарний і нещасний.
Припливом на піщані береги
Нахлине пристрасть гостра і нещадна.
Сніг пропікав до глибини душі
Прадавнім лезом і сарматським списом.
Тепер до нас промовлять спориші
2026.10.21
12:43
Що робиться на гіацинтовій хаті
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
Що робиться на гіацинтовій, га
На радість левам, ей
У цей день
Вірю в нового друга, без претензії
Вірю в нового друга, без проблем отих
Мені потрібен друг
2026.10.21
11:43
Степи давно не мають пруфу, —
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
Шкодують блазням ковдри духу,
Ховають погляди від згуб
Вовків самотніх в літній дуб.
Вистава йде... Повільна тиша.
Над жолудем голодна миша,
Частково справжня, наче ми,
Світ наближає до чуми,
2026.10.21
10:32
Поезія «Вмирає хата без батьків» українського поета Володимира Мацуцького була написана у вересні 2022 року. Це глибокий і проникливий вірш, що поєднує біль особистої втрати з трагедією війни в Україні.
Нижче наведено повний текст твору:
______________
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Зубар (1956) /
Критика | Аналітика
Загальновідомі поради
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Загальновідомі поради
Оце знайшлося в нетрях Інтернету, а привернуло увагу тому, що абсолютно збігається з моєю позицією. Приємно мати однодумців, правда?
Інша справа, що не завжди вдається бути на рівні - талант не кожному дається, та й працьовитості не вистачає, однак якщо я усвідомлюю, куди слід прямувати, можливо, й не зіб’юся з дороги.
Можливо...
***
Отже, автор ОЛЬГА ЗАБИРОВА, "Размышления о поэзии"
***
"Отношения к поэзии как к богадельне не понимаю и не приемлю. Уровень «самодеятельности» в искусстве недопустим. Мы боимся, что критикой оскорбят нас, но не боимся оскорбить поэзию...
Кичиться дилетантизмом в искусстве - это в высшей степени идиотично. Тот, кто занимается творчеством, - поэтическим ли, музыкальным или живописным - просто ОБЯЗАН обладать хотя бы начатками профессиональных навыков. Профессионализм – это абсолютное владение материалом. В поэзии – это язык. Отсутствие природного чувства языка (как минимум) - это диагноз.
Слово "профессионализм" в сочетании со словом "поэт" я подразумеваю абстрагированно от финансовой парадигмы: т.е. не как способ заработка, а лишь как показатель уровня мастерства (но отнюдь не уровень отформатированности продукта творчества!) - подобно тому, как слово "бретёр"означало "профессиональный дуэлянт". Поэт-профессионал - это не профессиональный футболист. Не производитель "промышленных" шаблонов. Это - мастер. И всё.
При этом он может по профессии быть кем угодно - врачом, трубачом, кочегаром... А писать - НА ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ.
Примеров - масса.
Что же касается СОДЕРЖАНИЯ... Друзья мои! Всё давным-давно уже сказано до нас: что добро побеждает зло, что красота - это страшная сила, что помидор красный, что жизнь прекрасна и удивительна, что любовь - это тебе не хухры-мухры и т.д. Цитируя "Операцию Ы", "ВСЁ УЖЕ УКРАДЕНО ДО НАС".
Ничего нового мы не придумаем, и единственное, что мы можем - это найти для старых истин новую ФОРМУ.
Архетипы стары как мир. АРХЕТИП - ЭТО ГЕНОКОД. Это матрица.
А странная самоцель писать стихи так, "чтобы было понятно и мальчику на самокате и дедушке на скамеечке" - это значит стремиться писать откровенно примитивно.
ПОЛУЧАТЬ БЕСКОНЕЧНЫЕ "ДЕВИДЕНДЫ" С ТАКОЙ НЕНАДЁЖНОЙ ВЕЩИ КАК ЭМОЦИИ, пресловутая "ДУША" - НЕВОЗМОЖНО.
Овладевайте, друзья мои, формой, и не стыдитесь этого. СЛОВО для поэта - это ЕДИНСТВЕННЫЙ его материал, и оно же - ЕДИНСТВЕННЫЙ его инструментарий.
Рекомендую ознакомиться с философемами БАХТИНА, сформулированными в его работе "Проблемы содержания, материала и формы в словесном творчестве".
Существует понятие "эстетический объект".
По Бахтину - материал противоположен эстетическому фактору.
СОДЕРЖАНИЕ НЕ ИМЕЕТ ОТНОШЕНИЯ К ТВОРЧЕСТВУ.
К творчеству имеет отношение лишь ФОРМА.
ИСКУССТВО - это ПРОЦЕСС ФОРМООБРАЗОВАНИЯ.
Проще говоря: искусство - это НЕ "о чём?", а "КАК?"
...........
Вважаю, ці поради відомі всім.
І можливо, це багатолітня звичка педагога повчати, але дуже хотілося б, щоб молоді автори прислухалися до них.
Інша справа, що не завжди вдається бути на рівні - талант не кожному дається, та й працьовитості не вистачає, однак якщо я усвідомлюю, куди слід прямувати, можливо, й не зіб’юся з дороги.
Можливо...
***
Отже, автор ОЛЬГА ЗАБИРОВА, "Размышления о поэзии"
***
"Отношения к поэзии как к богадельне не понимаю и не приемлю. Уровень «самодеятельности» в искусстве недопустим. Мы боимся, что критикой оскорбят нас, но не боимся оскорбить поэзию...
Кичиться дилетантизмом в искусстве - это в высшей степени идиотично. Тот, кто занимается творчеством, - поэтическим ли, музыкальным или живописным - просто ОБЯЗАН обладать хотя бы начатками профессиональных навыков. Профессионализм – это абсолютное владение материалом. В поэзии – это язык. Отсутствие природного чувства языка (как минимум) - это диагноз.
Слово "профессионализм" в сочетании со словом "поэт" я подразумеваю абстрагированно от финансовой парадигмы: т.е. не как способ заработка, а лишь как показатель уровня мастерства (но отнюдь не уровень отформатированности продукта творчества!) - подобно тому, как слово "бретёр"означало "профессиональный дуэлянт". Поэт-профессионал - это не профессиональный футболист. Не производитель "промышленных" шаблонов. Это - мастер. И всё.
При этом он может по профессии быть кем угодно - врачом, трубачом, кочегаром... А писать - НА ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ.
Примеров - масса.
Что же касается СОДЕРЖАНИЯ... Друзья мои! Всё давным-давно уже сказано до нас: что добро побеждает зло, что красота - это страшная сила, что помидор красный, что жизнь прекрасна и удивительна, что любовь - это тебе не хухры-мухры и т.д. Цитируя "Операцию Ы", "ВСЁ УЖЕ УКРАДЕНО ДО НАС".
Ничего нового мы не придумаем, и единственное, что мы можем - это найти для старых истин новую ФОРМУ.
Архетипы стары как мир. АРХЕТИП - ЭТО ГЕНОКОД. Это матрица.
А странная самоцель писать стихи так, "чтобы было понятно и мальчику на самокате и дедушке на скамеечке" - это значит стремиться писать откровенно примитивно.
ПОЛУЧАТЬ БЕСКОНЕЧНЫЕ "ДЕВИДЕНДЫ" С ТАКОЙ НЕНАДЁЖНОЙ ВЕЩИ КАК ЭМОЦИИ, пресловутая "ДУША" - НЕВОЗМОЖНО.
Овладевайте, друзья мои, формой, и не стыдитесь этого. СЛОВО для поэта - это ЕДИНСТВЕННЫЙ его материал, и оно же - ЕДИНСТВЕННЫЙ его инструментарий.
Рекомендую ознакомиться с философемами БАХТИНА, сформулированными в его работе "Проблемы содержания, материала и формы в словесном творчестве".
Существует понятие "эстетический объект".
По Бахтину - материал противоположен эстетическому фактору.
СОДЕРЖАНИЕ НЕ ИМЕЕТ ОТНОШЕНИЯ К ТВОРЧЕСТВУ.
К творчеству имеет отношение лишь ФОРМА.
ИСКУССТВО - это ПРОЦЕСС ФОРМООБРАЗОВАНИЯ.
Проще говоря: искусство - это НЕ "о чём?", а "КАК?"
...........
Вважаю, ці поради відомі всім.
І можливо, це багатолітня звичка педагога повчати, але дуже хотілося б, щоб молоді автори прислухалися до них.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
