Ага, згодом можна вірш до повісті розширити.)

А можна допомогу залу?)

Зробив, Любове, можете поглянути, якщо бажаєте.

А ще краще видалити.

І чого б то я мав видаляти його?) Зацініть нову версію, Любо.)

Аb ovo, ab ovo, Ярославе...) З яйця ж мусить бути курка.) Або півень.) Ось, сьогодні шліфанув... З ким тепер згоден?)

якщо чесно, не вчитуючись особливо, то може бути. Єдине, мабуть,що не варто тих експериментів з назвою - обтяжують поезію і читача.
я б назвав "Вії", бо не перереношу банальних назв.

"Вії" ще сплутають з "Вієм".) А зараз як, оригінальна назва? Чи знову штамп?)

угу, подумаю ще... Дякую, Ярославе.

Кожній редакції вірша - по пародії!)

100 пудів праві, Олександре. Про це і в Біблії пишеться, що все вже було... Цьому підтвердження - і в явищі déjà vu...
Ну що тут поробиш: з одного штампу - в інший... Пригадую, я так колись розкритикував вірш Алєксія Потапова, де майже що не рядок - то штамп, а то й два...) Напевно, вже все сказали в поезії, бо чи не на кожне словосполучення можна сказати, що це штамп.)

Я не думаю, що Ваша критика є саме критикою. Скоріше за все, вона могла мати відтінок дружньої поради або дружньої помсти. Не берусь стверджувати, бо я не в курсі справи.
А штампи (Ви так класифікували заюзані кліше) мають місце усюди. Та треба якось їх обминати або вмикати якісь регулятивні механізми співвідношень. Так би мовити, масштаб. Наприклад, три вдалих поетичних образи на одно кліше-стереотип. І сам вірш повинен бути творчою знахідкою.

Ось саме таких я зичу Вам.

Творчих успіхів, гарного настрою.
Образи - ¡No pasarán! (ісп.).

Звичайно, моя критика не може бути критикою, оскільки я не є дипломований критик.) Мстити теж не в моїх правилах.) А тоді це було просто дружня "підколка".)
Якраз оцей мій вірш і є, мені здається, вихід за штампи, хоча б формою, де діалог закоханих перемежовується з оповіддю від імені ліргероя, котрий страждає від зради своєї коханої (от цікаво, а з вірша це зрозуміло чи не зовсім?)...