Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.14
16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.
Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."
2026.03.14
13:57
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.
2026.03.14
13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від
2026.03.14
11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.
Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,
2026.03.14
02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,
2026.03.14
00:59
Олександр Жаров (1904—1984)
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»
2026.03.13
22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною
2026.03.13
21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.
Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив
2026.03.13
20:00
І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
2026.03.13
19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.
2026.03.13
19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,
що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,
2026.03.13
19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...
На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,
2026.03.13
11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.
Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню
2026.03.13
11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.
Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
2026.03.13
05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...
2026.03.13
05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Рецензії
Мандри в космосі - 4(вибрані тексти Поетичних Майстерень)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мандри в космосі - 4(вибрані тексти Поетичних Майстерень)
І от — проламую головою
всі чотири стіни нараз!..
(На таку-то голову — стало ж у Бога міді!) —
Й опиняюся на твердому — хитаючись, мов водолаз,
Який, замість перлів, нагріб по підводдю — мідій...
«Ну, і що в цім лихого? Їстівна ж штука! — було б
Набагато гірше, аби не приніс нічого!
А що чорним струпом палає стовчений лоб —
То на мідь невразливу нема плавильні у Бога!»
...Але я все волаю, що бачила перли — вони
Там і далі лежать на дні — лиш потрібно другої спроби!
...Але вже зімкнулись назад чотири стіни,
І на вік один — не дається нового лоба.*
*Оксана Забужко - Друга спроба.
ДВАНАДЦЯТЬ ДРУГИХ СПРОБ
Наші живі класики на контакт в Поетиних Майстернях, як усім відомо, не ідуть. Але я взявся давати коментарі до « Другої спроби» Оксани Забужко. Не думайте, що я сподівався на відповідь: була мить, коли я навіть злякався - а раптом Оксана напише мені: відчепись! Напише так та, котру обожнюю...
[ 2011-09-24 16:33:28 ]
...Але вже досить того, «що бачила перли...»
І я трохи товк свого лоба об Вашу «Другу спробу...». Та лоб у мене не такий мідний... Ще спробую іншого разу. Теж хочеться бачити перли.
З повагою до Вас!
[ 2011-09-25 08:28:22 ]
А у мене такого не було... Відчуття, що намарно бився лобом і що ламав стіни... хоча мідій за життя наносився достатньо. Якось так було, що ішов по мідії, а зустрічались і перли. А ,може, то не перли були... але було щось несказанне!
Шановна Оксано! Мені здається, що водолаз "нагріб" і перлів...
[ 2011-09-30 10:57:51 ]
З третьої спроби знайшов Вашу Другу спробу у Вашій "Другій спробі". Вид. ФАКТ-2005 ст.246 по сусідству з Російським мотивом, що "...много, много, много раз" доступніший " Другої спроби "... Та спроба стала раптом страшнішою навіть за Російський мотив, бо "... вже зімкнулись назад чотири стіни.." - і на небо ніякого натяку.
[ 2011-10-04 06:47:59 ]
Роблю ще одну другу (іншу) спробу .
Як то я одразу не відчув звичної жіночої логіки: я там бачила перли, пробила лобом стіни, а він - що з нього візьмеш - приніс черствого хліба ( хоч думає -- начебто екзотичних мідій). А хоч би й мідій... З мідій не зробиш коралі!
Він винен, хоч то я сама і є... Загалом здорова людська логіка.
[ 2011-10-14 21:06:02 ]
Перечитав Другу спробу в черговий раз... Чи то настрій такий, чи то погода -- пригадалось нараз Антоничеве:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки...
Тільки замість свічки -- замучений комп’ютер.
[ 2011-10-27 15:16:14 ]
Поняття число - умовне. А стосовно суті поняття спроба, то слід вживати число один , всі решта спроби будуть іншими - другими. Першу спробу зробив Господь Бог : без неї не було б ні "перлів" ні понять "чотири стіни", "мідний лоб"… То ж Оксанина перша спроба була вже другою.
Прекрасна, фантастична реальність…
[ 2011-11-10 05:25:57 ]
І нарешті про нагальне -- другу спробу... помаранчевої революції. Знаю: про це даний текст не писався. Але як співзвучно з нинішнім часом -- "...на мідь невразливу нема плавильні у Бога!" І за Юлею «зімкнулись чотири стіни».
АЛЕ НЕ ПРО ЦЕ ПИСАВСЯ ДАНИЙ ТЕКСТ!!!
[ 2011-11-19 19:53:31 ]
І про нагальне . Друга спроба: щоб ламати стіни -- треба лома! Але "перлів" не розгледиш, бо хіба "перли" тепер нагальне... чи за, чи перед тими стінами, де нині Юля?
[ 2011-11-23 05:37:41 ]
- А навіщо поету мідний лоб?
- Мідний, мов дзвін! Щоб було далеко чути, коли буде битися об стіну...Може, Бог почує!
[ 2011-11-23 08:56:57 ]
- Чому ж водолаз?
- Перли ж то під водою!
- А-а-а! Що, мало тобі перлів, жінко! Он на твоїх грудях виблискують?
- Тю! Дурний! Та то діаманти, я їх шліфувала, шліфувала - от і блистять... А то перли!!!
- А-а-а!
[ 2011-11-26 18:11:08 ]
А що ж тоді я нагріб по підводдю? Думав, що хоч би мідій... А то якийсь мотлох. Добре: хоч лоб не палає.
[ 2011-11-26 18:17:13 ]
Ну, пора зав'язувати, поки лоб цілий та стіни не зімкнулись... і мотлоху довкола...Та все ж думка позад всього таки крутиться, а може, там, в тому мотлосі, перлинка трапиться....
2011
всі чотири стіни нараз!..
(На таку-то голову — стало ж у Бога міді!) —
Й опиняюся на твердому — хитаючись, мов водолаз,
Який, замість перлів, нагріб по підводдю — мідій...
«Ну, і що в цім лихого? Їстівна ж штука! — було б
Набагато гірше, аби не приніс нічого!
А що чорним струпом палає стовчений лоб —
То на мідь невразливу нема плавильні у Бога!»
...Але я все волаю, що бачила перли — вони
Там і далі лежать на дні — лиш потрібно другої спроби!
...Але вже зімкнулись назад чотири стіни,
І на вік один — не дається нового лоба.*
*Оксана Забужко - Друга спроба.
ДВАНАДЦЯТЬ ДРУГИХ СПРОБ
Наші живі класики на контакт в Поетиних Майстернях, як усім відомо, не ідуть. Але я взявся давати коментарі до « Другої спроби» Оксани Забужко. Не думайте, що я сподівався на відповідь: була мить, коли я навіть злякався - а раптом Оксана напише мені: відчепись! Напише так та, котру обожнюю...
[ 2011-09-24 16:33:28 ]
...Але вже досить того, «що бачила перли...»
І я трохи товк свого лоба об Вашу «Другу спробу...». Та лоб у мене не такий мідний... Ще спробую іншого разу. Теж хочеться бачити перли.
З повагою до Вас!
[ 2011-09-25 08:28:22 ]
А у мене такого не було... Відчуття, що намарно бився лобом і що ламав стіни... хоча мідій за життя наносився достатньо. Якось так було, що ішов по мідії, а зустрічались і перли. А ,може, то не перли були... але було щось несказанне!
Шановна Оксано! Мені здається, що водолаз "нагріб" і перлів...
[ 2011-09-30 10:57:51 ]
З третьої спроби знайшов Вашу Другу спробу у Вашій "Другій спробі". Вид. ФАКТ-2005 ст.246 по сусідству з Російським мотивом, що "...много, много, много раз" доступніший " Другої спроби "... Та спроба стала раптом страшнішою навіть за Російський мотив, бо "... вже зімкнулись назад чотири стіни.." - і на небо ніякого натяку.
[ 2011-10-04 06:47:59 ]
Роблю ще одну другу (іншу) спробу .
Як то я одразу не відчув звичної жіночої логіки: я там бачила перли, пробила лобом стіни, а він - що з нього візьмеш - приніс черствого хліба ( хоч думає -- начебто екзотичних мідій). А хоч би й мідій... З мідій не зробиш коралі!
Він винен, хоч то я сама і є... Загалом здорова людська логіка.
[ 2011-10-14 21:06:02 ]
Перечитав Другу спробу в черговий раз... Чи то настрій такий, чи то погода -- пригадалось нараз Антоничеве:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки...
Тільки замість свічки -- замучений комп’ютер.
[ 2011-10-27 15:16:14 ]
Поняття число - умовне. А стосовно суті поняття спроба, то слід вживати число один , всі решта спроби будуть іншими - другими. Першу спробу зробив Господь Бог : без неї не було б ні "перлів" ні понять "чотири стіни", "мідний лоб"… То ж Оксанина перша спроба була вже другою.
Прекрасна, фантастична реальність…
[ 2011-11-10 05:25:57 ]
І нарешті про нагальне -- другу спробу... помаранчевої революції. Знаю: про це даний текст не писався. Але як співзвучно з нинішнім часом -- "...на мідь невразливу нема плавильні у Бога!" І за Юлею «зімкнулись чотири стіни».
АЛЕ НЕ ПРО ЦЕ ПИСАВСЯ ДАНИЙ ТЕКСТ!!!
[ 2011-11-19 19:53:31 ]
І про нагальне . Друга спроба: щоб ламати стіни -- треба лома! Але "перлів" не розгледиш, бо хіба "перли" тепер нагальне... чи за, чи перед тими стінами, де нині Юля?
[ 2011-11-23 05:37:41 ]
- А навіщо поету мідний лоб?
- Мідний, мов дзвін! Щоб було далеко чути, коли буде битися об стіну...Може, Бог почує!
[ 2011-11-23 08:56:57 ]
- Чому ж водолаз?
- Перли ж то під водою!
- А-а-а! Що, мало тобі перлів, жінко! Он на твоїх грудях виблискують?
- Тю! Дурний! Та то діаманти, я їх шліфувала, шліфувала - от і блистять... А то перли!!!
- А-а-а!
[ 2011-11-26 18:11:08 ]
А що ж тоді я нагріб по підводдю? Думав, що хоч би мідій... А то якийсь мотлох. Добре: хоч лоб не палає.
[ 2011-11-26 18:17:13 ]
Ну, пора зав'язувати, поки лоб цілий та стіни не зімкнулись... і мотлоху довкола...Та все ж думка позад всього таки крутиться, а може, там, в тому мотлосі, перлинка трапиться....
2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
