ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,

Артур Курдіновський
2026.11.10 23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.

Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син

М Менянин
2026.11.10 23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.

На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –

Кока Черкаський
2026.11.10 21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря. Пацієнт - чоловік років 45-50. Підозра на рак легень. - Палите? - Палю. - Як довго? - З 4го класу. Може з 5го. - З якого конкретно року? - Я не помню. - В школу ви в якому році пішли? - (кашляє) Точно не п

Ігор Шоха
2026.11.10 21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.

Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,

Тетяна Левицька
2026.11.10 20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.

Борис Костиря
2026.11.10 20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.

Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,

Світлана Пирогова
2026.11.10 18:52
Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.

Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,

Іван Потьомкін
2026.11.10 18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.

Ігор Терен
2026.11.10 12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.

***
А де-не-де є мода вічна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

 Чарівник
Поети мовчать, наче риби –
Отам, де вони - «на роботі»,
Отам, де у сейфі байдужім
Книжчина лежить трудова.
Щоденна буденності диба,
Від спеки аж солоно в роті,
А руки – упевнені й дужі,
А очі – немов у волхвА…

Дає результат птахоферма –
Бухгалтер невтомно рахує;
Отримають люди невдовзі
Очікувану зарплатню…
А навколо цифр… ефемерні
Метафори буйно квітують!
Обов’язок став на порозі –
Натхнення тепер на конУ…

Метро переповнена паща…
Вокзал, мов прикута собака…
І ринок безтямно гелгоче,
Неначе пістрявий індик…
Поет, як останнє ледащо,
Іде відсторонено парком:
Він – вічний закоханий хлопчик,
Бухгалтер-дефіс-чарівник…

1.12.2011.








    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-12-01 22:20:10
Переглядів сторінки твору 4625
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.997 / 5.5  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-12-02 00:05:25 ]
О, Лариско, в останньому рядочку замість "бухгалтер" можна десятки (якщо не сотні) професій вставити - багатьом підійде! Оригінально написано, цікаві Образи!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-12-02 08:24:57 ]
Ні, тільки ті, які не збивають ритм.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-12-02 17:37:14 ]
... і ті, які працюють на такій роботі, яка б римувалася з "ефемерним"! А коли без жартів, то, справді, думала тільки про бухгалтерів. Нехай тепер...гукають на корпоративи, розважати їх замість "Комбінації" ("бухгалтер, мілий мой бухгалтер!..). Дякую, Валеро, за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-12-02 17:32:31 ]
Іване, якби ти знав, як я хвилювалася, коли виставляла цього вірша! І як приємно, коли люди зрозуміли... Ваню, а ти в нас, знаєш, хто: "поет, пародист, чарівник" і "поет, інженер, чарівник", так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-12-02 10:07:40 ]
Якби вкінці було "дівчинка", я би подумала, що вірш про мене! (я ж головбух, і саме - птахоферми) Влучно, Ларисо! А ось підтвердження:

СПОВІДЬ БУХГАЛТЕРА

Проблем все випасаю череди.
Рахую втрати на ходу.
Хоч як стараюсь, дЕбет з крЕдитом
у власній долі не зведу.
Скрізь - дисбаланс і дисгармонія.
Тут випинається, там - "рве".
Думок суцільна какофонія,
люстерко пам'яті криве.
Й ніщо від болю не рятує вже:
ні жарт, ні музика, ні спорт.
Хіба комфорт чогось вартує ще,
коли у серці - дискомфорт?
Хитке - становище фінансове
і безнадійний результат...
Лиш те, святе, позабалансове
стає дорожчим устократ.

А ось ще... уривочок:

Дорога на роботу - немовби інший вимір,
де вимріяне й віще навік переплелось.
А все, що поза нею - лише уяви витвір.
Є істина дороги. І те, що не збулось.

Дякую, Ларисо! І в жодному разі не замінюйте "бухгалтера" на іншу професію!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-12-02 11:49:07 ]
А якже інші поети, не бухгалтери, Любове?)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-12-02 14:37:03 ]
Як інші - не знаю. У вірші - про бухгалтера.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-12-02 17:43:26 ]
Любонько, не ображайтеся, що в кінці не "дівчинка", але вірш присвячений... Вам! Коли Ви дали добро на дружбу у ФБ, я заглянула на Вашу сторінку, а там... така цікава інформація! Про бухгалтера і птахоферму. І МОЯ ДУША ВІДГУКНУЛАСЯ!.. А ще є Саша БОЙКО на ПМ, то він теж - поет і бухгалтер. Агов, Сашко! Відгукнись! А вірші Ваші, Любо, чудові, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-12-02 18:50:22 ]
Тоді тим паче - тему і настрій Ви вловили максимально точно. Це я Вам авторитетно заявляю, як головний бухгалтер птахоферми!
Ще раз дякую (скопіюю собі цей вірш з Вашого дозволу).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-12-02 12:03:14 ]
Вірш схожий на орігамі: одна деталь, інша, а потім раз - і розгорнувся у цідісний образ. Гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-12-02 17:45:23 ]
Тетянко, дякую Вам за такий теплий відгук! Мені так приємно, що вірш порівняли з орігамі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анничка Королишин (Л.П./Л.П.) [ 2011-12-02 14:17:45 ]
Чарівник гукнув :"АУ!"-таке почулося :)
Поет загубився в світі,і хай би його не шукали тоді,коли в нього муза диктує щоденний ритм.
Цікаво намальовано,хоч асоціації різні,неоднозначні,все ж птахоферма від метро таки далеченько :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-12-02 14:36:13 ]
Від моєї птахоферми метро справді дуууже далеко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-12-02 17:49:38 ]
Анничко, ти маєш рацію, а я про це й не подумала! Аж самій тепер смішно... А, може, той бухгалтер теє... киянин, а працює під Києвом, їздить електричкою (тут спогад про вокзал є!), а потім додому - на метро, та йде повз ринок, та парком... Ну, так уже не хочеться викидати з вірша оту "пащу" метро!