
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
2025.08.13
20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
2025.08.13
19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
2025.08.13
13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
2025.08.13
07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
2025.08.13
00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
2025.08.12
23:09
Із Бориса Заходера
– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Богдан Сливчук (1966) /
Рецензії
ПОЕЗІЯ, ЯК ВРАНІШНІ СНІГИ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПОЕЗІЯ, ЯК ВРАНІШНІ СНІГИ
( Рибар Тетяна. Знеболення снігами: Поезії,- М.: Карпатська вежа,2011. -96 с.)
Нещодавно вийшла найновіша збірка поезій поетеси із Мукачева Тетяни Рибар «Знеболення снігами». Авторка віддзеркалює в нових поезіях «світ наявний і світ уявний». Чи не в кожному творі простежується «правдивий» ліризм, широчінь образів. Поетеса глибоко розкриває стосунки людини з Творцем. І робить це без фальші, відверто. Саме тут і відчувається життєвий і творчий досвід поетеси:
…Тамуй в утробі дух той злободенний,
що засіває попелом стежки.
Осанна, Господу, прикутому важким
любові тягарем д’нам невід’ємно.
Витончено, по-філософськи через літературного героя звертається пані Тетяна до Всевишнього:
…Молитвою омитися дозволь
від ран душевних і від скверни, Боже…
Або в іншій поезії читаємо:
…і хтось кричить тобі услід: дивись не упади
й ти просиш: Господи тримай мене і поведи!
Так сильно і відверто може сказати людина котра вірила і вірить у силу Господню, котра буде вірити. Така віра в поєднанні з любов’ю, допомагає героям поезії Тетяни Рибар і зрештою самій авторці. Юні роки життя і творчості припадають на непрості радянські часи. Коли люди втрачали не тільки віру в себе. А наша авторка не перестала вірити і не перестає:
…ми повертаємось в день осмислення й цвітіння
нас розпізнає Бог й до рук вкладе хреста…
Магія віри навіть у просте добро пронизана творами цієї збірки. Авторка не перестає наголошувати, що за ніччю настає день, за заходом, буде схід. Саме в ту ситу сьогоденність, ситу різними гріхами нас грішних, поетеса знов підкреслює, зокрема у вірші: «Ми південні» :
Обрій західний, в далечінь
Переллється у схід колись.
Віра в поезіях є останнім поштовхом до порятунку, віра у себе насамперед:
…знов прищепиться віра у себе, на живий,
на найтонший зріз…
Поезія із цієї збірки трьохвимірна. В ній розкрито неперервний зв’язок, що існує не одне тисячоліття : Творець – Природа – Людина. Світ природи в якому перебуває літературний герой нашої авторки – простий, відкритий, але водночас до кінця нерозгаданий, безмежний. Співпереживаємо з поетесою, відчуваючи, що душа відкрита. Душа зболена, але з вірою:
…Коле п’яти золота стерня,
Коле душу зболену поету…
Простежується єдність людини з природою незалежно від пори року. І символізує це навіть сама назва – «Знеболення снігами».Її земля знеболюється снігами. Оновленою зустрічається з веснами. А весни її «заквітчані рушниками» і розігріті піснями птахів. Заквітчані рушники найяскравішими кольорами – це підтвердження глибокого патріотизму, любові до рідного, до українського. Але природа, реальність в окремих частинах зрозуміла і відчутна лише авторці. Поетеса відчуває реальність не спотвореною, а сніги в неї з «космічним присмаком». Це її природа, яка не розривна з Творцем. Єдність людини з людиною, стосунки між нами грішними, показано так, як це може передати жінка, жінка-митець. Зроблено це своєрідно:
…я люблю цих людей
їхнє слово
і пісню
що народжена з глиці…
З глибокою образністю передано єдність небесних сил, рідної землі й людини:
…я у небо впаду навзнак
і земля прилипає на плечі.
Головний персонаж Тетяниної поезії – людина, жінка, яка живе в цьому світі, яка любить його водночас протистоїть світу. Символічно в поезії те, що в образі снігу, зими, авторка показує очищення душі людської, очищення землі. Зима не може тривати вічно. Десь переболить, десь розігріється, весна приносить зміни. І добре, що завершальний вірш із збірки робить своєрідний висновок, додаючи оптимізму, залишаючи ще більше те для роздумів читачеві.
Вірші такі виховують людину, допомагають іти з вірою по житті, не впасти у непростий час, не втратити віру в добро у себе. В поезії багатообразність, філософія думки, милозвучність мови. Інколи «треба прочитати» те, що читається поміж рядків. Цією збіркою авторка робить ще один впевнений крок в літературу і не тільки місцевого масштабу, робить хороший внесок в розвиток української літератури. Така книга повинна виходити більшими накладами. Але це ще не пізно виправити.
Богдан Сливчук
6.02.2012
Нещодавно вийшла найновіша збірка поезій поетеси із Мукачева Тетяни Рибар «Знеболення снігами». Авторка віддзеркалює в нових поезіях «світ наявний і світ уявний». Чи не в кожному творі простежується «правдивий» ліризм, широчінь образів. Поетеса глибоко розкриває стосунки людини з Творцем. І робить це без фальші, відверто. Саме тут і відчувається життєвий і творчий досвід поетеси:
…Тамуй в утробі дух той злободенний,
що засіває попелом стежки.
Осанна, Господу, прикутому важким
любові тягарем д’нам невід’ємно.
Витончено, по-філософськи через літературного героя звертається пані Тетяна до Всевишнього:
…Молитвою омитися дозволь
від ран душевних і від скверни, Боже…
Або в іншій поезії читаємо:
…і хтось кричить тобі услід: дивись не упади
й ти просиш: Господи тримай мене і поведи!
Так сильно і відверто може сказати людина котра вірила і вірить у силу Господню, котра буде вірити. Така віра в поєднанні з любов’ю, допомагає героям поезії Тетяни Рибар і зрештою самій авторці. Юні роки життя і творчості припадають на непрості радянські часи. Коли люди втрачали не тільки віру в себе. А наша авторка не перестала вірити і не перестає:
…ми повертаємось в день осмислення й цвітіння
нас розпізнає Бог й до рук вкладе хреста…
Магія віри навіть у просте добро пронизана творами цієї збірки. Авторка не перестає наголошувати, що за ніччю настає день, за заходом, буде схід. Саме в ту ситу сьогоденність, ситу різними гріхами нас грішних, поетеса знов підкреслює, зокрема у вірші: «Ми південні» :
Обрій західний, в далечінь
Переллється у схід колись.
Віра в поезіях є останнім поштовхом до порятунку, віра у себе насамперед:
…знов прищепиться віра у себе, на живий,
на найтонший зріз…
Поезія із цієї збірки трьохвимірна. В ній розкрито неперервний зв’язок, що існує не одне тисячоліття : Творець – Природа – Людина. Світ природи в якому перебуває літературний герой нашої авторки – простий, відкритий, але водночас до кінця нерозгаданий, безмежний. Співпереживаємо з поетесою, відчуваючи, що душа відкрита. Душа зболена, але з вірою:
…Коле п’яти золота стерня,
Коле душу зболену поету…
Простежується єдність людини з природою незалежно від пори року. І символізує це навіть сама назва – «Знеболення снігами».Її земля знеболюється снігами. Оновленою зустрічається з веснами. А весни її «заквітчані рушниками» і розігріті піснями птахів. Заквітчані рушники найяскравішими кольорами – це підтвердження глибокого патріотизму, любові до рідного, до українського. Але природа, реальність в окремих частинах зрозуміла і відчутна лише авторці. Поетеса відчуває реальність не спотвореною, а сніги в неї з «космічним присмаком». Це її природа, яка не розривна з Творцем. Єдність людини з людиною, стосунки між нами грішними, показано так, як це може передати жінка, жінка-митець. Зроблено це своєрідно:
…я люблю цих людей
їхнє слово
і пісню
що народжена з глиці…
З глибокою образністю передано єдність небесних сил, рідної землі й людини:
…я у небо впаду навзнак
і земля прилипає на плечі.
Головний персонаж Тетяниної поезії – людина, жінка, яка живе в цьому світі, яка любить його водночас протистоїть світу. Символічно в поезії те, що в образі снігу, зими, авторка показує очищення душі людської, очищення землі. Зима не може тривати вічно. Десь переболить, десь розігріється, весна приносить зміни. І добре, що завершальний вірш із збірки робить своєрідний висновок, додаючи оптимізму, залишаючи ще більше те для роздумів читачеві.
Вірші такі виховують людину, допомагають іти з вірою по житті, не впасти у непростий час, не втратити віру в добро у себе. В поезії багатообразність, філософія думки, милозвучність мови. Інколи «треба прочитати» те, що читається поміж рядків. Цією збіркою авторка робить ще один впевнений крок в літературу і не тільки місцевого масштабу, робить хороший внесок в розвиток української літератури. Така книга повинна виходити більшими накладами. Але це ще не пізно виправити.
Богдан Сливчук
6.02.2012
МОЯ ПЕРША РЕЦЕНЗІЯ
Надруковано :"ТРИБУНА" 11.02.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію