Уже ні :)
Все позаду. І якщо це сталося - значить, для чогось було потрібне (ну, так, принаймні, у розумних книжках пишуть) ;))

Ага, потрібно :) щоб ти зараз написала оцю оповідку :)

Ого, прямо цілий судовий процес: і прокурори, і адвокати :)
Ларисо, нещасний хворий чоловік благополучно одружився вдруге :) Пити, кажуть, кинув - має проблеми з нирками.
А примусово у нас лікують лише буйних. Не беруся судити, наскільки це добре чи погано - про зловживання, пов'язані з т. зв. "вялотекущей шизофренией" чули, мабуть, усі.

Я дуже рада за нього! І одружився, не пропав, і пити кинув. Це любов. Треба було вам звільнити його від своєї присутності давно: він Вас не любив. Про проблему суджу не відсторонено. Я знаю, про що я кажу.І не треба людям приписувати всілякі діагнози: Ви ж його у лікарні тоді не діагностували, так навіщо ж тепер на НОРМАЛЬНУ людину наводити наклепи? Нехай живе і буде щасливий. Просто вам було не по дорозі.

Дякую, Ларисо :)
Дійсно, коли людина каже, що чує у власній голові голоси, котрі наказують їй когось убити - це ознака міцного душевного здоров'я. Таки нічогісінько я не тямлю в тих медичних дебрях... А тому - не судіть мене так уже строго.
Мені ж, навпаки, неабияк імпонує ваша здатність ставити діагнози на відстані (хто нормальний, хто - ні, а також хто кого любить чи любив/не любив) і виносити вироки (кому кого від кого треба звільнити). Це, мабуть, вроджене. Навіть не мрію такому навчитися.
З щирим захопленням і дещицею заздрості (білосніжної!) :))

Ларисо ви не вихована с...
Треба було вам звільнити його від своєї присутності давно: він Вас не любив. Про проблему суджу не відсторонено.

"с..." прошу читати як "психолог"
А з приводу невихованості, то я у розповіді не бачила позначки автобіографічно, тож аналізуючи поведінку ліргероїні, може не варто вчити життю автора?

І то правда: я повела себе, як невихована с..., бо не треба мені було лізти в чужий монастир зі своїм уставом. А то я виперлася на весь світ - з критикою, хай навіть у ній і була доля сенсу. Кожен живе, як може, як у нього виходить, або як хоче. Просто не люблю, коли над хворобами, над хворими, ущербними насміхаються. Звичайно, це людина ненормальна, коли отак дитину об лавку кинула.Але його треба було тут же, на місці, прибити. Він би своє получив - від несподіванки! А плакати - то останнє діло... Хоча розуміння всього цього приходить з роками.А щодо автобіографічності, то автор сам це у коментах вказав. А треба було мовчати, мовчати - нехай читачі поведінку ЛГ коментують, а не автора! Тоді і мої слова не були б такими образливими. Ніколи не розраховуйте на 100відсоткове співчуття. Завжди знайдуться такі с.., як оце я. Прошу вибачення - у всіх, хто зі мною не згоден.

Та ну, Ларисо, не варто вибачатися. Виховані люди саме так і чинять: приходять у чужу хату і вихлюпують невмотивовану агресію, надумані звинувачення і непрохані рецепти. Та й у текстах бачать не те, що написано, а те, що хочеться бачити. Це, знаєте, ознака шляхетності – хто б там що вам не казав! Та й цікавіше так, а то ж розбирати текст з точки зору композиційної структури, використаних художніх прийомів, мовних засобів, співвідношення психологічних, описових, суб'єктивно-оціночних елементів і т. п. дрібниць – нудьга смертна! От тільки давайте попросимо РМ трішечки змінити назву сайту: приміром, з ПМ на ПМК. Ну, тіпа «Плітки місцевих кумась». Щоб, знацця, уже повна гармонія була… ;))

Це точно. Яке щастя, коли в хаті просто тихо!

Ох, Василю...
Я ото як прочитала Назарового вірша - щось аж тьохнуло всередині. Ну, думаю, щаслива ж він людина, що може з такою іронією про такі речі писати! Бо мені вже якось не до іронії...
А найпечальніше те, що якби зібрати усіх ПМівських жінок, ви ще й не того наслухались би :(
Але ж ми сильні. Переживемо :)
Дякую за підтримку :))

:)))

Дякую. Життя вчить плавати і в крижаній воді. Навіть якщо дуже не хочеться...

А ще (іноді) дуже хочеться втопити у тій воді привид - фрагмент "до_слізної" пам'яті.

Хочеться. Але не виходить. Кажуть, що легшає, коли приймати все просто як необхідний - і "неизбежный" (не можу знайти точного відповідника в рідній мові) досвід. Будемо старатися?