ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку-вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 МИРАЖИ ЛЮБВИ.

"Девушка должна опаздывать,
минуты ожидания предоставляют
мужчине возможность, на самом деле,
лишний раз спокойно подумать."

Из кф

Улыбка, взгляд- малейший намек некоторые женщины принимают
за признание и самозабвенно отдаются выдуманной страсти.
Почему в любви мы так часто попадаем в плен к собственным фантазиям?

Некоторые годами предпочитают хранить в себе идеальную страсть, которую сами и создали, так как на самом деле опасаются интенсивности чувств при настоящей встречи, боятся быть поглощенными, разрушенными своими желанием. Придуманный роман защищает от необходимости действовать, от реальности, которая может быть слишком пугающей. Некоторые из нас воспринимают уменьшение дистанции , как опасность, а воображаемая любовь позволяет удерживать объект наших чувств на расстоянии. Устанавливать расстояние между собой и другими мы учимся с детства, сидя на коленях у отца...При появлении женских форм, расстояние меняется- так появляется опыт и интуиция на какой дистанции общаться с мужчиной и когда ее сократить.
ВЛЮБЛЕННОСТЬ- своего рода тренинг чувств. В реальности почти ничего не происходит, все события разворачиваются во внутреннем мире. Не предпринимая каких-либо действий, мы вникаем в оттенки своих переживаний. Выстраивая в мечтах отношения со своим идеалом, мы выстраиваем собственную личность. В подростковом возрасте почти все переживают такую платоническую любовь- это необходимый этап самопознания и становления. Именно поэтому романтическое увлечение часто возникает и во время кризиса среднего возраста. Вопрос о том, чтобы различать грань, отделяющую фантазию от самообмана, чтобы мечты ОБОГАЩАЛИ РЕАЛЬНОСТЬ, а НЕ ЗАСЛОНЯЛИ ее.

ИЛЛЮЗИЯ ЕДИНЕНИЯ.
"Тьмы низких истин мне дороже
нас возвышающий обман."
А.С.Пушкин
Нередко мы сочиняем свои чувства и чувства своего партнера. А наши страсти рождаются из недоразумений. Каждый из нас набрасывает целомудренное покрывало на те черты, которые не нравятся ему в партнере, и пытается закрыть глаза на трудности и неприятные стороны отношений. Но здесь все зависит от чувства МЕРЫ. Когда мы отрицаем реальность другого,чтобы продолжать его любить, отношения приобретают болезненный характер. Уходя от боли разрыва, мы отрезаем "хвост по кусочкам", обрекаем себя на появление новых душевных ран, которые наносят серьезный ущерб нашей самооценке.

УТРАТА ТОЧКИ ОПОРЫ.
Расставание печально и несет страдание, даже, когда происходит по нашей инициативе. Если боль превосходит наши возможности пережить ее, мы пытаемся остановить время, чтобы искусственно поддержать существование несуществующей страсти. Однако, если нам хорошо известно каковы наши ценности и потребности, в случае разрыва отношений, мы восстанавливаемся легче и быстрее. Верное представление о себе-это стержень нашей личности. Оно, как позвоночник, придает нам устойчивости и гибкости. Однако, мы не всегда обретаем эту уверенность в семьях, где вырастаем. Если у отца с матерью натянутые отношения, ребенок не чувствует себя в безопасности. Если в детстве девочка получает двойные послания типа:"Ты у меня, хоть и некрасивая, зато самая любимая",- у нее не складывается устойчивый образ самой себя. Тогда расставание с любимым равносильно утрате точки опоры, и тогда может показаться, что лучше иллюзорная опора, чем бесконечное чувство неопределенности.

ДЛЯ ЛЮБВИ НУЖНЫ ДВОЕ.
За любовными недоразумениями скрывается бессознательная потребность избежать страданий. В этом смысле у выдуманной любви есть невыдуманные преимущества. Если мы в ней и страдаем, то делаем это по собственному усмотрению, хотя редко отдаем себе в этом отчет.
Идеальная любовь не подвержена изменениям, в отличие от реального чувства- ведь это любовь не к реальному человеку, а к образу, созданному нашим воображением. Это чистое романтическое переживание, очищенное от других мотивов: корысти, секса, планов на будущее. Она бессмертна- и это наша частица ВЕЧНОСТИ: мы ощущаем, что в нас самих есть нечто неподвластное времени. Это лучшее, на что мы способны- эталон нашей любви.
Эталон служит мерилом для других привязанностей, мы сравниваем их с этим чистейшим образцом. Идеал удобен, потому, что знаешь, как с ним обращаться, а у реального человека меняется настроение, он может устать, заболеть, быть не в"духе",- и что с ним делать? Непонятно!
В любовных отношениях всегда есть доля непредсказуемости и неопределенности. Фантазии избавляют нас от риска и разочарований- НО! заодно, и от неисчерпаемых творческих возможностей, скрытых в переживании взаимного чувства. Прекрасно узнать нежность и доброту, внимание другого человека! Мы открываем взаимное притяжение, осознаем и выражаем его. Мы находим в друг друге неиссякаемый источник радости и новизны.
И ВСЕ ЭТО НА САМОМ ДЕЛЕ!

СДЕЛАТЬ ШАГ НАВСТРЕЧУ.
Сближение- это всегда некоторый риск. И порой потребность в безопасности так высока, что начинает препятствовать контакту. Значит ли это, что нужно замкнуться и ни с кем не общаться? Конечно, нет! Просто нужно уделить своей безопасности больше внимания.
Позаботимся о том, чтобы первые шаги навстречу другому были постепенными. Существуют разные стадии сближения: знакомство- дружба- флирт-близкие отношения. Мы никогда не переходим от одной стадии к другой окончательно и бесповоротно. Ритуалы ухаживания построены на изменении дистанции- в этом и заключается эротическая игра: что, если я подойду чуть ближе? А еще чуть-чуть? Если другой против, я немного отступлю, подожду, а потом сделаю новую попытку. Идеализирующая любовь не знает меры:"Я отдам тебе все!" Но другой может быть не готов к нашему "всему". А мы переживаем это, как сокрушительное поражение: слишком многое отвергнуто. Поэтому лучше сохранить для себя возможность отступить к тем отношениям, в которых мы чувствуем себя более уверенно. Следя за реакциями другого и четко улавливая собственные импульсы, мы исследуем себя.

Журнал "ПСИХОЛОГИЯ"
ИЮЛЬ 2011 ГОД.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-03-14 13:00:13
Переглядів сторінки твору 1068
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.692 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.223 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.09.29 21:46
Автор у цю хвилину відсутній