ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 МИРАЖИ ЛЮБВИ.

"Девушка должна опаздывать,
минуты ожидания предоставляют
мужчине возможность, на самом деле,
лишний раз спокойно подумать."

Из кф

Улыбка, взгляд- малейший намек некоторые женщины принимают
за признание и самозабвенно отдаются выдуманной страсти.
Почему в любви мы так часто попадаем в плен к собственным фантазиям?

Некоторые годами предпочитают хранить в себе идеальную страсть, которую сами и создали, так как на самом деле опасаются интенсивности чувств при настоящей встречи, боятся быть поглощенными, разрушенными своими желанием. Придуманный роман защищает от необходимости действовать, от реальности, которая может быть слишком пугающей. Некоторые из нас воспринимают уменьшение дистанции , как опасность, а воображаемая любовь позволяет удерживать объект наших чувств на расстоянии. Устанавливать расстояние между собой и другими мы учимся с детства, сидя на коленях у отца...При появлении женских форм, расстояние меняется- так появляется опыт и интуиция на какой дистанции общаться с мужчиной и когда ее сократить.
ВЛЮБЛЕННОСТЬ- своего рода тренинг чувств. В реальности почти ничего не происходит, все события разворачиваются во внутреннем мире. Не предпринимая каких-либо действий, мы вникаем в оттенки своих переживаний. Выстраивая в мечтах отношения со своим идеалом, мы выстраиваем собственную личность. В подростковом возрасте почти все переживают такую платоническую любовь- это необходимый этап самопознания и становления. Именно поэтому романтическое увлечение часто возникает и во время кризиса среднего возраста. Вопрос о том, чтобы различать грань, отделяющую фантазию от самообмана, чтобы мечты ОБОГАЩАЛИ РЕАЛЬНОСТЬ, а НЕ ЗАСЛОНЯЛИ ее.

ИЛЛЮЗИЯ ЕДИНЕНИЯ.
"Тьмы низких истин мне дороже
нас возвышающий обман."
А.С.Пушкин
Нередко мы сочиняем свои чувства и чувства своего партнера. А наши страсти рождаются из недоразумений. Каждый из нас набрасывает целомудренное покрывало на те черты, которые не нравятся ему в партнере, и пытается закрыть глаза на трудности и неприятные стороны отношений. Но здесь все зависит от чувства МЕРЫ. Когда мы отрицаем реальность другого,чтобы продолжать его любить, отношения приобретают болезненный характер. Уходя от боли разрыва, мы отрезаем "хвост по кусочкам", обрекаем себя на появление новых душевных ран, которые наносят серьезный ущерб нашей самооценке.

УТРАТА ТОЧКИ ОПОРЫ.
Расставание печально и несет страдание, даже, когда происходит по нашей инициативе. Если боль превосходит наши возможности пережить ее, мы пытаемся остановить время, чтобы искусственно поддержать существование несуществующей страсти. Однако, если нам хорошо известно каковы наши ценности и потребности, в случае разрыва отношений, мы восстанавливаемся легче и быстрее. Верное представление о себе-это стержень нашей личности. Оно, как позвоночник, придает нам устойчивости и гибкости. Однако, мы не всегда обретаем эту уверенность в семьях, где вырастаем. Если у отца с матерью натянутые отношения, ребенок не чувствует себя в безопасности. Если в детстве девочка получает двойные послания типа:"Ты у меня, хоть и некрасивая, зато самая любимая",- у нее не складывается устойчивый образ самой себя. Тогда расставание с любимым равносильно утрате точки опоры, и тогда может показаться, что лучше иллюзорная опора, чем бесконечное чувство неопределенности.

ДЛЯ ЛЮБВИ НУЖНЫ ДВОЕ.
За любовными недоразумениями скрывается бессознательная потребность избежать страданий. В этом смысле у выдуманной любви есть невыдуманные преимущества. Если мы в ней и страдаем, то делаем это по собственному усмотрению, хотя редко отдаем себе в этом отчет.
Идеальная любовь не подвержена изменениям, в отличие от реального чувства- ведь это любовь не к реальному человеку, а к образу, созданному нашим воображением. Это чистое романтическое переживание, очищенное от других мотивов: корысти, секса, планов на будущее. Она бессмертна- и это наша частица ВЕЧНОСТИ: мы ощущаем, что в нас самих есть нечто неподвластное времени. Это лучшее, на что мы способны- эталон нашей любви.
Эталон служит мерилом для других привязанностей, мы сравниваем их с этим чистейшим образцом. Идеал удобен, потому, что знаешь, как с ним обращаться, а у реального человека меняется настроение, он может устать, заболеть, быть не в"духе",- и что с ним делать? Непонятно!
В любовных отношениях всегда есть доля непредсказуемости и неопределенности. Фантазии избавляют нас от риска и разочарований- НО! заодно, и от неисчерпаемых творческих возможностей, скрытых в переживании взаимного чувства. Прекрасно узнать нежность и доброту, внимание другого человека! Мы открываем взаимное притяжение, осознаем и выражаем его. Мы находим в друг друге неиссякаемый источник радости и новизны.
И ВСЕ ЭТО НА САМОМ ДЕЛЕ!

СДЕЛАТЬ ШАГ НАВСТРЕЧУ.
Сближение- это всегда некоторый риск. И порой потребность в безопасности так высока, что начинает препятствовать контакту. Значит ли это, что нужно замкнуться и ни с кем не общаться? Конечно, нет! Просто нужно уделить своей безопасности больше внимания.
Позаботимся о том, чтобы первые шаги навстречу другому были постепенными. Существуют разные стадии сближения: знакомство- дружба- флирт-близкие отношения. Мы никогда не переходим от одной стадии к другой окончательно и бесповоротно. Ритуалы ухаживания построены на изменении дистанции- в этом и заключается эротическая игра: что, если я подойду чуть ближе? А еще чуть-чуть? Если другой против, я немного отступлю, подожду, а потом сделаю новую попытку. Идеализирующая любовь не знает меры:"Я отдам тебе все!" Но другой может быть не готов к нашему "всему". А мы переживаем это, как сокрушительное поражение: слишком многое отвергнуто. Поэтому лучше сохранить для себя возможность отступить к тем отношениям, в которых мы чувствуем себя более уверенно. Следя за реакциями другого и четко улавливая собственные импульсы, мы исследуем себя.

Журнал "ПСИХОЛОГИЯ"
ИЮЛЬ 2011 ГОД.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-03-14 13:00:13
Переглядів сторінки твору 918
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.17 08:05
Автор у цю хвилину відсутній