Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсяки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
2026.06.16
21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
2026.06.16
21:18
Тротуар в позолоті –
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
Квітне жовта акація.
Біла травень відкрила,
А сестрі випав червень.
Дерева без борні
Віддають одне одному
Небесами призначену чергу...
Нам би вчитись і вчитись
2026.06.16
11:56
Нарешті я нормально висплюсь
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
За сотні років на землі.
Проступить правда, наче листя.
Прийдуть далекі кораблі.
Примірю я слова на виріст,
Долаючи нові щаблі.
Нарешті правда переможе,
2026.06.16
11:54
Зранку у неділю, в першій,
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
я розплющив очі
від морзянки в мої двері.
Двійка тамагочі,
просто з "Вартової Вежі",
глянцеві-лискучі
простягнули від Єгови
звіщення страшнючі.
2026.06.16
10:44
Дрони круками вгорі —
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
смерть жахну несли на крилах.
В небі, у нічній порі,
від пальби зоря ятрилась.
Гуркотіло навкруги,
та незламна Україна
боронила береги:
2026.06.16
06:33
Тато швидко на лопатки
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
Укладає сина спатки,
А матуся на бочечок
Мостить лагідно малечу
І наспівує годину
Колискову пісню сину.
16.06.26
2026.06.16
02:09
Кому мало територій на землі – під землею доберуть скільки треба.
Низькі люди полюбляють балачки про високі матерії.
Моральне безсилля зазвичай компенсують демонстрацією фізичної сили.
Можна втратити геть усе, але злоба і заздрість залишаються
2026.06.15
20:37
розваж мене чимось небесний зодчий
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
немає тут розваг земних
сьогодні
знаю ми несхожі
ти понад хмарами а я оце на дні
я вірував у вітер
вітер віяв
збираючи ужинки там і сям
2026.06.15
13:25
Я розхлюпую час, ніби воду вечірню.
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
Я розхлюпую спокій, мов стріли часів.
Я іду до порожньої в лісі молільні
У хоралі пророчих і злих голосів.
Я розхлюпую розум, розхлюпую мудрість.
І любов розлітається, ніби вода.
Я розхлюпую біль і задавнену мук
2026.06.15
10:42
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
2026.06.15
09:44
Колобки натхнення в павутині сірій,
Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вирвизуб окатий сонечко жує.
Ген, за виднокраєм, білосніжний ирій
Я вже там думками, поміж юних єв.
А вони гарячі! А вони жагучі!
Кожна - квітка-ружа! Удихнеш - пропав.
Після них усоте головою з кручі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Узуаліс Борис Герус Лібер (1978) /
Інша поезія
PV
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
PV
Б. Герус (1978-)
Ничего не было, ровным счётом ничего
Кроме ропота улиц большого города,
Где за новым бетоном – прошедшая уж война,
Смотрящая вслед оскалом рассыпающихся
Новостроек никому не нужных надежд
Ничего не было,
Даже Спаситель – чей? – под тяжестью собственного креста
Хотел опуститься на мостовую, войти навсегда в тяжесть её тепла
Передавая посмертный привет прохожим, сгладив тяжелый взляд
Римских арок Краковского Предместья. За деревьями шум
Несбывшихся планов любви – они тоже осели здесь
Как позднеосенняя пыль
Ничего не было,
Кроме сердцебиения асфальта, вперемешку с криком мостов
Гогота религиозных процессий вникуда и шамканья дряхлых молитв –
Они тоже не знали, что постареют так быстро. Глянь с моста в свое прошлое –
Шепот польских напевов, как неподвижный цоколь костёла ответит тебе
Измерением твоего расстояния от дома, а это всего два шага, но
Не было ничего в осенним молчании пустеющих улиц
Счастие скрылось за поворотом не сказав главного.
2 августа 2006
***
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Незаметно, нечаянно гладя зыбкую рядь польского неба,
Отрешенного белой стеной вдаль отплывающих облаков,
Вестников позабытой давно жажды счастья.
Кто не явился тогда на свидание не явится вновь,
Его туфли пройдут твердо проложенный путь от двери до двери,
Не зайдя туда, где в тиши убранной наспех квартиры,
При точных часах, заведенных заранее стоять
Так, с боем сердца, с замиранием жил ожидали его.
Не у кого спросить, хоть речь отбивает привычные ритмы,
А в кафе на углу все ещё подают те же булочки, то же варенье
(вкус въелся уже навсегда)
Близкий бой костельных часов чуть не спугнул голубей,
(А смотри, они стали все-же смелей...)
Почти та же газета в руках у подростка, тот же киоск,
И улыбка кассирши все так-же прохладно свежа
И вопрос времени замирает на языке,
Куда ты вернулся, что еще в том клубке,
Что разматывается неторопливо
Дамой в чёрном, всё ещё не на твоём чердаке....
А пока еще можно дышать бесшумно
Вдыхать горький любви аромат,
Можно забыться на миг и не слышать
Тихое прялки скрепенье
Не видеть овала клубка
И подумать ещё раз о возвращении
Туда, где судьба ещё дремлет одна...
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Голуби сели у колонны Зигмунта,
Думая мягки ли лапы кота, говорившего с ними по польски
Еще немного и всё забудется.
***
Ничего не было, ровным счётом ничего
Кроме ропота улиц большого города,
Где за новым бетоном – прошедшая уж война,
Смотрящая вслед оскалом рассыпающихся
Новостроек никому не нужных надежд
Ничего не было,
Даже Спаситель – чей? – под тяжестью собственного креста
Хотел опуститься на мостовую, войти навсегда в тяжесть её тепла
Передавая посмертный привет прохожим, сгладив тяжелый взляд
Римских арок Краковского Предместья. За деревьями шум
Несбывшихся планов любви – они тоже осели здесь
Как позднеосенняя пыль
Ничего не было,
Кроме сердцебиения асфальта, вперемешку с криком мостов
Гогота религиозных процессий вникуда и шамканья дряхлых молитв –
Они тоже не знали, что постареют так быстро. Глянь с моста в свое прошлое –
Шепот польских напевов, как неподвижный цоколь костёла ответит тебе
Измерением твоего расстояния от дома, а это всего два шага, но
Не было ничего в осенним молчании пустеющих улиц
Счастие скрылось за поворотом не сказав главного.
2 августа 2006
***
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Незаметно, нечаянно гладя зыбкую рядь польского неба,
Отрешенного белой стеной вдаль отплывающих облаков,
Вестников позабытой давно жажды счастья.
Кто не явился тогда на свидание не явится вновь,
Его туфли пройдут твердо проложенный путь от двери до двери,
Не зайдя туда, где в тиши убранной наспех квартиры,
При точных часах, заведенных заранее стоять
Так, с боем сердца, с замиранием жил ожидали его.
Не у кого спросить, хоть речь отбивает привычные ритмы,
А в кафе на углу все ещё подают те же булочки, то же варенье
(вкус въелся уже навсегда)
Близкий бой костельных часов чуть не спугнул голубей,
(А смотри, они стали все-же смелей...)
Почти та же газета в руках у подростка, тот же киоск,
И улыбка кассирши все так-же прохладно свежа
И вопрос времени замирает на языке,
Куда ты вернулся, что еще в том клубке,
Что разматывается неторопливо
Дамой в чёрном, всё ещё не на твоём чердаке....
А пока еще можно дышать бесшумно
Вдыхать горький любви аромат,
Можно забыться на миг и не слышать
Тихое прялки скрепенье
Не видеть овала клубка
И подумать ещё раз о возвращении
Туда, где судьба ещё дремлет одна...
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Голуби сели у колонны Зигмунта,
Думая мягки ли лапы кота, говорившего с ними по польски
Еще немного и всё забудется.
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
