Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.30
16:49
Він із тих відьмаків,
перетрушує душі
у храмах.
Скільки є диваків,
що вимірюють серце
у грамах...
Він великий знавець
перевтілення
перетрушує душі
у храмах.
Скільки є диваків,
що вимірюють серце
у грамах...
Він великий знавець
перевтілення
2026.10.30
12:40
Повзуть до берега пустого
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
2026.10.30
11:17
Данський актор Ніколай Костер-Вальдау, відомий за роллю Джеймі Ланністера у культовому серіалі «Гра престолів», приїхав до Києва у статусі посла доброї волі Програми розвитку ООН, щоб привернути увагу світу до наслідків війни та підтримки України у цей ва
2026.10.30
06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
2026.10.29
23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
2026.10.29
21:34
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
Жменя бісеру за пінту злота
У подорожі до L’Америки
Жменя бісеру за пінту злота
L’Америка, L’Америка, L’Америка
L’Америка, L’Америка, L’Америка
Агов, люде, що такі сумні?
2026.10.29
20:46
Онук у дідуся спитав,
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
Що на осонні вигрівався,
Якимсь думкам своїм всміхався,
Прикривши очі, наче спав:
- Дідусю, як же так воно
У нашім краї відбулося,
Що під Литвою довелося
Нам нині бути? Чи ж давно
2026.10.29
20:09
Я не хочу писати вже вірші.
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
Я порину у край німоти,
У країну мовчання, що гірше,
Ніж відсутність чіткої мети.
Я полину у поле розлуки,
У степи розставань і страждань,
У ліси невимовної муки,
2026.10.29
17:55
Ще донедавная їх не помічав,навіть вряди-годи
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
Перескакував і підіймався без будь яких зусиль .
Тільки тепер, як стала ковінька продовженням руки,
Не те що помічаю, а ворогую щоденно з ними.
Заздрю тим, у кого їх нема чи ,може, тимчасово й обмаль,
А в
2026.10.29
15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.
Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,
2026.10.29
11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.
Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове
2026.10.29
07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,
2026.10.28
23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва
2026.10.28
19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.
За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,
2026.10.28
17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з
2026.10.28
15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)
Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Узуаліс Борис Герус Лібер (1978) /
Інша поезія
PV
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
PV
Б. Герус (1978-)
Ничего не было, ровным счётом ничего
Кроме ропота улиц большого города,
Где за новым бетоном – прошедшая уж война,
Смотрящая вслед оскалом рассыпающихся
Новостроек никому не нужных надежд
Ничего не было,
Даже Спаситель – чей? – под тяжестью собственного креста
Хотел опуститься на мостовую, войти навсегда в тяжесть её тепла
Передавая посмертный привет прохожим, сгладив тяжелый взляд
Римских арок Краковского Предместья. За деревьями шум
Несбывшихся планов любви – они тоже осели здесь
Как позднеосенняя пыль
Ничего не было,
Кроме сердцебиения асфальта, вперемешку с криком мостов
Гогота религиозных процессий вникуда и шамканья дряхлых молитв –
Они тоже не знали, что постареют так быстро. Глянь с моста в свое прошлое –
Шепот польских напевов, как неподвижный цоколь костёла ответит тебе
Измерением твоего расстояния от дома, а это всего два шага, но
Не было ничего в осенним молчании пустеющих улиц
Счастие скрылось за поворотом не сказав главного.
2 августа 2006
***
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Незаметно, нечаянно гладя зыбкую рядь польского неба,
Отрешенного белой стеной вдаль отплывающих облаков,
Вестников позабытой давно жажды счастья.
Кто не явился тогда на свидание не явится вновь,
Его туфли пройдут твердо проложенный путь от двери до двери,
Не зайдя туда, где в тиши убранной наспех квартиры,
При точных часах, заведенных заранее стоять
Так, с боем сердца, с замиранием жил ожидали его.
Не у кого спросить, хоть речь отбивает привычные ритмы,
А в кафе на углу все ещё подают те же булочки, то же варенье
(вкус въелся уже навсегда)
Близкий бой костельных часов чуть не спугнул голубей,
(А смотри, они стали все-же смелей...)
Почти та же газета в руках у подростка, тот же киоск,
И улыбка кассирши все так-же прохладно свежа
И вопрос времени замирает на языке,
Куда ты вернулся, что еще в том клубке,
Что разматывается неторопливо
Дамой в чёрном, всё ещё не на твоём чердаке....
А пока еще можно дышать бесшумно
Вдыхать горький любви аромат,
Можно забыться на миг и не слышать
Тихое прялки скрепенье
Не видеть овала клубка
И подумать ещё раз о возвращении
Туда, где судьба ещё дремлет одна...
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Голуби сели у колонны Зигмунта,
Думая мягки ли лапы кота, говорившего с ними по польски
Еще немного и всё забудется.
***
Ничего не было, ровным счётом ничего
Кроме ропота улиц большого города,
Где за новым бетоном – прошедшая уж война,
Смотрящая вслед оскалом рассыпающихся
Новостроек никому не нужных надежд
Ничего не было,
Даже Спаситель – чей? – под тяжестью собственного креста
Хотел опуститься на мостовую, войти навсегда в тяжесть её тепла
Передавая посмертный привет прохожим, сгладив тяжелый взляд
Римских арок Краковского Предместья. За деревьями шум
Несбывшихся планов любви – они тоже осели здесь
Как позднеосенняя пыль
Ничего не было,
Кроме сердцебиения асфальта, вперемешку с криком мостов
Гогота религиозных процессий вникуда и шамканья дряхлых молитв –
Они тоже не знали, что постареют так быстро. Глянь с моста в свое прошлое –
Шепот польских напевов, как неподвижный цоколь костёла ответит тебе
Измерением твоего расстояния от дома, а это всего два шага, но
Не было ничего в осенним молчании пустеющих улиц
Счастие скрылось за поворотом не сказав главного.
2 августа 2006
***
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Незаметно, нечаянно гладя зыбкую рядь польского неба,
Отрешенного белой стеной вдаль отплывающих облаков,
Вестников позабытой давно жажды счастья.
Кто не явился тогда на свидание не явится вновь,
Его туфли пройдут твердо проложенный путь от двери до двери,
Не зайдя туда, где в тиши убранной наспех квартиры,
При точных часах, заведенных заранее стоять
Так, с боем сердца, с замиранием жил ожидали его.
Не у кого спросить, хоть речь отбивает привычные ритмы,
А в кафе на углу все ещё подают те же булочки, то же варенье
(вкус въелся уже навсегда)
Близкий бой костельных часов чуть не спугнул голубей,
(А смотри, они стали все-же смелей...)
Почти та же газета в руках у подростка, тот же киоск,
И улыбка кассирши все так-же прохладно свежа
И вопрос времени замирает на языке,
Куда ты вернулся, что еще в том клубке,
Что разматывается неторопливо
Дамой в чёрном, всё ещё не на твоём чердаке....
А пока еще можно дышать бесшумно
Вдыхать горький любви аромат,
Можно забыться на миг и не слышать
Тихое прялки скрепенье
Не видеть овала клубка
И подумать ещё раз о возвращении
Туда, где судьба ещё дремлет одна...
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Голуби сели у колонны Зигмунта,
Думая мягки ли лапы кота, говорившего с ними по польски
Еще немного и всё забудется.
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
