Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.27
06:13
Споконвіку невдержима,
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
Жвава, осяйна, -
Грає хвилями дзвінкими
Гомінка Десна.
Неглибока, неширока,
Має стільки сил,
Що розрізує потоком
Світлий виднокіл.
2025.10.27
00:05
Рідне Слово моє —
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
ти і слабкість, і сила.
Ти і сонце розпечене,
і пустота.
Ти даруєш політ
моїм раненим крилам,
у простори нові
прочиняєш врата.
2025.10.26
22:22
мов на мене раптом навели туман
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
я циганські очі покохав
циганські очі покохав о так
ей
циганко
на самоті усівшись біля вогнища
2025.10.26
21:36
Це дуже спекотне літо,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
Як втілене пекло землі.
І висохле море в молитві
Не вмістить нові кораблі.
Це дуже спекотне літо
Спалило вселенські думки.
І янгол упав із орбіти,
2025.10.26
21:12
Зазвичай блукати там, де тільки заманеться
(Що взяти з того, в кого не всі дома?),
Зійшов Корній на гору край села
І бачить куряву, і незвичний гуркіт чує.
«Ти староста?–гукнув передній з мотоциклу.-
А де ж обіцяні хліб-сіль?»
«Та ж хліб ми вже здал
2025.10.26
18:54
Був лицарський сон і минув непорядний,
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
Був панцир із мушлі і голос ошатний,
Була попередня історій гомілка -
Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.
Пропали без вісті далеке і доля,
Пробуджені хвилі, солодка сваволя.
Втекли!
Захо
2025.10.26
17:41
Вона поїхала у далеч невідому –
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
Не витримавши жаху самоти.
Коли під сорок і сама удома
Із розуму так важко не зійти.
А хто він там – інтелігент чи бидло,
Що меле душу вщент, немов тартак…
Насамперед кохання. Й неважливо,
2025.10.26
16:29
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Що Брюссель чи Париж – навіть Києвом він
Не блукав, та й ніколи не був!
Засмагав він під сонцем донецьких степів,
Соледар у підвалах вивчав.
Хоч за віком було йому 20 років –
Ще к
2025.10.26
15:27
Прадавнина з мого роду)
1
Повертався солдат зі служби у далекому Петербурзі в шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття. Їхав на коні, бачив навкруг вишневу заметіль і радів, що йо
2025.10.26
15:13
Сидять в корчмі над шляхом козаки.
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
Димлять їх люльки, що аж ріже очі.
Корчмар до них підходить неохоче,
Бо вже добряче випили-таки.
Як козак випив, краще не чіпать,
Бо з’їздить кулацюгою у вухо.
Чи й шаблею… Нікого не послуха.
Отож корчмар, аби не
2025.10.26
14:35
І на останок зникнуть обрії і далі,
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
і твердю висушеному єству, в запалі
ще усього минулого свого,- як води -
спадуть, відкриються забутні насолоди.
Пребудь, хоча б тепер, у дійснім світі!
Почуйся птахою, щасливим квітом в житі,
стрімкою рибою у о
2025.10.26
06:06
Ридала мати: «Вбили сина!»
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
І проклинала Україну,
І рвала коси на собі.
Колола серце гостра голка,
В труні лежав її Миколка,
В якого очі голубі.
«Тебе ж, — волала рідна мати, —
2025.10.26
05:33
У могилах, у руїнах
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
Рідна сторона, -
Кривду робить Україні
Проклята війна.
Вбивства, болі та страждання,
Де б я не ходив, -
Не існує заклинання
В світі од біди.
2025.10.26
00:27
Не все в цім світі українське…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
З найважливіших запитань
Чому на смак, як мед, злодійське
І в шані виблядки і срань…
Чому нарід шанує панство
Можливо досить а, нарід?
Суцільно виключно зухвальство
Ми ж — джерело своїх же бід…
2025.10.25
22:51
Про бійку між Гітлером і Сталіним)
“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,
“Друга світова спецоперація” –
Так назвали б ту війну сьогодні.
Дві країни – звіра два, дві нації
– Прагнули кінця цивілізації
І на компроміс були не згодні.
Кігті один в одного встромляли,
2025.10.25
22:26
Старому немає з ким говорити,
його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...його ровесники померли.
Тільки з тишею,
тільки з вічністю,
тільки з німотою.
Його кімнатою
ходить навшпиньках
вічний голос,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
2025.02.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Узуаліс Борис Герус Лібер (1978) /
Інша поезія
PV
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
PV
Б. Герус (1978-)
Ничего не было, ровным счётом ничего
Кроме ропота улиц большого города,
Где за новым бетоном – прошедшая уж война,
Смотрящая вслед оскалом рассыпающихся
Новостроек никому не нужных надежд
Ничего не было,
Даже Спаситель – чей? – под тяжестью собственного креста
Хотел опуститься на мостовую, войти навсегда в тяжесть её тепла
Передавая посмертный привет прохожим, сгладив тяжелый взляд
Римских арок Краковского Предместья. За деревьями шум
Несбывшихся планов любви – они тоже осели здесь
Как позднеосенняя пыль
Ничего не было,
Кроме сердцебиения асфальта, вперемешку с криком мостов
Гогота религиозных процессий вникуда и шамканья дряхлых молитв –
Они тоже не знали, что постареют так быстро. Глянь с моста в свое прошлое –
Шепот польских напевов, как неподвижный цоколь костёла ответит тебе
Измерением твоего расстояния от дома, а это всего два шага, но
Не было ничего в осенним молчании пустеющих улиц
Счастие скрылось за поворотом не сказав главного.
2 августа 2006
***
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Незаметно, нечаянно гладя зыбкую рядь польского неба,
Отрешенного белой стеной вдаль отплывающих облаков,
Вестников позабытой давно жажды счастья.
Кто не явился тогда на свидание не явится вновь,
Его туфли пройдут твердо проложенный путь от двери до двери,
Не зайдя туда, где в тиши убранной наспех квартиры,
При точных часах, заведенных заранее стоять
Так, с боем сердца, с замиранием жил ожидали его.
Не у кого спросить, хоть речь отбивает привычные ритмы,
А в кафе на углу все ещё подают те же булочки, то же варенье
(вкус въелся уже навсегда)
Близкий бой костельных часов чуть не спугнул голубей,
(А смотри, они стали все-же смелей...)
Почти та же газета в руках у подростка, тот же киоск,
И улыбка кассирши все так-же прохладно свежа
И вопрос времени замирает на языке,
Куда ты вернулся, что еще в том клубке,
Что разматывается неторопливо
Дамой в чёрном, всё ещё не на твоём чердаке....
А пока еще можно дышать бесшумно
Вдыхать горький любви аромат,
Можно забыться на миг и не слышать
Тихое прялки скрепенье
Не видеть овала клубка
И подумать ещё раз о возвращении
Туда, где судьба ещё дремлет одна...
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Голуби сели у колонны Зигмунта,
Думая мягки ли лапы кота, говорившего с ними по польски
Еще немного и всё забудется.
***
Ничего не было, ровным счётом ничего
Кроме ропота улиц большого города,
Где за новым бетоном – прошедшая уж война,
Смотрящая вслед оскалом рассыпающихся
Новостроек никому не нужных надежд
Ничего не было,
Даже Спаситель – чей? – под тяжестью собственного креста
Хотел опуститься на мостовую, войти навсегда в тяжесть её тепла
Передавая посмертный привет прохожим, сгладив тяжелый взляд
Римских арок Краковского Предместья. За деревьями шум
Несбывшихся планов любви – они тоже осели здесь
Как позднеосенняя пыль
Ничего не было,
Кроме сердцебиения асфальта, вперемешку с криком мостов
Гогота религиозных процессий вникуда и шамканья дряхлых молитв –
Они тоже не знали, что постареют так быстро. Глянь с моста в свое прошлое –
Шепот польских напевов, как неподвижный цоколь костёла ответит тебе
Измерением твоего расстояния от дома, а это всего два шага, но
Не было ничего в осенним молчании пустеющих улиц
Счастие скрылось за поворотом не сказав главного.
2 августа 2006
***
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Незаметно, нечаянно гладя зыбкую рядь польского неба,
Отрешенного белой стеной вдаль отплывающих облаков,
Вестников позабытой давно жажды счастья.
Кто не явился тогда на свидание не явится вновь,
Его туфли пройдут твердо проложенный путь от двери до двери,
Не зайдя туда, где в тиши убранной наспех квартиры,
При точных часах, заведенных заранее стоять
Так, с боем сердца, с замиранием жил ожидали его.
Не у кого спросить, хоть речь отбивает привычные ритмы,
А в кафе на углу все ещё подают те же булочки, то же варенье
(вкус въелся уже навсегда)
Близкий бой костельных часов чуть не спугнул голубей,
(А смотри, они стали все-же смелей...)
Почти та же газета в руках у подростка, тот же киоск,
И улыбка кассирши все так-же прохладно свежа
И вопрос времени замирает на языке,
Куда ты вернулся, что еще в том клубке,
Что разматывается неторопливо
Дамой в чёрном, всё ещё не на твоём чердаке....
А пока еще можно дышать бесшумно
Вдыхать горький любви аромат,
Можно забыться на миг и не слышать
Тихое прялки скрепенье
Не видеть овала клубка
И подумать ещё раз о возвращении
Туда, где судьба ещё дремлет одна...
Тихое танго старомодной любви пронеслось по садам,
Голуби сели у колонны Зигмунта,
Думая мягки ли лапы кота, говорившего с ними по польски
Еще немного и всё забудется.
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
