Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
2026.01.09
19:03
У затишку м’яких перин і покривал,
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
Крізь ніч бездонну,
У царстві соннім,
Я бачив, як з'явилася зима.
Без компромісів,
Де слів нема —
Лише мороз на вікнах креслить мітки.
2026.01.09
18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…
2026.01.09
16:01
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
2026.01.09
15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився
2026.01.09
13:09
Не смійся, мамо. Мабуть, це не смішно.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
Я приберу в кімнаті і піду.
Хтось любить секс, хтось любить Харе Крішну,
а я люблю того, кого знайду.
Людину ту, яка мене спіткає,
мій щирий слух і відповідь чекає.
2026.01.09
11:16
Ти все сказав і я сказала!
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
Відріж... Не плач... Не говори!
Твої слова, мов вістря жала,
мої — отрута для жури.
Плеснув помиями в обличчя
і побажав іти туди,
де в пеклі плавиться столиця
2026.01.09
10:35
Не хочеться, щоб ранок наставав
З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З його пласким, безбарвним реалізмом.
Настане диво із семи дзеркал,
Ввійшовши в душу чорним оптимізмом.
Куди ідуть всі видива нічні
І казка феєрична і нестала?
Охоплюють симфонії сумні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
кириндясова ксения (1989) /
Публіцистика
мандри
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
мандри
Мандри
Мандрувати краще тоді,коли знаєш,що твоя Батьківщина не похизує тобою.Все мое дитинство було схоже на стрибок із мостика у басейн із натуральною морською водою.Відчуття такі – холод позбавляє оп’яніння від повсякденності,(як не дивно повсякденність оп’яняє своєю офіціозною нудьгою),стрибок у воду,що у давніх легендах цінувалася попри все – робить боляче,навіть коли падаєш у воду у правильному положенні тіла,понурення у воду надає комплексу тілесності й водночас його позбавляє.
– Хто ця дівчина у дзеркалі?–Озираюсь навколо,як лисиця,яку загнали у капкан,але зачарувались її поглядом на пробігаючого зайця й змінили мішень, й розумію,що це я:смаглява,худесенька,( із обличчям хлопчика),яка навчається у гімназії.Так й ми буває,озираючись навколо,змінюємо мішень,а зброя не спрацьовує.Насправді, пересування людини у просторі інколи очищує душу краще за усілякі ліки.Зокрема,сім’я Романових у засланні любила прогулянки й це було своєрідним жестом галантності до тих,хто позбавив царську родину головного – щастя.
Кажуть,що те,скільки ти знаєш мов,робить тебе великою людиною.Перефразовуючи великих,скажемо,що від того,скільки ти мандруєш залежить те,наскільки ти добра людина.
Бо доброта обіймає весь світ,просячи його не здаватись у своїй боротьбі.Доброта також буває двох типів:мандрівною й немандрівною.Коли ми хочемо дізнатись про людину більше,ніж вона знає про себе,тоді ми ставимо перед нею задачу:змінюватись.
Пам’ятаю,як мене батько ледь не ніс на руках після довгої єксурсії італійськими вуличками.
Насувалася прозора ніч й саме тоді продавець подарував нашій родині маску.Вона була зроблена із особливого матеріалу,по краях вирізи для очей були оформлені у вигляді метеликів.Пізніше помітили,що маска надтріснута.Вже після повернення із мандрів повісили її на почестне місце.
Хто знав,що це принесе нам сварки.Можливо,обставини у яких ми придбали маску-прозора пітьма,стомленість зробили своє?А може то невпокоєні душі венеціанських дожей,котрі як листи між каменями Стіни плачу,втиснулися між щілин маски,не в силах дати якийсь плоди?
А можливо,треба подорожувати,тоді,коли вже встиг багато попрацювати,коли ти народив дитину,бо сімейні подорожі роблять людей більш благородними ,бо ми усвідомлюємо,що всеодно одинокі й це дає поштовх надихатися життям. Бо мандри ніщо інше як роман із поїздом,літаком,автобусом,у якому головні акорди беруть ті,хто вміє жити,не зважаючи на гніт епохи.
Мандрувати краще тоді,коли знаєш,що твоя Батьківщина не похизує тобою.Все мое дитинство було схоже на стрибок із мостика у басейн із натуральною морською водою.Відчуття такі – холод позбавляє оп’яніння від повсякденності,(як не дивно повсякденність оп’яняє своєю офіціозною нудьгою),стрибок у воду,що у давніх легендах цінувалася попри все – робить боляче,навіть коли падаєш у воду у правильному положенні тіла,понурення у воду надає комплексу тілесності й водночас його позбавляє.
– Хто ця дівчина у дзеркалі?–Озираюсь навколо,як лисиця,яку загнали у капкан,але зачарувались її поглядом на пробігаючого зайця й змінили мішень, й розумію,що це я:смаглява,худесенька,( із обличчям хлопчика),яка навчається у гімназії.Так й ми буває,озираючись навколо,змінюємо мішень,а зброя не спрацьовує.Насправді, пересування людини у просторі інколи очищує душу краще за усілякі ліки.Зокрема,сім’я Романових у засланні любила прогулянки й це було своєрідним жестом галантності до тих,хто позбавив царську родину головного – щастя.
Кажуть,що те,скільки ти знаєш мов,робить тебе великою людиною.Перефразовуючи великих,скажемо,що від того,скільки ти мандруєш залежить те,наскільки ти добра людина.
Бо доброта обіймає весь світ,просячи його не здаватись у своїй боротьбі.Доброта також буває двох типів:мандрівною й немандрівною.Коли ми хочемо дізнатись про людину більше,ніж вона знає про себе,тоді ми ставимо перед нею задачу:змінюватись.
Пам’ятаю,як мене батько ледь не ніс на руках після довгої єксурсії італійськими вуличками.
Насувалася прозора ніч й саме тоді продавець подарував нашій родині маску.Вона була зроблена із особливого матеріалу,по краях вирізи для очей були оформлені у вигляді метеликів.Пізніше помітили,що маска надтріснута.Вже після повернення із мандрів повісили її на почестне місце.
Хто знав,що це принесе нам сварки.Можливо,обставини у яких ми придбали маску-прозора пітьма,стомленість зробили своє?А може то невпокоєні душі венеціанських дожей,котрі як листи між каменями Стіни плачу,втиснулися між щілин маски,не в силах дати якийсь плоди?
А можливо,треба подорожувати,тоді,коли вже встиг багато попрацювати,коли ти народив дитину,бо сімейні подорожі роблять людей більш благородними ,бо ми усвідомлюємо,що всеодно одинокі й це дає поштовх надихатися життям. Бо мандри ніщо інше як роман із поїздом,літаком,автобусом,у якому головні акорди беруть ті,хто вміє жити,не зважаючи на гніт епохи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
