Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
кириндясова ксения (1989) /
Публіцистика
мандри
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
мандри
Мандри
Мандрувати краще тоді,коли знаєш,що твоя Батьківщина не похизує тобою.Все мое дитинство було схоже на стрибок із мостика у басейн із натуральною морською водою.Відчуття такі – холод позбавляє оп’яніння від повсякденності,(як не дивно повсякденність оп’яняє своєю офіціозною нудьгою),стрибок у воду,що у давніх легендах цінувалася попри все – робить боляче,навіть коли падаєш у воду у правильному положенні тіла,понурення у воду надає комплексу тілесності й водночас його позбавляє.
– Хто ця дівчина у дзеркалі?–Озираюсь навколо,як лисиця,яку загнали у капкан,але зачарувались її поглядом на пробігаючого зайця й змінили мішень, й розумію,що це я:смаглява,худесенька,( із обличчям хлопчика),яка навчається у гімназії.Так й ми буває,озираючись навколо,змінюємо мішень,а зброя не спрацьовує.Насправді, пересування людини у просторі інколи очищує душу краще за усілякі ліки.Зокрема,сім’я Романових у засланні любила прогулянки й це було своєрідним жестом галантності до тих,хто позбавив царську родину головного – щастя.
Кажуть,що те,скільки ти знаєш мов,робить тебе великою людиною.Перефразовуючи великих,скажемо,що від того,скільки ти мандруєш залежить те,наскільки ти добра людина.
Бо доброта обіймає весь світ,просячи його не здаватись у своїй боротьбі.Доброта також буває двох типів:мандрівною й немандрівною.Коли ми хочемо дізнатись про людину більше,ніж вона знає про себе,тоді ми ставимо перед нею задачу:змінюватись.
Пам’ятаю,як мене батько ледь не ніс на руках після довгої єксурсії італійськими вуличками.
Насувалася прозора ніч й саме тоді продавець подарував нашій родині маску.Вона була зроблена із особливого матеріалу,по краях вирізи для очей були оформлені у вигляді метеликів.Пізніше помітили,що маска надтріснута.Вже після повернення із мандрів повісили її на почестне місце.
Хто знав,що це принесе нам сварки.Можливо,обставини у яких ми придбали маску-прозора пітьма,стомленість зробили своє?А може то невпокоєні душі венеціанських дожей,котрі як листи між каменями Стіни плачу,втиснулися між щілин маски,не в силах дати якийсь плоди?
А можливо,треба подорожувати,тоді,коли вже встиг багато попрацювати,коли ти народив дитину,бо сімейні подорожі роблять людей більш благородними ,бо ми усвідомлюємо,що всеодно одинокі й це дає поштовх надихатися життям. Бо мандри ніщо інше як роман із поїздом,літаком,автобусом,у якому головні акорди беруть ті,хто вміє жити,не зважаючи на гніт епохи.
Мандрувати краще тоді,коли знаєш,що твоя Батьківщина не похизує тобою.Все мое дитинство було схоже на стрибок із мостика у басейн із натуральною морською водою.Відчуття такі – холод позбавляє оп’яніння від повсякденності,(як не дивно повсякденність оп’яняє своєю офіціозною нудьгою),стрибок у воду,що у давніх легендах цінувалася попри все – робить боляче,навіть коли падаєш у воду у правильному положенні тіла,понурення у воду надає комплексу тілесності й водночас його позбавляє.
– Хто ця дівчина у дзеркалі?–Озираюсь навколо,як лисиця,яку загнали у капкан,але зачарувались її поглядом на пробігаючого зайця й змінили мішень, й розумію,що це я:смаглява,худесенька,( із обличчям хлопчика),яка навчається у гімназії.Так й ми буває,озираючись навколо,змінюємо мішень,а зброя не спрацьовує.Насправді, пересування людини у просторі інколи очищує душу краще за усілякі ліки.Зокрема,сім’я Романових у засланні любила прогулянки й це було своєрідним жестом галантності до тих,хто позбавив царську родину головного – щастя.
Кажуть,що те,скільки ти знаєш мов,робить тебе великою людиною.Перефразовуючи великих,скажемо,що від того,скільки ти мандруєш залежить те,наскільки ти добра людина.
Бо доброта обіймає весь світ,просячи його не здаватись у своїй боротьбі.Доброта також буває двох типів:мандрівною й немандрівною.Коли ми хочемо дізнатись про людину більше,ніж вона знає про себе,тоді ми ставимо перед нею задачу:змінюватись.
Пам’ятаю,як мене батько ледь не ніс на руках після довгої єксурсії італійськими вуличками.
Насувалася прозора ніч й саме тоді продавець подарував нашій родині маску.Вона була зроблена із особливого матеріалу,по краях вирізи для очей були оформлені у вигляді метеликів.Пізніше помітили,що маска надтріснута.Вже після повернення із мандрів повісили її на почестне місце.
Хто знав,що це принесе нам сварки.Можливо,обставини у яких ми придбали маску-прозора пітьма,стомленість зробили своє?А може то невпокоєні душі венеціанських дожей,котрі як листи між каменями Стіни плачу,втиснулися між щілин маски,не в силах дати якийсь плоди?
А можливо,треба подорожувати,тоді,коли вже встиг багато попрацювати,коли ти народив дитину,бо сімейні подорожі роблять людей більш благородними ,бо ми усвідомлюємо,що всеодно одинокі й це дає поштовх надихатися життям. Бо мандри ніщо інше як роман із поїздом,літаком,автобусом,у якому головні акорди беруть ті,хто вміє жити,не зважаючи на гніт епохи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
