ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
кириндясова ксения (1989) /
Публіцистика
мандри
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
мандри
Мандри
Мандрувати краще тоді,коли знаєш,що твоя Батьківщина не похизує тобою.Все мое дитинство було схоже на стрибок із мостика у басейн із натуральною морською водою.Відчуття такі – холод позбавляє оп’яніння від повсякденності,(як не дивно повсякденність оп’яняє своєю офіціозною нудьгою),стрибок у воду,що у давніх легендах цінувалася попри все – робить боляче,навіть коли падаєш у воду у правильному положенні тіла,понурення у воду надає комплексу тілесності й водночас його позбавляє.
– Хто ця дівчина у дзеркалі?–Озираюсь навколо,як лисиця,яку загнали у капкан,але зачарувались її поглядом на пробігаючого зайця й змінили мішень, й розумію,що це я:смаглява,худесенька,( із обличчям хлопчика),яка навчається у гімназії.Так й ми буває,озираючись навколо,змінюємо мішень,а зброя не спрацьовує.Насправді, пересування людини у просторі інколи очищує душу краще за усілякі ліки.Зокрема,сім’я Романових у засланні любила прогулянки й це було своєрідним жестом галантності до тих,хто позбавив царську родину головного – щастя.
Кажуть,що те,скільки ти знаєш мов,робить тебе великою людиною.Перефразовуючи великих,скажемо,що від того,скільки ти мандруєш залежить те,наскільки ти добра людина.
Бо доброта обіймає весь світ,просячи його не здаватись у своїй боротьбі.Доброта також буває двох типів:мандрівною й немандрівною.Коли ми хочемо дізнатись про людину більше,ніж вона знає про себе,тоді ми ставимо перед нею задачу:змінюватись.
Пам’ятаю,як мене батько ледь не ніс на руках після довгої єксурсії італійськими вуличками.
Насувалася прозора ніч й саме тоді продавець подарував нашій родині маску.Вона була зроблена із особливого матеріалу,по краях вирізи для очей були оформлені у вигляді метеликів.Пізніше помітили,що маска надтріснута.Вже після повернення із мандрів повісили її на почестне місце.
Хто знав,що це принесе нам сварки.Можливо,обставини у яких ми придбали маску-прозора пітьма,стомленість зробили своє?А може то невпокоєні душі венеціанських дожей,котрі як листи між каменями Стіни плачу,втиснулися між щілин маски,не в силах дати якийсь плоди?
А можливо,треба подорожувати,тоді,коли вже встиг багато попрацювати,коли ти народив дитину,бо сімейні подорожі роблять людей більш благородними ,бо ми усвідомлюємо,що всеодно одинокі й це дає поштовх надихатися життям. Бо мандри ніщо інше як роман із поїздом,літаком,автобусом,у якому головні акорди беруть ті,хто вміє жити,не зважаючи на гніт епохи.
Мандрувати краще тоді,коли знаєш,що твоя Батьківщина не похизує тобою.Все мое дитинство було схоже на стрибок із мостика у басейн із натуральною морською водою.Відчуття такі – холод позбавляє оп’яніння від повсякденності,(як не дивно повсякденність оп’яняє своєю офіціозною нудьгою),стрибок у воду,що у давніх легендах цінувалася попри все – робить боляче,навіть коли падаєш у воду у правильному положенні тіла,понурення у воду надає комплексу тілесності й водночас його позбавляє.
– Хто ця дівчина у дзеркалі?–Озираюсь навколо,як лисиця,яку загнали у капкан,але зачарувались її поглядом на пробігаючого зайця й змінили мішень, й розумію,що це я:смаглява,худесенька,( із обличчям хлопчика),яка навчається у гімназії.Так й ми буває,озираючись навколо,змінюємо мішень,а зброя не спрацьовує.Насправді, пересування людини у просторі інколи очищує душу краще за усілякі ліки.Зокрема,сім’я Романових у засланні любила прогулянки й це було своєрідним жестом галантності до тих,хто позбавив царську родину головного – щастя.
Кажуть,що те,скільки ти знаєш мов,робить тебе великою людиною.Перефразовуючи великих,скажемо,що від того,скільки ти мандруєш залежить те,наскільки ти добра людина.
Бо доброта обіймає весь світ,просячи його не здаватись у своїй боротьбі.Доброта також буває двох типів:мандрівною й немандрівною.Коли ми хочемо дізнатись про людину більше,ніж вона знає про себе,тоді ми ставимо перед нею задачу:змінюватись.
Пам’ятаю,як мене батько ледь не ніс на руках після довгої єксурсії італійськими вуличками.
Насувалася прозора ніч й саме тоді продавець подарував нашій родині маску.Вона була зроблена із особливого матеріалу,по краях вирізи для очей були оформлені у вигляді метеликів.Пізніше помітили,що маска надтріснута.Вже після повернення із мандрів повісили її на почестне місце.
Хто знав,що це принесе нам сварки.Можливо,обставини у яких ми придбали маску-прозора пітьма,стомленість зробили своє?А може то невпокоєні душі венеціанських дожей,котрі як листи між каменями Стіни плачу,втиснулися між щілин маски,не в силах дати якийсь плоди?
А можливо,треба подорожувати,тоді,коли вже встиг багато попрацювати,коли ти народив дитину,бо сімейні подорожі роблять людей більш благородними ,бо ми усвідомлюємо,що всеодно одинокі й це дає поштовх надихатися життям. Бо мандри ніщо інше як роман із поїздом,літаком,автобусом,у якому головні акорди беруть ті,хто вміє жити,не зважаючи на гніт епохи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію