Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.10
12:22
Ні відняти, не додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
2026.08.10
08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
2026.08.10
07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
2026.08.10
06:45
Історія на вістрі сариса
Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів.
– За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс
2026.08.10
01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
2026.08.09
23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
2026.08.09
22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
2026.08.09
21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
2026.08.09
17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
2026.08.09
15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
2026.08.09
13:08
Ледве шкутильгають люди на льоду,
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па
2026.08.09
10:35
обіцяючи
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш
2026.08.09
07:12
Золотіють соняхи від сонця,
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.
2026.08.09
00:07
Перші кроки серед руїн
Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало
2026.08.08
21:48
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…
Не чекав з бюджету гроші,
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…
Не чекав з бюджету гроші,
2026.08.08
20:10
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Жанна д"Арк із Гуш-Катіфу (середина серпня 2005)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жанна д"Арк із Гуш-Катіфу (середина серпня 2005)
І земля траву видала, ярину,
Що насіння розсіває за родом її,
І дерево, що приносить плід,
Що насіння його в нім за родом його.
І Бог побачив, що добре воно.
І був вечір, і був ранок, – день третій.
Перша книга Мойсеєва.Буття,1:12-13
Прости мені, тамарочко, прости,
Що я тебе тоді не захистив
Од тих, кому ти в спеку затінок давала,
А восени й плодами частувала,
Чиї ти погляди у небеса здіймала
І хто тебе живцем намірився спалить.
(Щоб ворогу, мовляв, ти не дісталась).
Тебе бензином щедро обливали,
Тобі сміття під ноги наскидали...
Про що ти з високості думала тоді?
Мабуть, про те, як помогти в біді
Своєму птаству, що зневолив сон?
Неначе змій, уже й до нього підповзав вогонь.
Та невідь відки завіявсь пустотливий вітрик.
І ти тривожно захитала віттям.
Великі і малі пернаті
Знялись у темряві шукать нові пенати...
* * *
Безмовна, догора тамар.
Лиш дим здіймається до хмар,
Щоб сповістити всьому світу,
Що чинять дурні несусвітні:
У своїй злобі на Шарона
Мстять деревам і гайворонню.
Я теж за колір помаранчі
Молюсь увечері і вранці.
Та знаю – є й для злоби межі –
Не нищить те, що всім належить.
Бо ж квіти, дерева і птаство іспокону
Живуть по Божому закону.
І певно ж, що не нам, не нашим супостатам
На себе нерозважно брати
Те, що Всевишньому годиться лиш судить –
Кому і де, і скільки треба жить.
------------------
Гуш-Катіф - район Ізраїлю.
Тамар - один з підвидів пальми.
Шарон - колишній прем'єр. Батько поселень і автор виселення їх мешканців.
Що насіння розсіває за родом її,
І дерево, що приносить плід,
Що насіння його в нім за родом його.
І Бог побачив, що добре воно.
І був вечір, і був ранок, – день третій.
Перша книга Мойсеєва.Буття,1:12-13
Прости мені, тамарочко, прости,
Що я тебе тоді не захистив
Од тих, кому ти в спеку затінок давала,
А восени й плодами частувала,
Чиї ти погляди у небеса здіймала
І хто тебе живцем намірився спалить.
(Щоб ворогу, мовляв, ти не дісталась).
Тебе бензином щедро обливали,
Тобі сміття під ноги наскидали...
Про що ти з високості думала тоді?
Мабуть, про те, як помогти в біді
Своєму птаству, що зневолив сон?
Неначе змій, уже й до нього підповзав вогонь.
Та невідь відки завіявсь пустотливий вітрик.
І ти тривожно захитала віттям.
Великі і малі пернаті
Знялись у темряві шукать нові пенати...
* * *
Безмовна, догора тамар.
Лиш дим здіймається до хмар,
Щоб сповістити всьому світу,
Що чинять дурні несусвітні:
У своїй злобі на Шарона
Мстять деревам і гайворонню.
Я теж за колір помаранчі
Молюсь увечері і вранці.
Та знаю – є й для злоби межі –
Не нищить те, що всім належить.
Бо ж квіти, дерева і птаство іспокону
Живуть по Божому закону.
І певно ж, що не нам, не нашим супостатам
На себе нерозважно брати
Те, що Всевишньому годиться лиш судить –
Кому і де, і скільки треба жить.
------------------
Гуш-Катіф - район Ізраїлю.
Тамар - один з підвидів пальми.
Шарон - колишній прем'єр. Батько поселень і автор виселення їх мешканців.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Рахель "Покладу на олтар також і тебе""
• Перейти на сторінку •
"Поміж "було" і "має буть" (з Рахелі)"
• Перейти на сторінку •
"Поміж "було" і "має буть" (з Рахелі)"
Про публікацію
