Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Праведний самурай
Злочинці називаються мертвими навіть за життя,
а праведники – живими навіть після смерті
Брахот, 18-б
Мисливець не має права вбивати птаха,
що прилетів до нього за порятунком
З Кодексу самурая
1
Соллі Ганор ускочив в гастроном
І певен був, що вийде звідти з літом ,
Бо все, що доти у шкатулці мав,
Віддав юдеям - біженцям із Польщі.
Понуро брів до виходу ні з чим:
Тьоті наразі не застав, щоб попросити.
«Щось негаразд?»- почулось майже поруч.
Хлопчик обернувсь і бачить незнайомця.
В очах його світилося - прийти на поміч.
І Соллі не помиливсь, бо за якусь мить
Тримав в долоні не один, а два новенькі літи.
«Приходьте на Хануку до нас!»-
Крикнув він незнайомцю на пороз.
2
І ось перший японський дипломат
У незалежній поки що Литві
Переступа поріг юдейської господи.
І слуха оповідь про мужніх Маккавеїв:
Підняли вони проти напасників народ,
Що став оружно на захист віри у Всевишнього.
І бачить християнин-дипломат свічник,
Котрий нагадує про диво, що зробив Господь ,
Аби Його обранці могли нарешті освітити Храм,
Який погани обібрали й занапастили.
3
Якогось досвіта од гамору прокинувсь Сугіхара.
Здавалось, от-от луснуть вікна.
Вийшов на подвір’я. Із-за грат
Тяглись до нього сотні рук.
І хоча консул не розумів благальних голосів,
Із пам’ятного для нього вечора на Хануку
Знав, що біженці із Польщі то були,
Котрі тікали од чуми фашизму.
Гамір стих, як вийшов наперед
В широкополій шляпі, в лапсердаку
Рав Зерах Варгафтіг, учитель єшиви .
Просив він допомоги в дипломата:
Дістатися на два островки в Карибськім морі ,
Де хвалений демократією «вільний світ»
Дав прихисток приреченим на згин.
Рав говорив, а дипломату вчувався голос батька-самурая:
«Людина має приймати рішення протягом семи вдихів і видихів...»
4
Телеграму в Токіо негайно ж дипломат послав.
Відповідь приголомшила: «Ніяких дозволів!»-
Наказували ті, хто вже злигався з навіженим Гітлером.
Що робить? Думки наскакували одна на одну:
«Гарний слуга – це той, хто безвідмовно кориться господарю ...»
«Кінець кар’єрі...Дізнаються – засудять. Може, й на смерть...»
«Десятеро не здолають одержимого...»
«Отже, слід стати одержимим...»
«А сім’я?..»
«Метикуваті гідні зневаги. Розрахунки не мають кінця-краю...»
«Якщо людина день і ніч шукає нагоди здолати ворога,
Сильнішого од себе, не знатиме ні втоми, ані страху!
«Справжній самурай ніколи не повинен занепадати духом.
Сміло йди вперед. Так, начебто ніщо тебе не в змозі зупинити!»
« Ісус робив отак. Тож і мені годиться нині
Стояти поруч з гнаними й бідними».
«Продажним чинушам нехай я зраджу,
Але не зраджу Господу Богу».
5
Сумнівам поклала край дружина.
І ось вже днями й ночами разом з Юкокою
Готує дипломат візи на виїзд через Японію.
Забува про їжу. Згадує тоді, як терпнуть руки.
Треба поспішать. Кожна мить – це ж ще одне життя.
Непевний час - можуть і консульство закрити?..
Наче дививсь у воду. Москва таки його закрила.
Домовився, щоб ще хоч трохи залишитись.
Та й цьому настав кінець. Поїзд ще стоїть,
Отож, подружжя штампує візи у вагоні.
А як неждано скрипнули колеса,
Юдеї підхопили печатку, яку їм консул кинув,
Аби й без нього рятувалися од смерті.
6
Не зносив голови меча одним ударом
І не зробив собі сеппуку .
Хоч добре знав, що слід служить хазяїну,
Собі на шкоду ту заповідь порушив,
Бо всотані з дитинства закони самураїв
Звіряв він із заповітами Ісуса.
...І деревцем навіки проріс в Єрусалимі Сугіхара.
--------------------
Цю та інші наведені нижче в тексті курсивом цитати запозичено з книги: Ямамото Цунетомо «Хагакурэ», Юкио Мисимаи «Хагакурэ нюмон». Санкт-Петербург, «Евразия», 1996.
Літ – грошова одиниця в довоєнній Литві.
Сугіхара Тіуне (1900-1986) – японський дипломат, віце-консул Японської імперії в Литовській Республіці. Видаючи транзитні японські візи, допоміг понад 6 тисячам польських і литовських юдеїв, котрі рятувалися від переслідування нацистів, покинути країну. В 1985 році удостоєний звання Праведника миру.
Ханука (іврит- освячення, оновлення) – свято юдеїв, встановлене в другому столітті до н.е. в пам’ять про очищення Храму після розгрому й вигнання греко-сірійських військ у 165 році до н.е. « Лишився один дзбанок, запечатаний першосвященником, і було в ньому масла, щоб запалити Менору, тільки на один день горіння. Тоді сталося диво і запалювали од нього вісім днів, необхідних для готування нового».- Вавілонський Талмуд, Шабат, 21-а.
Йдеться про єшиву «Мир» - найбільшу й найавторитетнішу нині в Ізраїлі.
Кюрасао та Нідерландська Гвіана (нині Сурінам).
Сеппуку – самовбивство шляхом розтину живота.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Праведний самурай
Злочинці називаються мертвими навіть за життя,
а праведники – живими навіть після смерті
Брахот, 18-б
Мисливець не має права вбивати птаха,
що прилетів до нього за порятунком
З Кодексу самурая
1
Соллі Ганор ускочив в гастроном
І певен був, що вийде звідти з літом ,
Бо все, що доти у шкатулці мав,
Віддав юдеям - біженцям із Польщі.
Понуро брів до виходу ні з чим:
Тьоті наразі не застав, щоб попросити.
«Щось негаразд?»- почулось майже поруч.
Хлопчик обернувсь і бачить незнайомця.
В очах його світилося - прийти на поміч.
І Соллі не помиливсь, бо за якусь мить
Тримав в долоні не один, а два новенькі літи.
«Приходьте на Хануку до нас!»-
Крикнув він незнайомцю на пороз.
2
І ось перший японський дипломат
У незалежній поки що Литві
Переступа поріг юдейської господи.
І слуха оповідь про мужніх Маккавеїв:
Підняли вони проти напасників народ,
Що став оружно на захист віри у Всевишнього.
І бачить християнин-дипломат свічник,
Котрий нагадує про диво, що зробив Господь ,
Аби Його обранці могли нарешті освітити Храм,
Який погани обібрали й занапастили.
3
Якогось досвіта од гамору прокинувсь Сугіхара.
Здавалось, от-от луснуть вікна.
Вийшов на подвір’я. Із-за грат
Тяглись до нього сотні рук.
І хоча консул не розумів благальних голосів,
Із пам’ятного для нього вечора на Хануку
Знав, що біженці із Польщі то були,
Котрі тікали од чуми фашизму.
Гамір стих, як вийшов наперед
В широкополій шляпі, в лапсердаку
Рав Зерах Варгафтіг, учитель єшиви .
Просив він допомоги в дипломата:
Дістатися на два островки в Карибськім морі ,
Де хвалений демократією «вільний світ»
Дав прихисток приреченим на згин.
Рав говорив, а дипломату вчувався голос батька-самурая:
«Людина має приймати рішення протягом семи вдихів і видихів...»
4
Телеграму в Токіо негайно ж дипломат послав.
Відповідь приголомшила: «Ніяких дозволів!»-
Наказували ті, хто вже злигався з навіженим Гітлером.
Що робить? Думки наскакували одна на одну:
«Гарний слуга – це той, хто безвідмовно кориться господарю ...»
«Кінець кар’єрі...Дізнаються – засудять. Може, й на смерть...»
«Десятеро не здолають одержимого...»
«Отже, слід стати одержимим...»
«А сім’я?..»
«Метикуваті гідні зневаги. Розрахунки не мають кінця-краю...»
«Якщо людина день і ніч шукає нагоди здолати ворога,
Сильнішого од себе, не знатиме ні втоми, ані страху!
«Справжній самурай ніколи не повинен занепадати духом.
Сміло йди вперед. Так, начебто ніщо тебе не в змозі зупинити!»
« Ісус робив отак. Тож і мені годиться нині
Стояти поруч з гнаними й бідними».
«Продажним чинушам нехай я зраджу,
Але не зраджу Господу Богу».
5
Сумнівам поклала край дружина.
І ось вже днями й ночами разом з Юкокою
Готує дипломат візи на виїзд через Японію.
Забува про їжу. Згадує тоді, як терпнуть руки.
Треба поспішать. Кожна мить – це ж ще одне життя.
Непевний час - можуть і консульство закрити?..
Наче дививсь у воду. Москва таки його закрила.
Домовився, щоб ще хоч трохи залишитись.
Та й цьому настав кінець. Поїзд ще стоїть,
Отож, подружжя штампує візи у вагоні.
А як неждано скрипнули колеса,
Юдеї підхопили печатку, яку їм консул кинув,
Аби й без нього рятувалися од смерті.
6
Не зносив голови меча одним ударом
І не зробив собі сеппуку .
Хоч добре знав, що слід служить хазяїну,
Собі на шкоду ту заповідь порушив,
Бо всотані з дитинства закони самураїв
Звіряв він із заповітами Ісуса.
...І деревцем навіки проріс в Єрусалимі Сугіхара.
--------------------
Цю та інші наведені нижче в тексті курсивом цитати запозичено з книги: Ямамото Цунетомо «Хагакурэ», Юкио Мисимаи «Хагакурэ нюмон». Санкт-Петербург, «Евразия», 1996.
Літ – грошова одиниця в довоєнній Литві.
Сугіхара Тіуне (1900-1986) – японський дипломат, віце-консул Японської імперії в Литовській Республіці. Видаючи транзитні японські візи, допоміг понад 6 тисячам польських і литовських юдеїв, котрі рятувалися від переслідування нацистів, покинути країну. В 1985 році удостоєний звання Праведника миру.
Ханука (іврит- освячення, оновлення) – свято юдеїв, встановлене в другому столітті до н.е. в пам’ять про очищення Храму після розгрому й вигнання греко-сірійських військ у 165 році до н.е. « Лишився один дзбанок, запечатаний першосвященником, і було в ньому масла, щоб запалити Менору, тільки на один день горіння. Тоді сталося диво і запалювали од нього вісім днів, необхідних для готування нового».- Вавілонський Талмуд, Шабат, 21-а.
Йдеться про єшиву «Мир» - найбільшу й найавторитетнішу нині в Ізраїлі.
Кюрасао та Нідерландська Гвіана (нині Сурінам).
Сеппуку – самовбивство шляхом розтину живота.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
