Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
2026.09.13
07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
2026.09.13
06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
2026.09.13
06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
2026.09.12
21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
2026.09.12
21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
2026.09.12
21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
2026.09.12
13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
"Хліб свій по воді пошли..."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Хліб свій по воді пошли..."
Потрощене, судно опускалось у морську безодню.
Тільки один із пасажирів на дошці дістався берега.
Був він голий, у пісок од сорому зарився.
Хтозна, що б намірився чинити, та нагодились люди.
То була групка юдеїв, що простувала в Єрусалим на свято.
«Із синів Ейсава я!- закричав потерпілець.- Брат ваш...
Дайте щось з одежі, щоб на люди можна було вийти..».
«Хай станеться так із усім твоїм сімейством!..»-
Почулося в одвіт. І до Храму подорожні попростували.
Тільки Ельазар бен Шамуа лишивсь на місці.
«Бачу, ти не такий, як ті, що подалися до святині в злобі...»
Зняв раббі щось із одежини, подав голому, напоїв,
І за руку взявши, повів у свою господу.
Коли ж гість спроможен був вирушить в дорогу,
Рятівник посадив його на віз і допровадив аж додому.
Ще й дав динарів двісті на прощання.
...Збігли роки. Помер ненависний володар краю,
Але той, що заступив його,ще гірший для юдеїв став.
Наказав він убивать чоловіків і гвалтувать жінок.
Розпач і плач обійняли Юдею...
«Піди і заступись за нас!»- просить громада раббі.
«Чи ж ви не знаєте, що цар «за так» не робить?»
«Та ми зібрали ось скільки-но змогли...»
Взяв раббі гроші тай подавсь в палац.
«Скажіть цареві,- просить сторожу,-
Що старий юдей знать хоче про його здоров’я».
«Приведіть негайно дивака цього»- звелів володар.
А як побачив, хто перед ним, зійшов із трону:
«Що привело тебе, рятівника мого?»
«Щоб змилостивився ти над моїм народом!»
Насупився тиран, та відійшов по хвилі:
«Скажи на милість, чи є в твоїй Торі хоча б одна олжа?»
«Ні, повелителю! Всевишній же її створив!..»
«То чому ж мене, сина Ейсава, вашого брата,
Так негостинно зустріли тоді твої юдеї?
..Хіба ж не сказано: «Не погордуй ідумеянином, він брат твій.
Не погордуй і єгиптянином - приходьком був ти в його краї» ...
Порушили наказ ви Божий, то ж мусите прийняти кару!»
«Завинили брати мої... Прости їх, якщо можеш!»
«Належним чином хай відшкодують провину!»
«Передали вони ось це на знак покути»,-
І клунок з грошима простягає раббі.
«Всі, скільки є там, - твої . Як борг мій ...
А що зодягнув і годував, візьми в скарбниці
Сімдесят змін одягу, що стануть до вподоби.
Заради тебе, рятівника мого, прощаю твій народ.
Та накажи йому, хай не забуває, як -от я і ти,
Пораду мудрого Шломо : «Хліб свій по воді пошли,-
По багатьох днях знайдеш його знову ».
------------
Дварім (Повторення Закону),23:8.
Цар Соломон.
Тільки один із пасажирів на дошці дістався берега.
Був він голий, у пісок од сорому зарився.
Хтозна, що б намірився чинити, та нагодились люди.
То була групка юдеїв, що простувала в Єрусалим на свято.
«Із синів Ейсава я!- закричав потерпілець.- Брат ваш...
Дайте щось з одежі, щоб на люди можна було вийти..».
«Хай станеться так із усім твоїм сімейством!..»-
Почулося в одвіт. І до Храму подорожні попростували.
Тільки Ельазар бен Шамуа лишивсь на місці.
«Бачу, ти не такий, як ті, що подалися до святині в злобі...»
Зняв раббі щось із одежини, подав голому, напоїв,
І за руку взявши, повів у свою господу.
Коли ж гість спроможен був вирушить в дорогу,
Рятівник посадив його на віз і допровадив аж додому.
Ще й дав динарів двісті на прощання.
...Збігли роки. Помер ненависний володар краю,
Але той, що заступив його,ще гірший для юдеїв став.
Наказав він убивать чоловіків і гвалтувать жінок.
Розпач і плач обійняли Юдею...
«Піди і заступись за нас!»- просить громада раббі.
«Чи ж ви не знаєте, що цар «за так» не робить?»
«Та ми зібрали ось скільки-но змогли...»
Взяв раббі гроші тай подавсь в палац.
«Скажіть цареві,- просить сторожу,-
Що старий юдей знать хоче про його здоров’я».
«Приведіть негайно дивака цього»- звелів володар.
А як побачив, хто перед ним, зійшов із трону:
«Що привело тебе, рятівника мого?»
«Щоб змилостивився ти над моїм народом!»
Насупився тиран, та відійшов по хвилі:
«Скажи на милість, чи є в твоїй Торі хоча б одна олжа?»
«Ні, повелителю! Всевишній же її створив!..»
«То чому ж мене, сина Ейсава, вашого брата,
Так негостинно зустріли тоді твої юдеї?
..Хіба ж не сказано: «Не погордуй ідумеянином, він брат твій.
Не погордуй і єгиптянином - приходьком був ти в його краї» ...
Порушили наказ ви Божий, то ж мусите прийняти кару!»
«Завинили брати мої... Прости їх, якщо можеш!»
«Належним чином хай відшкодують провину!»
«Передали вони ось це на знак покути»,-
І клунок з грошима простягає раббі.
«Всі, скільки є там, - твої . Як борг мій ...
А що зодягнув і годував, візьми в скарбниці
Сімдесят змін одягу, що стануть до вподоби.
Заради тебе, рятівника мого, прощаю твій народ.
Та накажи йому, хай не забуває, як -от я і ти,
Пораду мудрого Шломо : «Хліб свій по воді пошли,-
По багатьох днях знайдеш його знову ».
------------
Дварім (Повторення Закону),23:8.
Цар Соломон.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
