І світ питає Маркеса і Кафку,
Що ж робить день, як порають город,
Що раптом у вишневий сад потрапив
Без містики, зухвальства і пригод.
Оксана Ігнатенко. «Ти поруч десь,
високе небо, гарне…» // Профіль
епохи. – С.115.

От і вино, і тиша,
От і замислений космос.
Скільки накидано віршів
Під сонця гарячий колос.
Оксана Ігнатенко. «Погляд розгублено-ликий…» // Профіль епохи, с.106

Ранок в душі Петраркою
Франческом босим сміється,
Чи складно крапати крапкою,
Коли в самоті не живеться.
Оксана Ігнатенко. «Ранок у тиші
ніжний…» // Профіль епохи, с.113

І світ почув нечувану новину:
Є іноземці в нашому селі.
Виполюють бур’ян, пасуть скотину…
Їх слухають дорослі і малі.

До них біжать за поміччю селяни:
Порадьте-но, як порати город?..
Розкажуть Кафка й Маркес – без обману,
Без містики, зухвальства і пригод.

Література вже їм остогидла,
Та ще й нема ніяких перспектив:
Он гляньте, світу білого не видно –
То віршами хтось сильно насмітив…

Переманили ми в село й Петрарку
Франческа босого – тепер він наш сусід.
Той на поезії також поставив крапку,
Його цікавить саду стиглий плід…

Нехай вже інші крапають до ранку
Свої творіння, й видають книжки…
І Кафка, й Маркес, і «сусід» Петрарка -
Вам уступають першість залюбки!

19.07.2006 р.

З саморобної збірки пародій "Кілограм колупаних родзинок".