ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Битва під Лоєвом 31 липня 1649 року
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
***
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Блазень
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
"Помпеї: За мить до Вічності" (Післямова)
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
Небесний монолог
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
* * *
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
* 221 *
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Мелодія жовтня (рондель)
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Вячеслав Руденко
2026.10.03 19:56
Що нам миліше в серпанку серпня?
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.

Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Роса (сонет)
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Стрибок
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
***
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
Шалені коні (The Rolling Stones)
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Вразливий
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 13)
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Аж поки...
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

 Шкляр – Мадагаскар

Куди не глянь – навкруг питання гострі.
Допитливість – найбільша із покар.
І кличуть сни на незнайомий острів,
яким, напевне, є Мадагаскар.
І сняться вже не смітники й паркани,
й прикриті снігом хижі бур’яни,
а світлі острови та океани,
на кволій пальмі – випрані штани.
Заскочивши в мороз, що впав із неба,
гартують язики і плачуть пси.
А хочеться, щоб все було, як треба,
гармонії нам хочеться й краси.
В тім парадокси буднів навіжених,
що з кола їх не вирвешся ніяк,
що гривні не плодяться у кишенях.
Це, як відомо, вже невтішний знак.

Анатолій Шкляр. Таке життя…
// Віртуальний потяг: Поезії. – Дніпропетровськ: Січ,2007. – с.35.

Допитливий такий я, аж нівроку,
хоч риса ця – найбільша із покар.
От добре було б чухнуть на півроку
на острів – зветься він Мадагаскар.

Раніше заглядав я за паркани,
виносив щось поживне з смітників.
А зараз мене ваблять океани –
на острів екзотичний захотів.

Бо наше вже таке марудне стало:
оті сніги, морози, бур’яни,
оте набридле, хоч і рідне, сало…
А в них – на пальмі… випрані штани!

Чому мене так вразили холоші?
(Подумаєш: висять собі – і хай!)
А тому, що усі там голі й босі,
то спробуй ще – прання те пошукай...

Упав я на «мороз»: не розумію,
чому навколо скімлять наші пси?..
Я мрії про Мадагаскар лелію –
так хочеться бананів і краси!

Але чомусь і з цим не дуже вийшло,
бо пальму ту я кволою уздрів;
на ній штани, мов на коняці дишло…
Не буде на тій пальмі врожаїв!

От парадокси буднів навіжених!
Я розраховував, що буде саме так:
що гривні самі лізтимуть в кишені…
А їх нема – і це невтішний знак.


11.10.2007.
Поїзд «Київ-Сімферополь».

З саморобної збірки пародій "Кілограм колупаних родзинок".


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-04 23:02:35
Переглядів сторінки твору 4220
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-07-04 23:52:18 ]
невтішний знак)куди б від нього сховатися)))
гарно)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-05 01:16:18 ]
Дякую за те, що завітали, Таню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-05 00:02:21 ]
Клас, Ларисонько, от тільки на шиї дишло якось мені око мульнуло... Ну, не можу я собі уявити як на шиї може висіти дишло...;-)))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-05 01:24:07 ]
У вола на шиї - дишло, ну... не висить, а якось інакше тримається, звісно! Але коли віл тягне щось важке, мені його шкода, бо він у тій своїй понурій амуніції...А тут же - пародія, отже, сатира з гумором (це мій девіз у пародіюванні).Патарочко,я хотіла, щоб було дошкульно і водночас смішно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-07-05 08:48:27 ]
Дівчата, на шиї хомут, а дишло - це такий довгий кавалок дерева, завдяки якому повертається віз. Звідки й приказка: закон, - як дишло, куди повернули, туди й вийшло... Як на мене, пародія трохи завелика. ЇЇ б спресувати трішки і вийде самий раз!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-05 09:16:41 ]
Ну я ж до того й вела, що як же ж дишло можна причепити до шиї. Наша Лариса серед знайомих не має ні конюхів, ні фірманів, тому й заплуталася у конячій амуніції. ;-)))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-05 18:59:47 ]
Володю, дякую; правда, неграмотна - не знала толком, тепер буду знати. Ой, що ж робити, так уже ж хочеться оте "дишло" в пародії залишити!..Треба замінювати "шию" на щось інше, треба думати... А щодо завеликої пародії, так у автора теж - аж 16 рядків, і мало не всі мають такі ляпи, що само проситься в пародію! Ну, не можу пройти повз жоден з цих рядків, а відтак, і мій "творик" затяг на 28 рядків...Дякую, що витримали і дочитали до кінця!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-05 09:21:25 ]
А щодо спресувати... Ну що робити шикарній жінці, яка мала б їхати до Сімферополя у Лексусі, або на худий кінець Майбахом, а їде потягом?.. От вона дала волю фантазії!!! А так як фантазія у поетки буйна, то і пародія розложиста. Кажуть : Хорошего человека должно быть много, от так і в поезії не варто пресувати.;-)))))))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-05 19:06:31 ]
Патаро дорога, дякую за підтримку! А компліменти які!.. Правда ж, скажіть, коли в нас є натхнення, та "буйна" фантазія, та матеріал для роботи під рукою (або за вікном)- то й... нащо нам отой "Лексус", правда? Раптом він натхнення віджене?.. А от на конячці та на бричці покататися б не завадило: заодно б і "амуніцію" розгледіла...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-07-07 23:31:45 ]
Ларисо, досить вдала пародія! А може: штани на пальмі, довгі, наче дишло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-07-09 19:20:30 ]
Богдане, дякую, що відгукнувся; ти наштовхнув мене на отаке: а що, коли я "штани висять, немов на шиї дишло" - заміню на: "на ній штани, мов на коняці дишло"? Але і це не дуже вдало: адже "на коняці" це якраз виглядає природно - не те що в Африці на пальмі "постірушка"...