Дякую, Олю. Мені теж про квіточки приємніше писати, але останній час щось у мене всередині так стислось, що ні писати, ні розмовляти не хочеться... Зараз, якщо Укаїні не вдасться по лезу бритви пройти, велика біда буде...

Я тебе теж, Патарочко. Так, ти б, сонечко, написала "з вуст", та гірка правда в тому, що я писати українською можу, а розмовляти вільно - ні, і практично немає в мене мовного середовища, аби позбавитись цього недоліка. От і виходить, що "з рук", хоч мрію про те, щоб "з вуст". Я так мрію, я так хочу, щоб мої онуки розмовляли українською...

Та немає тут чим захоплюватись, зайчику, було б у мене більше характеру, дії, тоді, можливо, а так... Ну та вже що є... Цьом, сонечко, у відповідь, сподіваймося на краще.

Гаррі, мені дуже приємна ваша увага і щира допомога у моїх скромних спробах самовлосконалення, я залюбки прислухаюсь до ваших порад, але не до цього твору,тут немає і краплі краси,лише емоція, він навіяний поганою подією, я не хочу над ним працювати, принаймні зараз...