ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.21
19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків.
Все складалося так
2026.07.21
18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
2026.07.21
17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
2026.07.21
12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
2026.07.21
11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
2026.07.21
10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?
2026.07.21
10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.
Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.
Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує
2026.07.21
07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у
2026.07.21
07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон»
Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади.
Клеопат
2026.07.21
06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини
«Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів».
(З написів на піра
2026.07.21
02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..
Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.
2026.07.20
22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
2026.07.20
22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
зустріч наша у тім літі
індіанським літі
2026.07.20
15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.
Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,
2026.07.20
13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.
2026.07.20
12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.
Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Сірий (1964) /
Поеми
Справжній
-
Не йдуть слова , кульгають рими,
Сюжет сидить на мілині…
Межи співцями молодими
Старий - немов упорожні.
Він вже не пише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Забули пристрасні зізнання
Перо з папером на столі.
Вночі, як все у сон порине,
Зі схову дум він дістає
Сердечне твориво єдине
Про щастя втрачене своє.
В далеку юність вікопомну,
Коли не віршував ще він,
Світ дарував йому мадонну
Життю спокійному взамін.
Але помовкував да вінчі,
Не доторкався пензель фарб.
Він ярих пристрастей по вінця
Не пригубив із долі чар.
І тут, як тут явились інші, -
Яскраві барви, полотно.
А він почав творити вірші,
Відчув, - оце йому дано.
Писав багато. А для неї
Одну поезію всього
Увіковічнив у хореї.
І стиха мовив: йди снаго!
Не раз кортіло римувати,
Але мовчало джерело,
Опісля страсної присвяти
Мовчанням диким поросло .
Він не напише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Його строфи палке звучання
Усохло цвітом на стеблі.
-
У двадцять мріяти не лячно
Хмільною пробою пера,
А як прийде чуття гаряче,
Тим більше слів дається гра.
Поет писав. Про горе – море,
Про гай і рай, добро і зло,
Про ниві рідні неозорі,
І понад річкою село.
Палку любов, що раз єдиний
Юначе серце обпекла,
Він у місця сховав глибинні
Свого письмового стола.
Часами правив дієслово
На сьогодення з майбуття,
Та не вдавалося зразково
Ним передати почуття.
І перестав.
Закинув справу.
Читає зрідка молодих,
Та не бере його уяву
Їх віршування жоден штрих.
Можливо, й добре.
Хай у юних
Життя складеться до ладу,
І покладуть на щастя струни
Вони наснагу молоду.
-
Світає. Рипнув стіл поета
На узвичаєний мотив,
Немов спитав його: а де та,
Що ти життя їй присвятив?
Що відповість? Не знає сам він,
Для чого вірш той береже
В шухляді, мов ікону в храмі,
Якій не моляться уже…
Не треба слів. І зайві рими.
Сумний до глибини сюжет.
Поміж співцями молодими
Чи не найкращий він поет.
Бо зайво буде римувати
Без почуття й душевних мук,
Звороти пишні та крилаті
Тоді - пустопорожній звук.
Я хочу здибатись зі справжнім,
У очі глянути ясні,
І хай вони усе розкажуть
Про те, написане, мені.
Лише би віднайти адресу
І зразу вирушити в путь,
Та жаль - ні так, ні через пресу
Чужим адреси не дають.
04.08.12
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Справжній
-
Не йдуть слова , кульгають рими,
Сюжет сидить на мілині…
Межи співцями молодими
Старий - немов упорожні.
Він вже не пише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Забули пристрасні зізнання
Перо з папером на столі.
Вночі, як все у сон порине,
Зі схову дум він дістає
Сердечне твориво єдине
Про щастя втрачене своє.
В далеку юність вікопомну,
Коли не віршував ще він,
Світ дарував йому мадонну
Життю спокійному взамін.
Але помовкував да вінчі,
Не доторкався пензель фарб.
Він ярих пристрастей по вінця
Не пригубив із долі чар.
І тут, як тут явились інші, -
Яскраві барви, полотно.
А він почав творити вірші,
Відчув, - оце йому дано.
Писав багато. А для неї
Одну поезію всього
Увіковічнив у хореї.
І стиха мовив: йди снаго!
Не раз кортіло римувати,
Але мовчало джерело,
Опісля страсної присвяти
Мовчанням диким поросло .
Він не напише про кохання,
Про вроду рідної землі,
Його строфи палке звучання
Усохло цвітом на стеблі.
-
У двадцять мріяти не лячно
Хмільною пробою пера,
А як прийде чуття гаряче,
Тим більше слів дається гра.
Поет писав. Про горе – море,
Про гай і рай, добро і зло,
Про ниві рідні неозорі,
І понад річкою село.
Палку любов, що раз єдиний
Юначе серце обпекла,
Він у місця сховав глибинні
Свого письмового стола.
Часами правив дієслово
На сьогодення з майбуття,
Та не вдавалося зразково
Ним передати почуття.
І перестав.
Закинув справу.
Читає зрідка молодих,
Та не бере його уяву
Їх віршування жоден штрих.
Можливо, й добре.
Хай у юних
Життя складеться до ладу,
І покладуть на щастя струни
Вони наснагу молоду.
-
Світає. Рипнув стіл поета
На узвичаєний мотив,
Немов спитав його: а де та,
Що ти життя їй присвятив?
Що відповість? Не знає сам він,
Для чого вірш той береже
В шухляді, мов ікону в храмі,
Якій не моляться уже…
Не треба слів. І зайві рими.
Сумний до глибини сюжет.
Поміж співцями молодими
Чи не найкращий він поет.
Бо зайво буде римувати
Без почуття й душевних мук,
Звороти пишні та крилаті
Тоді - пустопорожній звук.
Я хочу здибатись зі справжнім,
У очі глянути ясні,
І хай вони усе розкажуть
Про те, написане, мені.
Лише би віднайти адресу
І зразу вирушити в путь,
Та жаль - ні так, ні через пресу
Чужим адреси не дають.
04.08.12
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2535 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2535 seconds