ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.06.06 09:37
Ошитки*
із розділу Дніпровий склеп)

«Чого стоїш? Збирай свої пожитки,
уже вода заходить у село!» –
так комуняки знищили Ошитки.
Все потонуло, ніби й не було.
А ще недавно тут бузьковий клекіт
злітав у небо і будив малят

Віктор Кучерук
2024.06.06 04:39
* * *
Від весняного тепла
Просинається бджола
І шукає медоносні квіти, –
Гостро-чуйним хоботком
Ссе з цвітінь нектар кругом,
Та ніяк не може розповніти.
Бо від ранку дотемна
Не спиняє збір вона,

Артур Курдіновський
2024.06.06 01:57
Балада про Вітер (до дня партизанської слави)
За ним - його родина, рідна хата
І спогади - великі та малі.
Він буде у загарбника стріляти
Зі степу, з лісу, навіть з-під землі.

Окупували кляті московити
Дитинство, хати рідної поріг.
Залізо у повітрі. В'януть квіти.

Ілахім Поет
2024.06.06 00:32
Мiсячний удар i мiсячна засмага
Ніч - перший план для пари суперстар.
Татамі для кохання відьми й мага.
Моя любов - як місячний удар.
Твоя - неначе місячна засмага.
Неочевидний привід божевіль -
Затемнення всіх мізків поступове.
Я – безнадійний хорор-водевіль.
Ти фентезі-нуар, м

Ілахім Поет
2024.06.05 19:51
Вигаданий тобою Бог
Фантазерка така… Безперервно вигадуєш Бога,
Щоб пробачив гріхи, що надумала їх ти сама.
Так, характер складний. Це тому, що натура глибока.
Напівсвітло м'яке – то й інтимна твоя напівтьма.

В океанах твоєї душі заблукає да Гама.
Навіть Амундсен міг

Юлія Щербатюк
2024.06.05 19:51
Лицемірство
Лукавості дволика суть.
Попри усі її принади,
Себе проявить... Не збагнуть,
Як може вабити, що зрадить.

Облудність - ницості сльота,
Натури, що іржа сточила.
І вже не перестане та

Володимир Каразуб
2024.06.05 18:16
Сонет тонкостанних
Позбудься струн, уяви, усього
Що у тобі тремтливе й тонкостанне,
Хай небо світлочоле темним стане,
І стоколірні сни до одного.
Хай хмари в'ються зморені кругом,
І місяць бляклий більше чверті тане,
Твоя епоха тонкошкірих ранить,
І обпікає вибухлий

Козак Дума
2024.06.05 08:28
На побачення
До моря, на побачення, іду,
занурюся у бірюзові хвилі,
немов по Гетсиманському саду,
у гребені полину посивілі…

Загайливо униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори,

Микола Соболь
2024.06.05 07:56
Старосілля*
Пливли ікони Старосільських хат,
тонули обереги родоводу,
ховав Дніпро древнє село під воду,
рукоплескав ЦеКа електорат.
На димарі їм слав прокльони крук,
допоки води не покрили хату:
«Чекайте, смерди, прийде ще розплата!» –
і танув над водою його

Віктор Кучерук
2024.06.05 06:17
* * *
Сонце гріє й світить
Дужче, ніж завжди,
І засмагле літо
Кличе до води.
Бо прогріта річка
Так в спекотний час,
Що кипить водичка
Для зраділих нас.

Артур Курдіновський
2024.06.05 00:46
Шосте вересня. Костянтинівка
Шосте вересня. Костянтинівка.
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!

Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням

Борис Костиря
2024.06.04 23:06
Проростає трава на могилах...
Проростає трава на могилах.
Проростає крізь біль і красу.
Проростає на долах і схилах
Та печаль, що прийшла завчасу.

Проростає скорбота на скронях,
Проростає спокута в руках.
Проростають надія, мов сонях,

Іван Потьомкін
2024.06.04 13:25
***
Радиш тримати такт із тими,
Хто годен лише осуду й зневаги.
Та про який там такт мова може йти,
Коли з-за такту, немов шуліка на курчат,
Він кидається з несусвітніми прокляттями
На ошелешену од несподіванки невинну душу.
…Ні, видно, не судилось доро

Микола Соболь
2024.06.04 10:10
Потім яке вже ніколи не настане
Мовчить журавель над криницею,
вітер гуляє селом,
діти хворіють столицею,
з дому злітають гуртом.
Зрідка прилинуть до матері,
трохи вдихнути тепла,
місто впіймало їх ятером,
мойра окутала зла

Віктор Кучерук
2024.06.04 05:02
* * *
Без історії роду
Важко нам обійтись, -
Перерив я до споду
Всі архіви колись.
Тільки жодної вістки
В установах нема
Ні про прадідів, звісно,
Чи бабусь, зокрема.

Артур Курдіновський
2024.06.04 00:38
Самотність
Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.

Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сашко Пазур (1964) / Вірші

 Я від раю лишуся скраю...
(друга редакція)
***
Я від раю лишуся скраю:
вже майже прах,
не у серці тебе тримаю –
у пазурах.
Я не Фенікс – не жду відроджень:
згорівши ущент,
на єдине лише спроможний –
тримати ще!

Тільки ж знаєш, пташино біла,
що й це – обман:
пазурі мої теж згоріли
і їх нема…
Лише в тілі твоєму спраглім,
як у раю,
кігті мертві мої застрягли –
і крівцю п’ють.

Ти сама їх в собі тримаєш!
Із небуття
вони хочуть напитись раю…
Отямсь, отямсь!
І над прахом, на мене схожим,
легка, лети...
Пташко райська, невже ж не можеш
без болю ти?!

Хай нарешті скінчиться все це…
Пусти, мала.
Я ж тебе… не пустив… у серце…
щоб ти… жила…

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-08-20 18:45:14
Переглядів сторінки твору 5195
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.346 / 5.5  (4.370 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.746 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.03.10 20:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Білінська (М.К./М.К.) [ 2012-08-20 18:54:06 ]
Супер. Мені сподобалось!
Хау у Вас буде все добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 03:18:44 ]
Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-20 20:15:38 ]
...Три слова в кошельке.
Купила рай в мешке.
Неважно, что не в масть -
не дам ему пропасть,
сниму с него мешок!
Спасённым – рай, мне – шок
и воля вольная.
Чем недовольна я? –

Держу свой рАюшек
теперь за краешек…

от пропащих на краю райской пропасти, с благодарностью за жизнь..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-20 21:03:08 ]
продолжаем разговор..дышим глубоко..спокойно..


Я от рая останусь с краю:
зарытый в прах,
не на сердце тебя качаю -
держу – в когтях.

Я не Феникс, но это в моде -
дотла сгорать,
да при это способен вроде –
еще держать!

Знаешь, пташка, что эти трели -
сплошной обман:
когти тоже мои сгорели
и след пропал.

Только в тело твое вонзаясь,
чтоб нерв пронять,
впились когти да в нем остались –
как суть меня.
Только в теле твоём, как дервиш,
живут они.
Ты сама их в себе и держишь.
А ну – спугни!

Взмах единый – и ты на воле.
Я - прах. Умчись!
...Что, тебе и в раю без боли
Не обойтись?!

Пусть всему уж конец настанет..
Малыш, пусти.
Я ж тебя.. мимо сердца.. в память..
Живи.. лети..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 03:24:28 ]
Добре. І ду-у-уже по-жіночому)
Дякую за м-м-м... діалог)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 03:34:08 ]
А щодо перекладу... М-да, я писав, схоже, довше, ніж Ви перекладали-переводили))
Власне, цілком впізнавано, а місцями, мо', навіть краще, ніж в оригіналі. Правда, деякі рими аж надто пріблізітєльні... і "дервиш" десь узявся, з яким я не знайомий і знайомитися тут не хотів би...
Але загалом я не заперечував би. Без жартів. І без дервіша... І без обман-пропал і вонзаясь-остались - Ви можете значно краще!
Дякую


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-21 06:06:20 ]
Только к телу белее мела,
чтоб нерв пронять,
когти острые прикипели –
как суть меня.
В твоём теле они кайфуют,
они – в раю.
Ты ж и держишь. А может ну их?
Очнись, молю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-20 20:45:37 ]
кода хороша...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-08-20 21:49:21 ]
На мою думку тут слово "кайф" органічно не вписується в текст. Можливо би в цьому місці варто якось замінити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 03:36:07 ]
А знаєте, я згоден! Спробую. Ось тільки воскресну з праху)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-08-20 22:23:25 ]
Я віддраю
Нашу хату скраю)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Хуан Марі (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-20 23:02:32 ]
Хороший у вас вірш.
"Я від раю лишуся скраю" - метафоричність цього рядка очевидна, але я , певно б, не насмілився так написати. Бо розумні люди кажуть: "як напишеш - так і буде".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 03:37:14 ]
Угу. Так і буде. З мудрими я не сперечаюся(((((((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 17:54:58 ]
Пані Марті

"Очнись!" - харашо! А те, шо я тут став "кайфувать" кігтями в ній) - пагано(. І не по-моєму принципово. Було краще! До того ж, тут така заморочка: я погодився, що кайф тут узагалі нєумєстєн (як слово), і пообіцяв підредагувать. А мужик сказав - здєлає! Мо', почекаєте нової редакції?
Справді, як на мене-автора, у першому варіанті перекладу, попри мої зауваження, Ви краще - ну майже точно, з прийнятними для перекладу нюансами - переклали суть. А ось у цьому варіанті дещо змістилося - вбік від мене. Ну, те, що я казав раніше про переклад-пєрєвод...)(
Дякую за пошуки. Якщо вони Вас втомили - ради Бога, облиште... А якщо таки хочете перевести мене через пропасть... ну... я ж не можу сказати жінці, що проти? Чого хоче вона, того хоче Бог, так же?))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-21 19:56:15 ]
ну давайте зависнем, над пропастью во ржи, мужик...)
хотелось бы конечно удовлетворения обоюдного - не только от процесса, но и результата. а по сему я хочу, чтобы вам нравилось. если вы не принимаете - я этому жить не позволю. хотя обидно, за кайф).. хоть и с краю - были в рае
почти)
стихо это символично на фоне вашего имени/ника. оно портретно. и этот портрет напоминает мне то, что я вижу каждый день, вижу в зеркале. это то, что побуждает меня переводить - через пропасть между двумя душами.
спасибо. мне было интересно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сашко Пазур (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-21 22:55:11 ]
Пані Марто, мені теж цікаво. Ваші варіанти перекладу і потреба розібратися з "кайфом" спричинили те, що я радикально практично переписав середину. М-да, назвати цей процес кайфом не випадає((( Але сподіваюся, я зробив краще. Тож якщо Ви прагнете "удовлетворения обоюдного" - маєте змогу спробувати ще, уже з цим текстом.
Мені все ще цікаво)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-22 12:16:35 ]
ну хватит мяться на краю)..
надо прыгать в эту пропасть
с Шайтандага)
за руки)

http://maysterni.com/publication.php?id=81302