Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.24
19:06
Той день був пам’ятний для Яакова.
День, коли Аврагам помер.
Як і велять звичаї роду,
В час скорботи слід їсти щось округле.
То ж чечевицю на обід зварив онук.
Тільки-но намірився покуштувать,
Як на порозі зависочів Есав.
«Мабуть, ще віддалеки ви
День, коли Аврагам помер.
Як і велять звичаї роду,
В час скорботи слід їсти щось округле.
То ж чечевицю на обід зварив онук.
Тільки-но намірився покуштувать,
Як на порозі зависочів Есав.
«Мабуть, ще віддалеки ви
2025.10.24
16:33
Почувайся як удома.
Сядь, дружище, не спіши…
Зникнуть cумніви і втома,
Зникнуть порізі і шви…
Хочеш сонця? Прохолоди?
Хочеш вголос?.. Так — чи ні?
Все спитав, як у госпОди,
Тільки знову уві сні…
Сядь, дружище, не спіши…
Зникнуть cумніви і втома,
Зникнуть порізі і шви…
Хочеш сонця? Прохолоди?
Хочеш вголос?.. Так — чи ні?
Все спитав, як у госпОди,
Тільки знову уві сні…
2025.10.24
16:01
Чорнота невидюща вмостилась на плечі.
Не шелесне за вікнами бурий покров;
стелить доля ласкаво перини лелечі,
та не може знайти їх незряча любов.
Ти говориш, що світла немає в квартирі,
якось лячно наосліп шукати свічу?
Коли сонце злетить у індиг
Не шелесне за вікнами бурий покров;
стелить доля ласкаво перини лелечі,
та не може знайти їх незряча любов.
Ти говориш, що світла немає в квартирі,
якось лячно наосліп шукати свічу?
Коли сонце злетить у індиг
2025.10.24
14:18
«Рашизм».
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)
Ликует путинск
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)
Ликует путинск
2025.10.24
12:24
Мій любий, ти сидів на лаві в парку
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної
2025.10.24
12:12
Дивлюсь на сплячі силуети крізь
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.
Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.
Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.
2025.10.24
09:23
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
***
Над
***
Над
2025.10.24
07:32
У натовпі слухом уловлював: "смерть"
І серце наповнилось болем ущерть.
Це слово щоденно роками звучить,
Порушує спокій і мучить щомить.
Дарма намагаюся стати глухим,
Аби розлучитись зі словом лихим, -
Від мене воно не іде ні на крок,
Раз жалем за
І серце наповнилось болем ущерть.
Це слово щоденно роками звучить,
Порушує спокій і мучить щомить.
Дарма намагаюся стати глухим,
Аби розлучитись зі словом лихим, -
Від мене воно не іде ні на крок,
Раз жалем за
2025.10.23
22:47
Парк перебудовують,
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
2025.10.23
21:56
Я звертаюсь до спільноти:
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
2025.10.23
20:59
У вербові коси заплітав волошки.
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
2025.10.23
20:53
Лежав дідусь з відкритими очима,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
2025.10.23
20:14
Від гір Алтайських тягнуться степи
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
2025.10.23
17:49
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві
2025.10.23
13:27
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
2025.10.23
10:29
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Рецензії
Мойсей Фішбейн - 2007-2008
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мойсей Фішбейн - 2007-2008
Мойсей Фішбейн номінований на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2008 року.
Збірка поезій та перекладів "Ранній рай" (2006).
Представлено Вченою радою Інституту енциклопедичних досліджень Національної
академії наук України.
Висунення підписали академіки Іван Дзюба та Ярослав Яцків.
Споріднені теми:
• Український поет Мойсей Фішбейн про політичний дальтонізм, геніїв слова і героїв України
• Іван Дзюба - ВІРА В ПОКЛИКАНІСТЬ М.Коцюбинська «Не декорацій хочеться, а саду...»
• М.Коцюбинська - До 60-річчя українського поета Мойсея Фішбейна
• М.-Ф. Рубан - Етнокультурний код у поезії Мойсея Фішбейна
• До рецензії. М.-Ф. Рубан - Етнокультурний код у поезії Мойсея Фішбейна
• Пошуки геніальних цілей в поезії на прикладі творчості Мойсея Фішбейна
Наприкінці березня 2007 року на запрошення Українського Католицького Університету Мойсей Фішбейн відвідав Львів. Відбувся його авторський вечір, що на ньому була присутня й частина редакції "Майстерень".
Докладніше:
www.ucu.edu.ua/ukr/current/chronicles/article;2813/
Авторський вечір Мойсея Фішбейна,
а також:
ФІШБЕЙН У ЛЬВОВІ, березень 2007 року
Авторський вечір Мойсея Фішбейна відбувся. У змученому нестатками й попсою Львові, але в одному з бастіонів відродження нашого “Я” – в Українському Католицькому Університеті. Відбувся стараннями й доброю волею керівництва університету (насамперед – Мирослава Мариновича), львівських друзів Поета. І, безумовно, світлим явищем існування самого Мойсея Фішбейна. Виняткова рідкість – коли все по-справжньому, коли без жодного фальшу, без гри перед публікою.
Минуло вже декілька днів після від’їзду Поета зі Львова, але не проминає відчуття: животворні зв’язки між поколіннями українських Поетів таки не обірвалися; рукоположення – з передачею Духу Святого нашої Української Поезії від титанів колишніх до титанів майбутніх – відбувається й далі. Поки живуть такі Поети, такі Постаті, як Мойсей Фішбейн, Постаті, що здатні переносити в собі цей Святий Дух, маємо Надію на Справжність.
Із Фішбейном не просто. Складно з Фішбейном. Виникає безліч запитань до самого себе. Й ці запитання звучать голосами Рільке, Целана, Бажана, Лукаша, Кочура, Первомайського, самого Фішбейна. Відчуєш ці запитання, зможеш замислитися над відповіддю на них – матимеш нагоду, надію долучитися до справ Божественних, Мистецьких. Надію на важкий шлях – іти горнім гребенем слідом за Кочуром, Лукашем, Фішбейном – бути й перекладачем, і тлумачем, і творцем, бути не обтяженим служінням різній владній наволочі, а послуговуватись голосом щиросердо прийнятого Духу Святого. Йти тут і йти там, куди кличе цей голос. Залишаючи після себе не модерністичну пустку, а живі зв’язки зі всім людським минулим, простягнуті рукою автора в майбутнє: “Беріть. Тримайте. Плекайте”. Ледь не кожен вірш Мойсея Фішбейна побудований у багатьох вимірах (у малярстві кажуть: на передньому плані багато чистого й осяйного ефіру). Поет в'яже дійством дальні плани, в'яже через дуже точне використання у вірші абсолютно характерних речам (які описувано, через які описувано) глибинних властивостей другого, третього порядку. Таким чином вибудовується Фішбейнова стереоскопія – поезія сучасного й майбутнього: справжнє мистецтво не має минулого часу.
Володимир Ляшкевич,
головний редактор
веб-видання “Поетичні Майстерні”
Мойсей ФІШБЕЙН
* * *
Михайлині Коцюбинській
... а тоді примарились лілеї,
сяєво зволожених лілей.
По дзюрчанню залишався глей
пагорбів, де зéла Галілеї
по ранковій пáзолоті, мла
коло джерела зникала, коло
диму, пéрсті, папороті, кволо
три воли плуганились, мала
горлиця витуркувала, вітер
тихо поза пагорбами тлів
там, де ще не вимовлено слів,
там, де ще не виписано літер,
там, де ще не гострено списи,
там, де ще безодні не розверсті,
там, де ні сльозиночки у пéрсті.
Онде вже відлунює: „Спаси!”
26 березня – 9 липня 2006 р., Київ
Збірка поезій та перекладів "Ранній рай" (2006).
Представлено Вченою радою Інституту енциклопедичних досліджень Національної
академії наук України.
Висунення підписали академіки Іван Дзюба та Ярослав Яцків.
Споріднені теми:
• Український поет Мойсей Фішбейн про політичний дальтонізм, геніїв слова і героїв України
• Іван Дзюба - ВІРА В ПОКЛИКАНІСТЬ М.Коцюбинська «Не декорацій хочеться, а саду...»
• М.Коцюбинська - До 60-річчя українського поета Мойсея Фішбейна
• М.-Ф. Рубан - Етнокультурний код у поезії Мойсея Фішбейна
• До рецензії. М.-Ф. Рубан - Етнокультурний код у поезії Мойсея Фішбейна
• Пошуки геніальних цілей в поезії на прикладі творчості Мойсея Фішбейна
Наприкінці березня 2007 року на запрошення Українського Католицького Університету Мойсей Фішбейн відвідав Львів. Відбувся його авторський вечір, що на ньому була присутня й частина редакції "Майстерень".
Докладніше:
www.ucu.edu.ua/ukr/current/chronicles/article;2813/
Авторський вечір Мойсея Фішбейна,
а також:
ФІШБЕЙН У ЛЬВОВІ, березень 2007 року
Авторський вечір Мойсея Фішбейна відбувся. У змученому нестатками й попсою Львові, але в одному з бастіонів відродження нашого “Я” – в Українському Католицькому Університеті. Відбувся стараннями й доброю волею керівництва університету (насамперед – Мирослава Мариновича), львівських друзів Поета. І, безумовно, світлим явищем існування самого Мойсея Фішбейна. Виняткова рідкість – коли все по-справжньому, коли без жодного фальшу, без гри перед публікою.
Минуло вже декілька днів після від’їзду Поета зі Львова, але не проминає відчуття: животворні зв’язки між поколіннями українських Поетів таки не обірвалися; рукоположення – з передачею Духу Святого нашої Української Поезії від титанів колишніх до титанів майбутніх – відбувається й далі. Поки живуть такі Поети, такі Постаті, як Мойсей Фішбейн, Постаті, що здатні переносити в собі цей Святий Дух, маємо Надію на Справжність.
Із Фішбейном не просто. Складно з Фішбейном. Виникає безліч запитань до самого себе. Й ці запитання звучать голосами Рільке, Целана, Бажана, Лукаша, Кочура, Первомайського, самого Фішбейна. Відчуєш ці запитання, зможеш замислитися над відповіддю на них – матимеш нагоду, надію долучитися до справ Божественних, Мистецьких. Надію на важкий шлях – іти горнім гребенем слідом за Кочуром, Лукашем, Фішбейном – бути й перекладачем, і тлумачем, і творцем, бути не обтяженим служінням різній владній наволочі, а послуговуватись голосом щиросердо прийнятого Духу Святого. Йти тут і йти там, куди кличе цей голос. Залишаючи після себе не модерністичну пустку, а живі зв’язки зі всім людським минулим, простягнуті рукою автора в майбутнє: “Беріть. Тримайте. Плекайте”. Ледь не кожен вірш Мойсея Фішбейна побудований у багатьох вимірах (у малярстві кажуть: на передньому плані багато чистого й осяйного ефіру). Поет в'яже дійством дальні плани, в'яже через дуже точне використання у вірші абсолютно характерних речам (які описувано, через які описувано) глибинних властивостей другого, третього порядку. Таким чином вибудовується Фішбейнова стереоскопія – поезія сучасного й майбутнього: справжнє мистецтво не має минулого часу.
Володимир Ляшкевич,
головний редактор
веб-видання “Поетичні Майстерні”
Мойсей ФІШБЕЙН
* * *
Михайлині Коцюбинській
... а тоді примарились лілеї,
сяєво зволожених лілей.
По дзюрчанню залишався глей
пагорбів, де зéла Галілеї
по ранковій пáзолоті, мла
коло джерела зникала, коло
диму, пéрсті, папороті, кволо
три воли плуганились, мала
горлиця витуркувала, вітер
тихо поза пагорбами тлів
там, де ще не вимовлено слів,
там, де ще не виписано літер,
там, де ще не гострено списи,
там, де ще безодні не розверсті,
там, де ні сльозиночки у пéрсті.
Онде вже відлунює: „Спаси!”
26 березня – 9 липня 2006 р., Київ
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
